Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
про відмову у забезпеченні позову
07 липня 2025 року справа №520/17875/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕГО ПЕТРОЛЕУМ" про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕГО ПЕТРОЛЕУМ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕГО ПЕТРОЛЕУМ" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним розпорядження Головного управління ДПС у Харківській області №355 від 12.06.2025 в частині, що відноситься до Товариства з обмеженню відповідальністю "ЕГО ПЕТРОЛЕУМ";
- зобов'язати Головне управління ДПС у Харківській області видалити запис про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕГО ПЕТРОЛЕУМ" на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614202300917, терміном дії з 04.10.2023 до 04.10.2028, з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Позивачем разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої позивач просить суд зупинити дію розпорядження Головного управління ДПС у Харківській області № 355 від 12.06.2025 в частині, що відноситься до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕГО ПЕТРОЛЕУМ», до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначив доводи щодо протиправності оскаржуваного розпорядження та вказав, що на даний час дія оскаржуваного розпорядження завдає шкоди позивачу та його контрагентам, а також негативно впливає на діяльність суб'єкта господарювання та ставить під ризик закриття підприємства, а також отримання штрафів, претензій від контрагентів внаслідок невиконання зобов'язань за укладеними правочинами. Позивач зазначає, що вказані обставини є підставою для забезпечення позову в даній справі.
За приписами пункту 2 частини 1 статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову може бути подана, зокрема, одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо, зокрема, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 826/14951/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 року № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 року № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в п.1 ч.2 ст.150 КАС України.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 28.02.2024 у справі №380/14241/23, від 14.03.2024 у справі № 540/7262/21 та від 16.04.2024 у справі № 140/1568/23.
Судом встановлено, що в межах даної справи позивач оскаржує розпорядження Головного управління ДПС у Харківській області № 355 від 12.06.2025 в частині, що відноситься до Товариства з обмеженню відповідальністю "ЕГО ПЕТРОЛЕУМ", а саме про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним.
При цьому, зазначене розпорядження позивачем до суду не подано.
Разом з тим, позивачем у заяві про забезпечення позову не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на існування реальної загрози завдання шкоди його правам, внаслідок невжиття заходів для забезпечення адміністративного позову до ухвалення рішення у справі.
Суд зазначає, що передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Разом з тим, можливе настання негативних наслідків, про які зазначає позивач у заяві, не є беззаперечним доказом наявності підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18.
Суд зазначає, що твердження позивача, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливе настання негативних наслідків у вигляді наявності ризику закриття підприємства, а також отримання штрафів, претензій від контрагентів внаслідок невиконання зобов'язань за укладеними правочинами тощо, ґрунтуються лише на припущеннях. Доказів реальної загрози настання таких наслідків позивачем не надано.
Так, на обґрунтування поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову заявником не було надано належних доказів та не наведено обґрунтованих доводів на підтвердження своїх вимог.
Також, суд вважає, що зупинення дії оспорюваного розпорядження фактично призведе до вирішення спору по суті, що не відповідає меті застосування інституту забезпечення позову.
Так, у даній адміністративній справі кінцева мета позивача за результатом розгляду справи по суті - це скасування оскаржуваного розпорядження про анулювання ліцензії на право оптової торгівлі пальним.
Забезпечивши цей позов шляхом зупинення дії оскаржуваного розпорядження, суд фактично вирішить питання по суті спору. Такі правові наслідки будуть аналогічні тим, що могли б настати у разі задоволення позову в даній справі.
Тобто, задоволення заяви позивача фактично призведе до розгляду судом справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі №800/521/17, позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом.
Суд зазначає, що заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18 та від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19.
При цьому заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, у зв'язку із чим, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 06.05.2025 у справі № 160/28927/24, в якій Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову в аналогічних правовідносинах, у зв'язку з чим судом не приймаються до уваги посилання позивача в заяві про забезпечення позову на інші постанови Верховного Суду, ухвалені щодо тотожних правовідносин раніше.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 30.01.2019 №755/10947/17 суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Суд зазначає, що позивачем не наведено обставин та не надано відповідних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист прав позивача та якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Судом таких обставин також не встановлено.
Інших належних і допустимих доказів, що підтверджують обставини, визначенні ст. 150 КАС України, позивачем до суду не надано.
Отже, в даному випадку відсутні підстави, передбачені частиною 2 статті 150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
За таких підстав та враховуючи, що позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині другій статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, у суду відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статями 150-154, 241, 243, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕГО ПЕТРОЛЕУМ" про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕГО ПЕТРОЛЕУМ" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним розпорядження та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН