Справа № 314/2516/25
Провадження № 1-кс/314/854/2025
08.07.2025 м. Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_4 ,
У провадженні слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_4 перебуває скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого щодо не розгляду заяви від 27.06.2025 відповідно до вимог ст.221 КПК України.
04.07.2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді ОСОБА_4 . Заява мотивована тим, що слідчим суддею вже винесено 2 ухвали по тому ж предмету щодо її скарг, без врахування участі малолітньої потерпілої дитини, її законного представника і органу опіки.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025 заява про відвід була розподілена судді ОСОБА_1 .
У судове засідання 08.07.2025 учасники справи не з'явилися, про слухання заяви про відвід повідомлялися належним чином.
Вивчивши заяву про відвід, суд приходить до наступного.
Статтею 75 КПК України встановлено обставини, що виключають участь судді в кримінальному провадженні. Відповідно до п.4 ч.1 вказаної статті суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч.5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Законом чітко не визначено конкретного переліку «інших обставин», які можуть викликати у учасників судового провадження сумніви у неупередженості суду, що дає змогу тлумачити цю обставину по-різному. Разом з тим, при тлумаченні цієї норми закону необхідно дотримуватися балансу між виправданою необхідністю застосуванню широкого тлумачення цієї категорії та недопустимістю зловживання наявністю такого права.
Поняття «неупередженості» суду, викладене в Кримінально-процесуальному законодавстві України співвідноситься з поняттям «безсторонності» суду, закріпленим в міжнародних правових документах, зокрема у ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої 04.11.1950 р. державами-членами Ради Європи та ратифікованої Україною 17.07.1997р.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (див. рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява N4785/02, рішення від 10 грудня 2009року, п.66, 67)
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Для висновку про наявність у конкретній справі правомірної підстави сумніватися у безсторонності судді думка обвинуваченого може враховуватися, але вона не має вирішального значення. Вирішальним є те, чи можна вважати такі сумніви об'єктивно виправданими (рішення у справі: «Хаусшільдт проти Данії», рішення від 24 травня 1989року, п.48).
В заяві про відвід заявник зазначає про наявність суб'єктивного критерію, у зв'язку з наявністю спору між ним та суддею, щодо вирішення клопотань. Проте, суб'єктивний критерій не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки базується виключно на особистому сприйнятті заявником особистості судді.
Стосовно об'єктивного критерію, суд зауважує, що незгода з процесуальними діями судді під час судового провадження не є підставою для відводу судді. Особа, яка вважає, що діями судді порушуються вимоги процесуального закону, має право на оскарження таких дій в порядку передбаченому законодавством.
Також, вказана заявником підстава для відводу судді, як незгода з раніше прийнятим процесуальним рішенням, а саме: відмова у задоволенні клопотання, КПК України, як підстава для відводу не передбачена; розцінювати зазначені заявником обставини, які носять характер припущень, як такі, що відповідають положенням п.4 ч.1 ст.75 КПК України як інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості, на думку суду, підстав немає.
Таким чином, доводи заявника щодо наявності ознак упередженості у діях судді ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження, а тому заява про відвід не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.75-76, 81 КПК України, суд
постановив:
в задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Вільнянського районного суду Запорізької області ОСОБА_4 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
08.07.2025