07 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6848/24 пров. № А/857/2091/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Качмара В.Я., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії ,
суддя у І інстанції Микитюк Р.В.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення 04 грудня 2024 року,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом, у якому просив:
визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 №3171 від 07.08.2024 "Про результати службового розслідування за фактом пошкодження майна автомобільної служби в зводі радіоелектронної боротьби" в частині:
п. 2 притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з оголошенням дисциплінарного стягнення "догана" за недотримання правил безпеки під час керування транспортним засобом та невиконання обов'язку щодо збереження військового майна;
п. 3 притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності в рахунок відшкодування заподіяної державі шкоди на суму 997 859,45 грн відповідно до статей 3, 4, частини 1 статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" (далі - Закон №160-ІX).
Окрім того, просив зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 скасувати дисциплінарне стягнення "догана" за недотримання правил безпеки під час керування транспортним засобом та невиконання обов'язку щодо збереження військового майна стосовно ОСОБА_1 , а також нарахувати і виплатити йому премію за серпень 2024 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі № 300/6848/24 позов задоволено повністю.
При цьому суду першої виходив із того, що у матеріалах проведеного відповідачем службового розслідування відсутні докази встановлення умов настання матеріальної відповідальності позивача та підтвердження того, що шкода спричинена з його вини.
Відтак законних підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та матеріальної відповідальності в рахунок відшкодування заподіяної державі шкоди на суму 997 859,45 грн немає, а отже оспорюваний наказ є протиправним та підлягає скасуванню в оспорюваній частині.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Військовою частиною НОМЕР_1 , яка просила таке скасувати та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що наявність постанови Івано-Франківського апеляційного суду 09.05.2024 у справі №235/1220/24, якою закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), не впливає на підстави притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та матеріальної відповідальності за фактом пошкодження військового майна. Постанова Івано-Франківського апеляційного суду 09.05.2024 не містить тверджень, що поведінка позивача була правомірною та не спростовує його вини у пошкодженні військового майна.
Наполягає на тому, що наявність такого судового рішення не виключає та не спростовує наявності у діях військовослужбовця порушень спеціального законодавства, а саме статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзацу шостого статті 11, статті 127, абзацу п'ятнадцятого статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у зв'язку із неналежним виконанням ним обов'язків військової служби.
Змістом акту службового розслідування та доданих до нього документів (акт приймання-передачі основних засобів; акт технічного стану військового майна; відомість визначення залишкової вартості автомобіля; довідка про вартісну оцінку завданої шкоди) підтверджується, що при визначенні розміру шкоди було дотримано положення статті 7 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».
Внаслідок цього судом першої інстанції безпідставно зобов'язано військову частину НОМЕР_1 скасувати дисциплінарне стягнення «догана» та нарахувати і виплатити позивачу премію за серпень 2024 року.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є військовослужбовцем, солдатом, водієм-електриком взводу радіоелектронної боротьби Військової частини НОМЕР_1 .
10.02.2024 о 15.30 год солдат ОСОБА_1 , керуючи військовим транспортним засобом марки "PEUGEOT LANDTREK," військовий номерний знак НОМЕР_2 , на відстані 1 км від села Воздвиженка Покровського району Донецької області виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з військовим транспортним засобом марки "MITSUBISHI L200", військовий номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням військовослужбовця, призваного за мобілізацією, солдата ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку, що призвело до механічних пошкоджень транспортних засобів з матеріальним збитками.
Протокол про адміністративне правопорушення щодо солдата ОСОБА_2 не складався.
Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.02.2024 у справі №235/1220/24 справу про адміністративне правопорушення було направлено для розгляду по суті до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.04.2024 у справі №235/1220/24 ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09.05.2024 постанову Івано-Франківського міського суду від 02.04.2024 у справі №235/1220/24 скасовано, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2024 № 2976 призначено службового розслідування за фактом пошкодження майна автомобільної служби у взводі радіоелектронної боротьби.
За наслідками проведеного службового розслідування командиром Військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ №3171 від 07.08.2024 «Про результати службового розслідування за фактом пошкодження майна автомобільної служби в взводі радіоелектронної боротьби», відповідно до якого службовим розслідуванням встановлено, що 10.02.2024 о 15.30, солдат ОСОБА_1 , керуючи військовим транспортним засобом марки «PEUGEOT LANDTREK», військовий номерний знак НОМЕР_2 , на відстані 1 км від села Воздвиженка Покровського району Донецької області виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з військовим транспортним засобом марки «MITSUBISHI L200», військовий номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням військовослужбовця, призваного за мобілізацією, солдата ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок вказаної ДТП було завдано механічних пошкоджень автомобілю PEUGEOT LANDTREK шасі НОМЕР_4 , рік випуску 2022, військовий номер НОМЕР_5 . За результатами детального огляду автомобіля складений Акт технічного стану військового майна від 24.07.2024 № 0299/24. Через завдані механічні пошкодження автомобіль не підлягає відновленню та ремонту, непридатний до подальшої експлуатації, підлягає списанню з балансу Військової частини НОМЕР_1 .
На підставі Довідки про вартісну оцінку завданої шкоди встановлено, що шкода, завдана державі в особі Військової частини НОМЕР_1 внаслідок пошкодження (до стану непридатності до подальшої експлуатації) військового майна автомобільної служби, складає 997 859,45 грн.
Відтак, у ході службового розслідування зроблено висновок про встановлення шкоди у зв'язку з пошкодженням військового майна внаслідок протиправної поведінки позивача у зв'язку із неналежним виконанням ними обов'язків військової служби, передбачених абзацом шостим статті 11, статтею 127, абзацом 15 статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також про наявність прямого причинного зв'язку між протиправною поведінкою військовослужбовця та завданою шкодою і наявність його вини у формі необережності, а саме недбалості, оскільки військовослужбовець не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своєї бездіяльності, що полягала у недотриманні правил безпеки під час керування транспортним засобом та невиконання обов'язку щодо збереження військового майна.
Обставин, що виключають матеріальну відповідальність ОСОБА_1 , службовим розслідуванням не встановлено.
З урахуванням наведеного зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності у розмірі вартості пошкодженого (до стану непридатності до подальшім експлуатації) майна автомобільної служби Військової частини НОМЕР_1 у сумі 997 859,45 грн.
Безпосередніми причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, є особиста необережність солдата ОСОБА_3 .
За результатами службового розслідування вказаним наказом командира Військової частини НОМЕР_1 , серед іншого, було вирішено:
накласти дисциплінарне стягнення «догана» на солдата ОСОБА_1 , командира 2 відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за порушення вимог статей 1 та 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та статей 11, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а саме за недотримання правил безпеки під час керування транспортним засобом та невиконання обов'язку щодо збереження військового майна;
притягнути позивача до повної матеріальної відповідальності в рахунок відшкодування заподіяної державі шкоди на суму 997 859,45 грн відповідно до статей 3,4, частини першої статті 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі»;
стягнути суму завданої державі шкоди в розмірі 997 859,45 грн з солдата ОСОБА_1 , командира 2 відділення електронної підтримки взводу управління роти радіоелектронної боротьби військової частини, шляхом щомісячного утримання 20% місячного грошового забезпечення військовослужбовця;
на підставі пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 M260, не виплачувати солдату ОСОБА_1 премію за серпень 2024 року;
командиру роти радіоелектронної боротьби Військової частини НОМЕР_1 на підставі абзацу десятого пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким і особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 М 260, не включати солдата ОСОБА_1 до рапорту преміювання за серпень 2024 року;
начальнику відділення персоналу штабу Військової частини НОМЕР_1 на підставі абзацу десятого пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 M260, не включати солдата ОСОБА_1 до наказу на преміювання за серпень 2024 року.
ОСОБА_1 не погодився із правомірністю наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №3171 від 07.08.2024 щодо накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді догани, позбавлення премії за серпень 2024 року, притягнення до повної матеріальної відповідальності в рахунок відшкодування заподіяної державі шкоди на суму 997 859,45 грн та звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
На підставі аналізу матеріалів справи та позицій сторін, викладених у заявах по суті справи, апеляційний суд дійшов переконання, що на стадії апеляційного перегляду суть публічно-правового спору, що розглядається, зводиться до перевірки висновку суду першої інстанції про відсутність у Військової частини НОМЕР_1 належних правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності з урахуванням скасування постанови Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.04.2024 у справі №235/1220/24, якою ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, та закриття провадження і справі у зв'язку з відсутністю в його діях складу зазначеного правопорушення.
При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не заперечує факт свого перебування на військовій службі, вчинення за його участі ДПТ 10.02.2024, внаслідок чого зазнав пошкоджень військовий транспортний засіб марки "PEUGEOT LANDTREK," військовий номерний знак НОМЕР_2 , а також право Військової частини НОМЕР_1 проводити за таким фактом службове розслідування.
Водночас позивач відповідно до заявлених вимог не оспорює саму процедуру службового розслідування, не погоджуючись при цьому із висновками відповідача за наслідками такого у частині наявності своєї вини у пошкодженні вказаного транспортного засобу та розміру матеріальної шкоди.
Оцінюючи доводи позивача про відсутність у його діях ознак правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, з огляду на наявність постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 09.05.2024, якою постанову Івано-Франківського міського суду від 02.04.2024 у справі №235/1220/24 було скасовано та провадження у справі закрито, апеляційний суд виходить із такого.
Відповідно до частини 6 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
За приписами частини 7 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для суду.
Як свідчать матеріали справи, позивач ОСОБА_1 визнає те, що 10.02.2024 о 15.30, керуючи військовим транспортним засобом марки «PEUGEOT LANDTREK», військовий номерний знак НОМЕР_2 , на відстані 1 км від села Воздвиженка Покровського району Донецької області виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з військовим транспортним засобом марки «MITSUBISHI L200», військовий номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням військовослужбовця, призваного за мобілізацією, солдата ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП було завдано механічних пошкоджень автомобілю PEUGEOT LANDTREK шасі НОМЕР_4 , рік випуску 2022, військовий номер НОМЕР_5 .
При закритті провадження у справі про адміністративне правопорушення постановою від 09.05.2024 у справі №235/1220/24 Івано-Франківський апеляційний суд виходив із встановлення численних порушень судом першої інстанції процесуальних норм при розгляді справи та неможливість скерування її на новий розгляд через відсутність такого права у суду апеляційної інстанції. Водночас апеляційний суд зазначив, що закриття провадження у цій справі не є процесуальною перешкодою для вирішення питань про відшкодування збитків від ДТП, які при відсутності їх добровільного врегулювання сторонами в умовах воєнного стану можна вирішити в порядку цивільного судочинства.
З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із доводами апелянта про те, що постанова Івано-Франківського апеляційного суду 09.05.2024 не містить тверджень про те, що поведінка позивача була правомірною, та не спростовує його вини у пошкодженні військового майна, а відтак не впливає на підстави притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та матеріальної відповідальності за фактом пошкодження військового майна внаслідок можливого порушення статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абзацу шостого статті 11, статті 127, абзацу п'ятнадцятого статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у зв'язку із неналежним виконанням ним обов'язків військової служби.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Приписами абзацу шостого статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців, зокрема, обов'язок знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
За правилами статті 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат (матрос) (далі - солдат) у мирний і воєнний час відповідає за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стані, збереження виданого йому майна.
Згідно із абзацом п'ятнадцятим статті 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України солдат зобов'язаний неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї, в роботі з технікою та в інших випадках, додержуватися правил пожежної безпеки.
Правила дорожнього руху (далі - ПДР) були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Як передбачено пунктом 1.5 ПДР, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Згідно із пунктом 10.5 ПДР поворот необхідно виконувати так, щоб під час виїзду з перехрещення проїзних частин транспортний засіб не опинився на смузі зустрічного руху, а у разі повороту праворуч слід рухатися ближче до правого краю проїзної частини. Виїзд з перехрестя, де організовано круговий рух, може здійснюватися з будь-якої смуги, якщо напрямок руху не визначено дорожніми знаками чи розміткою і це не створить перешкод транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку праворуч.
Відповідно до пункту 12.1 ПДР під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
За приписами 13.1 вказаних Правил водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
Пунктом 13.3 ПДР встановлено, що під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
При цьому у ході службового розслідування було встановлено, що позивач 10.02.2024 о 15.30, керуючи військовим транспортним засобом марки «PEUGEOT LANDTREK», військовий номерний знак НОМЕР_2 , на відстані 1 км від села Воздвиженка Покровського району Донецької області при проходженні повороту виїхав на зустрічну смугу руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з військовим транспортним засобом марки «MITSUBISHI L200», військовий номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням військовослужбовця, призваного за мобілізацією, солдата ОСОБА_2 , який рухався в зустрічному напрямку.
У своїх поясненнях ОСОБА_1 виправдовував свої дії поганими дорожніми умовами, обмеженою видимістю, відсутністю дорожніх знаків і розмітки та різкою зміною дорожньої обстановки, що унеможливило уникнення зіткнення із зустрічним транспортом під час об'їзду перешкоди.
Разом із тим, на переконання апеляційного суду, встановлені фактичні обставини та наведені правові норми давали відповідачу належні підстави для висновку про вчинення позивачем дисциплінарного проступку внаслідок неналежного виконання вимог ПДР, що призвело до пошкодження військового майна.
Як передбачено статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
а) зауваження;
б) догана;
в) сувора догана;
г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);
ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);
д) пониження в посаді;
е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);
є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);
ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
За приписами статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
На переконання апеляційного суду, під час обрання дисциплінарного стягнення щодо ОСОБА_1 командиром Військової частини НОМЕР_1 було дотримано приписів статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України з урахуванням встановлених під час службового розслідування обставин та особи позивача.
Відповідно до пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018, який зареєстровано у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму, що перевищує п'ятнадцять прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності,- за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності;
З урахуванням наведеного, на думку апеляційного суду, у оспорюваному наказі від 07.08.2024 №3171 «Про результати службового розслідування за фактом пошкодження майна автомобільної служби в взводі радіоелектронної боротьби» командир Військової частини НОМЕР_1 був вправі позбавити ОСОБА_1 премії за серпень 2024 року.
Щодо визначення відповідачем розміру заподіяної діями позивача матеріальної шкоди суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків регламентовано приписами Закону № 160-IX.
Частиною 1 статті 7 вказаного Закону передбачено, що розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно з частиною 6 статті 8 Закону № 160-IX за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
У відповідності до частини 1 статті 9 Закону № 160-IX завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок:
1) дії непереборної сили;
2) необхідної оборони;
3) крайньої необхідності;
4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;
5) виправданого службового ризику;
6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус;
7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації.
У матеріалах службового розслідування та адміністративної справи, що розглядається, відсутні докази на підтвердження того, що у спірному випадку наявні обставини, що передбачають можливість звільнення позивача від матеріальної відповідальності за заподіяну внаслідок ДТП шкоди.
Відповідно до Відомості визначення залишкової вартості автомобіля «PEUGEOT LANDTREK» шасі НОМЕР_6 , військовий номер НОМЕР_2 станом на 07.07.2024, та Довідки про вартісну оцінку заподіяної шкоди майна автомобільної служби Військової частини НОМЕР_1 станом на 07.07.2024, що долучені до справи самими позивачем, заподіяна внаслідок ДТП за участю ОСОБА_1 шкода становить 997 859,45 грн (а.с.76, 77).
Відповідно до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За правилами частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Посилання ОСОБА_1 на те, що вказаний відповідачем розмір матеріальної шкоди значно завищений та не відповідає фактичним обставинам справи є голослівними і не підтверджуються жодними доказами, а відтак не враховуються судом апеляційної інстанції при вирішенні спору.
Приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
На переконання апеляційного суду, при вирішенні публічно-правового спору, що розглядається, суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у своєму рішенні, обставинам справи, що призвело до помилкового задоволення позову. Відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 317, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Скасувати рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі №300/6848/24 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді В. Я. Качмар
Н. М. Судова-Хомюк