01 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 159/1901/25 пров. № А/857/23703/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Єршової Ю.С.,
за участі позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Самулевич О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2025 року у справі № 159/1901/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Лесиком В.О. в м. Ковелі Волинської області 19.05.2025, повний текст судового рішення складено 26.05.2025), -
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач 2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № 2730-25 від 09.01.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), а провадження у справі закрити.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом першої інстанції залишені поза увагою доводи позивача про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення..
Відповідачі не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач та його представник у судовому засіданні наполягали на задоволенні апеляційної скарги.
Відповідачі, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, правом на участь у судовому засіданні не скористалися, що з огляду на положення частини третьої статті 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи у суді апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 23.12.2024 офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, за змістом якого 23.12.2024 о 18.26 год у ІНФОРМАЦІЯ_4 під час дії особливого періоду було встановлено через єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», що військовозобов'язаний ОСОБА_1 з 18.05.2024 по 16.07.2024 не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив вимоги абзацу шостого частини третьої статті 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-ХІІ), де зазначено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
При складанні протоколу позивачу роз'яснені положення статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП під підпис. Від підпису та дачі пояснень позивач відмовився у присутності двох свідків. Окрім цього, позивач відмовився від отримання протоколу, про що було складено акт відмови від підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення від 23.12.2024.
При цьому, як зафіксовано на аудіозаписі, позивачу повідомлено про час та місце розгляду справи йому буде сповіщено додатково.
09.01.2025 відповідач прийняв постанову в справі про адміністративне правопорушення, на підставі якої наклав на позивача штраф в сумі 17 000 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення відповідає вимогам статті 283 КУпАП, доведено вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а порушення при розгляді справи, на які покликається позивач, не знайшли свого підтвердження.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтями 17 та 65 Конституції України установлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави та справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Відповідно до статті 2 Закону № 3543-XII правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
Статтею 22 Закону № 3543-XII визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з частиною третьою статті 22 Закону № 3543-XII передбачено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною десятою статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі також Закон № 2232-XII) визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, окрім іншого: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (абзац 2); - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (абзац 6).
Частина десята статті 1 Закону № 2232-XII викладена в редакції Закону України від 11 квітня 2024 року № 3633-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закон № 3633-ІХ), який набув чинності 18.05.2024.
Відповідно до частини одинадцятої статті 38 Закону № 2232-XII призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Вказаний обов'язок визначено також пунктом 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі також - Порядок № 1487).
Призовники, військовозобов'язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Згідно зі статтею 42 Закону № 2232-XII та пункту 19 Порядку № 1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов'язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.
Тобто у відповідності до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII громадяни України, які перебувають на військовому обліку також зобов'язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633-ІХ встановлено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:
у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності);
у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
При цьому вищезазначені норми законодавства передбачають три шляхи, якими громадяни, які перебувають на військовому обліку, повинні були уточнити свої персональні дані з 17.05.2024 року по 16.07.2024 року (включно) а саме: шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу, яка зазначена на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку; шляхом повідомлення на офіційний номер телефону, який зазначений на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста.
З оскаржуваної постанови видно, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що останній з 18.05.2024 року по 16.07.2024 року на виконання вимог абзацу шостого частини третьої статті 22 Закону № 3543-XII не уточнив свої облікові дані у будь-який передбачений Законом № 3633-ІХ спосіб - через центри надання адміністративних послуг, через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Таким чином, інкриміноване позивачу правопорушення було вчинене ним після 19.05.2024, тобто після набуття чинності Законом України від 9 травня 2024 року № 3696-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким статтю 210-1 КУпАП було доповнено частиною третьою, при цьому саме з 19.05.2024 у позивача виник обов'язок оновити протягом 60 днів свої облікові та персональні дані.
Частиною першою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Слід погодитися із судом першої інстанції, що примітка до статті 210 КУпАП не може бути застосована в даному випадку, оскільки чинне законодавство зобов'язувало саме позивача вчинити певні дії, і уточнити свої персональні дані у встановлений строк, які могли бути вчинені тільки ним особисто у один із визначених способів, відтак держатель Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів може перевірити чи уточнив військовозобов'язаний свої персональні дані, але обов'язок такого уточнення покладається на військовозобов'язаного, яким є позивач.
Отже, як зазначено вище, частиною десятою статті 1 Закону № 2232-XII з відповідними змінами, визначено способи, якими громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України зобов'язані уточнити протягом встановленого шестидесятиденного строку свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що позивач, проігнорувавши виконання обов'язку, покладеного на нього згідно правових норм, жодним із визначених способів уточнення своїх персональних даних не скористався, порушив правила військового обліку і вчинив порушення законодавства про військовий обов'язок і військову службу.
З обставин справи встановлено, що позивач не прибув на розгляд справи, хоча останньому було відомо про складений щодо нього протокол про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачу було достовірно відомо про початок провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, однак останній не цікавився щодо розгляду справи, а звернувся лише до суду з позовом 31.03.2025 року тобто більше як через три місяці після складання протоколу.
Покликання на аудіозапис, який на думку апелянта, спростовує його обізнаність про розгляд справи, то цим аудіозаписом, навпаки, підтверджено те, що позивач знав про складання щодо нього протоколу.
В матеріалах справи також наявна копія протоколу про адміністративне правопорушення, яким підтверджено, що позивачу доведено факт складання даного протоколу, ознайомлення з датою та місцем розгляду справи, а також відмова позивача в присутності свідків підписати протокол та надати пояснення.
Доказів фальсифікації даного протоколу суду не надано.
Встановленим спростовуються доводи позивача про те, що спірну постанову № 2730-25 від 09.01.2025 винесено за відсутності будь-яких доказів, які б підтверджували наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та з порушенням законодавчої процедури.
Щодо покликання позивача на те, що він 18.03.2022 пройшов військово-лікарську комісію, про що наявна відмітка у військовому квитку, у зв'язку з чим у відповідача були наявні всі дані про нього, а тому вважає незаконно притягнутим його відповідачем за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, не беруться до уваги, оскільки проходження ВЛК не є оновленням своїх персональних даних в розумінні Закону № 3633-ІХ та частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII.
Відтак, доводи позивача не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
На підставі наведеного, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що апеляційна скарга, як і позовна заява, не містять доказів того, що відповідач не дотримав процедуру та порядок складання адміністративних матеріалів.
Доводи, які наведені апелянтом в поданій апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак відхиляються апеляційним судом.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 243, 268, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 травня 2025 року у справі № 159/1901/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді І. В. Глушко
Н. М. Судова-Хомюк
Повне судове рішення складено 07.07.25