Справа № 144/617/24
провадження № 2/136/490/24
01 липня 2025 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді Шпортун С.В.,
за участі секретаря судового засідання Белінської С.І,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Служба у справах дітей Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про позбавлення батьківських прав,
ВСТ0АНОВИВ:
Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду із вищевказаним позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач), у якому просить суд позбавити відповідача батьківських прав відносно їх спільної неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Підставність вимог позивач обґрунтовує тим, що вони із відповідачкою з 23.04.2015 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням суду 06.06.2023, мають спільну доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після фактичного припинення стосунків із відповідачем, тобто з січня 2023 року, їх дитина проживає з ним на орендованій квартирі, з того часу відповідач не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться її життям та здоров'ям, фізичним і духовним розвитком, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується з дитиною взагалі, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти. Між матір'ю та дитиною відсутній емоційний зв'язок, відповідач є байдужою до дитини, не вітає її із святами, буд-якими подіями. При цьому, ще під час спільного проживання допускала негідну поведінку, залишаючи малолітню дитину без нагляду, з'являючись у її присутності в стані алкогольного сп'яніння, а також висловлювалась нецензурною лайкою в адресу позивача, за що була притягнута до адміністративної відповідальності за ст..173-2 ч.1,ст..184 КУпАП.
Відповідач не виконує своїх обов'язків щодо утримання дитини та не сплачує визначений договором розмір аліментів задля забезпечення її належного існування та розвитку, забезпечення першочергових потреб дитини.
Приймаючи до уваги те, що відповідач фактично самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, що, на думку позивача, свідчить про ухилення від виконання батьківських обов'язків щодо дитини, просив позбавити батьківських прав відповідача, що стало підставою звернення позивача до суду із даним позовом.
Відповідач, відповідно до ст.ст. 174, 178 ЦПК України, не скористалась своїм процесуальним правом та не надала відзиву на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Заяви (клопотання) учасників справи та процесуальні дії суду.
24.04.2024 ухвалою Теплицького районного суду Вінницької області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , заінтересована особа - служба у справах Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, про позбавлення батьківських прав було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
26.06.2024 ухвалою суду цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Вінницького районного суду Вінницької області.
17.07.2024 ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Теплицького районного суду Вінницької області.
02.10.2024 цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Липовецького районного суду Вінницької області.
Ухвалою суду від 24.10.2024 цивільну справу прийнято до провадження Липовецького районного суду Вінницької області, вирішено продовжити розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, а у справі призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 29.10.2024 було задоволено клопотання адвоката Малика О.В. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
23.01.2025 ухвалою суду було закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду, задоволено клопотання позивача про виклик та допит свідків.
12.03.2025 протокольною ухвалою було прийнято відмову представника позивача від допиту свідка ОСОБА_4 .
23.04.2025 протокольною ухвалою було прийнято відмову представника позивача від допиту свідка ОСОБА_5
23.04.2025 ухвалою суду було визнано обов'язковою явку представника третьої особи - Служби у справах дітей Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, в судове засідання.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, зіславшись на обставини викладені у позові.
Позивач суду пояснив, що з 2015 року перебували із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було припинено 06.06.2023 за рішенням суду, у подальшому примирились та було повторно укладено шлюб у цьому ж році, який розірвано за рішенням суду в березні 2024 року. Також зазначив, що з січня 2023 року, після фактичного припинення стосунків із відповідачем, остання не брала участі у вихованні дитини, не цікавилась дочкою, тобто взагалі не виконувала батьківські обов'язки, дитина заважала їй влаштовувати особисте життя, як вона раніше стверджувала, що народжувала дитину не для себе, вона ставила свої особисті інтереси вище інтересів дитини, утім він намагався зберегти сім'ю, надав їй ще один шанс, тягар по вихованню та піклуванні дитини взяв більшою мірою на себе, суміщаючи це із зайнятістю на роботі, утім відповідач його сподівань не виправдала. Ще під час спільного проживання її ставлення до дитини було зневажливе, вона могла накричати на неї безпідставно, що її лякало. Позивач вважав, що ці обставини у сукупності з тим, що відповідач самоусунулась від виконання батьківських обов'язків є достатніми підставами для позбавлення її як матері батьківських прав, що відповідатиме інтересам дитини.
Відповідач, будучи повідомленою в установленому законом порядку про час і місце розгляду справи за зареєстрованою адресою місця проживання в судове засідання не з'явилась жодного разу.
20.05.2024 в адресу Теплицького районного суду Вінницької області було направлено нотаріально посвідчену заяву відповідачем про розгляд справи за її відсутності, відповідно до якої вона надала згоду на позбавлення її батьківських прав стосовно дитини ОСОБА_6 , позовні вимоги визнала у повному обсязі.
Ураховуючи приписи ст.128 ЦПК України, усталену практику Верховного Суду щодо підтвердження щодо того, що за наявності відмітки на поштовому відправленні «адресат відсутній за вказаною адресою» - судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки (Постанова ВС від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі № 760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі № 760/17314/17), суд вважав за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача, при цьому судом було забезпечено достатній строк для реалізації нею своїх прав визначених ЦПК України, утім остання таким право не скористалась, що свідчить про небажання особи брати участь у справі.
Представник органу опіки та піклування Семенюк-Сотник Т.В. в судовому засіданні суду пояснила, що на виконання вимог ухвали суду комісією було здійснено виїзд у родину позивача за адресою в с. Агрономічне для обстеження умов проживання задля складання висновку щодо вирішення питання про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, було встановлено, що в однокімнатній квартирі проживає лише батько з малолітньою дитиною, він займається її вихованням та розвитком. На засідання комісії з'явився лише батько ОСОБА_1 , мати ОСОБА_2 двічі викликалась шляхом направлення їй повідомлень за адресою с. Соболівка, утім жодного разу не з'явилась. Зі слів батька та дитини, яка була допитана, було встановлено, що мати самоусунулась від виконання своїх батьківських обов'язків, не з'являється в житті дитини, а її місцеперебування чи місце знаходження не відоме, а також за наявності доказів притягнення матері до адміністративної відповідальності, комісією було зроблено висновок саме про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав стосовно її малолітньої дитини. При цьому, комісії було достатньо чотирьохмісячного строку проживання позивача на території Агрономічної сільської ради для прийняття такого рішення, потреби в допиті родичів чи близьких осіб, встановленні інших обставин не вбачали.
Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що з 2016 року познайомився із позивачем, вони були військовослужбовцями, підтримували гарні стосунки, позивач звільнився, а він продовжує служити, є добрим знайомим його сім'ї, часто бував у них в дома, тому йому добре відомо відносини між колишнім подружжям ОСОБА_8 . До 2022 року відносини між подружжям були чудові, гармонійні стосунки, вони виховували разом доньку. У 2022 році коли вони відпочивали разом він помітив, що ОСОБА_2 стала вживати спиртні напої, могла допускати агресивні висловлювання в адресу дитини. Неадекватна поведінка по відношенню до дитини виражалась у тому, що вона могла безпричинно на неї накричати, не вділяти їй уваги. Крайній раз він спілкувався із ОСОБА_2 в кінці 2023 року. Зі слів ОСОБА_9 відомо, що мати залишала неодноразово дитину без нагляду, вони розлучались, він надавав їй шанс виправитись та вони знову одружились, утім поведінка не змінилась та вони знову розлучились, після цього дитину виховує батько самостійно. Перебуваючи у гостях у ОСОБА_9 в с. Агрономіче матері там та чи її речей не бачив.
Фактичні обставини встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Суд, вислухавши учасників цивільної справи, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив, що згідно із свідоцтвом про народження серія НОМЕР_1 (а.с.16), батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
06.06.2023 рішенням Липовецького районного суду Вінницької області було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , рішення суду набрало законної сили 07.07.2023 (а.с.17).
У судовому засіданні позивач підтвердив, що шлюб із відповідачем було зареєстровано повторно 23 серпня 2023 року Калинівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 198, який 13.03.2024 було розірвано за рішенням Теплицького районного суду Вінницької області, яке набрало законної сили 13.04.2024 (справа №
144/294/24,
Посилання згідно відомостей внесених до ЄДРСР - https://reyestr.court.gov.ua/Review/117612613).
Відповідно до Договору про визначення місця проживання, утримання та участь у вихованні дитини, який був укладений 19.06.2023 (далі - Договір) між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.18), сторони дійшли згоди щодо визначення місця проживання їх спільної дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком. У разі зміни місця проживання дитини, батько попереджає матір письмово із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного місяця з моменту зміни місця проживання.
Відповідно до зазначеного Договору адреса проживання позивача у цій справі - ОСОБА_1 вказана: АДРЕСА_1 .
Також у Договорі сторони узгодили розмір аліментів в сумі 3 000,00 грн., які щомісячно має сплачувати матір на утримання дитини.
Вказаний Договір було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалько Л.С. 19.06.2023 та зареєстровано в реєстрі за №666.
Відповідно до розрахунку проведеного позивачем (а.с.20 на звороті), розмір заборгованості ОСОБА_2 по аліментах за Договором від 19.06.2023 станом на 31.03.2024 становить в сумі 28 200 грн.
Відповідно до Договору оренди житлового приміщення від 10.02.2024 (а.с.21) укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 , остання надала в оренду за плату квартиру ОСОБА_1 , що розташована в АДРЕСА_2 .
15.02.2024 постановою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №127/5119/24 (а.с.24), було звільнено ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Зі змісту постанови встановлено, що 06.02.2024 близько 22.10 год. за місцем свого проживання ОСОБА_2 вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно свого чоловіка - ОСОБА_1 , а саме ображала нецензурною лайкою.
В підтвердження вчинення вказаного правопорушення ОСОБА_2 до матеріалів цивільної справи надано терміновий заборонний припис (а.с.23).
Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 25.03.2024 у справі №127/7565/24 (а.с.27) ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді попередження, у зв'язку із неналежним виконанням батьківських обов'язків, а саме ОСОБА_2 не належним чином виконує свої батьківські обов'язки відносно своєї малолітньої доньки, 2018 р.н., - 07.02.2024 року залишила доньку саму вдома з 19:00 год. до 23:30 год., а сама пішла на тривалий час.
Відповідно до довідки від 20.02.2024 виданої Вінницькою міською благодійною організацією «Благодійний заклад - Центр естетичного виховання дітей» (а.с.28), вбачається, що дитину ОСОБА_3 до дитячого садочку приводить батько ОСОБА_1 , мати в дитячий садок не приходить, вихованням дитини не цікавиться.
28.05.2024 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалько Л.С. було вчинено виконавчий напис (а.с.47) відповідно до якого стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_6 , 2018 року народження заборгованість за аліментами за період з 19.06.2023 по 28.05.2024 в розмірі 34200,00 грн.
Згідно довідки за №711 від 21.06.2024 виданої Агрономічною сільською радою Вінницького району Вінницької області (а.с.48) ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 проживають без реєстрації по АДРЕСА_3 .
Судом встановлено, що із даним позовом до суду позивач звернувся 19.04.2024.
20.05.2024 до суду відповідачем ОСОБА_2 було направлено заяву, яка датована 14.05.2024 та посвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу (а.с.37), відповідно до якої вона надала згоду на позбавлення її батьківських прав стосовно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На виконання вимог ухвали суду органом опіки та піклування було надано висновок за №2297 від 26.06.2024, зі змісту якого встановлено, що питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було предметом розгляду Службою у справах дітей Агрономічної сільської ради №219 від 21.06.2024, за наслідками якого було визнано за доцільне позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно її неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі N 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі N 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі N 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі N 461/7447/17.
У рішенні від 16 липня 2015 року справі "Мамчур проти України" (заява N 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з'ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України).
Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, серед іншого, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, суд звертає увагу, що обов'язок доказування у справах про позбавлення батьківських прав лежить саме на позивачеві.
Аналізуючи встановлені судом обставини, які підкріплені позивачем доказами, суд приходить до висновку про недостатність доказів та мотивів, які б свідчили про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав щодо їх спільної із позивачем дитини, оскільки вони підтверджують характер та спосіб його участі у вихованні дитини, проживання з дитиною на найманій квартирі, а також наявність непорозумінь між ними із відповідачем як колишнім подружжям, що стало приводом розірвання шлюбу, укладення нового шлюбу та його розірвання, притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства та припинення спільного проживання їх як подружжя, тоді як одноразове притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за ст..184 ч.1 КУпАП, тобто неналежне виконання батьківських обов'язків та залишення дитини однієї вдома, не відвідування Благодійного закладу - Центр естетичного виховання дітей, в силу відмінних віросповідань між позивачем та відповідачем, про що позивач зазначив у вступному слові, не доводять факту злісного нехтування ОСОБА_2 своїми батьківськими обов'язками щодо малолітньої доньки, тобто що вона, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжувала систематично не виконувати свої батьківські обов'язки.
Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_7 , який є близьким другом позивача, оскільки він може бути зацікавленим в результатах розгляду справи.
Безпідставними є доводи позивача про те, що дитина заважає відповідачеві влаштувати особисте життя, оскільки такі обставини не підкріплені жодними доказами, а у співставленні до наданих доказів. Є нелогічним укладення між сторонами спору договору про добровільне утримання відповідачем дитини, тобто усвідомлення обов'язку щодо її утримання та прийняття участі в її житті та звернення позивача до суду із даним позовом через два місяці після його укладення, і лише після цього звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису нотаріуса.
Надаючи оцінку висновку органу опіки та піклування, суд виходить з наступного.
За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про позбавлення батьківських прав участь органу опіки і піклування є обов'язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв'язання спору.
Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок).
Зокрема, в ньому зазначено, що під час розв'язання спорів між батьками служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім'ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею. Під час розгляду питання беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
Згідно із пунктом 74 зазначеного Порядку під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.
У частинах четвертій, шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так, згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов'язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.
Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.
Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.
Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.
Разом з цим відповідно до загальних норм ЦПК України, висновок належить до засобів доказування (письмових доказів), отож як і інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.
У ході судового розгляду даної справи судом було встановлено, що висновок складений органом опіки та піклування Агрономічної сільської ради Вінницького району зі слів батька, наданих ним документів у вигляді судових рішень про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, а також обстеження умов проживання батька на орендованій квартирі, тоді як не було оцінено потреби сім'ї в цілому з метою встановлення спроможності матері виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею, не отримано свідчень матері, родичів, а проміжок часу (чотири місяці) на території якої проживав позивач на час обстеження його умов ставить взагалі під сумнів можливість спостерігати неучасть матері в житті дитини, відтак суд не може погодитись з таким висновком органу опіки та піклування, оскільки він є недостатньо обґрунтованим, а оскільки позбавлення батьківських прав в собі вже несе негативний вплив на свідомість дитини, відтак за такої неповноти суперечить інтересам малолітньої дитини.
При цьому, суд зауважує, що н отаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 14.05.2024 про надання згоди на позбавлення її батьківських прав в якій відповідач погоджувалась з позовом, не може слугувати безумовною підставою для задоволення позову, з огляду на те, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства (ч. 3 ст. 155 СК України) та не відповідає інтересам дитини, на що було звернуто увагу Верховним Судом.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Аналіз викладеного дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
З огляду на необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, зокрема в частині її права на спілкування з матір'ю та збереження зв'язків із нею, суд вважає, що відсутні підстави для застосування до відповідача такого крайнього (виняткового) заходу впливу, як позбавлення батьківських прав (прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті кровної спорідненості з нею.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України", пункт 49), проте, наявності таких обставин у цій справі не доведено.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі N 522/10703/18, від 13 квітня 2020 року у справі N 760/468/18, від 11 березня 2020 року у справі N 638/16622/17, від 02 жовтня 2019 року у справі N 461/7387/16-ц, від 08 травня 2019 року у справі N 409/1865/17-ц. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Суд зауважує, що у даному конкретному випадку стороною позивача не доведено, яка реальна мета має бути досягнута шляхом позбавлення відповідачки батьківських прав, як це покращить існуючу ситуацію, відносини між ними та сприятиме захисту інтересів дитини, зокрема, з урахуванням того, що відповідачка не є тією особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, а тому розрив із нею сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що у разі відсутності реальних змін у поведінці відповідачки як матері стосовно доньки протягом розумного строку після ухвалення судового рішення, позивач не позбавлений можливості повторно ініціювати питання про позбавлення її батьківських прав.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.
Питання розподілу судових витрат.
Суд керується Главою 8 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, тому понесені позивачем витрати відносить на його рахунок.
Керуючись ст. 164, 166 СК України, ст. 2, 12, 13, 259, 263, 268 ЦПК України, суд,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи - Служби у справах дітей Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області про позбавлення батьківських прав.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 08.07.2025.
Учасники цивільного процесу:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП - НОМЕР_2 );
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_3 );
Служба у справах дітей Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Цетральна, 12, с. Агроомічне, Вінницький р-н., Вінницька обл.).
Суддя Світлана ШПОРТУН