07 липня 2025 р. № 640/9230/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ярощука В.Г., розглянувши за правилами загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО УКРАЇНА», вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ, 01054,
до відповідачаОфісу великих платників податків Державної податкової служби України, вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119,
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.04.2019 №001004302,
28 травня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО УКРАЇНА» (далі - позивач) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) про:
визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 24.04.2019 № 001004302;
зарахування суми неправомірно сплачених позивачем штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з податку на прибуток у сумі 99930,16 грн у рахунок оплати податку на прибуток на наступні податкові періоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 07.11.2018 він подав відповідачу податкову декларацію за ІІІ квартал 2018 року за станом на 05.11.2018, кінцевим терміном сплати податкових зобов'язань за яким було 19.11.2018. З метою своєчасної сплати відповідних податкових зобов'язань позивач 06.11.2018, 07.11.2018, 13.11.2018 і 16.11.2018 надіслав ПАТ «ВТБ БАНК» відповідні платіжні доручення. Однак, станом на 16.11.2018 банківська установа грошові кошти в оплату платіжних доручень з перерахування грошових коштів в оплату податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року з поточного рахунку позивача не списала, платіжні доручення не виконала. 19.11.2018 позивач повідомив відповідача листом № 3757 про фактичне виконання ним обов'язку зі сплати податку на прибуток за 3-й квартал 2018 року та про неперерахування платежу відповідно до платіжного доручення банком. Проте, на підставі Акта про результати камеральної перевірки від 25.03.2019 № 995/28-10-43-02/16285602 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) від 24.04.2019 № 0001004302 про застосування до нього штрафних санкцій на суму 99930,16 грн за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2018 року на загальну суму 999301,57 гривні. На переконання позивача наведене ППР є протиправним, оскільки, враховуючи пункт 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України), направлення ним до банку належним чином оформлених платіжних вимог на оплату податкового платежу є належними та необхідними діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання, а отже його зобов'язання зі сплати податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року своєчасно належним чином виконані.
28.06.2019 відповідач подав до Окружного адміністративного суду м. Києва відзив на позовну заяву, в якому він заперечив проти позову і просив у його задоволенні відмовити повністю. Відзив умотивовано тим, що граничний термін сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток позивача за ІІІ квартал 2018 року в розмірі 12180552,00 грн на підставі поданої ним податкової декларації від 07.11.2018 № 9243436527 було 19.11.2018. Оскільки станом на 19.11.2018 за позивачем обліковувалась переплата в розмірі 11116250,43 грн, тому в позивача виникла недоїмка в розмірі 999301,57 грн, яку він оплатив згідно з платіжним дорученням від 18.12.2018 № 10269 лише 18.12.2018. За таких обставин, відповідач відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України правомірно застосував до позивача штраф у розмірі 10 % несвоєчасно погашеної суми податкового боргу, а саме: у розмірі 99930,16 гривні. Відповідач також наголосив на тому, що про вину банку щодо несвоєчасності перерахування грошових коштів можна стверджувати у разі прийняття банком платіжного доручення позивача, однак не проведення платежу в передбачений строк. У даному ж випадку має місце відмова банку від прийняття такого платіжного доручення для виконання. Натомість протиправність такої відмови позивач не оскаржив.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 29 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), абзацу четвертого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративний судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, ця адміністративна справа передана на розгляд і вирішення до Миколаївського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2025 головуючим суддею для розгляду цієї справи визначено суддю Ярощука В.Г.
07.04.2025 Миколаївський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про прийняття адміністративної справи № 640/9230/19 до свого провадження та про її розгляд за правилами спрощеного провадження без повідомлення у часників справи (у письмовому провадженні).
Копія ухвали від 07.04.2025 суд надіслав відповідачу на його поштову адресу місце знаходження, що ним була зазначена у відзиві на позовну заяву від 28.06.2019, яку він не отримав у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою, що підтверджується довідкою про причини повернення / досилання (ф. 20) від 19.04.2025 до поштового відправлення № 0610245405777.
Відповідно до абзацу першого пункту 5 частини шостою статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак слід вважати, що копія вищенаведеної ухвали вручена відповідачу належним чином.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, а позивач не подав до суду будь-яких заяв та / чи клопотань.
Розглянувши матеріали справи, повно і всебічно, з'ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.
25.03.2019 відповідач склав Акт № 995/28-10-43-02/16285602 «Про результати камеральної перевірки ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 16285602) з питань своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2018 року, визначеного відповідно до звітної податкової декларації від 07.11.2018 за № 9243436527» (далі - Акт від 25.03.2019).
В Акті від 25.03.2019 встановлено, що 07.11.2018 позивач подав контролюючому органу звітну податкову декларацію № 9243436527 з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2018 року. Узгоджені податкові зобов'язання за ІІІ квартал 2018 року становили 12180552,00 гривні. Станом на 19.11.2018 в інтегрованій картці платника (далі - ІКП) за позивачем обліковувалась переплата в розмірі 11116250,63 грн, внаслідок чого в ІКП позивача з податку на прибуток підприємства виникла недоїмка у розмірі 999301,57 гривні. Сума податкового боргу позивач погасив 18.12.2018 відповідно до платіжного доручення від 18.12.2018 № 10269 на суму 1000000,00 гривень.
Згідно з висновками Акта від 25.03.2019 позивач порушив пункт 57.1 статті 57 ПК України в частині несвоєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2018 року, які відображено в звітній податковій декларації від 07.11.2018 за № 9243436527.
05.04.2019 позивач подав відповідачу заперечення № 1174 на акт перевірки від 25.03.2019 року № 995/28-10-43-02/16285602, в якому не погодився із Актом від 25.03.2019 в частині виявлення порушень вимог чинного законодавства. У цих запереченнях позивач зазначив, що 06.11.2018, 07.11.2018, 13.11.2018 і 16.11.2018 він надіслав ПАТ «ВТБ БАНК» відповідні платіжні доручення. Однак, станом на 16.11.2018 банк грошові кошти в оплату платіжних доручень з перерахування грошових коштів в оплату податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року з поточного рахунку позивача не списав, платіжні доручення не виконав. 19.11.2018 позивач повідомив відповідача листом № 3757 про фактичне виконання ним обов'язку зі сплати податку на прибуток за 3-й квартал 2018 року та про неперерахування платежу відповідно до платіжного доручення банком.
На підставі Акта від 25.03.2019 та відповіді на заперечення від 19.04.2019 № 20156/10/28-10-43-02-11 відповідач прийняв ППР від 24.04.2019 № 0001004302 (форма «Ш»), яким встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на прибуток, визначеного пунктом 57.1 пункту 57 ПК України, та на підставі пункту 126.1 статті 126 ПК України за затримку на 29 календарних днів сплати грошового зобов'язання в суму 999301,57 грн зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 99930,16 грн за платежем податок на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України.
Згідно з платіжним дорученням від 02.05.2019 № 5783 позивач сплатив грошові зобов'язання на суму 99930,16 гривні.
Вважаючи зазначене ППР відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до абзацу першого пункту 31.1 статті 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 56.11 статті 56 ПК України закріплено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Отже, грошові зобов'язання позивача, що визначені ним у звітній податковій декларації від 07.11.2018 № 9243436527 з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2018 року на суму податкового зобов'язання 12180552,00 грн вважаються узгодженими, і вони не підлягають оскарженню.
Абзацом першим пункту 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Таким чином, позивач зобов'язаний був сплатити податкові зобов'язання, визначені ним у звітній податковій декларації від 07.11.2018 № 9243436527 з податку на прибуток підприємства за ІІІ квартал 2018 року, до 19.11.2018.
Відповідно до абзаців першого і другого пункту 126.1 статті 126 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2017 до 31.12.2020) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно з пунктом 129.6 статті 129 ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2015 до 31.12.2020) за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Аналіз зазначених норм права, які були чинні на день прийняття оскаржуваного ППР, свідчить, що за наявності доказів, що підтверджують виконання всіх передбачених законодавством умов для сплати податків, зокрема, свідчать про декларування платником податків податкового зобов'язання, надання банку правильно оформлених платіжних документів про сплату такого зобов'язання, наявність на рахунку в банку достатнього залишку коштів для сплати цього зобов'язання, податкове зобов'язання платника податків є виконаним.
Тобто з наданням платком податку до установи банку платіжного документу на перерахування податку до бюджету, згідно з яким платник ініціює сплату, а банк приймає такий документ, обов'язок такого платника щодо сплати такого податку припиняється. Тому днем сплати податку до бюджету вважається день, коли банк прийняв документ на перерахування податку до бюджету на виконання.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у постанові від 28.05.2019 у справі № 826/17730/15.
У постанові від 12.11.2019 в адміністративній справі № 640/19779/18 за позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО УКРАЇНА» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України Шостий апеляційний адміністративний суд встановив, що «…з метою сплати грошового зобов'язання, згідно податкової декларації позивачем надіслано до ПАТ «ВТБ Банк» платіжне доручення в електронній формі № 8547 від 06.11.2018 на суму 1000000,00 грн., однак банком дане платіжне доручення не виконано, кошти не перераховані. 07.11.2018 позивачем подано паперовий примірник платіжного доручення та лист № 36454 з повідомленням щодо нездійснення банком перерахування коштів.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем 13.11.2018 подано п'ять електронних платіжних доручень на суму 200000,00 кожний з метою оплати грошового зобов'язання з податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року.
Ним же 16.11.2018 подано ці платіжні доручення в паперовому вигляді, однак вказані платіжні доручення банком також не виконані, кошти не списані, що підтверджується наданою позивачем банківською випискою.
19.11.2018 позивач листом № 3757 повідомив відповідача про направлення платіжних доручень на суму 1000000,00 грн. з метою оплати податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року та неперерахування банком платежу.
Станом на 21.11.2018 у ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» обліковувався податковий борг на суму 999301,57 грн., який виник 19.11.2018 у зв'язку із несплатою самостійно визначеного податкового зобов'язання.
…
Матеріалами справи, зокрема, договорами банківського рахунку та додатками до вказаних договорів на здійснення розрахункового обслуговування з використанням системи «Клієнт-Банк» (а.с. 22-30), платіжним дорученням (а.с. 31-32; а.с. 35-44) та виписками банку з банківського рахунку позивача (а.с. 47-54) підтверджується відсутність з боку позивача порушення щодо неперерахування до бюджету самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток у строк, встановлений законодавством, та, як наслідок, відсутність у відповідача правових підстав для прийняття податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, які є предметом спору у даній справі.»
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Оскільки в адміністративній справі № 640/19779/18, судове рішення в якій набрало законної сили 12.11.2019, брали участь ті самі особи, що і в адміністративній справі № 640/9230/19, тому встановлені у справі № 640/19779/18 обставини мають преюдиціальне значення при розгляді цієї справи.
У зв'язку з тим, що у постанові від 12.11.2019 в адміністративній справі № 640/19779/18 Шостий апеляційний адміністративний суд встановив факт відсутності з боку позивача порушення щодо неперерахування до бюджету самостійно узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року у строк, встановлений законодавством, зобов'язання позивача сплати грошового зобов'язання в суму 999301,57 грн з податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року є протиправним.
Відтак позовні вимоги в частині визнання протиправним і скасування ППР від 24.04.2019 № 0001004302 (форма «Ш») підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про зарахування сум неправомірно сплачених позивачем штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) з податку на прибуток у сумі 99930,16 грн у рахунок оплати податку на прибуток на наступні податкові періоди, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету або на єдиний рахунок понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 43.3 статті 43 ПК України встановлено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.
Згідно з пунктом 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.
Відповідно до абзаців першого і третього пункту 43.5 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Пунктом 102.5 статті 102 ПК України встановлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем виникнення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Відтак необхідною умовою для повернення помилково та/або надміру сплачених грошових є звернення платника податків із відповідною заявою не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування, та за наслідками розгляду такої заяви у разі обліку за даними інформаційних систем сум помилково та/або надміру сплачений, контролюючий орган готує висновок на повернення такої суми (її частини).
Суд встановив, що згідно з платіжним дорученням від 02.05.2019 № 5783 позивач сплатив грошові зобов'язання на суму 99930,16 гривні.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до контролюючого органу з вимогою про внесення відомостей про надмірно сплачені грошові зобов'язання з оплати податку на прибуток за ІІІ квартал 2018 року до інтегрованої картки платника податків та зарахування надміру сплаченого позивачем податку на прибуток в сумі 99930,16 грн у рахунок оплати податку на прибуток на наступні податкові періоди.
Тому відповідні позовні вимоги позивача є передчасними і не підлягають задоволенню.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Платіжним дорученням від 14.05.2019 № 6133 підтверджується понесення позивачем судових витрат у розмірі 1921,00 грн на сплату судового збору за подачу адміністративного позову, а тому ця сума підлягає відшкодуванню шляхом стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, абзацом шостим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», суд
1. Позов ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО УКРАЇНА» (вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 16285602) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 39440996) задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 24.04.2019 № 0001004302 (форма «Ш»).
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Стягнути на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКЦІОНЕРНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ІНГО УКРАЇНА» (вул. Бульварно-Кудрявська, 33, м. Київ, 01054; код ЄДРПОУ 16285602) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України (вул. Дегтярівська, 11Г, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір у розмірі 1921 (Одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) гривня 00 копійок.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
6. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
7. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Г.Ярощук
Рішення складено в повному обсязі 07 липня 2025 року