07 липня 2025 рокусправа № 380/25527/24
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління МВС України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Міністерства внутрішніх справ України код ЄДРПОУ 00032684, місцезнаходження: 01602, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління МВС України у Львівській області код ЄДРПОУ 08592247, місцезнаходження: 79000, м.Львів, площа Генерала Григоренка, 3, у якій просить суд:
- визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 викладену у листі № вих№32528-2024 від 26.11.2024;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з випискою з акта огляду МСЕК серія 12 ААГ №377637 від 13.09.2023 позивачу визначено третю групу інвалідності у зв'язку із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Рішенням Львівського окружного адміністративного по справі №380/1483/24 за позовом ОСОБА_1 до МВС України, Управління ПО у Львівській області НП України про визнання протиправними дії та зобов'язання до вчинення дій вирішено: визнати протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, і додані до неї документи разом із висновком Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. На виконання вказаного рішення суду позивач направив повторно документи щодо виплати одноразової грошової допомоги до ГУ МВС України у Львівській області. Такі документи скеровані до МВС України, проте згідно з відповіддю МВС України від 26.11.2024 за вих№32528-2024 вирішено відмовити у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу.
07.01.2025 від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 (далі - Положення №1317), визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. Пунктом 10 вказаного Положення №1317 передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального профілю та спеціалізованого профілю. Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог. Порядок участі представників Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості та інших працівників соціальної сфери затверджується МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики. При проведенні медико-соціальної експертизи позивача, представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися, тому вказана обставина виключає можливість прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядку №850.
Третя особа пояснення на позовну заяву не подала.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 30.12.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, а також залучив до участі у розгляді справи третю особу.
Заходи забезпечення позову та доказів не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 працював помічником оперуповноваженого оперативно-розшукового сектору відділу карного розшуку Львівського міського управління ГУМВС України у Львівській області.
Згідно з наказом ГУМВС України у Львівській області №265 о/с від 31.08.2011 позивача звільнено за п. 63 Ж (за власним бажанням).
Відповідно до свідоцтва про хворобу ВЛК ГУМВСУ у Львівській області від 15.09.2011 №521 позивача визнано непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час у зв'язку із захворювання, пов'язаним із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Згідно з випискою з акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №377637 від 13.09.2023 визначено третю групу інвалідності у зв'язку із проходженням служби в органах внутрішніх справ. Також, довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серія 12 ААА №001482 від 13.09.2023 встановлено 45% втрати професійної працездатності.
Позивач подав виписку з акта МСЕК, свідоцтво про хворобу, довідкою про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, копію ІД-карти з додатком, довідку про банківські реквізити, лист ЛОД ПАТ «НАС «ОРАНТА» від 14.09.2023 та відповідь Обласної МСЕК №1 від 18.09.2023 Голові ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області, також заяву про виплату йому грошової допомоги у зв'язку із призначенням йому третьої групи інвалідності у зв'язку із проходженням служби в органах внутрішніх справ.
За результатом подання позивачем заяви ГУ МВС України у Львівській області прийнято висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції в разі поранення або встановлення інвалідності згідно із Законом України від 20.12.1990 «Про міліцію».
Такий висновок та документи, подані позивачем ГУ МВС України у Львівській області до МВС України. 04.10.2023 МВС України надало відповідь про відсутність підстав для нарахування та виплати такої допомоги з огляду на незалучення представників закладів охорони здоров'я МВС до проведення МСЕК.
Вважаючи повернення без розгляду заяви про визначення і виплату одноразової грошової допомоги протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного у справі №380/1483/24 за позовом ОСОБА_1 до МВС України, Управління ПО у Львівській області НП України про визнання протиправними дії та зобов'язання до вчинення дій визнано протиправними дії Міністерства внутрішніх справ України щодо повернення без прийняття рішення матеріалів про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ; зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, і додані до неї документи разом із висновком Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2024 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
На виконання вище вказаного рішення суду позивач направив повторно документи щодо виплати одноразової грошової допомоги до ГУ МВС України у Львівській області.
Такі документи в подальшому скеровані до МВС України, проте згідно з відповіддю МВС України від 26.11.2024 за вих. №32528-2024 вирішено відмовити у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу.
Вважаючи відмову Міністерства внутрішніх справ України у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 викладену у листі № вих№32528-2024 від 26.11.2024 протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керувався такими мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
07.11.2015 набрав чинності Закон України “Про Національну поліцію» № 580-VIII.
До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України “Про міліцію» № 565-XII (далі - Закон України №565-XII) та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
У постанові від 29.06.2022 у справі № 640/6477/19 Верховним Судом зазначено: «Системний аналіз положень Закону №2011-XII, Порядку №975, статті 58 Конституції України, з урахуванням Рішень Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 13 травня 1997 року № 1-зп, та встановлених судами обставин справи, дають підстави колегії суддів для висновку, що призначення і виплата позивачам спірної грошової допомоги, в тому числі й вирішення питань стосовно обчислення її розміру, необхідно здійснювати в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто станом на дату, що зазначена у свідоцтві про смерть [……], а не на день прийняття відповідачем спірного рішення.».
Згідно з пунктом 1 статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відповідно до статті 23 Закону України № 565-XII у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
На виконання вимог зазначеної статті, постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.
Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку № 850).
Порядком № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до вказаного Порядку; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги. Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку № 850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених пунктом 14 Порядку №850, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 850 якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
Згідно з пунктом 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України №580-VIII (набрав чинності 07.11.2015) визнано таким, що втратив чинність Закон України “Про міліцію».
Разом з тим, за змістом пункту 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Закону України “Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України № 580-VIII.
Таким чином, за позивачем зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію», відповідно до Порядку № 850, який діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію», виходячи з положень якого обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено у цій справі саме на МВС України.
Пункт 8 Порядку № 850 зобов'язує керівника органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подати МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції.
Згідно із пунктом 9 Порядку № 850 МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Вичерпний перелік випадків, за яких позивачу може бути відмовлено у призначенні і виплаті спірної грошової допомоги, наведено у пункті 14 Порядку №850, за змістом якого призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Як встановив суд, позивач звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.
Листом від 04.10.2023 № 247/31/01-2023 відповідач повідомив, невідповідність надісланих матеріалів, що унеможливило прийняття рішення за ними згідно з порядком, у зв'язку з чим, матеріали повертаються на доопрацювання.
Таким чином, відповідач не виконав обов'язку щодо прийняття одного з рішень, передбачених у пункті 9 Порядку №850, жодного з рішень відповідачем не прийнято.
МВС України протиправно не здійснено розгляд заяви позивача по суті та не вирішило питання про призначення або відмову у призначенні такої допомоги, тобто не прийняло рішення.
Суд наголошує на тому, що підставою для відмови у призначенні допомоги відповідно до листа від 26.11.2024 за вих. №32528-2024 стало те, що при проведенні медико-соціальної експертизи ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися.
Крім того, лікарсько-консультативною комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 на МСЕК не направлявся.
Пунктом 9 Порядку встановлено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 Порядку документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 Порядку, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Проте, невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливила прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги заявнику згідно з Порядком.
Ураховуючи викладене, прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок.
Суд звертає увагу на те, що вичерпний перелік випадків, за яких позивачу може бути відмовлено у призначенні і виплаті спірної грошової допомоги, наведено у пункті 14 Порядку №850, за змістом якого призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Суд наголошує на тому, що відповідно до пункту 7 Положення працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби, а в разі припинення відповідного органу внутрішніх справ як юридичної особи - до уповноваженої установи МВС такі документи: довідку медико-соціальної експертної комісії або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, яким у застрахованої особи визначено ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках).
Отже, залучення представників закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії, а також направлення позивача лікарсько-консультативною комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» на МСЕК не відповідають вимогам Порядку.
Суд вказує на те, що такі підстави як незалучення представників закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії, а також ненаправлення позивача лікарсько-консультативною комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» на МСЕК не належать до підстав для відмови у призначенні і виплаті спірної грошової допомоги.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, викладене у листі від 26.11.2024 за вих. №32528-2024, є протиправним.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною п'ятою статті 19 Закону України від 23.02.2006 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» (рішення від 08.11.2005) в межах свободи дій держави визначати які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнійший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява 55555/08, п. 74, від 20.05.2010, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява 36900/03, п. 37, від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Зобов'язання судом відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу у зв'язку зі встановленням інвалідності може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність інших підстав для відмови у призначенні та виплаті такої допомоги, які передбачені законом.
Суд наголошує, що відповідач прийняв рішення по суті призначення та виплати одноразової грошової допомоги, проте вказав підстави для відмови, що суперечать пункту 14 Порядку.
Проте, вичерпний перелік випадків, за яких позивачу може бути відмовлено у призначенні і виплаті спірної грошової допомоги, наведено у пункті 14 Порядку №850, за змістом якого призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки, а прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, без перевірки наявності чи відсутності усіх підстав для відмови у її виплаті, може бути необґрунтованим.
За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, і додані до неї документи разом із висновком Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вказаний правовий висновок в частині обрання належного способу захисту порушеного права узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 31.01.2024 у справі № 480/4122/22.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до положень статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління МВС України у Львівській області, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства внутрішніх справ України про відмову ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової допомоги, викладене у листі № 32528-2024 від 26.11.2024.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, і додані до неї документи разом із висновком Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області та прийняти одне із рішень, передбачених пунктом 9 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства внутрішніх справ України код ЄДРПОУ 00032684, місцезнаходження: 01602, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович