Справа № 420/14741/25
07 липня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 12 травня 2025 року надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивачка просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №154950006213 від 02.05.2025р. про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язати Відповідача 2 зарахувати до стажу державної служби позивачки період роботи в органах державної податкової служби з 09.02.2006р. по 09.12.2024р.;
- зобов'язати Відповідача 2 призначити та здійснити нарахування і виплату позивачці з 25.04.2024р пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області №251/15-32-10-02-12 від 22.04.2025р., №253/15-32-10-02-12 від 22.04.2025р. та №252/15-32-10-02-12 від 22.04.2025.
- судові витрати стягнути з відповідача.
Позиція позивачки обґрунтовується наступним
Позивачка зазначає, що є пенсіонеркою та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У зв'язку з тим, що позивачка майже тривалий час працювала в податкових органах вона 25.04.2025р. звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перехід із пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області №154950006213 від 02.05.2025р. про відмову в перерахунку пенсії відмовлено позивачці в переведенні з пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу».
Підставою для відмови стало те, що посадові особи органів податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби.
Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №154950006213 від 02.05.2025р. про відмову в перерахунку пенсії - незаконним, а право ОСОБА_1 на отримання пенсії за віком згідно закону України «Про державну службу» - порушеним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Позиція відповідачів обґрунтовується наступним
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначають, що Рішенням Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області № 154950006213 від 02.05.2025 позивачу було відмовлено у переведенні на інший вид пенсії у зв'язку з відсутністю права на призначення пенсії відповідно до Закону № 3723. Відповідачі вважають, що таке рішення є обґрунтованим та правомірним з огляду на те, що законодавством передбачається можливість збереження права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723 виключно в порядку ч. 1 ст. 37 Закону № 3723. Враховуючи те, що у позивача станом на 01.05.2016 відсутній загальний стаж роботи на посадах державної служби у розмірі 20 років, тобто позивач не відповідає вимогам, встановленим п. 10-12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889, у Головного управління були відсутні законні підстави для призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 889.
Таким чином, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно відмовило Позивачу у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону № 3723. При цьому, період роботи Позивача в органах податкової служби не може бути зарахований до стажу державної служби, оскільки посади, на яких Позивач працював у даний період, не відносяться до роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу».
Процесуальні дії та клопотання учасників справи
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
30 травня 2025 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позов (вхід. № ЕС/53780/25).
05 червня 2025 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/55728/25).
06 червня 2025 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до суду надійшов відзив на позов (вхід. № 56590/15).
Станом на 07 липня 2025 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалася позиція позивача, перевіривши її доказами, суд встановив наступні факти та обставини.
Обставини справи встановлені судом
Позивачка є пенсіонеркою та отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Трудову діяльність позивачка почала 01.08.1984р. у Любашівському райспоживсоюзі на посаді старшого юрисконсульта. 10.02.1986р. звільнена в порядку переводу в Красноокнянський районний вузол зв'язку.
10.02.1986р. Красноокнянський РВЗ прийнята на посаду інженера по нормуванню згідно переводу. 16.04.1990р. звільнена у зв'язку з переведенням в заготконтору.
17.04.1990р. прийнята в Красноокнянську райзаготконтору на посаду юриста згідно переводу. 21.02.1995р. звільнена у зв'язку із скороченням штату.
21.02.1995р. прийнята на посаду директора МКП «Кооператор». 12.03.1997р. звільнена за власним бажанням. 12.03.1997р. Управління юстиції в Одеській області, прийнята на посаду консультанта Красноокнянського райсуда на період відсутності основного працівника. 12.03.1997р. прийнята присяга державного службовця. 30.07.1997р. присвоєний 15 ранг державного службовця. 17.02.1999р. звільнена у зв'язку з переходом на роботу до Красноокнянського районного управління юстиції.
18.02.1999р. Красноокнянське районне управління юстиції Одеської області призначена на посаду державного виконавця відділу державної виконавчої служби Красноокнянського районного управління юстиції переводом з Красноокнянського районного суду. 18.02.1999р. прийнята присяга державного службовця. 07.07.1999р. присвоєний 14 ранг державного службовця з 01.08.1999р. 27.07.2001р. присвоєний 13 ранг державного службовця. 27.11.2003р. звільнена з посади у зв'язку із призначенням на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби Красноокнянського районного управління юстиції.
27.11.2003р. Одеське обласне управління юстиції, призначена на посаду заступника начальника відділу державної виконавчої служби Красноокнянського районного управління юстиції, як така що була зарахована до кадрового резерву на цю посаду, з присвоєнням 12 рангу державного службовця. 21.11.2005р. звільнена з посади у зв'язку з ліквідацією установи.
22.12.2005р. Красноокнянський центр зайнятості розпочата виплата допомоги по безробіттю. 07.02.2006р. припинена виплата по безробіттю.
09.02.2006р. Котовська об'єднана державна податкова інспекція прийнята на посаду старшого державного податкового інспектора юридичного відділу. 09.02.2006р. присвоєно спеціальне звання - Інспектор податкової служби ІІ рангу. 29.02.2012р. звільнена з посади у зв'язку з реорганізацією в порядку переведення на роботу до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби.
01.03.2012р. Котовська об'єднана державна податкова інспекція Одеської області Державної податкової служби призначена на посаду старшого державного податкового інспектора юридичного відділу в порядку переведення з Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області. 18.07.2012р. переведена на посаду головного державного податкового інспектора юридичного відділу як така, що перебувала у кадровому резерві на цю посаду.18.07.2012р. присвоєно спеціальне звання - Інспектор податкової служби І рангу. 30.06.2013р. звільнена з посади у зв'язку з реорганізацією в порядку переведення на роботу до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Одеській області.
01.07.2013р. Котовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів в Одеській області призначена на посаду головного державного інспектора юридичного відділу в порядку переведення з Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби. 09.09.2013р. переведена на посаду головного державного інспектора Красноокнянського відділення у зв'язку зі зміною організаційної структури та штатного розпису. 27.12.2013р. присвоєно спеціальне звання - Інспектор податкової та митної справи І рангу. 21.01.2015р. у зв'язку з реорганізацією Котовської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області звільнена з посади в порядку переведення на роботу до Котовської ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області.
22.01.2015р. Котовська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області призначена на посаду головного державного інспектора Красноокнянського відділення в порядку переведення з Котовської ОДПІ Головного управління Міндоходів в Одеській області.
03.02.2017р. згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року №941 «Про перейменування деяких територіальних органів Державної фіскальної служби», наказу ДФС України від 25.01.2017р. №39 «Про перейменування деяких територіальних органів Державної фіскальної служби» та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 03.02.2017р. Котовську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області перейменовано на Подільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області.
03.02.2017р. Подільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Одеській області зарахована до штату Подільської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області на посаду головного державного інспектора Окнянського відділення. 11.09.2018р. звільнена з посади у порядку переведення на роботу до Головного управління ДФС в Одеській області.
12.09.2018р. Головне управління ДФС в Одеській області призначена на посаду старшого державного інспектора відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Подільського управління у порядку переведення з Подільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області. 05.09.2019р. у зв'язку із реорганізацією ГУ ДФС в Одеській області шляхом приєднання до ГУ ДПС в Одеській області звільнена із займаної посади у порядку переведення для подальшої роботи в ГУ ДПС в Одеській області п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 41 ЗУ «Про державну службу».
06.09.2019р. Головне управління ДПС в Одеській області призначена на посаду старшого державного інспектора відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Подільського управління у порядку переведення з Головного управління ДФС в Одеській області. 06.09.2019р. присвоєно 7 ранг державного службовця.
21.09.2020р. переведена на посаду старшого державного інспектора Північного відділу податків і зборів з фізичних осіб управління податкового адміністрування у зв'язку із введенням в дію організаційної структури та штатного розпису. 21.12.2020р. звільнена із займаної посади у порядку переведення до Головного управління ДПС в Одеській області.
22.12.2020р. Головне управління ДПС в Одеській області призначена на посаду старшого державного інспектора Північного відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб у порядку переведення з Головного управління ДПС в Одеській області. 02.07.2021р. присвоєно достроково черговий 6 ранг державного службовця. 01.08.2022р. переведена на посаду старшого державного інспектора Північного відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління оподаткування фізичних осіб у звязку з введенням в дію організаційної структури та штатного розпису. 09.12.2024р. припинено державну службу та звільнена з займаної посади у зв'язку із скороченням чисельності або штату державних службовців згідно з п. 1 частини першої ст. 87 закону України «Про державну службу».
09.01.2025р. Окнянський відділ Подільської філії Одеського ОЦЗ розпочато виплату допомоги по безробіттю відповідно до ст. 22-23 Закону України «Про ЗДССВБ». 16.01.2025р. припинено виплату допомоги по безробіттю відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про ЗДССВБ».
Вказані відомості відображені у трудовій книжці НОМЕР_1 .
У зв'язку з тим, що позивачка майже тривалий час працювала в податкових органах вона 25.04.2025р. звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перехід із пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №154950006213 від 02.05.2025р. про відмову в перерахунку пенсії відмовлено позивачці в переведенні з пенсії за віком відповідно до закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно закону України «Про державну службу». Підставою для відмови стало те, що посадові особи органів податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про відмову в перерахунку пенсії, вважаючи його незаконним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Джерела права та висновки суду
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст.ст.22, 64 Конституції України).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996 р., ратифікована Законом України від 14.09.2006 р. № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 р. (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п.23 ч.1). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов'язаннями України.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі, - Закон № 1058-IV).
Згідно ст.1 Закону № 1788-XII громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у ст.36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
За ч.1 ст.10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно ч.3 ст.45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 р. визначалися Законом України «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ).
01.05.2016 р. набув чинності Закон України «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII), згідно з п.2 розділу ХІ якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Згідно із пунктами 10-12 розділу ХІ Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином право на пенсію державного службовця за змістом ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ мали особи, які: а) досягли певного віку; б) мають передбачений законодавством страховий стаж; в) станом на 01.05.2016 р. мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 р. є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону № 3723-ХІІ, пунктами 10-12 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону № 3723-ХІІ, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 822/524/18 та Верховним Судом у постановах від 15.12.2020 р. у справі № 560/2398/19, від 22.05.2024 р. у справі № 500/1404/23.
При цьому п.8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством, а саме відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. №283.
Вказане у сукупності свідчить про те, що набутий до 01.05.2016 стаж роботи на посадах державної служби зараховується до стажу державної служби, величина якого, окрім іншого (страхового стажу, віку особи) має вплив на наявність у особи права на пенсію, що призначається на підставі пунктів 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII.
Спірні правовідносини у даній справі виникла з приводу того, що відповідач не відносить роботу в податкових органах до державної служби.
Як зазначалося вище позивачка відповідно до даних трудової книжки НОМЕР_1 у період з 09.02.2006р. по 09.12.2024р. працювала на різних посадах в органах державної податкової служби. Також позивачка працювала в органах державної податкової служби і станом на 01 травня 2016р.
Стаття 25 Закону № 3723-XII визначала класифікацію посад державних службовців, основними критеріями якої є організаційно-правовий рівень органу, який приймає їх на роботу, обсяг і характер компетенції на конкретній посаді, роль і місце посади в структурі державного органу (частина перша).
Частиною другою цієї ж статті установлено сім категорій посад державних службовців. Поряд з тим ч.3 ст.25 Закон № 3723-XII обумовлено, що віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України за погодженням з відповідним державним органом.
Крім того, ч.17 ст.37 Закону № 3723-ХІІ визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 р. № 283 затверджено Порядок обчислення стажу державної служби (діяв до набрання чинності Законом № 889-VIII), яким визначено посади і ранги, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно з п.2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), серед іншого, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Пунктом 4 Порядку № 283 закріплено, що документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.
Пунктом 5 Порядку № 283 визначено, що обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.
Порядок № 283 втратив чинність 01.05.2016 р. у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету Міністрів України 25.03.2016 р. № 229 нового Порядку обчислення стажу державної служби.
Спеціальним законом, що визначав статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності у період роботи позивача на відповідних посадах, був Закон України від 04.12.1990 р. № 509-XII "Про державну податкову службу в Україні" (був чинний до 19.11.2012 р., далі - Закон № 509-XII).
Згідно з положеннями ст.6 Закону № 509-XII видатки на утримання органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів України і фінансуються з державного бюджету.
Частиною 5 статті 15 Закону № 509-XII установлено, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом №3723-ХІІ.
Частина 4 статті 15 Закону № 509-XII передбачала, що службові особи державних податкових інспекцій не мають права займатися підприємницькою діяльністю, а також працювати за сумісництвом на підприємствах, в установах і організаціях (крім наукової та викладацької діяльності). Тобто цією нормою було встановлено умови, за яких особи не можуть бути службовцями податкових органів, які кореспондуються з вимогами ст.12 Закону № 3723-XII щодо обмежень, пов'язаних із прийняттям на державну службу та її проходженням.
Частинами 7, 8 статті 15 Закону № 509-XII передбачено, що посадові особи органів державної податкової служби підлягають атестації. Посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються спеціальні звання: головний державний радник податкової служби, державний радник податкової служби I рангу, державний радник податкової служби II рангу, державний радник податкової служби III рангу, радник податкової служби I рангу, радник податкової служби II рангу, радник податкової служби III рангу, інспектор податкової служби I рангу, інспектор податкової служби II рангу, інспектор податкової служби III рангу.
Законом України від 05.07.2012 р. № 5083-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні», який набрав чинності 12.08.2012 р., доповнено Податковий кодекс України (далі - ПК України) розділами XVIII-1 та XVIII-2, у тому числі статтею 344.
Так згідно з п.344.1 ст.344 ПК України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про державну службу". При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.
Верховний Суд України у постанові від 22.10.2013 р. у справі № 21-340а13 зазначив, що аналіз положень ст.37 Закону України «Про державну службу», Закону України «Про державну податкову службу в Україні» дає підстави вважати, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону № 3723-XII.
Такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 р. у справі № 586/965/16-а, від 18.03.2021 р. у справі № 500/5183/17, від 19.12.2023 р. у справі № 600/947/23-а.
Отже, посадові особи органів державної податкової служби, які обіймали посади в державних органах для виконання завдань і функцій держави (зокрема у сфері податкової політики), одержують заробітну плату за рахунок державного бюджету та яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження служби в податкових органах повинен зараховуватись їм до стажу державної служби, який дає право на пенсію.
Також Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 р. у справі № 465/7218/16-а та від 13.12.2018 р. у справі № 539/1855/17, зазначає, що доводи органу Пенсійного фонду про те, що позивач не має права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з тим, що йому присвоєно спеціальне звання як посадовій особі контролюючого органу, а тому його посада не відноситься до категорії посад державної служби, є безпідставними та повністю спростовуються положеннями ст.344 ПК України та Порядку № 283.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що період роботи позивачки в податкових органах з 09.02.2006р. по 09.12.2024р. повинен бути зарахований до стажу державної служби для призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ.
Отже, відповідачем протиправно не зарахованого до страхового стажу позивачки стаж державної служби, а саме період роботи трудової діяльності в податкових органах з 09.02.2006р. по 09.12.2024р., про що визначено в оскаржуваному рішенні.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №154950006213 від 02.05.2025 року про відмову в перерахунку пенсії.
Щодо вимог позивачки про зобов'язання відповідача 2 призначити та здійснити нарахування і виплату позивачці з 25.04.2024р. пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області №251/15-32-10-02-12 від 22.04.2025р., №253/15-32-10-02-12 від 22.04.2025р. та №252/15-32-10-02-12 від 22.04.2025, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Частиною 4 ст. 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що відповідач, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.
Суд зазначає, що вимоги позивачки про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області призначити та здійснити нарахування і виплату позивачці з 25.04.2024р. пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області не підлягають задоволенню, оскільки в даному випадку, відповідач має обов'язок здійснити належну перевірку наявності у позивачки права на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» в розмірі 60% від заробітку, зазначеного у довідках ГУ ДПС в Одеській області №251/15-32-10-02-12 від 22.04.2025р., №253/15-32-10-02-12 від 22.04.2025р. та №252/15-32-10-02-12 від 22.04.2025 з зарахуванням до стажу державної служби позивачки періоду роботи в органах державної податкової служби з 09.02.2006р. по 09.12.2024р.
Окрім того, позивачкою не враховано, що спірне рішення по суті питання за принципом екстериторіальності розгляду заяви приймалось ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, як органом, до виключних повноважень якого належить призначення пенсії заявнику.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.245 КАС України, є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України.
Визначаючись щодо способу поновлення порушеного права позивача, враховуючи встановлені по справі обставини, виходячи з повноважень, визначених ст. 245 КАС України, обираючи належний спосіб захисту порушеного права, суд приходить до переконання, що ефективним способом поновлення порушеного права позивача є зобов'язання ГУ ПФУ в Івано-Франківській області потворно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 року про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», врахувавши до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи в органах державної податкової служби з 09.02.2006 року по 09.12.2024 року, згідно з записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з'ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивачки в сумі 968,96 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №154950006213 від 02.05.2025 року про відмову в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області потворно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.04.2025 року про переведення з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу», врахувавши до стажу державної служби ОСОБА_1 період роботи в органах державної податкової служби з 09.02.2006 року по 09.12.2024 року, згідно з записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 20551088).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.О. Cтефанов