07 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/10818/24 пров. № А/857/17554/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року, головуючий суддя - Коморний О.І., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ГУПФУ у Львівській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення № 913300197114 від 25.04.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначенням такої пенсії, а саме 2018-2020 роки; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , обчисливши розмір пенсії згідно із статтями 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначенням такої пенсії, а саме: за 2018-2020 роки та виплачувати з урахуванням фактично виплачених сум пенсії.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що їй призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року № 3723-ХІІ з 17.11.2006 року, яку вона одержувала до 01.03.2021 року. Зазначає, що з 01.03.2021 року позивача було переведено без подачі заяви про переведення на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо підвищення пенсій» у зв'язку з тим, що за пробним варіантом пенсія за зазначеним Законом ставала вищою від одержуваної позивакою пенсії по віку як державного службовця. При переведенні на пенсію по віку за Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» 01.03.2021 року пенсія становила 3363, 36 грн.- це з урахуванням надбавок за понаднормовий стаж - 265, 35 грн, основний розмір пенсії за віком обчислено в розмірі 3098, 01 грн із зарплати 8625, 47 грн. Визначення цієї величини здійснювалося на підставі середньої зарплати в Україні за 2014-2016 рр. Вказує, що 18 квітня 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про обчислення їй пенсії по віку за Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно за правилами частин першої та другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Рішенням № 913300197114 від 25.04.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області позивачці відмовлено у перерахунку пенсії по віку відповідно до норм Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» - обчислення пенсії з урахуванням показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2018-2020 роки. Для розрахунку розміру пенсії застосовувався показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2014-2016 роки, 3 р., тобто - 3764, 40 грн. Відповідно до рішення № 913300197114 від 02.03.2021 року про переведення позивача з 01.03.2021 року на пенсію по віку відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та розрахунку її зарплати розмір заробітної плати становить 8625,47 грн, яка обчисленої з застосовувався показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2014-2016 роки, з урахуванням осучаснення зарплати в жовтні 2017 року на величину 1,441557. Стверджує, що при можливому переведенні з 01.03.2021 року з показником середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2018-2020 роки, а саме 9118,81 грн, то основний розмір пенсії при індивідуальному коефіцієнті заробітної плати 1,58948 та коефіцієнті трудового стажу 0,36 ( які визначені відповідачем і не оспорюються) становив значно більший. Призначена таким чином пенсія з заробітної плати за 2014-2016 роки в подальшому індексувалася з неналежної заробітної плати, що підтверджується рішеннями в пенсійній справі за 2021-2024 роки.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, яка, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позову, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та з 17.11.2006 року отримувала пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про держану службу».
З 01.03.2021 року позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
18.04.2024 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018 - 2021 роки.
25.04.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Миколаївській області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 912080162064 про відмову в проведенні перерахунку пенсії.
В обгрунтування рішення вказано, що згідно поданої заяви 01.03.2021 року ОСОБА_1 було переведено з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» на пенсію за віком відповідно Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Підстави для застосування показника середньої заробітної плати (доходу) за 2018-2020 відсутні.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що не можна застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, як це передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки автоматичне переведення не передбачає нового призначення пенсії на загальних підставах.
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.
Згідно приписів ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.
При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 8, 13 і 14 статті 11 цього закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.
Згідно із ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Частиною 3 ст. 45 Закону №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведення на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи, що позивачу призначалась пенсія за віком на підставі Закону України «Про державну службу», відтак в даному випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058.
Таким чином, перерахунок відповідачем проведений неправомірно, оскільки фактично позивач не звертався до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший, призначена позивачу пенсія за нормами Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ не входила до правового регулювання Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб. Позивач, отримуючи пенсію за Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, не мав призначеним жодним із видів пенсій, встановлених Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі №514/1675/16-а, від 28 вересня 2022 року у справі №184/886/17, 29 березня 2023 року у справі №240/4170/19.
Враховуючи те, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» вперше, відтак наявні підстави для застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2018-2020 роки.
З урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог.
Таким чином, висновок суду попередньої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимоги не відповідає нормам матеріального права, є помилковим, відтак колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції частково відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким адміністративний позов слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322,325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2025 року у справі №380/10818/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 913300197114 від 25.04.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії з урахуванням середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначенням такої пенсії, а саме 2018-2020 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , обчисливши розмір пенсії згідно із статтями 27, 28, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV з урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначенням такої пенсії, а саме: за 2018-2020 роки та виплачувати з урахуванням фактично виплачених сум пенсії.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич