07 липня 2025 року м. Рівне №640/25135/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши в письмовому провадженні процесуальне питання, пов'язане з розглядом справи за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у м.Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.03.2018 №1315559-1305-2652 про визначення податкового зобов'язання за платежем "земельний податок з фізичних осіб" у сумі 69884,77грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено судовий розгляд справи (суддя О.М.Чудак).
Законом України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-IX, що набрав чинності 15.12.2022, ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Згідно з розділом II "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
На виконання вказаного Закону Державна судова адміністрація України наказом "Про затвердження Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва" від 16.09.2024 №399 затвердила Порядок передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва.
Відповідно до цього Порядку, 08.11.2024 здійснено пакетний автоматизований розподіл судових справ, за яким Рівненському окружному адміністративному суду, з урахуванням навантаження та за принципом випадковості, визначено до передачі 460 справ.
Наказом в.о.керівника апарату Київського окружного адміністративного суду від 31.12.2024 №45-0д/ка затверджено графік передачі справ, відповідно до якого справи передані Рівненському окружному адміністративному суду 14.02.2025.
На виконання рішення зборів суддів Рівненського окружного адміністративного суду (протоколи від 21.11.2024 №3 та від 13.12.2024 №4) комісією прийнято справи, а відділом документального забезпечення проведено їх реєстрацію та автоматизований розподіл.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2025 головуючим суддею у справі визначено суддю Дудар О.М.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 прийнято до розгляду адміністративну справу, вирішено розгляд справи почати спочатку та здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду, обґрунтоване тим, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду. Відповідач вказує, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було надіслано позивачу у встановленому порядку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 24.04.2018 за номером поштового відправлення 0101123727526 та з урахуванням положень ст.42 Податкового кодексу України вважається врученим платнику. Зазначений лист з повідомленням про вручення повернувся відправнику з відміткою органу поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання" 25.05.2018. Отже, останнім днем звернення до адміністративного суду є 25.11.2018. Відповідач зазначає, що жодних доказів існування об'єктивних обставин на обґрунтування причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано, та просить суд залишити позовну заяву без розгляду.
Ухвалою суду від 01.05.2025 позовну заяву залишено без руху, запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку та доказів на їх обґрунтування.
Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовану тим, що позивач об'єктивно не знав про прийняте рішення та не мав змоги своєчасно реалізувати своє право на судовий захист. Позивач не знав про наявність боргу до 20.09.2019, до отримання від відповідача рішення від 23.08.2019 про опис майна у податкову заставу. Під час листування з податковим органом позивач у відповідь на свій запит отримав з листом відповідача від 04.12.2019 оспорюване податкове повідомлення-рішення і без зволікань, 14.12.2019 ініціював процедуру оскарження. Підтверджений доказами день, коли позивач дізнався про оспорюване рішення, є день отримання ним листа відповідача від 01.11.2019 у відповідь на свою скаргу. Листування з відповідачем підтверджує той факт, що умисних дій, спрямованих на уникнення від отримання податкового повідомлення-рішення, позивач не вчиняв. Позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити такий строк.
Розглянувши клопотання відповідача та заяву позивача, дослідивши матеріали справи, суд зазначає таке.
Згідно з ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частинами 2, 3 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.4 ст.122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним ч.2 ст.122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними ч.4 ст.122 КАС України.
Відносини у сфері оподаткування, права та обов'язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України передбачено, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.
Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Відповідно до п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України, у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Суд зазначає, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності.
Такий висновок суду узгоджується в висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного суду від 27.01.2022 у справі №160/11673/20, від 29.08.2024 №560/17663/23.
Суд зауважує, що перебіг строку звернення до суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це підтверджений доказами день, коли вона дізналася про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. При цьому строк в один місяць визнано законодавцем достатнім для того, щоб у справах про проходження публічної служби особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Суд зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій.
Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Відтак, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, який встановлений законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.
Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України, не зловживаючи ними.
З матеріалів справи судом встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.03.2018 №1315559-1305-2652 позивачем в адміністративному порядку до Державної податкової служби України не оскаржувалося.
Позивач звернувся до суду із цим позовом 14.12.2019 (а.с.17), тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.
Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, позивач вказує на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення отримав у відповідь на свій запит, що підтверджується листом Головного управління ДПС у м.Києві від 04.12.2019 №12789/К/26-15-33-13-19 (а.а.с.133-138).
Обґрунтовуючи заяву про залишення позову без розгляду, відповідач вказує на надіслання позивачу податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.03.2018 №1315559-1305-2652 у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
На підтвердження зазначеної обставини податковим органом долучено до матеріалів справи копію поштового конверта з трек-номером 0101123727526 та копію відповідного повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.82).
Судом досліджено подані відповідачем докази та встановлено, що поштове відправлення від Головного управління ДПС у м.Києві з трек-номером 0101123727526 надсилалося ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 .
Ця ж адреса зазначена позивачем у позовній заяві.
Зазначене поштове відправлення 25.05.2018 повернулося відповідачу за зворотною адресою. Причина повернення - "за закінченням встановленого строку зберігання".
Таким чином, факт вручення позивачу податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.03.2018 №1315559-1305-2652 відсутній.
Суд бере до уваги посилання відповідача на ст.42 Податкового кодексу України, п.42.5 якої передбачено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Однак, суд вважає справедливим таке покликання у разі обґрунтування правомірності дій податкового органу, спрямованих на реалізацію своїх повноважень, якщо такі дії повинні бути вчинені за умови отримання платником податку відповідного документа (податкової вимоги, податкового повідомлення-рішення тощо).
Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_1 02.10.2019 надіслав до Головного управління ДПС у м.Києві скаргу щодо скасування рішення від 23.08.2019 №311314 про опис майна у податкову заставу (а.а.с.126-127).
Листом від 01.11.2019 №7376/к/26-15-10-03-18 Головне управління ДПС у м.Києві повідомило позивача, серед іншого, про те, що в інтегрованій картці платника обліковується податковий борг із земельного податку в сумі 69884,77грн згідно з податковим повідомленням-рішенням від 05.11.2018 №131559-1305-2652 (а.а.с.128-130).
У відповідь на зазначений лист позивач листом від 14.11.2019 повідомив відповідача про те, що податкового повідомлення-рішення від 05.11.2018 №131559-1305-2652 не отримував та просив останнє надати (а.а.с.131-132).
На заяву позивача від 14.11.2019 Головне управління ДПС у м.Києві відповіло листом від 04.12.2019 №12789/К/26-15-33-13-19, до якого було долучено копію податкового повідомлення-рішення від 27.03.2018 №1315559-1305-2652 (а.а.с.133-138).
Таким чином, у спірних правовідносинах суд, вирішуючи питання поважності причин пропуску строку звернення до суду, констатує доведеним факт отримання позивачем оспорюваного повідомлення-рішення одночасно з листом від 04.12.2019 №12789/К/26-15-33-13-19.
Крім того, встановлені судом вищеописані обставини підтверджують як факт відсутності у позивача станом на 04.12.2019 інформації щодо оспорюваного у цій справі податкового повідомлення-рішення, так і факт відсутності будь-яких умисних дій, спрямованих на уникнення від отримання такого рішення відповідача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
За приписами ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Можливість особи без перепон одержати судовий захист є головним змістовним аспектом поняття доступу до правосуддя.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на розгляд справи означає право особи звернутися за захистом до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Обов'язковою умовою дотримання цього права є те, що особі має бути забезпечена можливість реалізації зазначених прав без будь-яких обмежень, перешкод чи ускладнень.
Поряд з цим, право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду.
Відтак, одним із правових механізмів забезпечення реалізації гарантованого Конвенцією права особи на доступ до правосуддя, є поновлення судом пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду, з дотриманням засад оптимальності і пропорційності.
Так, розуміючи важливість дотримання оптимального балансу між забезпеченням реалізації права особи на доступ до правосуддя та принципом правової визначеності, Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи "Белле проти Франції", "Ільхан проти Туреччини", "Пономарьов проти України", "Щокін проти України" тощо).
Одним з найбільш складних питань у процесі прийняття рішення про поновлення строку звернення до суду є визначення критеріїв, за якими суд може визнати причини попуску строку поважними, а підстави для його поновлення виправданими з метою досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи.
Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє виокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Белле проти Франції"); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа "Мушта проти України"); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа "Станьо проти Бельгії").
Крім того, ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи "Скордіно проти Італії", "Ятрідіс проти Греції").
Отже, згідно з практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
Одним із визначальних критеріїв для прийняття судом рішення про поновлення чи непоновлення строку є досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, з обов'язковим врахуванням того, що одним з основних елементів принципу верховенства права є принцип правової визначеності. При цьому дотримання строків однаковою мірою стосується всіх учасників судового спору, які мають абсолютне право на справедливий розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У зв'язку з наведеним, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними, а тому такий строк підлягає поновленню.
Відповідно, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 121, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
Заяву позивача задовольнити.
Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду.
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Ф" від 27.03.2018 №1315559-1305-2652.
У задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.М. Дудар