07 липня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4626/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Сіжук О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 , Військової частини НОМЕР_1 , треті особи Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_4 з такими позовними вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації №324 від 01.08.2024, у частині призову та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Військової частина НОМЕР_1 у частині зарахування до особового складу військової частини та включення до списків військової частини ОСОБА_1 ;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягає у незаконному взятті/знятті на/з військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_1 та призову на військову службу по мобілізації ОСОБА_1 та зобов'язати вчинити дії щодо скасування протиправних дій;
- зобов'язати відповідача прийняти рішення про звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу відповідної військової частини Збройних Сил України ОСОБА_1 з виключенням з військового обліку.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду позовну заяву було залишено без руху.
В строки, визначені ухвалою судді, позивач надав позовну заяву в новій редакції з такими позовними вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації № 324 від 01.08.2024, у частині призову та направлення для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період позивача;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про звільнення з військової служби Збройних Сил України та виключення зі списків особового складу військової частини позивача з виключенням з військового обліку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.09.2023 позивач був виключений з військового обліку як особа з судимістю за вчинення особливо тяжкого злочину.
01.08.2024 ОСОБА_1 був затриманий та доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де повторно був поставлений на військовий облік.
В подальшому його було мобілізовано та зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вважає протиправними дії ТЦК та СП з повторного взяття його на військовий облік, оскільки законодавство не передбачає такої можливості для осіб, які були виключені з військового обліку.
За таких обставин просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 у відзиві на позовну заяву вказав, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації № 324 від 01.08.2024 є обґрунтованим та законним, оскільки на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільнених від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України.
Представник позивача надала відповідь на відзив, в якому вказала, що позивач є законно виключеним з військового обліку, а тому не відноситься до категорії призовник, військовозобов'язаний чи резервіст, а тому положення правил військового обліку на нього не поширюються, з чого слідує, що його примусовий призов на військову службу під час мобілізації являється актом протиправного перевищення повноважень посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду відмовлено в задоволенні клопотання Міністерства оборони України про виключення зі складу учасників справ як третю особу.
Ухвалою суду залучено до участі у справі як співвідповідача Військову частину НОМЕР_1 .
Міністерство оборони України та Військова частина НОМЕР_1 правом на подання відзиву не скористались.
Згідно з частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 , 21.04.2003 Ленінським районним судом міста Чернівці був засуджений за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 152 та частиною другою статті 153 Кримінального кодексу України.
18.09.2023 позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 .
З матеріалів справи слідує, що 01.08.2024 ОСОБА_1 взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації від 01.08.2024 №324 позивача призвано для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період у складі команди НОМЕР_1 .
Вважаючи протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 року № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).
Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Пунктом 2 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлені Законом України від 21.10.1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII).
У статті 1 Закону №3543-XII містяться визначення понять «мобілізація» та «особливий період», відповідно до яких:
мобілізація - це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу; Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;
особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 Закону №3543-XII організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Частиною п'ятою статті 4 Закону №3543-XII регламентовано, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення.
Відповідно до статті 2 Закону №3543-XII, правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.
За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Відповідно до пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Отже, обов'язки щодо обліку військовозобов'язаних та мобілізації покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України №2232-XII від 25.03.1992 «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами) (далі - Закон №2232-XII).
Згідно із статтею 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Частиною дев'ятою статті 1 Закону №2232-XII визначено такі категорії громадяни України щодо військового обов'язку: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону №2232-XII призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.
Статтею 22 Закону №3543-XII встановлені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Громадяни зобов'язані, зокрема, з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до частини третьої вищезазначеної статті, під час мобілізації громадяни зобов'язані, зокрема: з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки); проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України.
Разом з тим, статтею 23 Закону №3543-XII встановлено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Згідно з пунктом 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII (в редакції до 18.05.2024, яка діяла станом на момент виключення позивача з військового обліку), виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Отже, виключення позивача з військового обліку відбулось на підставі діючої на той час норми Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а правовідносини, пов'язані з перебуванням позивача на військовому обліку, завершились (припинились).
У зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, (далі - Закон № 3633-ІХ), редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини шостої було виключено.
За змістом частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:
1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;
2) припинили громадянство України;
3) визнані непридатними до військової служби;
4) досягли граничного віку перебування в запасі.
Отже, з 18.05.2024 редакція частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Так, у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Тобто, дія нормативно-правового акта в часі пов'язується із набранням чинності і з моментом втрати ним юридичної сили.
За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).
На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб'єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров'я.
Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону.
Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством.
Суд акцентує, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави.
У зв'язку із внесенням змін до Закону №2232-XII було звужено коло підстав для виключення з військового обліку.
Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов'язок. З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII він поширює свою дію на всій території України і розповсюджується у тому числі і на осіб, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин.
Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов'язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону № 2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку.
Так, пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що взяттю на військовий облік військовозобов'язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.
Позивач цьому критерію взяття на облік як військовозобов'язаного відповідає.
Таким чином, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Нова редакція цієї статті від 18.05.2024 не змінила правовідносин, які мали місце до того, а встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такій облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права.
Як було встановлено судом, 01.08.2024 ОСОБА_1 було взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 .
При цьому, доказів вчинення самостійних дій щодо постановки на військовий облік з 18.05.2024 позивач суду не надав. Із заявами про надання йому у встановленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач не звертався. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Таким чином, оскільки за чинними нормами Закону №2232-XII позивач є старшим 25 років, не перебував на військовому обліку та є військовозобов'язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов'язаних.
Окрім того, у спірних правовідносинах відсутні підстави стверджувати про наявність зворотної дії закону або іншого нормативно-правового акта в часі, оскільки спірні між сторонами в цій справі правовідносини виникли після 18.05.2024, тобто після внесення відповідних змін до Закону № 2232-XII.
Суд звертає увагу, що виключення з військового обліку засуджених за тяжкий злочин стосується лише військового обліку громадян та не є підставою звільнення останніх від призову та проходження військової служби, оскільки на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що дії суб'єкта владних повноважень, по взяттю позивача на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації від 01.08.2024 №324 в частині призову позивача є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а, відтак, в задоволенні позовних вимог а цій частині слід відмовити.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Міністерство оборони України прийняти рішення про звільнення з військової служби Збройних Сил України та виключення зі списків особового складу військової частини позивача з виключенням з військового обліку, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 14 Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 № 280 зарахування до списків особового складу військової частини прибулого особового складу (або прийому на роботу працівників) здійснюється наказом по стройовій частині у день їх прибуття (прийому на роботу) до військової частини. Підставою для видання наказу про зарахування особового складу до списків військової частини (про прийом на роботу працівника) є: для військовослужбовців - іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця; для військовослужбовців, військову службу яким було призупинено,- виправдувальний вирок суду (його належним чином завірена копія), що набрав законної сили, постанова органу досудового розслідування про закриття кримінального провадження відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України, наказ відповідного командира (керівника) по особовому складу про продовження військовослужбовцю військової служби та дії контракту; для працівників - трудові договори (або контракти) та особисті заяви про прийом на роботу з відповідним рішенням командира (керівника) щодо їх прийняття. До списків особового складу військової частини наказами не зараховуються особи, прикомандировані з інших військових частин.
Крім того, відповідно до пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають Військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України.
Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008, встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Суд враховує, що після видання наказу про зарахування до списків особового складу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008.
Із змісту позовної заяви вбачається, що представник позивача обґрунтовуючи підстави звільнення позивача з військової служби Збройних Сил України вказує на протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 .
Водночас, як встановлено судом під час розгляду даної справи, дії ІНФОРМАЦІЯ_1 по взяттю позивача на військовий облік та призову на військову службу під час мобілізації на особливий період та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації від 01.08.2024 №324 в частині призову позивача є такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а, відтак, в задоволенні позовних вимог а цій частині слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судових витрат.
Керуючись статтями 9, 72, 73, 74-76, 77, 90, 241 - 246, 250 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1 - Міністерство оборони України (проспект Повітряних Сил, 6, місто Київ, 03168, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022).
Відповідач 2 - ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 ).
Відповідач 3 - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ).
Третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_3 ).
Суддя Сіжук Ольга Володимирівна