07 липня 2025 року
м. Київ
справа №240/20181/23
адміністративне провадження № К/990/27583/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №240/20181/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції, чинній з 29 січня 2020 року, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 09 червня 2023 року розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме невизначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 цієї постанови;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 за період з 25 лютого 2022 року по 09 червня 2023 року належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», у редакції, чинній з 29 січня 2020 року, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 02 грудня 2021 року №1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01 січня 2022 року, Законом України від 03 листопада 2022 року №2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року, на відповідні тарифні коефіцієнти.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року позов задоволено частково:
-визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування чинної у період з 25 грудня 2022 року до 19 травня 2023 року редакції пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 ;
- зобов'язано військову частину НОМЕР_2 та військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату усіх видів грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25 лютого 2022 року до 19 травня 2023 року із застосуванням посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, обчислених відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у первісній редакції, а саме - шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року залишено без руху. Установлено скаржнику строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги у десять днів з моменту отримання ухвали шляхом подання до Суду документу про сплату судового збору
Судом апеляційної інстанції установлено, що ухвалу суду від 06 березня 2025 року скаржником отримано в особистому кабінеті у підсистемі «Електронний суд» у цей же день.
Водночас, у встановлений судом строк, апелянтом не виконано вимоги ухвали суду від 06 березня 2025 року. Клопотання про продовження строку для усунення недоліків до суду також не надано.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року повернуто особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки апелянтом не усунуто недоліків апеляційної скарги, яку було залишено без руху, у встановлений судом строк.
27 червня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №240/20181/23.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов таких висновків.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною третьою статті 328 КАС України встановлено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Ухвала суду апеляційної інстанції, якою повернуто апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, не відноситься до ухвал, якими закінчено розгляд справи.
Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалою суду від 26 лютого 2025 року апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2024 року була залишена без руху, у зв'язку з її невідповідністю вимогам статті 296 КАС України та скаржнику надано строк на їх виправлення протягом десяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
У встановлений судом апеляційної інстанції строк апелянт недоліки апеляційної скарги не усунув, клопотання про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги не надав.
З огляду на те, що в установлений судом строк апелянтом не було виконано вимог ухвали суду та зазначені судом недоліки апеляційної скарги скаржником не усунуто, Сьомий апеляційний адміністративний суд, керуючись приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 298 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги особі, яка її подала, оскільки апеляційна скарга оформлена з порушеннями вимог статті 296 КАС України, а відповідні недоліки скаржником у встановлений судом строк не усунуто.
Мотиви, наведені в оскаржуваному судовому рішенні, та обставини, на які посилається заявник, на обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, тому Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.
За таких обставин у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №240/20181/23 необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного, клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження Судом не вирішується.
Керуючись статтями 248, 328, частиною другою статті 329 та статтею 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №240/20181/23.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді: О.Р. Радишевська О.В. Кашпур М.І. Смокович