1Справа № 335/5683/25 3/335/1596/2025
про накладення адміністративного стягнення
8 липня 2025 року суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Соболєва І.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі - КУпАП),
ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення за таких обставин.
01.06.2025 о 22:35 год. в м. Запоріжжі, вул. Перемоги, 31, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Chevrolet Tacuma» (Шевроле Такума), д.н. НОМЕР_2 , не маючи права керування даним транспортним засобом. Правопорушення вчинене повторно протягом року. Постановою від 24.05.2025 серії ЕНА № 4810676 була притягнута до відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Власними діями ОСОБА_1 допустила порушення п. 2.1а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР України).
Під час розгляду справи ОСОБА_1 вину не визнала, посилаючись на брак коштів. Клопотань не заявляла.
Дослідивши матеріали справ про адміністративне правопорушення, доходжу таких висновків.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.
Як передбачено пунктом 2.1а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Частиною 2 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Частиною 5 статті 126 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення достовірно підтверджується такими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 348558 від 01.06.2025, яким зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом не маючи права керування таким транспортним засобом; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4810676, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 3 400,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП; рапортом працівника поліції від 01.06.2025; довідкою з бази даних підсистеми «Адмінпрактика» інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», з якої випливає, що ОСОБА_1 не отримувала водійське посвідчення; витягом з бази даних; відеозаписами на диску для лазерних систем зчитування.
Таким чином, оскільки станом на день розгляду справи постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4810676 є чинною, і докази протилежного в матеріалах справи відсутні, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки вона повторно протягом року керувала транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.
Суд при накладанні стягнення враховує конкретні обставини по справі, ступінь суспільної небезпеки правопорушення.
Відповідно до статті 33 КУпАП при накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, його майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у т.ч. зафіксованому в автоматичному режимі.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Згідно зі ст. 29 КУпАП конфіскований може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника.
З реєстраційної картки на транспортний засіб випливає, що керований ОСОБА_1 транспортний засіб «Шевроле Такума», д.н. НОМЕР_2 , належить ОСОБА_2 , а не порушниці. Тому, відсутні правові підстави для оплатного вилучення транспортного засобу.
Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачений склад адміністративного правопорушення, який полягає у повторному протягом року вчиненні порушень, передбачених частинами другою-четвертою цієї статті. У законі не вживається поняття наявність посвідчення водія чи його відсутність, мова йде саме про право керування транспортними засобами.
Санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП є безальтернативною та передбачає обов'язкове накладення на правопорушника стягнення як у виді штрафу в певному розмірі так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Статтею 30 КУпАП прямо передбачено порядок застосування судами стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобами щодо осіб, які не мають посвідчення водія на право керування транспортними засобами або до таких, які вже позбавлені такого права. Прямо передбачено випадки, коли таке стягнення не застосовується.
Крім того, в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ст. 8 Конституції України).
Згідно зі ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 30 КУпАП позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове стягнення призначається на строк до десяти років.
Безпосередньо у ст. 30 КУпАП не встановлено обмежень щодо призначення додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно передбачене у санкції статті (санкції частини статті) КУпАП особам, які на момент вчинення адміністративного правопорушення не мали права керувати транспортними засобами.
Положення зазначеної статті не містять також закріплення правових підстав призначення стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, коли воно прямо передбачено у санкціях норм КУпАП.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП є фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку (загальний) і керує транспортним засобом, незалежно від того, чи має вона на це право. Додаткових вимог до суб'єкта, а саме наявність у нього права на керування транспортними засобами, ч. 5 ст. 126 КУпАП не містить.
Ба більше, законодавець прямо передбачив відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП у виді санкції позбавлення права керування транспортним засобом до осіб, що повторно протягом року вчинили адміністративні правопорушення, передбачені чч. 2, 4 ст. 126 КУпАП, зокрема, за керування транспортним засобом, не маючи права такого права або будучи його позбавленим.
Отже, ні норми Загальної частини КУпАП, ні статті 126 КУпАП не містять жодних застережень чи умов застосування додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, у тому числі, зумовлених відсутністю у винного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
За змістом положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).
Виходячи із аналізу зазначених норм, можливо дійти висновку, що правова природа додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної частини статті 126 КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.
Внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров'я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому додаткове стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров'ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.
Водночас слід звернути увагу на підвищену суспільну небезпечність дій осіб, які керують транспортними засобами, не маючи достатніх теоретичних і практичних знань та не отримавши у передбаченому законом порядку посвідчення водія, оскільки вірогідність настання дорожньо-транспортної пригоди у такому випаду є значно вищою, а тому попереджувальна мета додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами у такому випадку набуває особливого значення.
Підхід щодо неможливості призначення додаткового стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами особі, яка не отримувала посвідчення водія на право керування транспортними засобами, не відповідає засаді справедливості та принципу рівності всіх перед законом, а також нівелює попереджувальну мету стягнення, а тому враховуючи зазначене, особі, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого відповідною частиною ст. 126 КУпАП, суд може призначити стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення адміністративного правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Суд не бере до уваги п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19.12.2008) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», оскільки Постанови Пленуму Верховного Суду України не є джерелом права. Роз'яснення, що в них містились, стосувались законодавства, яке за цей час багато разів змінювалось і трансформувалось. Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судами при застосуванні норм права враховуються висновки, викладені у постановах Верховного Суду, а не в постановах пленуму Верховного Суду України, який як судова інституція припинив правозастосовну діяльність.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу розміром 40 800,00 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 років.
Відповідно до ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
На підставі вищевикладеного, ч. 5 ст. 126 КУпАП, керуючись ст.ст. 7, 9, 23, 24, 27, 29, 33, 34, 35, 38, 401, 268, 276, 277, 279, 280, 283, 284, 294, 300, 3001, 307 КУпАП, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, і накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави розміром 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн 00 коп. (Отримувач: ГУК у Запорізькій області/Запорізька обл./21081300, Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37941997, Номер рахунку (IBAN): UA708999980313000149000008001 Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300), з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 5 (п'ять) років.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір розміром 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп. (Отримувач: ГУК у м.Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37993783, Номер розрахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106, Символ звітності: 256).
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 3001 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.
Суддя І.П. Соболєва