Справа № 308/17020/24
25 червня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Крегул М.М., за участю секретаря судового засідання Мішко М.М, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м. Ужгород, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із даним позовом, який обґрунтовує тим, що 14.07.2020 року між нею та відповідачем укладено шлюб. У сторін є син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач стверджує, що спільне життя з відповідачем не склалося з причин різних характерів, поглядів на життя, безпричинними сварками ат інших життєвих обставин. Також зазначає, що на сьогоднішній день позивач із сином проживають окремо від відповідача. Позивач переконана, що шлюбні відносини фактично припинені, взаємне спілкування відсутнє, а тому збереження шлюбу та спільне проживання з відповідачем суперечитиме її інтересам. З урахуванням наведеного позивач просить суд: розірвати шлюб між нею та відповідачем; сина, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити проживати разом з нею; після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 28.10.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторони у судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.
В зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.
Як встановлено по справі, 14 липня 2020 року сторони зареєстрували шлюб, що стверджується долученим до справи свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 14 липня 2020 року Ужгородським міським відділом державної реєстрації акті цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).
Від даного шлюбу у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13.01.2021 року.
Приписами ст.110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним з подружжя.
Згідно ст. 112 СК України при розгляді справи про розірвання шлюбу суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини й інших обставин життя чоловіка і жінки. Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушуванням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Як встановлено у судовому засіданні, подружнє життя у сторін не склалося. Про це свідчать ті обставини, що позивач та відповідач сімейних стосунків не підтримують, спільно не проживають, подальше збереження шлюбу позивач вважає неможливим.
Наведене дозволяє суду зробити висновок про те, що сторони втратили почуття поваги, любові та довіри один до одного і їх сім'я розпалася остаточно. Умови для їх примирення відсутні, а цей шлюб є формальним і подальше його збереження суперечить інтересам позивача.
Стаття 51 Конституції України передбачає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї. Аналогічні приписи викладені у ст. 24 СК України, у якій, крім іншого передбачено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Спору щодо поділу спільного майна позивачем не заявлялося.
Враховуючи вищенаведені обставини справи та аналізуючи норми СК України, суд приходить до висновку, що подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 слід розірвати.
Окрім цього, суд, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку про те, що на даний час визначити місце проживання дитини необхідно, виходячи з її віку, фактичного місця знаходження на час розгляду справи та потреб у повсякденному житті.
Крім того, відповідно до вимог Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, в якій міститься принцип 6, дитина може бути розлучена з матір'ю лише у винятковій ситуації.
Однак, даний принцип не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини є перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 Сімейного кодексу України, так і зі змісту Конвенції про права дитини.
Суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що визначення місця проживання дитини з матір'ю, не позбавляє права відповідача відвідувати дитину, спілкуватися з нею, здійснювати свої батьківські обов'язки та доглядати за дитиною за місцем проживання позивача.
Згідно із ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Зважаючи на вищенаведене, а також з огляду на вік дитини, суд приходить до висновку, що дитину ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 слід залишити проживати з матір'ю.
Згідно зі ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу (або під час реєстрації шлюбу або у порядку передбаченому ст. 53 СК), має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
З огляду на позовну вимогу про залишення позивачці прізвища набутого в шлюбі, суд вважає за можливе залишити їй прізвище « ОСОБА_4 ».
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст.24,56,105,112,180,182,183, 184,185,191СК України, ст. ст.10,12,13,18,81,258,259,263-265,352,354,355 ЦПК України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований Ужгородським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що складено відповідний актовий запис № 329, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвати.
Залишити проживати разом з матір'ю, ОСОБА_1 , сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу залишити позивачеві ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , прізвище набуте в шлюбі - « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , суму сплаченого судового збору 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. двадцять коп.).
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та проголошено 30.06.2025 року о 16 год. 15 хв.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду М.М. Крегул