Справа № 560/6817/25
іменем України
07 липня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я: за наявності інвалідності.
2. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я: за наявності інвалідності на підставі поданого рапорту (вх. №24133 від 28.08.2024).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання вимог рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №560/16223/24, військовою частиною НОМЕР_1 було повторно розглянуто по суті рапорт від 28.08.2024 (вхідний №24133) про звільнення з військової служби, та за результатами цього розгляду (відповідь на рапорт від 18.03.2025 року №1363), командування в/ч НОМЕР_1 повідомило ОСОБА_1 , що у нього відсутні підстави для звільнення з військової служби, оскільки з долученої до рапорту довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 AAB №777521 (на підтвердження наявності інвалідності III групи) вбачається, що інвалідність III групи встановлена на строк до 01.03.2025, отже станом на дату розгляду рапорту (18.03.2025), він не підтвердив наявність встановленої та документально підтвердженої інвалідності III групи. Позивач вважає, що в діях полковника ОСОБА_2 вбачається навмисне затягування процесу звільнення військовослужбовців з військової служби або відмова у такому звільненні взагалі, пошук формальних причин для відмови у реалізації військовослужбовцями законного права на звільнення з військової служби. Зокрема, невзяття до уваги під час розгляду рапорту на звільнення з військової служби військовослужбовця довідки МСЕК через те, що існує ймовірність того, що ця довідка МСЕК могла бути оформлена з порушенням чинного законодавства. При цьому ніяких дій з боку командира військової частини НОМЕР_1 стосовно перевірки законності цієї довідки МСЕК ініційовано не було. зазначає, що в результаті службового розслідування військової частини НОМЕР_2 було зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 включити старшого сержанта ОСОБА_1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) в частині звільнення військовослужбовця з військової служби за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності III групи (за умови, що військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу). Однак, командування військової частини НОМЕР_1 не вчинило жодних дій, які б сприяли звільненню ОСОБА_1 .
Позивач не погоджується з такими протиправними діями відповідача, тому вимушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.
Ухвалою від 28.04.2025 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що відповідно до долученої до рапорту на звільнення від 28.08.2024 (вхідний № 24133) довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААВ № 777521 (на підтвердження наявності у Позивача інвалідності ІІІ групи) вбачається, що була встановлена інвалідність ІІІ групи на строк до 01.03.2025. до поданого рапорту Позивача не було долучено копію аркуша бесіди, що не відповідає вимогам підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та пункту 3 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженій наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170. Отже станом на дату розгляду даного рапорту, позивач не підтвердив наявність встановленої та документально підтвердженої інвалідності ІІІ групи та не долучив всіх документів, передбачених чинним законодавством. Таким чином, за результатами розгляду рапорту позивача від 28.08.2024 про звільнення з військової служби відповідно до підпункту "б" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", військовою частиною НОМЕР_1 було прийнято рішення про відсутність підстав для звільнення з військової служби та надано Позивачу відповідь № 1363 від 18.03.2025. Зазначає, що розгляд рапорту про звільнення з військової служби позивача здійснювався на підставі вимог законодавства, які були чинними на момент його розгляду та з огляду на ті документи (їх чинність), які були долучені до рапорту про звільнення з військової служби. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Старший сержант ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (позивач), перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 27.02.2022 року по теперішній час, призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 26.02.2022 року.
Позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджено Довідкою МСЕК (серія 12ААВ №777521) від 10.02.2022, пенсійним посвідченням (серія НОМЕР_3 ) від 11.05.2023, довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 31.05.2024 №2200-0211-8/53440 про перебування ОСОБА_1 на обліку та отримання пенсії, як особа з інвалідністю ІІІ групи внаслідок загального захворювання згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 21.01.2016 по 28.02.2025.
На початку червня 2024 року старший сержант ОСОБА_1 , водій пожежної обслуги роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном БМЗ в/ч НОМЕР_1 , подав «по команді» своєму безпосередньому командиру рапорт про звільнення з військової служби згідно абзацу 2 підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» за станом здоров'я - за наявності інвалідності. На підтвердження інвалідності ІІІ групи позивачем до рапорту були додані нотаріально засвідчені копії паспорту, реєстраційного номеру облікової картки платника податків, довідки до акта огляду медико соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ та пенсійного посвідчення. Однак, його рапорт не було розглянуто належним чином, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду за захистом своїх прав.
12.03.2025 набрало законної сили рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.01.2025 у справі №560/16223/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , яким визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду по суті його рапорту (вх. №24133 від 28.08.2024) про звільнення з військової служби на підставі пп. "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" за станом здоров'я: за наявності інвалідності та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті та надати відповідь на рапорт ОСОБА_1 (вх. №24133 від 28.08.2024) шляхом накладення резолюції відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531.
На виконання вимог рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року у справі №560/16223/24, військовою частиною НОМЕР_1 було повторно розглянуто по суті рапорт від 28.08.2024 (вхідний №24133) про звільнення з військової служби, та за результатами даного розгляду (відповідь на рапорт від 18.03.2025 року №1363), командування в/ч НОМЕР_1 повідомило ОСОБА_1 , що у нього відсутні підстави для звільнення з військової служби, оскільки з долученої до рапорту довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 AAB №777521 (на підтвердження наявності інвалідності III групи) вбачається, що інвалідність III групи встановлена на строк до 01.03.2025, отже станом на дату розгляду рапорту (18.03.2025), він не підтвердив наявність встановленої та документально підтвердженої інвалідності III групи.
Окрім судового способу захисту шляхом звернення до суду позивач 01.10.2024 звернувся з письмовою заявою до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини щодо сприяння в відновленні його порушених прав на розгляд рапорту по суті та звільнення за станом здоров'я - за наявності інвалідності.
Наприкінці листопада йому надійшла відповідь від 20.11.2024 №815 від командира військової частини НОМЕР_2 про ініціювання проведення службової перевірки за фактом неналежного розгляду посадовими особами військової частини НОМЕР_1 його рапорту про звільнення з військової служби.
Командиром військової частини НОМЕР_2 20.11.2024 було призначено службову перевірку з метою встановлення причин та умов, що призвели до невиконання посадовими особами військової частини НОМЕР_1 своїх обов'язків та недотримання вимог Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" в частині звільнення військовослужбовців з військової служби. За її результатами було видано наказ командира військової частини НОМЕР_4 (з адміністративно-господарської діяльності) від 04.12.2024 №132 "Про результати службової перевірки", яким командира військової частини НОМЕР_1 було зобов'язано повторно розглянути рапорт старшого сержанта ОСОБА_4 про звільнення з військової служби та прийняти рішення, яким звільнити останнього з військової служби.
Командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 17.12.2024 було здійснено повторний розгляд рапорту старшого сержанта ОСОБА_5 та накладено на ньому нову резолюцію: "Не погоджую. Без реалізації."
За результатами службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.12.2024 №155 "Про результати службового розслідування" полковника ОСОБА_2 було знову зобов'язано повторно розглянути рапорт старшого сержанта ОСОБА_4 та звільнити його з військової служби. На що полковник ОСОБА_6 02.01.2025 наклав нову резолюцію на рапорті: "Рапорт ст. с-нт ОСОБА_1 не погоджую. Без реалізації"
В рамках цього службового розслідування полковник ОСОБА_6 надав пояснення від 14.03.2025 в якому обґрунтував свої дії тим, що довідка МСЕК, яку долучив до рапорту старший сержант Вадим КЕЦ, була видана Старокостянтинівською міжрайонною медико-соціальною експертною комісією, про працівників якої в засобах масової інформації з'являлися повідомлення щодо неправомірного встановлення громадянам інвалідності.
В результаті службового розслідування військової частини НОМЕР_2 було зобов'язано командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_3 включити старшого сержанта ОСОБА_1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) в частині звільнення військовослужбовця з військової служби за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності III групи (за умови, що військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу).
Станом на день звернення до суду з цим позовом відповідачем не вчинено дій щодо звільнення позивача з військової служби, тому позивач просить захистити його право в судовому порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку із військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, затвердженими відповідними законами України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України Про військову службу і військовий обов'язок від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Відповідно до підпункту б пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорту) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: б) за станом здоров'я: за наявності інвалідності (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення. Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них .
Стосовно порядку звільнення, то пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення № 1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктом 12.1 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Відповідно до пункту 12.9 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення:
за підставами, передбаченими пунктами «г»-«е», «и» частини третьої, підпунктами «а», «д», «є», «ж» пункту 1, підпунктами «в», «з» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «д», «е», «и»-«о», «р», «с» пункту 1, підпунктами «д», «е», «з»-«м», «р», «с» пункту 2, підпунктами «а», «в», «е», «з» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами «д»-«к» пункту 1, підпунктами «ґ»-«и», «й», «к» пункту 2, підпунктами «а», «б», «в», «д», «ж» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за ініціативою командування;
за підставами, передбаченими пунктами «б», «в», «д», «є» частини третьої, підпунктами «г», «е», «є» пункту 1, підпунктами «б», «г», «д», «е» пункту 2 частини четвертої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «к», «р» пункту 1, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й», «к», «п», «р» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «д» пункту 3 частини п'ятої, підпунктами «а»-«в», «ґ», «й» пункту 1, підпунктами «а», «б», «г», «і», «й» пункту 2, підпунктами «а», «б», «г», «ґ» пункту 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», якщо звільнення відбувається за бажанням військовослужбовця.
Пунктом 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України встановлено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Так, пунктом 3 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби додатку 19 до Інструкції визначено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: за станом здоров'я подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; висновок (постанова) військово-лікарської комісії або копія акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою первинної облікової документації № 157/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я від 30 липня 2012 року № 577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 вересня 2012 року за № 1509/21821, або копія посвідчення особи з інвалідністю, або копія пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або копію довідки для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу за формою, затвердженою наказом Міністерства соціальної політики України від 21 вересня 2015 року № 946, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 жовтня 2015 року за № 1198/27643 (у разі звільнення з військової служби за підставами, передбаченими абзацом третім підпункту «б» пункту 2 частини четвертої або абзацом третім підпункту «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - за наявності інвалідності); копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, за наявності у них інвалідності. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорта по команді означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
З матеріалів справи суд встановив, що рапорт позивача про звільнення (вх. №24133 від 28.08.2024) був розглянутий відповідачем 18.03.2025.
Однак, за результатами розгляду прийнято рішення, в якому вказано, що у позивача відсутні підстави для звільнення з військової служби, оскільки з долученої до рапорту довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серія 12 AAB №777521 (на підтвердження наявності інвалідності III групи) вбачається, що інвалідність III групи встановлена на строк до 01.03.2025, отже станом на дату розгляду рапорту (18.03.2025), він не підтвердив наявність встановленої та документально підтвердженої інвалідності III групи.
У відзиві представник відповідача також вказує, що позивач не додав до рапорту аркуш співбедсіди.
Надаючи оцінку правомірності підставам для відмови позивачу у звільненні з військової служби, суд виходить з наступних міркувань.
Порядок звільнення з військової служби визначає Положення № 1153/2008.
Так, згідно з пунктом 236 Положення № 1153/2008 з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом, перед їх звільненням проводиться бесіда з питань звільнення.
З огляду на зміст пункту 236 Положення № 1153/2008 та пункту 12.7 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України перед звільненням бесіда з питань звільнення проводиться з військовослужбовцями, які проходять військову службу за контрактом.
В спірному випадку позивач призваний з 26.02.2022 на військову службу по мобілізації. На час подання та розгляду рапорта надалі проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 по мобілізації, а не за контрактом. Суд звертає увагу на те, що військова служба за контрактом та мобілізація - це два різних способи проходження військової служби в Збройних Силах України.
Варто зазначити, що прерогатива проведення бесіди з питань звільнення з військовослужбовцями рядового складу належить саме командиру військової частини, в якій вони проходять військову службу, або його заступнику, а не самим військовослужбовцям. Таким чином, безпідставними є вимоги командира військової частини до військовослужбовця рядового складу про необхідність подання аркуша бесіди, яку мав скласти саме командир військової частини.
Крім того, така підстава для відмови у звільненні не була зазначена у відповіді військової частини від 18.03.2025.
Отже, викладені у відзиві доводи відповідача щодо ненадання позивачем до рапорту на звільнення з військової служби аркуша бесіди є безпідставними.
Стосовно наявності у позивача статусу особи з інвалідністю на час розгляду рапорта.
Суд встановив, що первинно поданий рапорт позивача не був розглянутий, тому останній звертався до суду, у зв'язку із чим суд зобов'язав військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті та надати відповідь на рапорт ОСОБА_1 (вх. №24133 від 28.08.2024) шляхом накладення резолюції відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 № 531.
Таким чином, суд вважає доводи відповідача про відсутність у позивача підтвердження статусу особи з інвалідністю на час розгляду рапорту помилковими, оскільки до уваги повинні братися саме ті документи, які були чинними на момент подачі позивачем до військової частини НОМЕР_1 рапорту про звільнення, а не на момент його розгляду, так як саме з вини відповідача вказаний рапорт не був розглянутий вчасно.
Окрім того, суд зауважує, що відповідно до висновків Акту службового розслідування військової частини НОМЕР_2 від 15.03.2025 за порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 16, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, невиконання норм підпункту “б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», невиконання вимог наказу командира військової частини від 30.12.2024 №155 “Про результати службового розслідування» в частині повторного розгляду рапорту старшого сержанта Вадима КЕЦ з військової служби за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи та надання до штабу військової частини НОМЕР_2 витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (но особовому складу) в частині звільнення вказаного військовослужбовця з військової служби, керуючись статтями 45, 48, 56 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, командира військової частини НОМЕР_2 запропоновано полковника ОСОБА_3 притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення. Зобов'язати командира військової частини НОМЕР_5 полковника ОСОБА_3 включити старшого сержанта ОСОБА_1 до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) в частині звільнення військовослужбовця з військової служби за станом здоров'я у зв'язку з наявністю інвалідності ІІІ групи (за умови, що військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу).
Однак, станом на день звернення до суду відповідачем жодних дій щодо звільнення позивача з військової служби не здійснено.
Більше того, відповідач продовжує заперечувати щодо наявності у позивача підстав для звільнення.
Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про наявність ознак протиправності у діях військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я: за наявності інвалідності.
Суд може зобов'язати відповідача суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд встановив, що позивач: 1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації; 2) йому встановлено ІІІ групу інвалідності на час подання рапорту; 3) позивач подав рапорт про звільнення з військової служби, до якого долучив документи, що підтверджують підстави звільнення.
Таким чином, суд встановив, що позивач відповідає вичерпному перелік умов, яким повинен відповідати військовослужбовець для прийняття позитивного рішення за його рапортом. Закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорту військовослужбовця за встановлених судом обставин.
З огляду на це обраний позивачем спосіб захисту своїх прав в частині вимог до військової частини НОМЕР_1 є ефективним, не суперечить закону та забезпечує досягнення завдання адміністративного судочинства.
Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені в ході розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність достатніх фактичних та юридичних підстав для задоволення позову у спосіб визначений судом.
Відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я: за наявності інвалідності.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» за станом здоров'я: за наявності інвалідності на підставі поданого рапорту (вх. №24133 від 28.08.2024).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_6 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_7 )
Головуючий суддя В.К. Блонський