про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог
07 липня 2025 року м. Рівне №460/8754/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. Щербакова, розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту - відповідач) в якому позивач просить суд:
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період із 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із урахуванням іншого ніж січень 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 по 28 лютого 2018 (включно) із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року;
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.08.2023 включно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію різницю грошового забезпечення за період із 01.03.2018 по 30.08.2023 включно у розмірі 4030,35 грн. на місяць та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та не виплати ОСОБА_1 , грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.08.2023 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-ІХ на 01 січня 2020 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та додаткових видів грошового забезпечення розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» № 1082-ІХ на 01 січня 2021 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та додаткових видів грошового забезпечення розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» № 1928-ІХ на 01 січня 2022 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та додаткових видів грошового забезпечення розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум;
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2023 року по 30 серпня 2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-ІХ на 01 січня 2023 та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року та додаткових видів грошового забезпечення розмір яких визначається виходячи з посадового окладу та окладу за спеціальним званням, а виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 03.07.2025 позовну заяву після відкриття провадження залишено без руху.
Представник позивача подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. В обґрунтування зазначає, що спірні правовідносини за період з 29.01.2020 року по 18.07.2022 року виникли до внесення змін до положень КЗпП України. А тому дані спірні правовідносини підлягають розгляду без обмеження будь-яким строком права працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Щодо періоду з з 19.07.2022, зауважує, що позивач є учасником бойових дій та проходить військову службу, з 24.02.2022 року позивач виконував обов'язки військової служби, пов'язані з відсіччю збройній агресії російській федерації і не завжди мав можливість звернутися за правовою допомогою чи цікавитися, який саме прожитковий мінімум застосовувався при нарахуванні грошового забезпечення, оскільки взагалі не був обізнаний про алгоритм такого нарахування.
Додатково зазначає, що достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг і характер виплачених сум позивач отримав лише в травні 2025 отримавши відповідні повідомлення на запит представника датоване 07 травня 2025 року
Розглянувши подано клопотання, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за період з 19.07.2022 підлягають залишенню без розгляду.
Як свідчить зміст позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини з вимогою, серед іншого про перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.08.2023.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Як свідчить зміст позовної заяви, предмет спору зводиться до вимог про перерахунок грошового забезпечення позивача під час проходження ним військової служби, яка в силу пункту 17 частини 1 статті 4 КАС України є публічною службою.
Тож таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
У зв'язку з цим слід зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 зауважила, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом "Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt", згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.
Відповідно до заявлених вимог позивач, серед іншого не погоджується з правильністю обчислення грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 30.08.2023.
У зв'язку з цим суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352, яким внесено ряд змін до законодавства про працю. Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо строків звернення громадян до суду у трудових спорах.
Так, частини 1 та 2 статті 233 КЗпП України викладено у наступній редакції:
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті;
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Унесенням вказаних змін законодавець запровадив строки звернення до суду у відповідних категоріях спорів, у тому числі й у спорах з приводу перерахунку і виплати всіх сум грошового забезпечення.
Разом з тим, згідно висновків Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладених 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23: спірний період умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» [19 липня 2022 року] та після цього.
Період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати [грошового забезпечення] без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19 липня 2022 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
В контексті зазначеного, суд зауважує, що спірні правовідносини за період з 19.07.2022 охоплюють період після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка передбачає тримісячний строк звернення до суду.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач виключений зі списків особового складу відповідача 30.08.2023, відтак, на момент виключення чинною була норма, яка обмежує строк звернення до суду трьома місяцями з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Також суд зауважує, що згідно витягу із наказу, відповідач повідомив позивача про нараховані та виплачені йому суми.
Щодо клопотання про поновлення строку звернення до суду
Суд потворно визнає безпідставними посилання позивача на те, що про порушення своїх прав щодо отримання грошового забезпечення в належному розмірі він дізнався лише з листа відповідача, оскільки отримання позивачем цього листа не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі № 420/27878/24 у постанові від 24.12.2024.
Крім того, суд зауважує, що отримуючи саме такий розмір грошового забезпечення сторона позивача не могла не знати про порушення своїх прав та охоронюваних законом інтересів. При цьому, сторона позивача в цей проміжок часу взагалі не зверталася до відповідача за відповідними роз'ясненнями, чи з претензіями стосовно такого розміру виплати, у зв'язку з чим допустила тривалу бездіяльність.
Тобто, за вирішенням трудового спору позивач звернувся до суду з пропущенням строку звернення, встановленого статтею 233 КЗпП України.
У відповідності до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
За таких обставин, стороною позивача безпідставно пропущено строк звернення до суду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтями 122, 240, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до суду
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 30.08.2023.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Щербаков