Справа № 560/7901/25
іменем України
07 липня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Салюка П.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернулась в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Однак, під час проходження військової служби їй не виплачувалась індексація грошового забезпечення (індексація-різниці) в період з 01.03.2018 по 20.11.2019. Зазначає, що відповідачем було перераховано кошти 15.04.2025 року на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.01.2024 у справі №560/15119/24. Вказує, що така тривала невиплата грошового забезпечення сталася через вину відповідача, а тому позивач має право на компенсацію, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Ухвалою суду від 13 травня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідач 13.05.2025 та 14.05.2025 подав до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обгрунтування поданої заяви відповідач зазначає, що у справі № 560/6841/24 позивачка ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовом проти військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому порушувалося питання визнання протиправними не нарахування та не виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Однак у новому провадженні, справа № 560/7901/25, ОСОБА_1 висуває аналогічні вимоги з тих же самих підстав та до того самого відповідача, що свідчить про повну ідентичність предмета спору та юридичних підстав звернення до суду, просто змінюючи період з 01.01.2016 (день звільнення) по 11.04.2024 на з 01.03.2018 по 15.04.2025.
Вирішуючи подану відповідачем заяву щодо залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає, що у справі № 560/6841/24 ОСОБА_1 було нараховано компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018, в той час як у данній справі позивач просить нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строку виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.11.2019.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивачем пропущений строк звернення до суду.
Суд зазначає, що позивач повинен був дізнатись про порушення свого права з першого числа місяця, який слідує після виплати йому індексації грошового забезпечення, та з цього дня протягом шести місяців мав право звернутися до суду з позовом (аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 02.04.2024 у справі №560/8194/20). З матеріалів справи встановлено, що згідно із виписки з банку, остаточна виплата позивачу індексації грошового забезпечення відбулася 15.04.2025 року, позивач звернувся із цим позовом 09.05.2025 року, тобто в межах строку звернення до суду, визначеним статтею 122 КАС України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі письмові докази, оцінивши їх у взаємозв'язку та сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 проходила військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 20.11.2019 № 59 о/с позивача звільнено з військової служби за станом здоров'я.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року по справі № 560/15119/24 зобов'язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.11.2019 - з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року по справі № 560/15119/24 військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України було перераховано кошти в сумі 75150,05 грн 15.04.2025 року.
На звернення позивача від 16.04.2025 року про нарахування та виплату компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 по 20.11.2019, починаючи з 01.03.2018 по день фактичної виплати грошового забезпечення - 15.04.2025, відповідач відповіді не надав.
Позивач вважає, що така тривала невиплата індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) сталася через вину роботодавця - відповідача, а тому вона має право на компенсацію, передбачену Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.
Згідно зі статтями 1- 3 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів; 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову №159, якою затвердив Порядок №159.
В силу приписів пункту 1 Порядку №159 його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року (пункт 2 Порядку №159).
Детальний перелік грошових доходів, що підлягають компенсації, наведено у пункті 3 Порядку №159, яким встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, сума індексації грошових доходів громадян.
Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком №159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1 - 3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку №159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми попередньо нараховані, але не виплачені.
Зі змісту статті 1 Закону №2050-ІІІ слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події) як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
У пункті 4 Порядку №159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 14.05.2020 у справі №816/379/16, від 30.09.2020 у справі №280/676/19, від 13.09.2021 у справі №639/3140/17, від 15.10.2020 у справі №240/11882/19 та від 29.04.2021 у справі №240/6583/20.
Як встановив суд, фактична виплата індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.11.2019 включно, яка зазначена в рішенні Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року по справі № 560/15119/24 відбулась 15.04.2025.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати останньому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.11.2019 включно, яка була йому нарахована та виплачена на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року по справі № 560/15119/24.
Разом з тим, згідно зі ст. 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати затримки виплати доходів.
Відтак, право на нарахування та виплату компенсації виникло у позивача із 1 травня 2018 року (після спливу одного місяця).
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачеві компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.11.2019 включно, починаючи з 01.05.2018 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, а саме 15.04.2025 включно.
Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Необхідно зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Викладене свідчить про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а також звільнення позивача від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задоволити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.11.2019, яка була йому нарахована та виплачена на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 січня 2025 року по справі № 560/15119/24.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 20.11.2019, починаючи з 01.05.2018 по 15.04.2025 включно.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя П.І. Салюк