Справа № 560/6911/25
іменем України
07 липня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" про визнання зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)", в якому просить зобов'язати відповідача припинити здійснення відеоспостереження в приміщенні (камері) №26 та, можливо, інших приміщеннях лікарняного закладу на території ШВК98; зобов'язати відповідача утриматися в майбутньому від встановлення камери відеоспостереження в приміщенні (камері) №26 та інших приміщеннях лікарняного закладу; стягнути з відповідача в якості компенсації нанесеної мені моральної шкоди кошти в сумі 10000 (десять тисяч) гривень, та зобов'язати перерахувати дані кошти на мій особистий рахунок в системі ДКВС України.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.03.2025 року позивач з ЗВК-58 прибув до "Шепетівської виправної колонії №98" для проходження діагностики та лікування в лікарні, яка перебуває на території даної колонії. Позивача розміщено в приміщенні (камері) №26, в якій перебувало ще двоє інших ув'язнених до довічного позбавлення волі. Позивач вказує, що у приміщенні №26 встановлено камеру відеоспостереження, що суперечить чинному законодавству України та міжнародним стандартам.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Від відповідач на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що ведення відеофіксації у камері №26. Відеоспостереження у зазначеному приміщенні здійснюється відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 26.06.2018 № 2025/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.07.2018 за №766/32218. Камери відеоспостереження встановлені з дотриманням вимог чинного законодавства, із ціллю забезпечення безпеки ув'язнених осіб, у тому числі попередження можливих самопошкоджень, суїцидів, а також контролю за дотриманням правопорядку. Перед розміщенням в приміщенні №26 всі ув'язнені, включно з позивачем, були належним чином повідомлені про факт ведення відеофіксації. Відповідна письмова згода була надана ними особисто, що підтверджується наявними у матеріалах установи підписаними заявами.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що позивач є засудженим та відбуває покарання в державній установі «Замкова виправна колонія (№58)».
19.03.2025 року позивача було направлено до "Шепетівської виправної колонії №98" для проходження діагностики та лікування в лікарні, та розміщено в приміщенні (камері) №26.
В період перебування у "Шепетівській виправній колонії №98" позивач звертався до відповідача з приводу порушення його прав щодо встановлення у палаті (камері) №26 камери відеоспостереження.
Позивач звернувся до Окружної прокуратури з зверненням від 07.11.2024 року за №78-201-12 щодо неправомірних дій відповідача.
Шепетівською окружною прокуратурою було визнано порушення законодавства України щодо наявності відеоспостереження в приміщенні №26 та "з метою усунення виявлених порушень законодавства окружною прокуратурою 07.11.2024 на адресу начальника виправної колонії№98 внесено письмову вказівку, яка на даний час перебуває на розгляді.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Згідно наказу Міністерства юстиції України від 28.08.2018 №2823/5 "Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань", передбачено, що ці Правила регулюють порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі.
Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду.
Правовий статус засуджених визначається законами України, а також Кримінально-виконавчим кодексом України, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання.
Відповідно до п.1 роз.ІІІ Правил, засуджені мають право подавати пропозиції, заяви та скарги в усній чи письмовій формі від свого імені. Письмові пропозиції, заяви та скарги направляються за належністю через адміністрацію установи виконання покарань. Вони реєструються в канцелярії установи виконання покарань і не пізніше ніж у триденний строк відправляються адресатам.
Згідно роз.ХХІІІ, нагляд за засудженими є системою заходів, спрямованих на забезпечення відбування та виконання кримінальних покарань у виді обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі шляхом цілодобового і постійного контролю за поведінкою засуджених у місцях їх проживання та праці, попередження та припинення з їх боку протиправних дій, забезпечення вимог ізоляції засуджених та безпеки персоналу установ виконання покарань.
Для забезпечення нагляду за поведінкою засуджених у відділеннях соціально-психологічної служби, локальних секторах, камерах, прогулянкових двориках, у місцях їх праці, їдальнях, клубах, медичних частинах та лікарняних закладах адміністрацією установ виконання покарань встановлюються відеокамери, про що засуджений інформується під підпис.
Кут огляду відеокамер, які встановлені у жилих приміщеннях та камерах, не має охоплювати санітарні вузли та душові.
Нагляд за допомогою відеокамер здійснюється персоналом установ виконання покарань однієї статі із засудженими.
Забороняється встановлювати відеокамери у приміщеннях (камерах), в яких проводяться медичні обстеження (огляди) засуджених, особистий обшук з роздяганням, жилих кімнатах тривалих побачень, у кімнатах будинків дитини при виправних колоніях, де проводиться годування дітей до трьох років, палатах медичних частин (лікарняних закладів), а також у лазнях, роздягальнях, душових та туалетних кімнатах.
Суд зазначає, що згідно наданого відповідачем Витягу з формуляру камер відеоспостереження державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" встановлено, що у приміщенні "камера-палата №26 ДУ" встановлено камеру відеоспостереження.
Згідно листа від 07.11.2024 №78-201-12 Шепетівської окружної прокуратури наданого на звернення позивача встановлено, що у період з 01.08.2024 по 30.08.2024 позивач перебував на лікуванні у Шепетівській багатопрофільній лікарні №98 у палаті - камері №26 у якій встановлена камера відеоспостереження та у якій проводяться медичні обстеження (огляди) засуджених до довічного позбавлення волі.
Відповідно до п.8 Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю у виправних та виховних колоніях Державної кримінально-виконавчої служби України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 26 червня 2018 року № 2025/5, забороняється використання відеокамер та портативних відеореєстраторів: у лазнях, роздягальнях, душових і туалетних кімнатах; у приміщеннях (камерах), у яких проводяться медичні обстеження (огляди) осіб, взятих під варту, та засуджених, особистий обшук з роздяганням; у кімнатах для проведення тривалих побачень; у кімнатах будинків дитини при виправних колоніях, де проводиться годування дітей до трьох років; у палатах медичних частин (лікарняних закладів).
Отже, враховуючи те, що позивач перебував на лікуванні у Шепетівській багатопрофільній лікарні №98 у палаті (камері) №26, яка є приміщенням, в якому проводяться медичні обстеження (огляди) засуджених, а тому в такому приміщенні заборонено встановлювати камери відеоспостереження згідно Правил №2823/5, а тому такі дії відповідача є протиправними.
З огляду на наведене вище, суд вважає за необхідне за для припинення порушень з боку відповідача, щодо відеонагляду у приміщенні, в якому заборонено Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, зобов'язати Державну установу "Шепетівська виправна колонія (№98)" припинити здійснення відеоспостереження в приміщенні (камері) №26 Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)".
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
А тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральну шкоду, суд зазначає наступне.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч.1 та ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд зазначає, що позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме відповідні дії відповідача призвели до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.
При цьому будь-яких обґрунтувань моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., позивачем не наведено.
Суд зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.
З огляду на вищевикладене, враховуючи відсутність належних доказів підтвердження моральних страждань позивача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Вказана стаття дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли.
Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення. Окрема ухвала є й реакцією на ті порушення, що не усуваються рішенням.
Суд вважає, що оскільки вказаним судовим рішенням усунуто порушення вчинені відповідачем, а тому підстав для винесення окремої ухвали, немає, оскільки така ухвала буде дублювати судове рішення.
При цьому, суд вважає за потрібне зазначити, що постановлення окремої ухвали є правом суду, а тому вимоги позивача у цій частині не можуть розглядатися як позовні, оскільки вони стосуються не вимог до відповідача, а пропозицій до суду, який розглядає адміністративну справу.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для його розподілу відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" про визнання зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)" щодо застосування відеоспостереження у палаті (камері) №26.
Зобов'язати Державну установу "Шепетівська виправна колонія (№98)" припинити здійснення відеоспостереження в приміщенні (камері) №26 Державної установи "Шепетівська виправна колонія (№98)".
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 (Климентовичі,Шепетівський район , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Державна установа "Шепетівська виправна колонія (№98)" (вул. Тараса Шевченка, 60,с. Климентовичі,Шепетівський р-н, Хмельницька обл.,30464 , код ЄДРПОУ - 08564788)
Головуючий суддя О.П. Шевчук