про відмову у відкритті касаційного провадження
07 липня 2025 року
м. Київ
справа №420/12134/25
адміністративне провадження № К/990/25047/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі №420/12134/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про відшкодування шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса), в якій просив:
- відшкодувати шкоду заподіяну незаконними діями органу державної влади та стягнення з бюджету України (з рахунку Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області Код ЄДРПОУ : 20987385 (вул. Канатна, 83 м. Одеса, 65000 тел. (048) 730-81-27)) на користь позивача кошти в сумі 90000 (дев'яносто тисяч) гривень в якості компенсації за завдану шкоду.
Одеський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 13.05.2025 повернув позовну заяву позивачеві.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України (відсутність доказів сплати судового збору), П'ятий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 26.05.2025 залишив без руху апеляційну скаргу позивача та запропонував в строк протягом десяти днів (з моменту отримання ухвали суду) усунути недоліки апеляційної скарги.
В подальшому, у зв'язку з неусуненням таких недоліків, П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.06.2025 апеляційну скаргу повернув скаржнику.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду через підсистему Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи "Електронний Суд" 16.06.2025 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просить скасувати ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025, а справу направити до цього ж суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції протиправно повернув апеляційну скаргу, оскільки не врахував, що позов подано щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/2827/22 від 13.05.2022.
За правилами частини 1 статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
За змістом частини 2 статті 333 КАС України, у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що П'ятий апеляційного адміністративного суду своєю ухвалою від 26.05.2025, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без руху у зв'язку з несплатою судового збору та встановив десятиденний термін (з моменту отримання копії цієї ухвали) для надання документа про сплату судового збору.
На виконання ухвали суду від 26.05.2025 ОСОБА_1 надіслав пояснення щодо звільнення його від сплати судового збору, однак не підтвердив відповідні підстави, заявлені у клопотанні про звільнення від сплати судового збору, належними доказами.
Суд апеляційної інстанції встановив, що копію вказаної ухвали від 26.05.2025 (про залишення без руху апеляційної скарги) ОСОБА_1 отримав в підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний кабінет» 26.05.2025, однак у встановлений судом десятиденний строк (який закінчився 05.06.2025.2025) недоліки апеляційної скарги не усунув, що в свою чергу стало підставою для постановлення оскаржуваної ухвали від 09.06.2025 про повернення апеляційної скарги скаржнику.
Надаючи оцінку встановленим обставинам та наведеним у касаційній скарзі доводам колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається, зокрема, документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, то суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Частиною п'ятою статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Згідно з частиною п'ятою статті 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Згідно пункту 7 статті 251 КАС України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору та перелік суб'єктів, до яких такі умови можуть бути застосовані, обумовлено статтею 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Згідно з підпунктом 5 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Зазначене положення стосується подання касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.05.2018 у справі № 915/955/15.
Відповідно до статей 1 та 2 Закону №3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» вказав наступне: «Суд ще раз нагадує, що він ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Більше того, Суд вважає, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Таким чином, вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції».
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Відтак, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Колегія суддів зауважує, що сукупність обставин у цій справі вказує на те, що позивачем у спірний період не було вчинено усіх залежних та можливих від нього дій, які б свідчили про бажання та дійсний намір реалізації наданих законом процесуальних прав з метою здійснення апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції, оскільки не надання до суду документа про сплату судового збору не свідчить про належне виконання відповідачем ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується і суд касаційної інстанції, про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження, оскільки у встановлений судом строк апелянтом не були усунуті недоліки апеляційної скарги.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини 2 статті 298 та пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а тому у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2025 у справі №420/12134/25 за позовною ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про відшкодування шкоди.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.М. Шарапа Я.О. Берназюк С.М. Чиркін