07 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/270/25 пров. № А/857/18502/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року, головуючий суддя - Смокович В.І., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської Комісії Збройних Сил України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Центральної ВЛК ЗСУ, в якому просив визнати протиправними дій Центральної ВЛК ЗСУ по зміні причинного зв'язку в частині ОСОБА_1 , захворювання (Ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія навантаження ФК III, атеросклеротичний та постінфарктний (ретроспективно) кардіосклероз, коронарографія (31.01.2024 року, 17.05.2024 року), балонна ангіопластика і біфуракційне коронарне стенування LAD і D2 (12.02.2024 року), транзиторна синоатріальна блокада другого ступеня, І типу з паузами до 1, 2 секунд, недостатність мітрального клапана першого ступеня, СН-І із збереженою фракцією лівого шлуночка (ФВ 54%) (120,125,144,134), гіпертонічна хвороба третьої стадії, першого ступеня, ризик дуже високий, нестенозуючий атеросклероз внутрішньої сонної артерії справа (III), ангіопатія судин сітківки обох очей, хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість зі сприйняттям шепічної мови до 4,0 м. на праве вухо та 5,0 метрів на ліве вухо (Н90), вертеброгенна торакалгія, правобічна лімболгія в стадії нестійкої ремісії (М54), виразкова хвороба цибулини дванадцятипалої кишки, рубцево-виразкова деформація цибулини дванадцятипалої кишки без порушення функції евакуації (К26), гостро-езофагеальна рефлексна хвороба, рефлекс-езофагіт першого ступеня (К21), хронічний гастродуоденіт, нестійка ремісія без порушення функції травлення, синдром дуодено-гастрального рефлюкса (К29), розповсюджений остеохондроз, деформуючий спондилоартроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта, множинні протрузії шийно-грудного відділів хребта, кила диску L4-L5 з больовим та міофасціальним синдромами та езначним порушенням статико- кінетичної функції хребта (М42), ТАК, пов'язані з проходженням військової служби) встановленого свідоцтвом про хворобу № 1113 від 01.10.2024 року, виданого ВЛК госпітальна ВЛК при В/Ч НОМЕР_1 ; зобов'язати Центральну ВЛК ЗСУ змінити свідоцтво про хворобу № 1113 від 01.10.2024 року, виданого ВЛК госпітальна ВЛК при В/Ч НОМЕР_1 в частині визначення ОСОБА_1 , причинового зв'язку захворювання а саме: (Ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія навантаження ФК III, атеросклеротичний та постінфарктний (ретроспективно) кардіосклероз, коронарографія (31.01.2024 року, 17.05.2024 року), балонна ангіопластика і біфуракційне коронарне стенування LAD і D2 (12.02.2024 року), транзиторна синоатріальна блокада другого ступеня, І типу з паузами до 1, 2 секунд, недостатність мітрального клапана першого ступеня, СН-І із збереженою фракцією лівого шлуночка (ФВ 54%) (120,125,144,134), гіпертонічна хвороба третьої стадії, першого ступеня, ризик дуже високий, нестенозуючий атеросклероз внутрішньої сонної артерії справа (III), ангіопатія судин сітківки обох очей, хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість зі сприйняттям шепічної мови до 4,0 м. на праве вухо та 5,0 метрів на ліве вухо (Н90), вертеброгенна торакалгія, правобічна лімболгія в стадії нестійкої ремісії (М54), виразкова хвороба цибулини дванадцятипалої кишки, рубцево-виразкова деформація цибулини дванадцятипалої кишки без порушення функції евакуації (К26), гостро-езофагеальна рефлексна хвороба, рефлекс-езофагіт першого ступеня (К21), хронічний гастродуоденіт, нестійка ремісія без порушення функції травлення, синдром дуодено-гастрального рефлюкса (К29), розповсюджений остеохондроз, деформуючий спондилоартроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта, множинні протрузії тттийно-грудного відділів хребта, кила диску L4-L5 з больовим та міофасціальним синдромами та езначним порушенням статико-кінетичної функції хребта (М42)) «Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини..
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що ОСОБА_1 з 27.02.2022 року був призваний у Збройні Сили України по мобілізації на особливий період на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 та з 11.11.2024 року звільнений зі служби за станом здоров'я. На підставі свідоцтва про хворобу від 01.10.2024 року №1113 виданого військово-лікарською комісією (далі - ВЛК) госпітальна ВЛК при військовій частині НОМЕР_1 за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.08.2024 року №1529/7841 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 40а, 39а графи II Розладу хвороб, а саме по захворюванні, в тому числі - Ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія навантаження ФК III, атеросклеротичний та постінфарктний (ретроспективно) кардіосклероз, коронарографія (31.01.2024 року, 17.05.2024 року), балонна ангіопластика і біфуракційне коронарне стенування LAD і D2 (12.02.2024), транзиторна синоатріальна блокада другого ступеня, І типу з паузами до 1, 2 секунд, недостатність мітрального клапана першого ступеня, СН-І із збереженою фракцією лівого шлуночка (ФВ 54%) (120,125,144,134), гіпертонічна хвороба третьої стадії, першого ступеня, ризик дуже високий, нестенозуючий атеросклероз внутрішньої сонної артерії справа (III), ангіопатія судин сітківки обох очей, хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість зі сприйняттям шепічної мови до 4,0 м. на праве вухо та 5,0 метрів на ліве вухо (Н90), вертеброгенна торакалгія, правобічна лімболгія в стадії нестійкої ремісії (М54), виразкова хвороба цибулини дванадцятипалої кишки, рубцево-виразкова деформація цибулини дванадцятипалої кишки без порушення функції евакуації (К26), гостро-езофагеальна рефлексна хвороба, рефлекс-езофагіт першого ступеня (К21), хронічний гастродуоденіт, нестійка ремісія без порушення функції травлення, синдром дуодено-гастрального рефлюкса (К29), розповсюджений остеохондроз, деформуючий спондилоартроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта, множинні протрузії шийно-грудного відділів хребта, кила диску L4-L5 з больовим та міофасціальним синдромами та незначним порушенням статико- кінетичної функції хребта (М42), ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. Не погоджуючись із вказаним рішенням ВЛК в частині встановлення причинного зв'язку захворювання в листопаді 2024 року звернувся із скаргою до Центральної ВЛК ЗСУ про часткове скасування рішення ВЛК у вищевказаній частині, однак 13.12.2024 року отримав Витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії ВЛК ЗСУ від 12.12.2024 року №8833 про відмову у задоволенні скарги. Вважає, що наведене захворювання почалось саме під час участі у бойових діях, зафіксоване як і при первинному наданні медичної допомоги, так і одразу після направлення на лікування у зв'язку з погіршенням стану здоров'я і пов'язане із захистом Батьківщини. Переконаний, що відповідач поверхнево розглянув скаргу, залишив поза увагою надані докази, в тому числі Форми №100 та первинні виписні епікризи, в результаті чого неправомірними діями відповідача порушені права та законні інтереси позивача, як військовослужбовця, тому просить адміністративний позов задовольнити.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у відповідності до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 11.09.2024 року №3782, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , ОСОБА_1 в період з 08.04.2022 року по 13.05.2022 року, з 24.05.2022 року по 30.11.2022 року та з 26.06.2023 року по 30.06.2023 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_3 .
Із свідоцтва про хворобу №1113 убачається, що 01.10.2024 року ВЛК госпітальна при військовій частині НОМЕР_1 за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 26.08.2024 року №1529/7841 провела огляд ОСОБА_1 встановлено діагноз (включаючи код НК 025) та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, клаіцтва: «Ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія навантаження ФК III, атеросклеротичний та постінфарктний (ретроспективно) кардіосклероз, коронарографія (31.01.2024 року, 17.05.2024 року), балонна ангіопластика і біфуракційне коронарне стенування LAD і D2 (12.02.2024 року), транзиторна синоатріальна блокада другого ступеня, І типу з паузами до 1, 2 секунд, недостатність мітрального клапана першого ступеня, СН-І із збереженою фракцією лівого шлуночка (ФВ 54%) (120,125,144,134), гіпертонічна хвороба третьої стадії, першого ступеня, ризик дуже високий, нестенозуючий атеросклероз внутрішньої сонної артерії справа (III), ангіопатія судин сітківки обох очей, хронічна двобічна нейросенсорна приглухуватість зі сприйняттям шепічної мови до 4,0 м. на праве вухо та 5,0 метрів на ліве вухо (Н90), вертеброгенна торакалгія, правобічна лімболгія в стадії нестійкої ремісії (М54), виразкова хвороба цибулини дванадцятипалої кишки, рубцево-виразкова деформація цибулини дванадцятипалої кишки без порушення функції евакуації (К26), гостро-езофагеальна рефлексна хвороба, рефлекс-езофагіт першого ступеня (К21), хронічний гастродуоденіт, нестійка ремісія без порушення функції травлення, синдром дуодено-гастрального рефлюкса (К29), розповсюджений остеохондроз, деформуючий спондилоартроз шийного, грудного, поперекового відділів хребта, множинні протрузії шийно-грудного відділів хребта, кила диску L4-L5 з больовим та міофасціальним синдромами та незначним порушенням статико- кінетичної функції хребта (М42)». Також зазначено, що «Ні, не пов'язано з проходженням військової служби».
Протоколом засідання ВЛК Центральної ВЛК комісії ЗСУ від 12.12.2024 року №8833 передбачено, що за результатами розгляду звернення ОСОБА_1 та наданих до Центральної ВЛК ЗСУ копій медичних та військово-облікових документів, підстав для задоволення вимог, викладених у заяві від 01.11.2024 року щодо перегляду постанови про причинний зв'язок діагностованих захворювань, оформлених свідоцтвом про хворобу госпітальної ВЛК військової частини НОМЕР_4 від 01.10.2024 року №1113 та прийняття постанови про причинний зв'язок цих захворювань у формулюванні: «Захворювання, ТАК, пов'язані із захистом Батьківщини» не встановлено.
Позивач вважає дії Центральної ВЛК ЗСУ по зміні причинного зв'язку і частині захворювання протиправними, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Водночас, судом не встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду позивача та оформлення його результатів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" від 25.03.1992 №2232-XII (далі Закон №2232-XII).
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону №2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 було затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі Положення №402).
Згідно із п.1.1 розділу І Положення, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 1.2 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів.
Відповідно до п.2.1 розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Згідно з п.2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та лікувальних закладах.
Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов'язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.
ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (пп. 2.3.1 п.2.3 розділу І Положення №402).
Відповідно до вимог пп.2.3.3 п.2.3 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема, контроль за лікувально-оздоровчою роботою серед допризовників, організація медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов'язаних та резервістів (кандидатів у резервісти); розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України; проведення спільно з МОЗ України аналізу та узагальнення результатів лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників і призовників, медичного огляду призовників та розроблення пропозицій щодо покращення цієї роботи.
Підпунктом 2.3.4 п.2.3 розділу I Положення №402 передбачено, що ЦВЛК має право, серед іншого, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК) Збройних Сил України.
Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку (пп.2.3.5 п.2.3 розділу I Положення №402).
Водночас, у відповідності до положення пп.2.4.5 п.2.3 розділу I Положення №402, ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників.
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (пп. 2.4.6 п.2.3 розділу I Положення №402).
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пп.2.4.10 п.2.4 розділу І цього Положення).
Згідно пп.2.6.1 п.2.6 розділу І зазначеного Положення №402, до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.
Отже, аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п.1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, установлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою ВЛК, протоколом засідання ВЛК.
Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема: військовослужбовців до військової служби; до військової служби за військовою спеціальністю; до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті.
Згідно п.1.2 розділу ІІ Положення №402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров'я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).
Причинний зв'язок захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу, військовозобов'язаних і резервістів, призваних військовими комісаріатами на навчальні (перевірочні) збори, при медичному огляді вирішують позаштатні постійно діючі госпітальні, гарнізонні ВЛК і ЛЛК та за потреби - штатні ВЛК (пункт 21.2 глави 21 розділу ІІ Положення № 402).
Згідно пункту 21.4 глави 21 розділу ІІ Положення №402 при медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов'язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених військовими комісаріатами, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми).
Так, згідно пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються, зокрема, в таких формулюваннях:
а) «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов'язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.
ґ) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту.
Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.
д) «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому ж формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач фактично не згоден з висновком відповідача щодо залишення без змін причинного зв'язку захворювань та відмовою пов'язати його захворювання з захистом Батьківщини.
Обґрунтовуючи позов позивач стверджує, що захворювання виникли саме у період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та захворювання у період безпосередньої участі у бойових діях досягло такого розвитку, що призвело до непридатності до військової служби, а тому причинний зв'язок таких захворювань має бути визначено як такий, що пов'язаний із захистом Батьківщини.
Так, Верховний Суд у постанові від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18 зробив правовий висновок про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби з посиланням на пункт 3.13 глави 3 розділу II Положення №402. Відповідно до цієї норми у спірних питаннях та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за ЦВЛК. Для цього військовий комісаріат направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані військовим комісаріатом з цивільних (військових) лікувальних закладів, військовий квиток.
Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Колегія суддів зазначає, що суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача, зокрема періоду його виникнення, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями ВЛК та інших спеціалізованих експертних установ. У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям лікарів-членів різних ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та їх причинно-наслідкового зв'язку.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2025 року у справі №600/3273/22-а та від 26.02.2025 року у справі №240/13173/22.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у спірних правовідносинах апелянт фактично не погоджується із встановленим йому у свідоцтві про хворобу, висновком ЦВЛК про те, що його захворювання пов'язані із проходженням військової служби, а не захистом Батьківщини.
Разом з тим, судом апеляційної інстанції, як і судом першої інстанції не встановлено допущених з боку відповідачів порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду позивача та оформлення його результатів.
В даному випадку, позивачем не надано доказів, які б свідчили про порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення ВЛК, а факту порушення відповідачем цієї процедури в межах даної справи також не встановлено.
Отже, в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду позивача та оформлення його результатів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Аналізуючи наведені вище норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду попередньої інстанції про те, що суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суд не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідності дослідження в контексті застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2025 року у справі №140/270/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич