Іменем України
07 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1208/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - позивач) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, державний виконавець), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (далі - третя особа, ОСОБА_1 ), в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.06.2025 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн 00 коп. на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 за виконавчим листом № 360/1469/23, виданим Луганським окружним адміністративним судом 28.01.2025.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що 05.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області отримано постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.06.2025 про накладення штрафу у виконавчому провадженні № НОМЕР_2, якою на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області за невиконання рішення суду накладено штраф у розмірі 5100 грн 00 коп.
Позивач вказує, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.
При цьому зазначає, що ОСОБА_1 зареєстрований на тимчасово окупованій території України, а тому для поновлення виплати пенсії, від ОСОБА_1 потрібна заява про одержання чи неодержання ним пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Листом від 04.11.2024 за № 1200-0205-8/28051 на електронну адресу ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (яка значиться в підсистемі електронного документообігу позивача відповідно до попереднього листування) було направлено лист з нормативно обґрунтованою інформацією про необхідність ОСОБА_1 звернутись у будь-який зручний для нього спосіб із заявою довільної форми, в якій повідомити про одержання чи неодержання ним пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
З метою забезпечення належного доказування підтверджуючих фактів, позивачем повторно було направлено лист від 01.05.2025 за № 1200-0204-8/10758 на електронну адресу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1
На час подання позовної заяви в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 відсутні відомості про одержання/неодержання заявником пенсійних виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Отже позивач переконаний, що невиконання судового рішення з підстав, які викладені у позовній заяві, не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин.
На підставі викладеного, позивач вважає постанову відповідача про накладення штрафу протиправною.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, про що 26.06.2025 надав відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено таке.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист Луганського окружного адміністративного суду № 360/1469/23, виданий 28.01.2025 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 з 12 червня 2023 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 12 червня 2023 року.
03.03.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
До державного виконавця надійшла відповідь боржника, з якої встановлено, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі № 360/1469/23 в частині негайного виконання, а саме виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, ОСОБА_1 у березні 2024 року нараховано та виплачено місячний розмір пенсії за березень 2024 року в сумі 5569,43 грн на рахунок, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк». Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за періоди з 12.06.2023 по 28.02.2024 та з 01.04.2024 по 31.03.2025 облікована у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. Також вказано, що питання поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 буде розглянуто після надання власноруч написаної заяви довільної форми із зазначенням факту одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Станом на 10.03.2025 ОСОБА_1 не звертався до органів Пенсійного фонду України із заявою із зазначенням факту одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Таким чином, на думку відповідача, щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, інформації та копій підтверджуючих документів надано не було.
Відповідач вказує, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Враховуючи вищезазначене, 05.06.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн, де також було зазначено про обов'язок боржника виконати рішення протягом 10 робочих днів. Копію постанови направлено боржнику для виконання.
Відповідач вважає, що накладаючи штраф постановою від 05.06.2025 на боржника, виконавець діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
На підставі викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою суду від 16.06.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати в письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін на 04 липня 2025 року, із врахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, встановлених статтею 287 КАС України; залучено до участі у справі ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача та запропоновано останньому протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали надіслати суду та іншим учасникам справи письмові пояснення щодо позову і всі докази (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) іншим учасникам копії пояснень та доданих до них документів.
Третя особа правом на подання письмових пояснень щодо позову та доказів у справі не скористалась.
Ухвалою суду від 07.07.2025 долучено до матеріалів справи, подані позивачем докази.
При цьому слід вказати, що головуючий суддя у справі у період з 02.07.2025 по 04.07.2025 включно перебував у відрядженні, на підставі наказу голови Луганського окружного адміністративного суду від 27.06.2025 № 4/вд, а тому розгляд справи здійснюється 07.07.2025, у межах двадцятиденного строку розгляду даної категорії справ, що встановлений частиною 4 статті 287 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі № 360/1469/23, яке залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2024, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 12 червня 2023 року раніше призначеної пенсії за віком. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 з 12 червня 2023 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 12 червня 2023 року.
28 січня 2025 року Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 360/1469/23 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити ОСОБА_1 з 12 червня 2023 року нарахування та виплату раніше призначеної пенсії за віком, а також виплатити заборгованість з пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 12 червня 2023 року.
03.03.2025 начальником відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.
Листом від 10.03.2025 № 1200-0305-5/5887 Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повідомило державного виконавця, що на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі № 360/1469/23 в частині негайного виконання, а саме виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, ОСОБА_1 у березні 2024 року нараховано та виплачено місячний розмір пенсії за березень 2024 року в сумі 5569,43 грн на рахунок, відкритий у ПАТ КБ «Приватбанк». Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 за періоди з 12.06.2023 по 28.02.2024 та з 01.04.2024 по 31.03.2025 облікована у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. Питання поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 буде розглянуто після надання власноруч написаної заяви довільної форми із зазначенням факту одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Станом на 10.03.2025 ОСОБА_1 не звертався до органів Пенсійного фонду України із заявою із зазначенням факту одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Також судом встановлено, що на виконання вищевказаного рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі № 360/1469/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення про поновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 від 11.11.2024 № 909210129270, у розділі «особливості» цього рішення зазначено «ПРИЗНАЧЕННЯ ЗА РІШЕННЯМ СУДУ - з 12.06.2023 по довічно», а також виплачено ОСОБА_1 пенсію за березень 2024 року, що підтверджується витягом з ІКІС ПФУ: підсистема «Призначення та виплата пенсій (ППВП)», який наданий позивачем.
Заборгованість з виплати пенсії ОСОБА_1 з 12.06.2023 по 28.02.2024 та з 01.04.2024 по 31.03.2025 обліковується у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Луганській області. Тобто, з квітня 2024 року пенсія ОСОБА_1 нараховувалась, однак не виплачувалась.
При цьому, листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.11.2024 № 1200-0205-8/28051 повідомлено ОСОБА_1 , що для виплати пенсії позивачу необхідно: звернутись із заявою, довільної форми, в якій повідомити про одержання чи неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації до найближчого відділу обслуговування громадян територіального органу Пенсійного фонду України, або скориставшись своїм особистим кабінетом на вебпорталі Пенсійного фонду України за електронною адресою portal.pfu.gov.ua, подати заяву про виплату пенсії згідно з додатком 1 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596.
Також в подальшому листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 01.05.2025 № 1200-0204-8/10758 повідомлено ОСОБА_1 про необхідність проходження фізичної ідентифікації, роз'яснено порядок її проходження та можливість її проведення в режимі відеоконференцзв'язку. Також запропоновано ОСОБА_1 подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області власноруч написану заяву довільної форми щодо одержання / неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.
Постановою начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.06.2025 ВП № НОМЕР_2 накладено штраф на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду у справі № 360/1469/23.
Позивач, не погоджуючись з вказаною постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з даною позовною заявою.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з частиною другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Подібні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та від 18 травня 2022 року у справі № 140/279/21.
Схожий підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов'язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов'язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).
Також суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов'язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов'язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов'язковості судового рішення.
Зазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01 лютого 2022 року у справі № 420/177/20 та ухвалах від 26 січня 2021 року у справі № 611/26/17, від 07 лютого 2022 року у справі № 200/3958/19-а.
Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт 1).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Статтею 26 Закону № 1404-VIII визначено початок примусового виконання рішення, зокрема:
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої);
- виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина п'ята);
- за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною) (частина шоста).
Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).
Згідно з частиною третьою статті 63 Закону № 1404-VIII виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
Частинами першою та другою статті 75 Закону № 1404-VIII визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи, потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону № 1404-VIII. Тобто, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними в розумінні наведених норм Закону № 1404-VIII можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
З вищевикладеного слідує, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Схожа правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 10 вересня 2019 року у справі № 0840/3476/18, від 19 вересня 2019 року у справі № 686/22631/17 та від 07 листопада 2019 року у справі № 420/70/19.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач вжив заходів з метою виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі № 360/1469/23, - прийняв рішення про поновлення нарахування та виплати пенсії ОСОБА_1 від 11.11.2024 № 909210129270, а також виплатив ОСОБА_1 пенсію за березень 2024 року.
Заборгованість з пенсії обліковано у позивача.
Водночас, щодо вказаної заборгованості слід окремо зазначити, що згідно з статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 № 280 (далі - Положення № 280) Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Згідно з підпунктом 4 пункту 4 Положення № 280 Пенсійний фонд України розробляє проект бюджету Пенсійного фонду України та подає його Міністрові соціальної політики для внесення в установленому порядку на розгляд Кабінетові Міністрів України, здійснює ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення, здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до закону, забезпечує своєчасне та у повному обсязі фінансування виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат і соціальних послуг, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством, складає звіт про виконання бюджету Пенсійного фонду України.
Відповідно до пункту 1 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 за № 41/26486 (далі - Положення № 28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі - Фонд).
Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду.
Відповідно до пункту 4 Положення № 28-2 Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: 2) планує у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету Фонду; 4) забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами).
Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснює виплати винятково за рахунок фінансового забезпечення на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України - головним розпорядником бюджетних коштів.
Тож, виконання відповідного рішення суду в частині виплати заборгованості з пенсії, що утворилась після поновлення її виплати, залежить не тільки від дій позивача, а й від здійснення відповідного фінансування (надходження до нього коштів від Пенсійного фонду України) присуджених за судовим рішенням пенсійних виплат.
Суд переконаний, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення боржника на проведення таких виплат, яке здійснюється Пенсійним фондом України (головним розпорядником бюджетних коштів), не може вважатися невиконанням рішення без поважних причин. У такому випадку накладення штрафу жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Подібну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 у справі № 405/3663/13-а, від 16 липня 2018 року у справі № 811/1469/18, від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, ухвалах від 23 січня 2021 року у справі № 611/26/17.
Окрім того, листами Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 04.11.2024 № 1200-0205-8/28051 та від 01.05.2025 № 1200-0204-8/10758 було запропоновано ОСОБА_1 для поновлення виплати пенсії подати власноруч написану заяву довільної форми щодо одержання / неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації та повідомлено про необхідність проходження фізичної ідентифікації, роз'яснено порядок її проходження та можливість її проведення в режимі відеоконференцзв'язку.
Суд зазначає, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» від 25.04.2024 № 3674-ІХ, який набрав чинності з 23.06.2024, внесено зміни, зокрема до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та викладено пункт 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» в такій редакції: «Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.».
Також 26 лютого 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 162 «Про особливості виплати та доставки пенсій, грошових допомог на період введення воєнного стану» (далі - Постанова № 162).
Абзацом 4 пункту 4 Постанови № 162 установлено, що особам, які проживають на територіях активних бойових дій, територіях активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, щодо яких не визначено дату завершення бойових дій або тимчасової окупації, і виплату пенсій яким було припинено в період з 1 серпня 2022 р. відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплата пенсії може бути відновлена за поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» («Дія ID»), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, заявами про виплату пенсії на поточні рахунки в уповноважених банках або за заявами про поновлення виплати пенсії, що надійшли через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи пенсіонера у режимі відеоконференцзв'язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред'являються документи, що посвідчують особу. Порядок та умови встановлення особи пенсіонера шляхом відеоконференцзв'язку органами Пенсійного фонду України затверджуються правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Міністерством соціальної політики та Міністерством цифрової трансформації.
Порядок виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі - Порядок № 1596).
20 листопада 2023 року відповідно до пункту 17 Порядку № 1596, пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, пункту 4 Постанови КМУ № 162, абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» правління Пенсійного фонду України прийняло постанову № 49-2 «Про затвердження Порядку встановлення територіальним органом Пенсійного фонду України одержувача пенсії, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, інших соціальних виплат шляхом відеоконференцзв'язку», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 05 грудня 2023 року за № 2111/41167, (далі -Постанова правління ПФУ № 49-2).
Постанова правління ПФУ № 49-2 набрала чинності 08 грудня 2023 року.
Вказаною постановою затверджений Порядок встановлення територіальним органом Пенсійного фонду України одержувача пенсії, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, інших соціальних виплат шляхом відеоконференцзв'язку (далі - Порядок № 49-2).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 49-2 цей Порядок визначає механізм встановлення територіальним органом Пенсійного фонду України (далі - орган Пенсійного фонду) особи одержувача пенсії, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, інших соціальних виплат шляхом відеоконференцзв'язку із дотриманням законодавства у сфері електронних довірчих послуг.
За визначенням, наведеним в підпунктах 1, 2, 5 пункту 2 Порядку № 49-2, верифікація - встановлення (підтвердження) органом Пенсійного фонду правильності наданих одержувачем даних на підставі поданих ним офіційних документів та/або повідомлених ним відомостей під час ідентифікації особи; відеоідентифікація - процес встановлення особи одержувача шляхом відеоконференцзв'язку; ідентифікація -процедура встановлення органом Пенсійного фонду особи одержувача.
Таким чином, метою ідентифікації (відеоідентифікації) є встановлення особи одержувача пенсійної виплати.
Отже, перш ніж поновити виплату пенсії орган Пенсійного фонду має встановити особу одержувача пенсійної виплати.
Однак, доказів проходження ОСОБА_1 фізичної ідентифікації, зокрема шляхом відеоконференцзв'язку не надано, як і не надано доказів подання третьою особою заяви, передбаченої пунктом 14-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Окрім того, наведені обставини можуть свідчити про виникнення між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області нових спірних правовідносин, що не були предметом розгляду у справі № 360/1469/23.
Проте, відповідач не надав оцінку вжитим з боку позивача заходам з метою виконання судового рішення від 19.02.2024 у справі № 360/1469/23 та наведеним вище обставинам, а тому, на думку суду, передчасно прийняв постанову про накладення на позивача штрафу.
З урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність у державного виконавця правових підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 5100,00 грн є обґрунтованими, тому постанова державного виконавця від 05.06.2025 ВП № НОМЕР_2 не відповідає критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, відповідно, є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо інших обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, суд вважає за необхідне зауважити, що у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» зазначено, що суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки інші доводи не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 995 від 06.06.2025.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому, частиною 2 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернулось із позовом у цій справі не як суб'єкт владних повноважень на виконання покладених на нього функцій (завдань), а як юридична особа публічного права, а тому розподіл понесених позивачем у цій справі судових витрат слід здійснювати в загальному порядку.
Аналіз наведених норм з урахуванням обставин справи, дають підстави для висновку, що понесені позивачем у цій справі та документально підтверджені судові витрати підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 812/246/18.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, а також враховуючи те, що відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не є юридичною особою, оскільки є структурним підрозділом Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яке, в свою чергу, є юридичною особою, судові витрати зі сплати судового збору за подання адміністративного позову в сумі 2422,40 грн необхідно стягнути саме за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (ідентифікаційний код: 21782461, місцезнаходження: Луганська область, м. Сіверськодонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місцезнаходження: Черкаська область, м. Канів, вул. Захисників України, буд. 2, ідентифікаційний код відсутній), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.06.2025 ВП № НОМЕР_2 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області штрафу в розмірі 5100,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (ідентифікаційний код: 43316700, місцезнаходження: м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 28) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 07.07.2025.
Суддя О.М. Качанок