07 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/1434/24 пров. № А/857/32746/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Качмара В.Я., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
суддя у І інстанції Махаринець Д.Є.
час ухвалення рішення не зазначено
місце ухвалення рішення м. Рівне
дата складення повного тексту рішення 21 листопада 2024 року
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Рівненській області (далі - ГУ НП) щодо відмови позивачу у видачі довідки про розмір грошового забезпечення з обов'язковим зазначенням відомостей по розмір основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій та зобов'язати відповідача видати позивачу таку оновлену довідку.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у видачі запитуваної довідки, оскільки позивач має право знати, на підставі яких складових йому була призначена та виплачується пенсія. Окрім того, позивач вважає, що при призначенні йому пенсії не було враховані доплати до грошового забезпечення, а саме за несення служби в нічний час та за несення служби в період карантинних обмежень, спричинених хворобою СОVID-19 SARS-CoV-2. Вважав, такі дії ГУ НП протиправними, а тому звернувся до суду та просив зобов'язати відповідача видати оновлену довідку про складові його грошового забезпечення з урахуванням доплати за несення служби в нічний час та за несення служби в період карантинних обмежень, спричинених хворобою СОVID-19 SARS-CoV-2.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 2.11.2024 у справі №460/1434/24/24, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визнано протиправними дії ГУ НП щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» з обов'язковим зазначенням у ній відомостей про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, їх розмірів для здійснення обчислення та перерахунку з 01.12.2019 основного розміру пенсії.
Зобов'язано ГУ НП підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ, положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 “Про грошове забезпечення поліцейських національної поліції» з обов'язковим зазначенням у ній відомостей про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та їх розмірів, для здійснення обчислення та перерахунку основного розміру пенсії.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено ГУ НП, яке у своїй скарзі просило скасувати рішення суду та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. У обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що правове обґрунтування, наведене судом у своєму рішенні, та зроблені судом першої інстанції висновки не стосуються правовідносин, що склалися між позивачем та відповідачем.
Звертає увагу, що позовні вимоги позивача, викладені у його позовній заяві, не відповідають обґрунтуванню позовних вимог, що вказані в оскаржуваному судовому рішенні. Окрім того, описана судом першої інстанції у своєму рішенні позиція відповідача стосовно позову теж не відповідає дійсності, оскільки саме такі доводи не містяться у відзиві на позов.
Щодо вимог позивача до ГУ НП зазначає, що доплати за несення служби в нічний час та за несення служби в період карантинних обмежень, спричинених хворобою СОVID-19 SARS-CoV-2, не включаються до грошового забезпечення для призначення чи перерахунку пенсії, оскільки такі не мають постійного характеру і не є систематичними.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.
Як встановлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, згідно з наказом ГУ НП від 13.09.2022 №173 о/с та відповідно до частини1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням).
Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні становить 25 років 05 місяців 01 день, в пільговому 29 років 11місяців 25 днів.
10.11.2023 позивач звернувся до ГУ НП із заявою про надання йому оновленої довідки про його грошове забезпечення із зазначенням доплат за несення служби в нічний час та за несення служби в період карантинних обмежень, спричинених хворобою СОVID-19 SARS-CoV-2, оскільки вважав, що такі доплати під час призначення йому пенсії не було враховано, що призвело до неправильного нарахування пенсії.
У відповідь на запит позивача, ГУ НП листом від 12.12.2023 №11/Г-1287 повідомило ОСОБА_1 про те, що підстав для видачі оновленої довідки із зазначенням вказаних позивачем доплат немає, оскільки такі не мають постійного характеру, не є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення та не носять систематичного характеру.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі -Закон №2262-ХІІ).
Статтею 12 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п'ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), зокрема, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту.
Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя).
Відповідно до статті 43 Закону №2262-ХІІ пенсії особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, оклади та/чи доплати за військове (спеціальне) звання, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку (доплату) за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Зав пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" від 11.11.2015 №988 (далі - Постанова №988) грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до Постанови №988 поліцейські мають право на виплату доплати за службу в нічний час; доплату за науковий ступінь кандидата або доктора наук з відповідної спеціальності; доплату за вчене звання у разі, коли особа займає посаду, що пов'язана з педагогічною або науковою діяльністю, і має вчене звання доцента (старшого наукового співробітника).
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать виплати матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, що затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 № 260 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок №260) передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядком №260 установлено такі додаткові види грошового забезпечення: надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції (пункт 4 розділу ІІ Порядку № 260); надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (пункт 5 розділу ІІ Порядку № 260); надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць (пункт 6 розділу ІІ Порядку № 260); надбавка за службу в умовах режимних обмежень (пункт 7 розділу ІІ Порядку № 260); надбавка за почесне звання заслужений (пункт 8 розділу ІІ Порядку № 260); доплата за науковий ступінь з відповідної спеціальності (пункт 9 розділу ІІ Порядку № 260); доплата за вчене звання (пункт 10 розділу ІІ Порядку № 260); доплата за службу в нічний час (пункт 11 розділу ІІ Порядку № 260).
Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402, визначено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи, зокрема грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби.
Щодо включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, доплати за службу у нічний час за 24 останні календарні місяці служби, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 91 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VІІІ (далі - Закон №580-VIII) особливий характер служби в поліції містить спеціальні умови для певних категорій поліцейських, такі як, зокрема, службу в нічний час.
Згідно з пунктом 11 розділу II Порядку №260 поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цього Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.
Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
З вказаних норм слідує, що така доплата не входить до встановленого частиною 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні пенсії, оскільки її виплата здійснюється не щомісячно, має компенсаційний характер і пов'язана, як правило, з виконанням додаткових обов'язків.
Тобто, ця виплата не є щомісячною і не має систематичного характеру, її розмір не є фіксованим, а тому вона не є складовою грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Зазначений висновок, щодо невключення до складових грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія доплати за роботу у нічний час, узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24.04.2019 у справі №266/2322/16-а, від 14.05.2019 у справі №639/2222/17, від 21.08.2019 у справі №295/2765/17, від 12.09.2019 у справі №235/6160/16-а, від 16.09.2020 у справі №612/402/17 та від 24.12.2020 у справі №803/867/17.
Таким чином, позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо включення до складу грошового забезпечення з якого розраховується пенсія додаткової доплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» від 29.04.2020 №375 (далі - Постанова №375) суд зазначає таке.
Відповідно до положень Постанови №375, постановлено:
1. Установити, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
2. Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
4. Перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику.
Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Аналізуючи вказані норми суд дійшов висновку, що додаткова доплата до грошового забезпечення на період карантину є додатковою виплатою, зокрема поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням. При цьому виплата такої доплати залежить від певних умов та лише в означений період. Тобто, така доплата не є постійною і не має систематичний характер, а її розмір залежить від визначених поліцейському завдань, у процесі виконання яких він має безпосередній контакт з населенням під час карантину, так і від кількості відпрацьованого часу в зазначених умовах.
Факт сплати єдиного внеску не є безумовною підставою для включення виплати, з якої цей внесок утримано, до грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія, та має значення лише для включення до цього грошового забезпечення його видів з переліку, визначеного статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", який є вичерпним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 522/2738/17).
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що додаткова доплата до грошового забезпечення поліцейським Національної поліції, передбачена Постановою №375, є окремою виплатою, яка виплачується на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України, та протягом 30 днів з дня його відміни та не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення та складовою грошового забезпечення відповідно до норм Постанови №988 та Порядку №260, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія.
Отже, в цій частині відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
За правилами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору суд першої інстанції не з'ясував обставини справи та допустив невідповідність висновків, викладених у його судовому рішенні, таким обставинам. Відтак, апеляційну скаргу ГУ НП слід задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Рівненській області задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №460/1434/24/24 скасувати та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді В. Я. Качмар
Н. М. Судова-Хомюк