07 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/298/25 пров. № А/857/18796/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, головуючий суддя - Микитюк Р.В., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в Харківській області, третя особа - ГУПФУ в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправним та скасування рішення відповідача від 02.01.2025 року про відмову у перерахунку пенсії, а саме у переведенні позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ; зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 20.09.1994 року по 06.08.2021 року; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" починаючи з 27.12.2024 року здійснивши нарахування та виплату пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ, з урахуванням довідок за №208/09-19-10-02 від 27.12.2024 року та за №209/09-19-10-02 від 27.12.2024 року про складові заробітної плати державного службовця та про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, виданих Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що позивач звернувся до ГУПФУ в Івано-Франківській області із заявою про переведення пенсії з виду на вид (з пенсії за віком, згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком, згідно Закону України "Про державну службу"). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області від 02.01.2025 року №2000-0309-9/725 відмовлено позивачу у переведенні пенсії з виду на вид, оскільки у період роботи в органах державної податкової служби позивач обіймав посади, які відповідно до розпорядження КМУ від 12.09.1997 року №503-р, не відносяться до категорій посад державних службовців. Зазначено, що працюючи в органах податкової служби в період з 20.09.1994 року по 06.08.2021 року позивач прийняв присягу державного службовця, йому присвоювалися відповідні ранги державного службовця, а отже має право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у в Харківській області від 02.01.2025 року про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби період роботи в органах державної податкової служби з 20.09.1994 року по 06.08.2021 року та перевести на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу" з 27.12.2024 року; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що у пенсійного органу відсутні підстави для переведення позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" оскільки у позивача відсутній необхідний стаж державної служби. Оскільки посади працівників органів державної податкової служби статтею Закону України "Про державну службу" № 3723-ХІІ не передбачені. Згідно із частиною другогою статті 25 Закону № 3723-ХІІ віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться КМУ на погодження із відповідним державним органом.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 з 08.01.2021 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 01.03.2021 року за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
ОСОБА_1 звернувся із заявою від 27.12.2024 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про переведення з пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ.
Після реєстрації заяви та сканування копій наданих документів засобами програмного забезпечення, органом, що розглядає заяву, згідно принципу екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в у Харківській області.
Головним управлінням Пенсійного фонду України у Харківській області прийнято рішення від 02.01.2025 року №2000-0309-9/725 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з відсутністю необхідного стажу державної служби. Зазначено, що статтею 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ визначені категорії посад державних службовців. Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи особи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Посади працівників органів державної податкової служби даною статтею не передбачені. Зазначено, що у період роботи ОСОБА_1 в органах державної податкової служби, він обіймав посади, які відповідно до розпорядження КМУ від 12.09.1997 року №503-р, не відносяться до категорій посад державних службовців. Враховуючи вищевикладене прийнято рішення відмовити позивачу в переведенні на пенсію за віком згідно до Закону України "Про державну службу", у зв'язку з відсутністю законних підстав.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом № 889-VIII - 01.05.2016 року, становив більше 20 років, при цьому позивач працював на посадах державної служби станом на день набрання чинності Законом № 889-VIII, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, визначаються Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності 01 травня 2016 року.
Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року, передбачені розділом ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VІІІ з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктом 10 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до пункту 12 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889 для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, на думку апеляційного суду Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року № 889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Згідно із частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Отже, після 1 травня 2016 року (дати набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889-VІІІ від 10 грудня 2015 року) право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ зберігають лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ та мають передбачені частиною 9 статті 37 Закону № 3723-ХІІ страховий стаж і стаж державної служби.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі №822/524/18.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року №622 (далі- Порядок №622) особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, пенсія державного службовця призначається в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому, посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби, а розмір інших виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, у разі коли в особи станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 року, визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 року на кількість таких місяців; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Однак, якщо особа має не менше як 20 років стажу державної служби і на час виходу на пенсію не перебуває на державній службі, за її бажанням, розмір цих інших виплат (виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років, а також розмір матеріальної допомоги та виплат, які нараховуються за період, який перевищує календарний місяць) визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 року, за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-XII (далі - Закон №509-XII).
Частиною п'ятою статті 15 Закону №509-XII передбачено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом №3723-XII.
Частиною сьомою статті 15 Закону №509-XII визначено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Порядок атестації визначається центральним органом державної податкової служби.
Згідно частини восьмої статті 15 Закону №509-XII посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання:
-головний державний радник податкової служби;
-державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу;
-радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу;
-інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Відповідно до частини четвертої статті 15 Закону №509-XII службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності).
Даною нормою встановлювались умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами статті 12 Закону №3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Відповідно до п.9 Порядку присвоєння спеціальних звань посадовим особам органів доходів і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.10.2013 №839 (надалі - Порядок №839) посадовій особі, яка перебувала на державній службі та вперше призначена на посаду в органах доходів і зборів, присвоюється спеціальне звання за посадою, на яку призначено особу, з урахуванням встановленого співвідношення рангів державних службовців.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2016 року №306 "Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" (далі - Постанова №306) затверджено Порядок присвоєння рангів державних службовців, співвідношення рангів державних службовців і військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями згідно з додатками 1-10.
Посадові особи контролюючих органів, в даному випадку податкового органу, віднесені до державних службовців за певними особливостями, тобто з присвоєнням спеціальних звань, які відповідають певним категоріям та рангам державних службовців.
Спеціальні звання посадових осіб органів державної податкової служби - прирівнюються до рангів державного службовця, визначених Порядком №306.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2002 року №945 «Про спеціальні звання посадових осіб податкових органів» затверджено як положення про спеціальні звання посадових осіб податкових органів, так і порядок присвоєння спеціальних звань посадовим особам податкових органів.
Додатком до вказаної постанови затверджено перелік категорій посад у податкових органах та спеціальних звань за такими посадами, відповідно до якого кожні із спеціальних звань у податковому органі прирівнюються до категорій посад державної служби.
Додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року №306 затверджено співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями посадових осіб податкових органів.
Як законодавцем, так і Урядом встановлено, що спеціальні звання працівників податкових органів чітко відповідають категоріям посад державної служби.
Згідно абзацу 2 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Kабінету Mіністрів України від 03.05.1994 року №283 (далі Порядок №283) також передбачалось, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Як Законом №889-VIII, так і нормами чинних в період до його прийняття Законів №3723-XII, №509-ХІІ та Порядку №283 передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.
Згідно пункту 342.4 ст.342 ПК України посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.
Пунктом 342.5 ст.342 ПК України передбачено, що посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».
Відповідно до п.342.6 ст.342 ПК України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України «Про державну службу» та іншими законами.
Згідно абз.1, 2 п. 344.1 ст. 344 ПК України, пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". Період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєнні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним законом.
З матеріалів справи слідує, що згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.08.1983 у спірний період з 20.09.1994 року по 06.08.2021 року позивач працював в органах державної податкової служби, а саме:
20.09.1994 року - присвоєно персональне звання - інспектор податкової служби І рангу (запис №14);
01.12.1994 року - переведений на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу податкових розслідувань (запис №15);
26.10.1995 року - прийняв присягу державного службовця (запис 16);
26.11.1996 року - призначений на посаду в.о. начальника відділу документальних перевірок фізичних осіб, у зв'язку із ліквідацією Державної податкової інспекції по м. Івано-Франківську і утворенням Державної податкової адміністрації у м. Івано-Франківську (запис №17);
30.12.1996 року - призначений на посаду начальника відділу документальних перевірок фізичних осіб (запис №18);
01.09.1999 року - присвоєно спеціальне звання “Радника податкової служби ІІІ рангу» (запис №20);
05.09.2000 року - переведений на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу валютного контролю (запис №22);
01.01.2002 року - переведений на цю ж посаду у відділ організації перевірок фінансових установ (запис №23);
01.11.2005 року - призначений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора з відділу перевірок фінансових установ в сектор контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД (запис №25);
01.02.2007 року - призначений на таку ж посаду відділу контролю за фінансовими установами та операціями у сфері ЗЕД (запис №26);
05.03.2012 року - звільнений в порядку переведення в Державну податкову інспекцію в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області Державної податкової служби п.5 ст. 36 КЗпП України (запис №27);
06.03.2012 року - у зв'язку реорганізацією ДПМ в м. Івано-Франківськ та утворенням ДПІ в м. Івано-Франківськ призначений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок фінансових установ контролю за операціями у сфері ЗЕД управління податкового контролю в порядку переведення з ДПІ в м. Івано-Франківськ (запис №28);
20.06.2013 року - звільнений з роботи в порядку переведення в ДПІ в м. Івано-Франківськ ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області п.5 ст. 36 КЗпП України (запис №30);
21.06.2013 року - призначений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора сектору перевірок банківських та небанківських фінансових установ управління податкового аудиту в порядку переведення з ДПІ в м. Івано-Франківськ Івано-Франківській області (запис№31);
21.06.2013 року - присвоєно 13 ранг державного службовця (запис№32);
17.12.2013 року - присвоєно спеціальне звання "Радник податкової та митної справи ІІІ рангу" (запис№33);
26.03.2015 року - переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу аудиту фінансових установ та валютного контролю управління податкового контролю ДПІ в м. Івано-Франківськ ГУ ДФС в Івано-Франківській області (запис №34);
23.11.2015 року - звільнений з роботи в порядку переведення в Головне управління ДФС в Івано-Франківській області п.5 ст. 36 КЗпП України (запис №35);
24.11.2015 року - прийнятий на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу перевірок фінансових установ управління податкового та митного аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області в порядку переведення з ДПІ в м. Івано-Франківськ ГУ ДФС в Івано-Франківській області (запис №36);
31.03.2016 року - переведений на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області (запис№37);
02.09.2019 року - звільнений з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту ГУ ДФС в Івано-Франківській області в порядку переведення для подальшої роботи в ГУ ДПС в Івано-Франківській області відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП України (запис №38);
03.09.2019 року - призначений на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу перевірок окремих платників перевірок з окремих питань та перевірок фінансових установ, управління податкових перевірок, трансферного ціноутворення та міжнародного оподаткування ГУ ДПС в Івано-Франківській області в порядку переведення з ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Присвоєно 6 ранг державного службовця (запис №39);
07.09.2020 року - переведений на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту (запис №40);
04.01.2021 року - звільнений з посади в порядку переведення для подальшої роботи до ГУ ДПС в Івано-Франківській області пункт 2 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу» (запис №41);
05.01.2021 року - призначений на посаду головного державного податкового ревізора - інспектора відділу перевірок фінансових операцій управління податкового аудиту в порядку переведення з ГУ ДПС Івано-Франківській області (запис №42);
06.08.2021 року - звільнений з посади за власним бажанням, пункт 3 частини першої статті 83, статті 86 Закону України "Про державну службу" (запис №43).
Колегія суддів наголошує, що Законом №889-VIII від 10.12.2015 року, так і нормами діючих до нього Закону №3723-XII і Закону №509-ХІІ та Порядку №283 передбачалось зарахування до стажу державної служби роботи (служби) на посадах керівних працівників і спеціалістів в органах державної податкової служби та її територіальних органів.
Посадові особи державних податкових органів, яким присвоєно спеціальні звання є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду України від 22 жовтня 2013 року у справі №21-340а13, а також, у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а, від 13 грудня 2018 року у справі №539/1855/17.
Колегія суддів зазначає, що позивач з 20.09.1994 року по 06.08.2021 року, працював в органах державної податкової служби, обіймав відповідні посади для виконання завдань і функцій держави (у сфері податкової політики), а також одержував заробітну плату за виконувану роботу за рахунок державного бюджету.
Крім того, період роботи посадових осіб в органах державної податкової служби на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Матеріалами справи підтверджено, що 20.09.1994 року позивачу присвоєно персональне звання - інспектор податкової служби І рангу, тому всі періоди роботи (служби) позивача на посадах податкової служби підлягають до зарахування до стажу державної служби.
Отже, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом № 889-VIII - 01.05.2016 року, становив більше 20 років, при цьому позивач працював на посадах державної служби станом на день набрання чинності Законом № 889-VIII, що дає йому право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу".
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №300/298/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич