Справа № 336/5955/25
Пр. 1-кп/336/1315/2025
про призначення судового розгляду
02 липня 2025 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді: ОСОБА_1 , за участі секретарки судового засідання: ОСОБА_2 , розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі матеріали кримінального провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025082080000602 від 19.04.2025, яке надійшло на підставі обвинувального акта, складеного відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, освіта вища (зі слів), одруженого, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , військовослужбовця за контрактом військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», на утриманні малолітніх та інших осіб не має, інвалідності не має, раніше не судимого,
за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст. 263 КК України,
за участі сторін кримінального провадження: з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 , з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 , -
26.06.2025 керівник Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з обвинувальним актом за матеріалами кримінального провадження відносно ОСОБА_3 за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України. Справу 26.06.2025 передано в провадження визначеного головуючого судді після здійснення автоматизованого розподілу судової справи між суддями за допомогою автоматизованої системи документообігу суду. Ухвалою судді від 26.06.2025 призначено за матеріалами кримінального провадження підготовче судове засідання.
В підготовчому судовому засіданні прокурор вважає, що перешкоди для призначення справи до судового розгляду відсутні, підсудність справи віднесена до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України. Тому сторона обвинувачення просить призначити справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні. Також, стороною обвинувачення заявлено про необхідність виклику до суду для допиту всіх учасників процесу згідно зі списком осіб, які підлягають виклику до суду.
Обвинувачений та його захисник під час підготовчого судового засідання проти призначення справи до судового розгляду не заперечували.
Крім того, прокурор подав клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою від 01.07.2025 відносно обвинуваченого, яке напередодні дня розгляду вручено обвинуваченому, просив продовжити строк дії застосованого запобіжного заходу строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
За змістом клопотання ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. Під час проведення досудового розслідування встановлено відповідно до п.4 ч.1 ст.184 КПК України існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, що підтверджується зібраними матеріалами досудового розслідування. Враховуючи наведене, а також мету застосування запобіжного заходу, як заходу забезпечення, прокурор просить продовжити строк дії запобіжного заходу з утриманням вказаної особи в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» строком на 60 днів, адже інші альтернативні запобіжні заходу не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки.
Сторона захисту під час обговорення клопотання проти його задоволення заперечувала. На переконання сторони захисту, вважається за можливе застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, за місцем фактичного проживання обвинуваченого у м.Києві, за адресою проживання батьків. Вказана адреса не є ані адресою реєстрації, ані фактичного проживання ОСОБА_3 , що вказані у обвинувальному акті.
Заслухавши думку присутніх, відповідно до ст.315 КПК України, суд дійшов висновку про можливість провести підготовку до судового розгляду і визначити дату та місце його проведення. Підстав для прийняття інших процесуальних рішень судом не встановлено.
Справу необхідно розглядати суддею одноособово, у відкритому судовому засіданні.
Встановлено, що кримінальне провадження підсудне Шевченківському районному суду м. Запоріжжя. Обставини, викладені в обвинувальному акті, не вимагають судового розгляду у закритому судовому засіданні. Необхідним є виклик всіх учасників кримінального провадження.
Під час підготовчого судового засідання учасниками процесу клопотань про вжиття інших заходів забезпечення кримінального провадження, окрім продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого, - не заявлено.
Крім того, судом встановлено, що обставини, передбачені ст.76 КПК України, що виключають участь головуючого судді у розгляді кримінального провадження, відсутні.
Згідно з положеннями ч.2 ст.314-1 КПК України підстав для складання досудової доповіді судом не встановлено.
Суд, розглянувши клопотання прокурора щодо запобіжного заходу, вислухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до висновку про наявність підстав для його часткового задоволення, із одночасним визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у зв'язку із таким.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
За змістом ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/3579/25, пр. 1-кс/336/471/2025 від 06.06.2025, яка набрала законної сили 12.06.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/127965389), застосовано до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строк досудового розслідування, тобто, до 05.07.2025.
Клопотань про зміну або скасування обраного запобіжного заходу згідно з ч.7 ст.176 КК України до суду не надходило.
При розгляді клопотання, суд враховує, що ч.1 ст.5 Конвенції встановлює, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність і нікого не може бути позбавлено свободи, крім певних випадків (наприклад, законний арешт особи, яка підозрюється у вчиненні правопорушення) і відповідно до процедури, встановленої законом.
Згідно зі ст.29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. При розгляді клопотання слідчий суддя враховує, що, як неодноразово підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
За приписами п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
За змістом ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання певним ризикам.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності ряд обставин, наведених у переліку даної норми.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тому суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти дійсно обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Так, за результатами розгляду клопотання, з урахуванням наведених положень, суд дійшов висновку про збереження на даний час суттєвих ризиків та достатніх підстав, які свідчать про необхідність продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, що відповідає ч.1 ст.197 КПК України, з 03.07.2025, адже період часу до вказаної дати вже охоплений строком дії попередньої ухвали слідчого судді.
Суд вважає, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає особі обвинуваченого, зокрема, тяжкості правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа. Так, злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України, за змістом ст.12 КК України, віднесений до тяжких злочинів.
Під час розгляду клопотання суд враховує наявність постійного місця проживання обвинуваченого, відсутність соціальних зв'язків. Суд зауважує, що обвинувачений є одруженим, проте належними та допустимими доказами не доведено стан здоров'я батьків обвинуваченого, їх адреса проживання, факт перебування на утриманні у ОСОБА_3 , про який стверджує сторона захисту. Місце реєстрації обвинуваченого територіально віддалене від місця розгляду справи, а саме розташоване у м.Києві. За адресою фактичного місця проживання ОСОБА_3 орендував житло, як він пояснив під час розгляду клопотання. Суд враховує, як це встановлено слідчим суддею під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу, що ОСОБА_3 перебував у розшуку, вів аморальний спосіб життя із дружиною в орендованому житлі.
Про наявність ризику переховуватись від органів досудового розслідування (п.1 ч.1 ст.177 КПК України) відповідно до ч.1 ст.178 КПК України свідчить тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів із вказаною вище кваліфікацією. Так, розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність можливого покарання, ОСОБА_3 може переховуватись від суду.
Ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, про наявність якого стверджує прокурор, дійсно може обґрунтовуватись тим, що на даний час, у зв'язку із початковим етапом розгляду судового провадження, свідки сторони обвинувачення судом не допитані, в разі наявності такої необхідності за умови встановлення відповідного порядку дослідження доказів. Суд може обґрунтувати свої висновки за загальним правилом на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Проте, даний ризик належним чином не обґрунтований, зв'язки та знайомство обвинуваченого із іншими учасниками провадження не підтверджені. Відповідно, даний ризик не визнається судом доведеним.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.177 КПК України, враховуючи воєнний стан, кваліфікацію діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , дійсно можна засвідчити існування такого ризику як можливість вчинення ним іншого кримінального правопорушення.
Наведені обставини дають достатні підстави для висновку, що обвинувачений, будучи обізнаним про суворість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватим, опинившись на волі, потенційно може ухилитися від суду шляхом переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності за інкриміноване правопорушення.
Саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на переконання суду, перешкоджатиме ухиленню обвинуваченого від суду та вчиненню іншого кримінального правопорушення.
Судом встановлено, що за станом здоров'я обвинувачений може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі. Доказів протилежного суду не надано.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення, у сукупності з іншими обставинами, збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів (справа «Ілійков проти Болгарії» (Ilijkov v. Bulgaria, Заява №33977/96, від 26 липня 2001 року).
Тримання під вартою є виправданим, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи (справа «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy, Заява №26772/95, від 06 квітня 2000 року).
У п.51 справи «Летелье проти Франції» (Letellier v. France, Заява №12369/86, від 26 червня 1991 року) Європейський суд з прав людини зазначив: суд визнає, що особлива тяжкість деяких правопорушень може викликати таку реакцію суспільства та соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє утримання в крайньому разі на протязі певного часу. При виключних обставинах цей момент може бути врахований в світлі Конвенції, в крайньому разі в такій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину.
З урахуванням конкретних обставин даного кримінального провадження, суд вважає, що прокурор довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризиків, передбачених п.1,5 ч.1 ст.177 КПК України, які є реальними та зберігають свою актуальність.
На переконання суду клопотання прокурора відповідає характеру та тяжкості діянь, які інкримінуються особі та не надає можливості перешкоджання інтересам правосуддя, а також відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Зберігає свою актуальність й те, що продовження строку дії запобіжного заходу забезпечить можливість особистої участі обвинуваченого під час судового провадження.
Застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть, цілодобового, не забезпечить, на переконання суду, належної процесуальної поведінки ОСОБА_3 .
За змістом ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч.4 цієї статті. В ухвалі слідчого судді, суду зазначаються, які обов'язки з передбачених ст.194 цього Кодексу будуть покладені на підозрюваного, обвинуваченого у разі внесення застави, наслідки їх невиконання, обґрунтовується обраний розмір застави.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Згідно з ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, суд виходить з вимог ст.178,182 КПК України. Слідчий суддя, співставивши існуючі у справі ризики, характер кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , його наслідки, а також реальну можливість забезпечити цим запобіжним заходом впевненість у тому, що він не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, та з урахуванням ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який з 01.01.2025 складає 3 028,00 гривні, вважає за необхідне визначити заставу у вигляді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, на ОСОБА_3 у разі внесення застави покладаються наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Києва, в якому він перебуває, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (в письмовій формі). Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави, слід визначити два місяці з моменту внесення застави.
За змістом ч.5 ст.201 КПК України слід роз'яснити стороні захисту, що суд має право залишити без розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, подане раніше тридцяти днів з дня постановлення попередньої ухвали про застосування, зміну або відмову у зміні запобіжного заходу, якщо у ньому не зазначені нові обставини, які не розглядалися слідчим суддею, судом.
За приписами ч.1 ст.205 КПК України ухвала слідчого судді, суду щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Керуючись ст. 31, 76, 115, 176-178, 182-183, 193, 194, 196-197, 201, 205-206, 219, 309, 314-316, 369-372, 392 КПК України, суд, -
Призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акта у відношенні ОСОБА_3 за ознаками скоєння кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України, на 02 липня 2025 року на 11 годину 30 хвилин, який відбудеться у приміщенні Шевченківського районного суду м.Запоріжжя.
Справу розглядати суддею одноособово, у відкритому судовому засіданні.
Клопотання сторони обвинувачення задовольнити частково.
Продовжити строк дії запобіжного заходу, застосованого до ОСОБА_3 , у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі "Запорізький слідчий ізолятор" з 03 липня 2025 року по 31 серпня 2025 року.
Строк дії ухвали визначити до 31 серпня 2025 року включно.
Одночасно визначити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України, у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 гривень (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 копійок), у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний рахунок ТУ ДСА України в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в цій ухвалі протягом строку її дії.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Покласти на обвинуваченого у разі внесення застави наступні обов'язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із м. Києва, в якому він зареєстрований, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання (у письмовій формі).
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити два місяці з моменту її внесення.
Роз'яснити, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 цього Кодексу.
Копію ухвали суду надіслати Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», вручити обвинуваченому, захиснику обвинуваченого та прокурору.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Дати розпорядження секретарю судового засідання про виклик учасників судового провадження в судове засідання в порядку, передбаченому ст.135-139 КПК України.
Ухвала суду в частині призначення справи до судового розгляду оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч.1 ст.392 КПК України, в частині запобіжного заходу може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Повний текст ухвали суду складений та проголошений 04.07.2025 годині о 13-45 годині.
Суддя ОСОБА_1