07 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/2069/25 пров. № А/857/17941/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, головуючий суддя - Мартинюк В.Я., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСКА БУД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними,
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №12248694/45524392 від 23.12.2024 року; №12248695/45524392 від 23.12.2024 року; №12248696/45524392 від 23.12.2024 року; №12248697/45524392 від 23.12.2024 року; №12248698/45524392 від 23.12.2024 року; №12248699/45524392 від 23.12.2024 року; №12248706/45524392 від 23.12.2024 року; №12248705/45524392 від 23.12.2024 року; №12248701/45524392 від 23.12.2024 року; №12248702/45524392 від 23.12.2024 року; №12248703/45524392 від 23.12.2024 року; №12248704/45524392 від 23.12.2024 року; №12248700/45524392 від 23.12.2024 року; зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №1 від 03.07.2024 року; №2 від 08.07.2024 року; №3 від 15.07.2024 року; №4 від 17.07.2024 року; №5 від 29.07.2024 року; №3 від 02.08.2024 року; №4 від 15.08.2024 року; №4 від 03.09.2024 року; №3 від 27.09.2024 року; №2 від 16.10.2024 року; №3 від 30.10.2024 року; №1 від 01.11.2024 року; №2 від 03.12.2024 року у Єдиному реєстрі податкових накладних; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСКА БУД» 31491 (тридцять одну тисячу чотириста дев'яносто одну) грн. 20 коп. сплаченого судового збору.
Товариством з обмеженою відповідальністю «ІСКА БУД» подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСКА БУД» судові витрати пов'язані із розглядом справи в суді (витрати на правничу допомогу) у розмірі 44 000, 00 грн. (сорок чотири тисячі гривень нуль копійок).
Додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСКА БУД» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання дії та бездіяльності протиправними, задоволено частково; стягнуто за рахунок бюджетних Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (адреса: м.Львів, вул.Стрийська, 35; код ЄДРПОУ 43968090) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ІСКА БУД» (адреса: м.Львів, пр.Шевченка, 36, офіс 4; код ЄДРПОУ 45524392) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. 00 коп; у стягненні решти суми витрат відмовлено
Не погоджуючись з вищезазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати додаткове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні поданої заяви відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що розмір витрат на професійну правову допомогу, визначений додатковим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у розмірі 15 000 грн, є завищеним та підлягає зменшенню. Вважає, що позивач не надав належного обґрунтування розміру компенсації витрат на правничу допомогу, яке б відповідало фактичному обсягу наданих адвокатом послуг, а також не довів співмірність між заявленою сумою витрат і кількістю часу, витраченого адвокатом на виконання цих послуг.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як передбачено ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
З матеріалів справи слідує, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну допомогу адвоката надано: договір про надання правової допомоги від 31.01.2025 року; акт про надання правничої допомоги №02 від 20.03.2025 року; рахунок-фактуру №2 від 20.03.2025 року на суму 44000 грн. 00 коп.
Беручи до уваги зміст виконаних робіт (наданих послуг), колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є неспівмірними із складністю справи та наданими послугами, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, та підлягає зменшенню.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що наявні всі підстави для стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 15000 грн, а доводи апеляційної скарги щодо протиправності оскарженого додаткового рішення є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив додаткове судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування додаткового рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року у справі №380/2069/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич