07 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/12338/24 пров. № А/857/8834/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Затолочного В.С., Судової-Хомюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року, ухвалене суддею Андрусенко О.О. у м. Луцьку Волинської області у справі №140/12338/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити дії, -
28 жовтня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому просив визнати протиправною бездіяльність щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання та дії щодо призначення пенсії у розмірі 50% від пенсії за віком протиправними, зобов'язати провести перерахунок пенсії, починаючи з 23.09.2024.
Згідно доводів позивача, при обчисленні його страхового стажу пенсійним органом, яким здійснено призначення пенсії, не було зараховано періоду навчання з 01.09.1983 по 14.06.1990 згідно рішення Головного управління УПФУ у Вінницькій області №032350029290 від 14.10.2024. Зазначає, що пункт «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» прямо передбачає зарахування до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію період навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Також період навчання підтверджується записами трудової книжки і дипломом з додатком до нього. Щодо відсоткового розміру призначеної пенсії від пенсії за віком (50%) позивач з покликанням на ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення», якою передбачено, що якщо у інвалідів є трудовий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, то пенсія по інвалідності призначається в розмірі пенсії за віком при відповідному стажі роботи, зазначає про наявність необхідного трудового для призначення пенсії за віком.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 по 14.06.1990.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 23.09.2024 перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1983 по 14.06.1990.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_1 є працюючим пенсіонером, суд виснував, що відповідно до частини другої статті 33 Закону № 1058-IV на даний час він не має права на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком. Як наслідок, відповідачем правомірно застосовано положення частини першої статті 33 Закону № 1058-IV при призначенні позивачу пенсії по інвалідності та обчисленні її у розмірі 50 % пенсії за віком; судом не встановлено порушень вимог пенсійного законодавства при визначенні позивачу розміру пенсії по інвалідності, оскаржувані у цій справі бездіяльність та дії відповідача щодо встановлення позивачу розміру пенсії по інвалідності 50 % від пенсії за віком є правомірними та такими, що вчинені відповідно до вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв'язку із чим у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог в цій частині належить відмовити.
Разом з тим, суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності пенсійного органу щодо неврахування до страхового стажу періоду навчання позивача у вищому навчальному закладі. Суд наголосив, що законодавством саме на орган Пенсійного фонду покладено обов'язок здійснення перевірки допустимості документів, поданих разом із заявою про призначення пенсії, та обґрунтованість видачі таких з метою забезпечення не лише реалізації права особи на отримання пенсії, а й контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, однак вчинення хоч якихось дій з боку відповідача для перевірки поданих позивачем документів суду не надано. У свою чергу суд відхилив посилання відповідача на ненадання позивачем уточнюючих документів, так як орган Пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставин. Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд виходив із того, що спірний період підтверджений належними і допустимими доказами: копією трудової книжки, копією диплому та додатком до нього.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводяться до помилковості висновку суду першої інстанції щодо необхідності враховувати спірний період навчання позивача до його страхового стажу, оскільки позивачем не надано уточнюючих документів, що стосуються цього періоду.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою та з 23.09.2024 є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, що підтверджується довідкою від 14.04.2022 №764-5001066387 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 9), довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД №187041 (а.с. 37).
З 23.09.2024 ОСОБА_1 , на підставі його заяви від 15.10.2024 (а.с. 34), призначено пенсію по ІІІ групі інвалідності відповідно до Закону №1058-ІV у розмірі 50% пенсії за віком, загальний страховий стаж для призначення пенсії становить 34 роки 9 місяців 23 дні, з яких його набутий страховий стаж - 33 роки 0 місяців 22 дні, додатковий стаж - 1 рік 9 місяців 1 день, що підтверджується рішенням про призначення пенсії від 23.10.2024 №032350029290 (а.с. 15).
Листом від 04.11.2024 №0300-0304-8/65153 відповідач повідомив позивача, що відповідно до його заяви від 15.10.2024 про призначення пенсії по інвалідності до страхового стажу до надання уточнюючих документів не зараховано період навчання у Запорізькому машинобудівному інституті у 1983-1990 роках та період проходження строкової військової служби у 1984-1986 роках (а.с. 45 зворот). Незарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1983 по 14.06.1990 також підтверджується розрахунком стажу - форма РС-право (а.с. 16).
ОСОБА_1 , вважаючи бездіяльність відповідача щодо встановлення розміру пенсії 50 % від пенсії за віком та дії щодо незарахування до страхового стажу періоду навчання з 01.09.1983 по 14.06.1990 протиправними, звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058-IV, в редакції станом на час спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої статті 33 Закону 1058-IV пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону.
Непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 28 цього Закону (абз. 8 ч.2 ст. 33 Закону 1058-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону №1058-IV, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.
В розумінні ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац перший частини другої статті ст. 24 Закону №1058-IV).
Ця ж стаття визначає періоди, з яких складається трудовий стаж. Частиною четвертою статті 24 ст. 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Аналіз наведених положень законодавства свідчить на користь висновку про наявність у застрахованої особи права обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлено загальним Законом №1058-IV.
В контексті наведених норм право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, мають непрацюючі особи з інвалідністю III групи за їх вибором, за наявності страхового стажу не менше 35 років (для чоловіків). Це право стосується виключно непрацюючих осіб з інвалідністю III групи. Тобто, працюючі особи з інвалідністю III групи не мають права на призначення пенсії у такому розмірі. Якщо особа з інвалідністю III групи набуде статусу непрацюючого пенсіонера, вона зможе скористатися правом вибору пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком за наявності необхідного страхового стажу (35 років для чоловіків).
Також за прямою нормою ч.4 ст. 47 Закону №1058-IV у разі працевлаштування особи, якій призначено пенсію відповідно до частини другої статті 33 цього Закону (крім випадків, коли особа досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону), у період роботи пенсія по інвалідності виплачується у розмірі, передбаченому частиною першою статті 33 цього Закону.
Відповідно до визначення терміну «працюючий пенсіонер», в розумінні Закону №1058-IV, це особа, якій призначено пенсію та яка є застрахованою відповідно до пунктів 1-7, 11-13 частини першої статті 11 цього Закону.
Стаття 11 Закону № 1058-IV визначає осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Так, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають, зокрема, громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у тому числі які є резидентами Дія Сіті, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об'єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) (крім домашніх працівників, які не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за гіг-контрактами, іншими договорами цивільно-правового характеру (пункт 1 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV).
Таким чином, Закон № 1058-IV відносить до працюючих пенсіонерів осіб пенсіонерів, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.
За обставинами розглядуваного спору, ОСОБА_1 з 23.09.2024 призначено пенсію по ІІІ групі інвалідності відповідно до Закону №1058-ІV у розмірі 50% пенсії за віком, що підтверджується рішенням про призначення пенсії від 23.10.2024 №032350029290 (а.с. 15), тобто за нормами частини першої статті 33 Закону № 1058-IV.
Судом ретельно досліджено матеріали справи та з індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (довідка форми ОК-5) (а.с.42-45, 54-57) та встановлено, що позивачу, зокрема, у період з січня по вересень 2024 року включно нараховується та виплачується заробітна плата страхувальниками КП “Луцьке підприємство електротранспорту» (код ЄДРПОУ 03327931) та КП “Маріупольське трамвайно-тролейбусне управління» (код ЄДРПОУ 05393725) та вказаний період трудової діяльності зараховано позивачу до страхового стажу, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 22.11.2024 №032350029290 (а.с. 47) та розрахунок стажу-форма РС-право (а.с. 48).
Тобто за матеріалами пенсійної справи позивач є працюючим пенсіонером (а.с. 15, 46, 47), що свідчить про відсутність у нього права на призначення пенсії на заявлених умовах, а саме відповідно до частини другої статті 33 Закону № 1058-IV з дати встановлення інвалідності.
Щодо покликань позивача на норми Закону україни «Про пенсійне забезпечення» суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 16 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058 до приведення законодавства України у відповідність із Законом № 1058 закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать Закону № 1058, відповідно, починаючи з 01.01.2004, усі пенсії, у тому числі і позивача призначено відповідно до Закону №1058, тому при вирішення спірних правовідносин суд першої інстанції правомірно керувався нормами вказаного Закону.
Оскільки судом апеляційної інстанції у діях/бездіяльності пенсійного органу щодо призначення пенсії позивача на інших, аніж на заявлених позивачем умовах (відповідно до частини другої статті 33 Закону № 1058-IV), не встановлено невідповідності критеріям правомірності, встановленим ч.2 ст.2 КАС України, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції щодо відсутності правих підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання відповідача зарахувати до трудового (страхового) стажу період навчання з 01.09.1983 по 14.06.1990 та провести перерахунок розміру пенсії з 23.09.2024, суд виходить з наступного.
Згідно з вимогами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 8 Порядку 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
З наведеного слідує, що довідки мають надаватися у разі, коли взагалі відсутні відомості в трудовій книжці про працю громадян у спірний період, що визначає їх право на пенсію.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч.2 ст.2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Матеріалами справи підтверджено, що до заяви про призначення пенсії по інвалідності від 15.10.2024 (а.с. 34) позивач долучив, зокрема, трудову книжку серії НОМЕР_1 (а.с. 39-41), диплом серії НОМЕР_2 від 26.06.1990 (а.с .38) та додаток до диплому серії НОМЕР_2 (а.с. 38 зворот).
Так, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивач з 01.09.1983 по 14.06.1990 навчався у Запорізькому (запис №2).
Також дипломом серії НОМЕР_2 від 26.06.1990 підтверджено, що ОСОБА_1 у 1983 році вступив до Запорізького машинобудівного інституту ім. В. Я. Чубаря і в 1990 році закінчив повний курс названого інституту. Такий диплом містить підпис ректора учбового закладу та інформацію про присвоєння позивачу кваліфікації інженера промислового транспорту. Аналогічні записи щодо періоду навчання позивача містяться у додатку до диплому серії НОМЕР_2 .
Як слушно зазначено судом пеошої інстанції, обставина, що у трудовій книжці позивача також містяться відомості про проходження позивачем військової служби (запис №2), не є підставою для незарахування позивачу до страхового стажу періоду навчання, який підтверджується дипломом серії НОМЕР_2 від 26.06.1990 та додатком до диплому серії НОМЕР_2 .
З урахуванням наведеного, покликання скаржника на ненадання позивачем уточнюючих документів як на підставу неврахування спірного періоду навчання, суд апеляційної інстанції розцінює як необґрунтовані.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що законодавством не визначено право адміністративного суду переймати на себе функції та повноваження інших органів державної влади, які реалізуються відповідними суб'єктами владних повноважень в межах закону на власний розсуд (дискреційні повноваження), без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб'єктами.
При цьому, визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень можна лише у разі, якщо такий суб'єкт повинен був вчинити відповідні дії (або прийняти певне рішення) згідно з законодавством, і не вчинення таких дій (неприйняття рішення) порушує права позивача.
В даному випадку пенсію позивачу призначено Луцьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що для ефективного захисту прав позивача існує необхідність зобов'язати пенсійний орган зарахувати спірний період навчання до страхового стажу позивача, визнавши бездіяльність відповідача щодо його неврахування протиправною, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вчинити кореспондуючі праву позивача на належне пенсійне забезпечення дії, а саме здійснити перерахунок пенсійних виплат з урахуванням спірного періоду.
Варто зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі №140/12338/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді В. С. Затолочний
Н. М. Судова-Хомюк