07 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/22817/24 пров. № А/857/17816/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, головуючий суддя - Хома О.П, ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа - Військова частина НОМЕР_2 про визнання дії та бездіяльності протиправними,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , третя особа - ВЧ НОМЕР_2 , в якому просив визнати протиправною відмову командира ВЧ НОМЕР_1 у задоволенні рапорту старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця-оператора 2 піхотного відділення 2 піхотного взводу 2 піхотної роти; зобов'язати командира ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення і звільнити старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця-оператора 2 піхотного відділення 2 піхотного взводу 2 піхотної роти.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що позивач проходить військову службу на посаді старшого стрільця-оператора 2 піхотного відділення 2 піхотного взводу 2 піхотної роти ВЧ НОМЕР_2 за призовом під час мобілізації з 20 липня 2023 року. З 14 грудня 2024 року призначений у розпорядження командира ВЧ НОМЕР_1 , здав справи і посаду, яку займав у ВЧ НОМЕР_2 і вибув до нового місця служби. Вказує, що 06.09.2024 року звернувся до командира 2 піхотної роти ВЧ НОМЕР_2 із рапортом та необхідним пакетом підтверджуючих документів про звільнення з військової служби у зв'язку із сімейними обставинами на підставі абзацу 12 пункту 3 статті 12 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ) - необхідність здійснювати постійний догляд за одним із свої батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Зазначає, що командир 2 піхотної роти ВЧ НОМЕР_2 в той же день, 06.09.2024 року погодив звільнення позивача з військової служби та виніс подання на звільнення позивача з військової служби. Водночас командир ВЧ НОМЕР_1 відмовив у задоволенні рапорту позивача про його звільнення. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що військовослужбовець не підтвердив існування підстав для звільнення з військової служби, а саме: 1. у довідці до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 696336 від 23.04.2024 року не зазначено про потребу особи з інвалідністю в постійному догляді і доданий позивачем висновок ЛКК № 140 від 23.05.2024 року не є належним документом, що підтверджує необхідність постійного догляду; 2. військовослужбовцем не надано до рапорту відповідних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису цивільного стану; 3. військовослужбовцем до рапорту не додано акт обстеження сімейного стану із зазначенням інформації про відсутність у його матері усіх інших членів сім'ї першого (крім свідоцтва про смерть сина та чоловіка) чи другого ступеня споріднення та не додано документів, що підтверджують потребу у догляді членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 06.09.2024 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26, абзацу 12 пункту 3, частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.09.1992 року № 2232-ХІІ; зобов'язано командира Військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26, абзацу 12 п. 3, ч. 12, статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.09.1992 року №2232-ХІІ.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ВЧ НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що позивач не підтвердив існування підстав для звільнення з військової служби. Зазначає, що висновок ЛКК № 140 від 23.05.2024 року про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, не є належним документом, що підтверджує необхідність постійного догляду. Довідка ЛКК № 140 від 23.05.2024 року та медичний висновок ЛКК № 149 від 03.06.2024 року складені у довільній формі та не відповідають жодній із форм для висновків, затверджених МОЗ України. Окрім того, висновок ЛКК №140 від 23.05.2024 року дійсний до 23.05.2025 року, а не на постійній основі, у ньому не зазначено про потребу хворої особи у постійному догляді, відсутня інформація про систематичність чи іншу періодичність такого догляду, тому на цих підставах позивач не підтвердив належними документами потребу у постійному догляді для особи з інвалідністю. Окрім того, звертає увагу, що саме МСЕК, а не ЛКК мала б визначити для матері позивача потребу у постійному сторонньому догляді. Вказує, що позивач до рапорту не додав відповідних витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Зазначив, що він або його мати могли отримати такий витяг з реєстру про відсутність або наявність актових записів, які б підтверджували відсутність або наявність родичів, а не працездатних членів сім'ї, як зазначає позивач. Звернув увагу, що позивач до рапорту не додав акт обстеження його сімейного стану із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Також, суд не може втручатись у виключну компетенцію командира військової частини, зобов'язуючи прийняти рішення про звільнення із військової служби позивача.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 призваний у Збройні Сили України та проходить службу на посаді старший стрілець-оператор 2 піхотного відділення 2 піхотного взводу 2 піхотної роти ВЧ НОМЕР_2 .
Згідно з витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.12.2024 року № 369, старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця-оператора 2 піхотного відділення 2 піхотного взводу 2 піхотної роти ВЧ НОМЕР_2 , призначеного наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (по особовому складу) від 14.12.2024 року №200 у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 , наказано вважати таким, що 14.12.2024 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби., направлено до в/ч НОМЕР_1 . Підстава: наказ командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) № 200 від 14.12.2024 року, рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_2 , командира піхотної роти (вх. № 6658 від 14.12.2024 року).
ОСОБА_1 06.09.2024 року звернувся до командира 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_2 з рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю - ОСОБА_3 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та за відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
До рапорту додано належним чином засвідчені копії та оригінали документів:
- нотаріально завірена копія паспорта та карти фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 ;
- копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
- нотаріально завірена копія паспорта та карти фізичної особи - платника податків ОСОБА_3 ;
- нотаріально завірена копія довідки до акта медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_3 ;
- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ;
- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 ;
- нотаріально засвідчена копія пенсійного посвідчення матері - ОСОБА_3 ;
- висновок ЛКК № 140 від 23.05.2024 року;
- довідка ЛКК № 140 від 23.05.2024;
- витяг № 2-40 від 10.06.2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб;
- акт обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи № 2-08 від 10.06.2024 року;
- довідка форми № 5 ( ОСОБА_6 );
- нотаріально завірена заява від ОСОБА_3 ;
- копія свідоцтва про народження ОСОБА_6 ;
- копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ;
- висновок ЛКК № 149 від 03.06.2024 року.
Командир 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_2 ОСОБА_7 погодив вказаний рапорт, а командир ВЧ НОМЕР_2 ОСОБА_8 06.09.2024 року виніс подання до звільнення з військової служби у запас.
Командир ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_9 не погодив вказані документи на підставах, викладених у листі від 18.09.2024 року № 2/181.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08.08.1992 року ОСОБА_1 , його матір'ю є ОСОБА_3 , а батьком ОСОБА_4 .
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим Великоколоднівською сільською радою Кам'янка-Бузького району Львівської області 11.09.2007 року, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що в Книзі реєстрації смертей 11.09.2007 року зроблено відповідний актовий запис за № 29.
У паспорті ОСОБА_3 серії НОМЕР_5 , виданим Кам'янка-Бузьким РВ ГУМВС України у Львівській області 16.05.2001 року, зроблено відмітку на сторінці 7, що її дітьми є: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_6 від 04.10.1986 року, ОСОБА_6 , його матір'ю є ОСОБА_3 , а батьком ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою форми 5, виданою ВЧ НОМЕР_7 17.05.2024 року, рядовий ОСОБА_6 перебуває на військовій службі з 01.11.2023 року у ВЧ НОМЕР_7 .
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_8 , виданим Великоколоднівською сільською радою Кам'янка-Бузького району Львівської області 02.07.2009, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що в Книзі реєстрації смертей 02.07.2009 зроблено відповідний актовий запис за № 18.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 696336 від 23.04.2024 року ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи на підставі загального захворювання. Інвалідність встановлена пожиттєво.
Згідно з висновком медичним ЛКК № 149 від 03.06.2024 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жовтанецької сільської ради Львівської області» ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.
Згідно з висновком ЛКК № 140 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_3 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 23.05.2025 року. Також згідно із довідкою ЛКК № 140, ОСОБА_3 , яка є інвалідом ІІ групи, потребує постійного стороннього догляду та допомоги.
Відповідно до витягу № 2-40 від 10.06.2024 року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи № 2-08 від 10.06.2024 року надано інформацію про осіб, які зареєстровані/ фактично проживають у житлі: ОСОБА_3 , заявник; ОСОБА_6 , син; ОСОБА_1 , син; ОСОБА_10 , онука; ОСОБА_11 , онук. У пункті VII цього акта зазначено, що такі особи фактично за даною адресою проживають.
У паспорті ОСОБА_1 , серії НОМЕР_9 , виданим Кам'янка-Бузьким РВ ГУМВС України у Львівській області 05.02.2009 року, зроблено відмітку на сторінці 7 про те, що його дитиною є: ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; на сторінці 10 - що 05.10.2013 року зареєстровано укладений шлюб з гр. ОСОБА_13 , 1995 року народження., актовий запис № 02.
На підставі зазначених документів відповідач листом від 18.09.2024 року № 2/181 відмовив у задоволенні рапорту ОСОБА_1 та у звільненні з таких підстав:
«Військовослужбовцем не підтверджено існування підстав для звільнення.
Абзацом 13 підпункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено наступну підставу звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
На підтвердження права на звільнення військовослужбовцем було надано копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 696336 від 23.04.2024 року, у якій не зазначено про потребу особи з інвалідністю у постійному догляді.
Також, військовослужбовцем до рапорту було додано:
- висновок ЛКК № 140 від 23.05.24 року про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі;
- довідку ЛКК № 140 від 23.05.2024 року, яка видана у довільній формі;
- висновок медичний ЛКК № 149 від 03.06.2024 року, який виданий у довільній формі.
Згідно підпункту 1 пункту 11 Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі по тексту Положення № 1317) саме міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.
Отже, для особи з інвалідністю потребу в постійному сторонньому догляді
мала б визначити саме МСЕК, а не ЛКК.
Відповідно висновок ЛКК № 140 від 23.05.2024 року про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, не є належним документом, що підтверджує необхідність постійного догляду. Окрім того, висновок виданий зі строком дії до 23.05.25, а не на постійній основі, у ньому не зазначено про потребу хворої особи у постійному догляді.
Довідка ЛКК № 140 від 23.05.2024 року не є висновком, складена у довільний формі та не відповідає жодній із форм для висновків, затверджених Міністерством охорони здоров'я України. Довідка не містить посилання на підзаконний нормативно-правовий акт, яким затверджено її форму, не містить вказівки з урахуванням яких законодавчих приписів її видано.
Висновок медичний ЛКК № 149 від 03.06.2024 року також складено у довільній формі та не відповідає жодній із форм для висновків, затверджених Міністерством охорони здоров'я України. Висновок не містить посилання на підзаконний нормативно-правовий акт, яким затверджено форму висновку, не містить вказівки з урахуванням яких законодавчих приписів його видано.
Окрім того, військовослужбовці звільняються з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені.
Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
Згідно пункту 13 Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2007 р. № 1064, фізична особа по досягненні 16-річного віку має право на отримання витягу з Реєстру стосовно відомостей про себе та про своїх родичів за умови пред'явлення паспорта або паспортного документа і документів, що підтверджують родинні стосунки.
Форми витягів з Реєстру, а також умови їх видачі визначено Інструкцією з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 року № 1269/5.
Так, відповідно до пункту 3.2 розділу III Інструкції № 1269/5, за письмовою заявою фізичної особи можуть видаватись відповідні витяги з Реєстру, в тому числі витяг про відсутність актового запису цивільного стану.
Військовослужбовцем до рапорту не додано відповідних витягів з Реєстру.
Також, військовослужбовцем до рапорту не додано акт обстеження його сімейного стану із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Отже, військовослужбовцем до рапорту про звільнення не додано належних документів про потребу у постійному догляді для особи з інвалідністю, про відсутність у його матері усіх інших членів сім'ї першого (окрім документів про смерть сина та чоловіка) чи другого ступеня споріднення та не додано документів, що підтверджують потребу у постійному догляді членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення».
Вважаючи поведінку відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби в запас протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в розумінні вимог абз.4 пп.«г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII поданий позивачем до рапорту про звільнення з військової служби висновок медичний ЛКК № 149 від 03.06.2024 року та висновок ЛКК № 140 (форма № 080-4/о) є належними і достатніми доказами на підтвердження того, що особа (мати позивача - ОСОБА_3 ) потребує постійного догляду. Відтак, позивач, звертаючись до відповідача із рапортом про звільнення його з військової служби, діяв у межах, визначених чинним законодавством. Позивач надав відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з п. 20 ч. 1 ст.106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022 року, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, який триває і до сьогодні.
При цьому, Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.
Статтею 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) встановлено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно із частинами 3, 4, 6 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до пп.«г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я
Згідно ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Положення) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (п. 241 Положення №1153/2008).
Підпунктом 2 п. 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 року № 170 (далі - Інструкція № 170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Абзацом 2 пункту 14.10 Інструкції № 170 передбачено, що звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України (абзац 13 пункту 14.10 Інструкції № 170).
Додатком 19 Інструкції № 170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби. Зокрема відповідно до п. 5 Додатку при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пункту 1 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом г пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах визначених в Законі № 2232-XII, а саме серед інших у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 призваний у Збройні Сили України та проходить службу на посаді старший стрілець-оператор 2 піхотного відділення 2 піхотного взводу 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_2 .
Згідно з витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 14.12.2024 року № 369, старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця-оператора 2 піхотного відділення 2 піхотного взводу 2 піхотної роти ВЧ НОМЕР_2 , призначеного наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) від 14.12.2024 року№ 200 у розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 , наказано вважати таким, що 14.12.2024 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби., направлено до ВЧ НОМЕР_1 . Підстава: наказ командира в/ч НОМЕР_1 (по особовому складу) № 200 від 14.12.2024 року, рапорт старшого лейтенанта ОСОБА_2 , командира піхотної роти (вх. № 6658 від 14.12.2024 року).
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини у цій справі виникли у зв'язку із оскарженням рішення відповідача про відмову у задоволенні рапорту про звільненні старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця-оператора 2 піхотного відділення 2 піхотного взводу 2 піхотної роти з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону № 2232-XII у зв'язку необхідністю здійснення постійного догляду за його матір'ю інвалідом ІІ групи ОСОБА_3 .
Як вбачається з оскаржуваного рішення, що однією з підстав для відмови позивачу у звільненні стала недоведеність ним факту необхідності у здійсненні постійного догляду за його матір'ю ОСОБА_3 з тих причин, що надані довідка ЛКК № 140 від 23.05.2024 року та медичний висновок ЛКК № 149 від 03.06.2024 року не є належними документами на підтвердження необхідність здійснення постійного догляду, оскільки, як вважає відповідач, в даному випадку належним доказом є саме висновок МСЕК для осіб віком понад 18 років.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач є сином ОСОБА_14 , яка відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 696336 від 23.04.2024 року є інвалідом ІІ групи на підставі загального захворювання пожиттєво.
Згідно з висновком медичним ЛКК № 149 від 03.06.2024 року КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жовтанецької сільської ради Львівської області» ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.
Згідно з висновком ЛКК № 140 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_3 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 23.05.2025. Також згідно із довідкою ЛКК № 140, ОСОБА_3 , яка є інвалідом ІІ групи, потребує постійного стороннього догляду та допомоги.
Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 (далі Положення № 1317) визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
За правилами пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Підпунктом 1 пункту 11 вказаного Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.
Таким чином, аналіз норм Положення № 1317 дає суду підстави для висновку, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності. Комісія, у свою чергу, при встановленні особі інвалідності, також встановлює, чи потребує така особа в стороннього нагляду, догляду або допомоги чи реабілітації.
При цьому, суд відмічає, що Положення № 1317 не наділяє медико-соціальні експертні комісії надавати довідки про потребу в постійному сторонньому догляді особам, яким інвалідність не встановлена.
У свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 року №189, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Із аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК.
Аналогічний підхід щодо застосування норм права щодо надання висновків ЛКК про необхідність постійного догляду як підстав для реалізації законодавчих положень, пов'язаних з проходженням військової служби, застосовано Верховним Судом у постановах від 21.02.2024 року у справі №120/1909/23 та від 11.04.2023 року у справі №420/16689/23.
Крім цього, суд першої інстанції вірно зазначив, що наказом Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» №407 від 09.03.2021 року затверджено також форму первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та Інструкцію щодо її заповнення.
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», Висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги. Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової докуметації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №_____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України №110 від 14.02.2012 року, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974. Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 року №859.
Отже, в розумінні вимог абз.4 пп.«г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII поданий позивачем до рапорту про звільнення з військової служби висновок медичний ЛКК № 149 від 03.06.2024 року та висновок ЛКК № 140 (форма № 080-4/о) є належними і достатніми доказами на підтвердження того, що особа (мати позивача - ОСОБА_3 ) потребує постійного догляду.
Аналізуючи наведене, з врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у згаданих вище постановах, щодо допустимості рішення ЛКК на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду та звільнення із військової служби за сімейними обставинами, суд апеляційної зауважує, що позивач разом з рапортом надав: висновок ЛКК № 140 (форма №080-4/о) від 23.05.24 року про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі; довідку ЛКК № 140 від 23.05.2024 року, яка видана у довільній формі; висновок медичний ЛКК № 149 від 03.06.2024 року, який виданий у довільній формі.
Відтак, як вірно зазначив суд першої інстанції, що позивач надав відповідачу достатні докази для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду постійний догляд за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю II групи, за відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.
Щодо доводів апелянта про те, що висновок ЛКК не може бути визнаний як документ для звільнення позивача зі служби, з огляду на те, що згідно положень постанови Кабінету Міністрів України №413 від 12.06.2013 року підтвердженням необхідності постійного стороннього догляду для осіб понад 18 років є висновок МСЕК, а не ЛКК то апеляційний суд зазначає, що норми Закону № 2232-XII мають вищу юридичну силу у застосуванні до спірних правовідносин на відміну від Постанови № 413.
Що стосується доводів апелянта про необхідність доведення відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд за хворим батьком позивача, то колегія суддів не приймає такі доводи до уваги, та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що єдиними родичами першого і другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати догляд за ОСОБА_3 є два її сини: ОСОБА_6 та ОСОБА_1 , які обоє проходять військову службу.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність відмови відповідача звільнити позивача з військової служби, відтак порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправної відмови командира ВЧ НОМЕР_1 у задоволенні рапорту старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця-оператора 2 піхотного відділення 2 піхотного взводу 2 піхотної роти, зобов'язавши командира ВЧ НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення і звільнити старшого солдата ОСОБА_1 , старшого стрільця-оператора 2 піхотного відділення 2 піхотного взводу 2 піхотної роти.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.
З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №380/22817/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич