07 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/378/25 пров. № А/857/17698/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, головуючий суддя - Качур Р.П., ухвалене у м. Львові, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ у Львівській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, зазначену в листі № 1300-5203-8/206851 від 19.12.2024 року, щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії з 70% до 86% від грошового забезпечення Позивача ОСОБА_1 тобто на поновлення права на отримання пенсії, яка встановлена при призначенні з 02.09.2004 року як отримувачу пенсії за вислугу років в розмірі 86% від грошового забезпечення, зазначеного у довідці від 04.08.2021 року №2873 відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та визнати протиправною бездіяльність щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2020 року з розрахунку 86 % грошового забезпечення (з урахуванням окладу за посадою, військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років та додаткових видів грошового забезпечення), зазначеного у довідці від 04.08.2021 року № 2873 ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та здійснити виплату із врахуванням раніше виплачених сум; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.03.2024 року нарахування та виплату пенсії позивачу ОСОБА_1 без обмеження її максимальним розміром у 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що йому призначено пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Вказав, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 року у справі № 380/1409/23, відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача. Разом з тим, як стверджує позивач, після виконання судового рішення у справі № 380/1409/23 протиправно зменшено відсоткове значення розміру пенсії з 86% до 70% грошового забезпечення, а також обмежено розмір пенсії максимальним розміром такої. Тому звернувся до суду із цим позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 при здійсненні перерахунку його пенсії з 01.01.2020 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.08.2021 року № С/2873 про розмір грошового забезпечення з 86 % до 70 % сум грошового забезпечення; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2020 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.08.2021 року №С/2873 про розмір грошового забезпечення, виходячи з розміру 86 % грошового забезпечення, з урахуванням виплачених сум; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує помилковістю висновків суду попередньої інстанції про те, що ОСОБА_1 з 01.03.2024 року пенсія виплачується без обмеження максимального розміру пенсії.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09.04.1992 року. Пенсію позивачу призначено у розмірі 86 % грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.02.2022 року у справі № 380/18977/21 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не проведення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019, що враховується для перерахунку пенсій за формою згідно з додатком 2 до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року №45 (в редакції до внесення до неї змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб») із зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії для здійснення з 01.04.2019 року перерахунку довічної пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.08.2021 року № С/2873 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , станом на 05.03.2019 року, з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, із урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.10.2023 року у справі №380/9110/23 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% до 70% сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.01.2018 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання вищевказаних рішень відповідач з 01.04.2019 року провів перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.08.2021 року № С/2873 та визначив основний розмір такої на рівні 70% грошового забезпечення.
Позивач не погодився із такими діями відповідача щодо зменшення основного розміру пенсії з 01.01.2020 року, тому звернувся до суду із цим позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача при здійсненні перерахунку пенсії позивачу з 01.04.2019 року на підставі рішення суду від 17.02.2022 року у справі № 380/18977/21 щодо обмеження розміру його пенсії 70 % грошового забезпечення є протиправними. При цьому, пенсія ОСОБА_1 з 01.03.2024 року виплачується без обмеження максимального розміру пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно із Законом України від 24.12.2015 року № 848-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст. 43 Закону № 2262-XII доповнено частиною 7 про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Проте, зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року.
Обґрунтовуючи свої висновки, Конституційний Суд України вказав, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-XII, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Так, згідно із абз. 1 п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зокрема, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Відповідно до п. 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, зокрема, положення частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 року нечинною є ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 01.01.2017 року, у ч. 7 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» слова і цифри «у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року» замінено словами і цифрами «по 31 грудня 2017 року».
Таким чином, буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Отже, внесені Законом України від 06.12.2016 року № 1774 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.10.2020 року у справі № 522/16881/17, від 09.11.2020 року у справі № 813/678/18.
За встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції вважає, що законних підстав для обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність не було.
При цьому, колегія суддів враховує, що розмір пенсії позивача станом на 01.03.2024 року складає 25478,68 грн, та виплачується без обмеження максимального розміру пенсії, через що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про часткову підставність та обґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №380/378/25 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
Т. В. Онишкевич