Дата документу 04.07.2025
Справа № 317/2380/25
Провадження № 2/334/2985/25
04 липня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Дніпровського районного суду м. Запоріжжя Новікова Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадщину та поділ спадкового майна,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулась до Запорізького районного суду Запорізької області з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить:
1)визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , як на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 ;
2)визнати за нею право на спадкування фактично належного, але неоформленого житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , у межах частки, що підлягає уточненню після встановлення належності;
3)зобов'язати Відповідача не чинити перешкод у володінні та користуванні зазначеним майном.
19.05.2025 ухвалою судді Запорізького районного суду Запорізької області справу передано на розгляд Дніпровського районного суд м.Запоріжжя, за підсудністю.
Дослідивши позовну заяву суддя вважає що заяву, згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України, належить залишити без руху виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і/та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів закріплений вст.16 ЦК України.
Згідно з положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1, ч. 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно з пунктами 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності).
В позові позивач зазначає, що звернулась до нотаріуса, однак під час оформлення спадщини у нотаріуса позивача не влаштувало рішення про рівний поділ майна; зазначає, щодо належності житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 ; також зазначає про підтвердження актами цивільного стан, що позивач є донькою рідної сестри спадкодавця.
При цьому постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії до позову не додано; жодного документу, щодо належності житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 спадкодавцю не надано; не надано свідоцтво про народження позивача для підтвердження родинних відносин.
Отже, позивачу необхідно надати суду постанову про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії - видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину в розмірі частини квартири за адресою АДРЕСА_1 ; будинку АДРЕСА_2 , що в свою чергу є підставою для звернення до суду та свідчить про наявність спору про право та порушення права позивача на отримання свідоцтва про спадщину; надати свідоцтво про народження позивача.
Крім того, позивач в позовних вимогах просить суд зобов'язати Відповідача не чинити перешкод у володінні та користуванні зазначеним майном. Разом з тим в позові відсутнє жодне обґрунтування вказаної вимоги.
Таким чином, позивачу слід обґрунтувати позов відповідно до заявлених вимог.
Відповідно до вимог п.3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до вимог ст.. 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна. У позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Таким чином, позивачу слід зазначити ціну позову.
Крім того, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
До позовної заяви документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документа, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону не додано.
Відповідно ст. ст. 1, 2 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон), судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою підприємцем сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн.)
Згідно п. 16 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 р. "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" (з урахуванням змін, внесених Постановою ВССУ N 10 від 25.09.2015 р.), розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача. Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.
Як вже було зазначено, частиною 3 статті 175 ЦПК України встановлено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Судом встановлено, що позивачем заявлено у позові три вимоги: 2 майнового характеру та одна немайнового.
Таким чином, для визначення ціни позову позивачу слід надати Звіт ринкової вартості квартири , будинку та земельної ділянки, та сплатити судовий збір відповідно до визначеної ринкової вартості нерухомого майна, або сплатити судовий збір у визначеній судом сумі 15140,00 грн..
Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ухвали.
Слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1. ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.175,177,185 ЦПК України, суддя,-
ухвалила:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадщину та поділ спадкового майна - залишити без руху.
Надати позивачу строк десять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених в ній недоліків.
У разі невиконання ухвали в зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: