П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1632/25
Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,
повний текст судового рішення
складено 28.02.2025, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурії О.В.
суддів - Вербицької Н.В.
- Кравченка К.В.
розглянувши, в порядку письмового провадження, адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом адвоката Марченка Володимира Олександровича, який діє в інтересах Приватного підприємства «АТП Кіностудії», до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов
У січні 2025 року адвокат Марченко В. О., діючи в інтересах Приватного підприємства «АТП Кіностудії» (далі - ПП «АТП Кіностудії»), звернувся до суду першої інстанції з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області (далі - Укртрансбезпека), в якому просив визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів від 07.01.2025 за №№ 115106, 115107, 115108, якими застосовано до ПП «АТП Кіностудії» адміністративно-господарські санкції, згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», в сумі 17 000 грн кожною постановою.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги адвокат зазначив, що із системного аналізу Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 червня 2010 року № 340 (далі - Положення №340) вбачається, що автобуси, які здійснюють пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким ТЗ, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія.
Разом з тим, у даному випадку автобус ПП «АТП Кіностудії» по маршруту загального користування №191 здійснює перевезення пасажирів по міському маршруту, зокрема: «Меморіал 411 батареї - Міст Пересип (вул. Одарія)» загальною протяжністю 20,5 км.
За таких обставин, пункти 6.1, 6.3 Положення №340 не поширюють свою дію на спірні правовідносини, оскільки автобус на маршруті №191 використовується ПП «АТП Кіностудії» на міському маршруті протяжністю до 50 км, а відтак автобус не зобов'язаний бути облаштований тахографом, а водій, який керує автобусом, не повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія або мати копію графіка змінності водіїв.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що 01.12.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 21.11.2024 №000048 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.
За результатами проведення такої перевірки було виявлено три автобуси перевізником яких виступав позивач та встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевізник не забезпечив водія оформленою індивідуальною книжкою водія або графіком змінності водія за 01.12.2024 (індивідуальна контрольна книжка водія не заповнена). Відсутність належним чином оформленої індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінності водіїв, знайшла своє відображення у трьох актах від 01.12.2024 за результатами розгляду яких прийняті три спірні постанови про накладення штрафу на позивача в сумі 17000 грн кожною постановою.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року позов задоволено.
Суд визнав протиправними та скасував постанови Укртрансбезпеки №ПШ115106 від 07 січня 2025 року, №ПШ115107 від 07 січня 2025 року, №ПШ115108 від 07 січня 2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000 грн.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, проаналізувавши пункти 6.1, 6.3 Положення №340, погодився з доводами позивача про те, що автобуси, які здійснюють пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким ТЗ, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія.
Разом з тим, суд першої інстанції установив, що у даному випадку автобуси позивача по маршрутах загального користування № 191, № 168 здійснюють перевезення пасажирів по міському маршруті, зокрема: «Меморіал 411 батареї - Міст Пересип (вул. Одарія)», протяжністю 20,5 км.; «вул. М. Говорова - маг. «Копійка», протяжністю 44 км.
За таких обставин, суд першої інстанції вважав, що пункти 6.1, 6.3 Положення № 340 не поширюють свою дію на спірні правовідносини, оскільки автобуси № 191, № 168 ПП «АТП Кіностудії» використовуються виключно на міських маршрутах протяжністю до 50 км, відтак вони не зобов'язані бути облаштовані тахографами, а водії, які керують такими автобусами, не повинні вести індивідуальні контрольні книжки водія.
Також суд першої інстанції указав, що під час перевірки водій надавав посадовим особам відповідача копію паспорту маршруту №191, який також додано до позову на 47-ми пронумерованих, прошнурованих, скріплених печаткою аркушах, титульний лист якого представником відповідача було зафіксовано на засіб з функцією фото-зйомки.
Суд констатував, що копія паспорту маршруту №191 містить схему маршруту та розклад руху.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник Укртрансбезпеки подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Доводи скаржника полягають у тому, що під час перевірок транспортних засобів, де перевізником виступав позивач, було встановлено відсутність належним чином оформленої індивідуальної контрольної книжки водія або графіку змінності водіїв.
Скаржник звертає увагу, що водії, на момент проведення перевірки, мали індивідуальні контрольні книжки водія, однак не здійснювали фіксування режиму праці та відпочинку.
Скаржник зазначає, що, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах №№ 823/1199/17, 823/5035/15.
Зокрема, по справі №823/5035/15 Верховний Суд зазначив: «Доводи касаційної скарги, що пункти 6.1, 6.3 Положення №340 не поширюють свою дію на спірні правовідносини, оскільки автобуси №17, №30 ПАТ «Смілянське автотранспортне підприємство 17128» використовуються виключно на міських маршрутах протяжністю до 50 км, відтак вони не зобов'язані бути облаштовані тахографами, а водії, які керують такими автобусами, не повинні вести індивідуальні контрольні книжки водія є помилковими, оскільки пункт 6.3 Положення покладає на водія, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, обов'язок вести індивідуальну контрольну книжку водія».
Оскільки надані водіями індивідуальні контрольні книжки не містили інформації про роботу та відпочинок водіїв (графіки змінності водії також не надали), що унеможливило перевірку посадовими особами Укртрансбезпеки дотримання водіями режиму праці та відпочинку, такі документи вважаються відсутніми.
До того ж, скаржник не погоджується з позицією суду першої інстанції щодо надання паспорту маршруту №191, оскільки в матеріалах справи наданих, зокрема відповідачем, наявний титульний аркуш паспорту маршруту №168 (а не маршруту №191), який був наданий за результатом перевірки транспортного засобу марки І-VAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_1 та було складено акт від 01.12.2024 №АР 09017 на підставі якого прийнято постанову від 07.01.2025 № ПШ 115108.
Скаржник стверджує, що паспорт маршруту №191 водієм під час перевірки не надавався.
Вважає, що пріоритетним є врахування саме тих документів, які були надані під час проведення перевірки та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності, а не надані до судового розгляду.
Адвокат Марченко В. О., діючи в інтересах ПП «АТП Кіностудії», скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а апеляційне провадження закрити.
Доводи відзиву відтворюють мотиви суду першої інстанції про задоволення позову.
Додатково адвокат указав, що 27.01.2025 набули чинності зміни до пункту 6.3 Положення №340, згідно яких водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Тобто, адвокат акцентує увагу на тому, що до 27.01.2025 водії автобусів на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км не повинні були вести індивідуальну контрольну книжку водія або мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ПП «АТП Кіностудії», на підставі Ліцензії серії АЕ №421944, виданої 21.11.2014 (термін не обмежений) Державною інспекцією України з безпеки на наземному транспорті здійснює господарську діяльність «надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом» з дозволеним видом робіт «внутрішні перевезення пасажирів автобусами».
Позивачем здійснювалась ліцензована діяльність у відповідності до «Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1001 (далі - Ліцензійні умови) та виконувались роботи з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами на міських маршрутах міста Одеси.
01.12.2024 посадовими особами Укртрансбезпеки, відповідно до направлення від 21.11.2024 № 000048 на рейдову перевірку, на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів в місцях навантаження і розвантаження, проводилась рейдова перевірка транспортних засобів.
Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2013 № 422, було зупинено три транспортні засоби марки I-VAN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій - ОСОБА_1 , марки БАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій - ОСОБА_2 та марки I-VAN, реєстраційний номер НОМЕР_3 , водій - ОСОБА_3 .
Під час здійснення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено невнесення транспортного засобу як засобу провадження господарської діяльності ліцензіата, згідно Ліцензійних умов, а також виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме:
- перевізник не забезпечив водія оформленою індивідуальною книжкою водія або графіком змінності водія за 01.12.2024 (індивідуальна контрольна книжка водія не заповнена);
- відсутність записів у індивідуальній контрольній книжці водія щодо режиму праці та відпочинку або копії графіку змінності водіїв;
- відсутність схеми маршруту, розкладу руху, індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіку змінності водіїв.
За наслідками встановлених порушень, 01.12.2024 складено три акти за №№ АР 090170, АР 089817, АР 090051 на підставі яких Укртрансбезпека 07.01.2025 прийняла три постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу до ПП «АТП Кіностудії» згідно з абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»:
- № 115106 в сумі 17000 грн;
- № 115107 в сумі 17000 грн;
- № 115108 в сумі 17000 грн.
Вважаючи такі постанови протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів дійшла таких висновків.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
За пунктом 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.
У статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Згідно зі статтею 6 указаного Закону державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567) визначає процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 4 Порядку №1567 визначено, що рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
Відповідно до пунктів 14, 15 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Положеннями статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
Документи для регулярних пасажирських перевезень:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.
На підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з пунктом 1.5 Положення №340 тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Відповідно до пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Пунктом 6.3 Положення №340 передбачено, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
Отже, проаналізувавши вищевикладені положення нормативно-правових актів, слід погодитись з висновком суду першої інстанції, що автобуси, які здійснюють пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю саме понад 50 км повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким ТЗ, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія або мати копію графіка змінності водіїв.
Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, автобуси ПП «АТП Кіностудії» по маршрутах загального користування №191, №168 здійснюють перевезення пасажирів по міському маршруті, зокрема: «Меморіал 411 батареї - Міст Пересип (вул. Одарія)», протяжністю 20,5 км.; «вул. М. Говорова - маг. «Копійка», протяжністю 44 км, а тому пункти 6.1, 6.3 Положення № 340 не поширюють свою дію на позивача, оскільки автобуси ним використовуються виключно на міських маршрутах протяжністю до 50 км, а відтак вони не зобов'язані бути облаштовані тахографами, а водії, які керують такими автобусами, не повинні вести індивідуальні контрольні книжки водія.
Слід зазначити, що Верховний Суд, розглядаючи справу №823/328/17 у постанові від 04 липня 2019 року указав таке:
«Автобуси ПрАТ «Черкасиавтотранс» по маршрутах загального користування №26, №27 здійснюють перевезення пасажирів по міському маршруті, зокрема: «Залізничний вокзал - Петровського» загальною протяжністю 7,4 км (в одному напрямку) по вулицях Вернигор - Смілянська - пр-т. Хіміків - вул. Сурікова; «Новий автовокзал - Обласна лікарня» загальною протяжністю 11,25 км (в одному напрямку) по вулицях Вернигори, Смілянська, пр-т. Хіміків, вул. Сурікова.
За таких обставин пункти 6.1, 6.3 Положення № 340 не поширюють свою дію на спірні правовідносини, оскільки автобуси № 26, № 27 ПрАТ «Черкасиавтотранс» використовуються виключно на міських маршрутах протяжністю до 50 км, відтак вони не зобов'язані бути облаштовані тахографами, а водії, які керують такими автобусами, не повинні вести індивідуальні контрольні книжки водія».
Крім того, у справі №823/328/17 Верховний Суд також акцентував, що згідно з пунктом 6.2 Положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Відповідно до пункту 6.4 Положення №340 графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігають у перевізника.
Отже, в Положенні №340 законодавець певною мірою розмежував ведення обліку робочого часу і часу відпочинку водіїв за такими критеріями, як протяжність маршруту та вага автомобіля, тому саме в пунктах 6.1, 6.3 цього Положення виокремив автобуси, що здійснюють пасажирські перевезення на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, і вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 тонн.
Також слід зазначити, що після проведення рейдової перевірки ПП «АТП Кіностудії» на дорозі та складення відповідних актів, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06.12.2024 №1432 «Про затвердження Змін до деяких нормативно-правових актів Міністерства транспорту та зв'язку України» у пункт 6.3 Положення №340 внесені зміни, які набрали чинності 27.01.2025, згідно яких водій, що керує ТЗ, на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км включно, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Тобто, до 27.01.2025 водії автобусів на автобусних маршрутах протяжністю до 50 км не повинні були вести індивідуальну контрольну книжку водія або мати копію графіка змінності водіїв, або використовувати діючий та повірений тахограф.
Саме у зв'язку з цим, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 06.12.2024 №1432 і внесені відповідні зміни.
Отже, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що перевізник ПП «АТП Кіностудії», в порушення вимог пунктів 6.1, 6.3 Положення №340, не забезпечив водіїв оформленою індивідуальною книжкою водія або графіком змінності водія.
Також щодо доводів скаржника про ненадання водієм паспорту маршруту №191 під час перевірки, слід указати таке.
В акті №АР090051 від 01.12.2024 (а.с.20) посадовою особою Укртрансбезпеки указано, що на момент проведення перевірки була відсутня схема маршруту №191, а не паспорт маршруту.
Водночас, судом апеляційної інстанції був досліджений відеозапис, наданий відповідачем, який міститься в Комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» з якого встановлено, що під час проведення рейдової перевірки 01.12.2024 водій надав посадовій особі Укртрансбезпеки схему маршруту №191, що зафіксовано на відео « 20241201091307MEDIA ID0038MP4» на 39 секунді.
За таких обставин, колегія суддів не приймає посилання скаржника про ненадання водієм паспорту маршруту №191 під час перевірки, оскільки ненадання паспорту маршруту в акті №АР090051 не відображено.
Статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Відповідно до ч.1-3 ст.242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст.2, 7, 8, 9, 10, 73, 74, 77 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті, в особі Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України.
Суддя-доповідач О.В. Джабурія
Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко