Іменем України
04 липня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/949/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду 06 травня 2025 року надійшов адміністративний позов адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (далі - відповідач, Головне управління) з такими вимогами:
1) визнати протиправними дії відповідача, які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення в період з 01 березня 2018 року до 04 лютого 2021 року в неповному обсязі, а саме: з порушенням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
2) зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу різницю індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року до 04 лютого 2021 року в загальній сумі 153640,35 грн відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив службу у відповідача. У період з 01 березня 2018 року по 04 лютого 2021 року позивачу всупереч положень пункту 5 Порядку № 1078 не нарахована та не виплачена індексація у «фіксованому» розмірі.
Представник позивача звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату позивачу за період з 01 березня 2018 року по 04 лютого 2021 року індексації грошового забезпечення в повному обсязі, а саме з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078. У відповідь відповідач листом від 04 жовтня 2024 року надав копію довідки, з якої слідує, що за період з 01 березня 2018 року по 04 лютого 2021 року «фіксована» сума індексації грошового забезпечення позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.
З такими діями представниця позивача не згодна та зазначає, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Правовідносини щодо нарахування й виплати поточної індексації з 01 березня 2018 року у цій справі не є спірними.
Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та, з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку № 1078 дають підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу позивача відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.
За обрахунком представниці позивача у березні 2018 року грошовий дохід позивача збільшився на 91,27 грн порівняно з лютим 2018 року. У зв'язку з цим, відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, тобто 4463,15 - 91,27 = 4371,88 грн. Виходячи з цієї суми, різниця індексації з 01 березня 2018 року по 04 лютого 2021 року становить 153640,35 грн (4371,88 грн помножено на 35 місяців 04 днів (період з 01 березня 2018 року по 04 лютого 2021 року).
Окрім того, вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити спірні нарахування і виплату індексації грошового забезпечення з одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку № 44.
Вважаючи порушеним право позивача на отримання індексації, представниця позивача звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою від 08 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу подати відзив на позов та витребувано докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від Головного управління 23 травня 2025 року надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що позивач безпідставно вказує на порушення Головним управлінням вимог абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення. Помилковий висновок позивача про ігнорування цих норм зроблений ним внаслідок невірного обчислення розміру підвищення грошового доходу позивача. Це невірне обчислення розміру підвищення грошового доходу відбулося внаслідок того, що представник позивача використав невірні вихідні дані.
Зокрема, для обчислення розміру підвищення грошового доходу представник позивача врахував розмір грошового забезпечення позивача, нарахований в лютому 2018 року (16489,98 грн), та розмір грошового забезпечення позивача, нарахований в березні 2018 року (16581,25 грн). Ці суми взяті представником позивача з Довідки ГУСБУ від 04 жовтня 2024 року № 20/253, яка містить відомості про розміри грошового забезпечення, нараховані у лютому 2018 року (16489,98 грн) та у березні 2018 року (16581,25 грн).
Для обчислення розміру підвищення грошового доходу слід було враховувати розмір грошового забезпечення позивача, нарахованого за лютий 2018 року (6133 грн), та розмір грошового забезпечення, нарахованого за березень 2018 року (16581,25 грн). Розмір цих сум грошового забезпечення, нарахованих позивачу за лютий 2018 року та березень 2018 року, підтверджується розрахунковими листами за лютий, березень та липень 2018 року. Ці розрахункові листи містять деталізовану інформацію щодо видів грошового забезпечення, їх розмірів та періодів, за які вони нараховані. Також, факт нарахування цих сум грошового забезпечення за лютий 2018 року (6133 грн) та за березень 2018 року (16581,25 грн) підтверджується довідкою Головного управління. Ця Довідка містить узагальнені дані щодо відомостей, зазначених у розрахункових листах за лютий, березень та липень 2018 року.
У свою чергу, довідка ГУ СБУ від 04 жовтня 2024 року № 20/253 не містить відомості про розмір грошового забезпечення, нарахованого позивачу за лютий 2018 року та за березень 2018 року. Відтак, на підставі цієї довідки не можуть бути визначені суми грошового забезпечення, нараховані за лютий 2018 року та за березень 2018 року, які необхідно врахувати для визначення розміру підвищення грошового забезпечення.
Сума грошового забезпечення, нарахованого у лютому 2018 року (16489,98 грн), яка використана представником позивача на підставі довідки ГУ СБУ від 04 жовтня 2024 року № 20/25, включала премію саме за січень 2018 року у розмірі 10990,98 грн. Це підтверджується розрахунковим листом за лютий 2018 року (додається до цього відзиву). Відтак, представник позивача помилково прийняв суму грошового забезпечення, нарахованого у лютому 2018 року (16489,98 грн), за суму грошового забезпечення, нарахованого за лютий 2018 року (6133 грн). Відповідно, безпідставно використавши цю суму, яка включала премію за січень 2018 року (10990,98 грн), представник позивача здійснив невірний розрахунок підвищення грошового доходу позивача.
Як вказувалось вище, представником позивача помилково використана сума грошового забезпечення, нарахованого у березні 2018 року (16581,25 грн), яка зазначена у довідці ГУ СБУ від 04 жовтня 2014 № 20/253. Так, до цієї суми (16581,25 грн) не входить посадовий оклад за березень 2018 року у повному розмірі. Зокрема до суми 16581,25 грн входить лише частина посадового окладу за березень 2018 року в розмірі 1300 грн (слідує зі змісту розрахункового листа за березень 2018 року). Інша частина посадового окладу за березень 2018 року (5040 грн) донарахована у липні 2018 року (слідує зі змісту розрахункового листа за липень 2018 року).
Представник відповідача зауважив, що Постанова № 704 набрала чинності 01 березня 2018 року. Додатком 4 до Постанови № 704 визначено лише Схема тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу СБУ. Тобто Постановою № 704 не були визначені тарифні розряди за усіма посадами в СБУ. При цьому, підпунктом 1 пункту 5 Постанови № 704 керівникам державних органів було надано право установлювати посадові оклади військовослужбовцям, посади яких не передбачені Постановою № 704, зокрема і Додатком 4. Відповідно, нарахування та виплата грошового забезпечення за березень 2018 року з урахуванням нових посадових окладів не могла бути здійснена до установлення наказом Голови СБУ відповідних тарифних розрядів по всім посадам в СБУ. У зв'язку з цим, нараховане та виплачене у березні 2018 року грошове забезпечення не враховувало зміну посадових окладів. Так, у березні 2018 року грошове забезпечення було нараховано та виплачено на рівні лютого 2018 року. У свою чергу, після прийняття Головою СБУ наказу, яким установлені відповідні тарифні розряди по всім посадам в СБУ, а також після надходження цього наказу до ГУ СБУ, в Головному управлінні (а саме у його відокремленому підрозділі - 3 управлінні, що має свої рахунки і де проходив військову службу позивач) у липні 2018 року було здійснено перерахунок відповідних видів грошового забезпечення за березень 2018 року.
Таким чином, для визначення сум грошового забезпечення, які були нараховані за березень 2018 року, недостатньо врахувати лише дані про суми грошового забезпечення, зазначені у розрахункових листах за березень 2018 року (у березні 2018 року були нараховані посадовий оклад, оклад за військовим званням, доплата та надбавки) та квітень 2018 року (у квітні 2018 року була нарахована премія за березень 2018 року). Для визначення цих сум у повному розмірі необхідно врахувати також дані щодо нарахування грошового забезпечення за березень 2018 року, які містяться у розрахунковому листі за липень 2018 року.
Також представник зауважив, що згідно з розрахунковим листом за березень 2018 року, у березні 2018 року позивачу нараховані та виплачені: надбавка за виконання спеціальних завдань в розмірі 650 грн; надбавка за ОРД, КРД, ІАЗ в розмірі 650 грн; надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірі 2002 грн, виплата яких Постановою № 704 не передбачена. У зв'язку з цим, згідно з розрахунковим листом за липень 2018 року, у липні 2018 року ці надбавки були вирахувані. Відповідно, суми цих надбавок за березень 2018 року після перерахунку склали 0 грн.
Враховуючи наведені обставини, представник відповідача зазначив, що розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року обчислюється як різниця між сумою грошового забезпечення за березень 2018 року (16581,25 грн) та сумою грошового забезпечення за лютий 2018 року (6133 грн) та складає 10448,25 грн (16581,25 грн - 6133 грн).
Порівняння розміру підвищення доходу (10448,25 грн) та суми можливої індексації, зазначеної позивачем (4371,88 грн), свідчить про те, що розмір підвищення доходу перевищує суму можливої індексації.
Таким чином, на підставі абзаців третього-шостого пункту 5 Постанови № 1078, а також правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21, оскільки розмір підвищення доходу у березні 2018 року перевищив суму можливої індексації у березні 2018 року, то індексація-різниця не підлягає нарахуванню та виплаті за березень 2018 року, а також за подальші місяці служби позивача.
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали справи у змішаній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив таке.
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 23 липня 1992 року по 01 березня 2021 року проходив військову службу в Службі безпеки України, звільнений з військової служби за підпунктом «в» пункту 61 та підпунктом «а» (за станом здоров'я - непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку) пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у відставку, з 01 березня 2021 року виключений зі списків особового складу Головного управління. Вказані обставини підтверджені наданою в матеріали справи довідкою заступника начальника відділу кадрового забезпечення 3 управління (з дислокацією у м. Сіверськодонецьк Луганської області) Головного управління від 21 травня 2025 року № 276.
Дослідженням наданих в матеріали справи довідки від 04 жовтня 2024 року № 20/253 про нараховане та виплачене грошове забезпечення та індексацію позивачу за період з 01 лютого 2018 року по 01 березня 2021 року, довідки б/д та б/н про нараховану та виплачену індексацію позивачу за період з 01 березня 2028 року по 04 лютого 2021 року встановлено, що в період з 01 березня 2018 року по 30 листопада 2018 року позивачу індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась; в період з 01 грудня 2018 року по 31 січня 2020 року позивачу нараховано та виплачено індексацію в загальному розмірі 2217,74 грн, у тому числі: з грудня 2018 року по лютий 2019 року - по 71,08 грн щомісяця, з березня по червень 2019 року - по 134,47 грн щомісяця, з липня по листопад 2019 року - по 206,72 грн щомісяця, з грудня 2019 року по січень 2020 року - по 216,51 грн щомісяця.
Також у довідці від 04 жовтня 2024 року № 20/253 вказано, що позивачем у лютому 2018 року отримано 16489,98 грн грошового забезпечення, у березні 2018 року - 16581,25 грн.
Проте у довідці від 20 травня 2025 року № 20-69, складеній заступником начальника фінансового відділу 3 управління Головного управління, вказано, що ОСОБА_1 за лютий-березень 2018 року отримано таке грошове забезпечення:
за лютий 2018 року в загальній сумі 6133,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 1300,00 грн, оклад за військовим званням - 130 грн, надбавка за вислугу років - 572,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 2002,00 грн, надбавка за ОРД, КРД, ІАЗ - 650,00 грн, надбавка за виконання спеціальних завдань - 650,00 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (таємність) - 195,00 грн, премія - 634,00 грн;
за березень 2018 року в загальній сумі 16581,25 грн, у тому числі: посадовий оклад - 6340,00 грн, оклад за військовим званням - 1410,00 грн, надбавка за вислугу років - 3875,00 грн, надбавка за особливості проходження служби - 3371,25 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (таємність) - 951,00 грн, премія - 634,00 грн.
Дослідженням наданих в матеріали справи розрахункових листів позивача за січень-липень 2018 року встановлено, що згідно з: розрахунковим листом за:
розрахунковим листом за лютий 2018 року позивачу за лютий 2018 року нараховано таке грошове забезпечення: оклад - 1300,00 грн, за звання - 130,00 грн, за вислугу років - 572,00 грн, за виконання особливо важливих завдань - 2002,00 грн, за ОРД, КР та ІАЗ - 650,00 грн, за таємність - 195,00 грн, за КР - 650,00 грн;
розрахунковим листом за березень 2018 року позивачу за лютий 2018 року нараховано винагороду за участь в ООС - 8244,99 грн, щомісячну премію - 10990,98 грн; за березень 2018 року нараховане таке грошове забезпечення: оклад - 1300,00 грн, за звання - 130,00 грн, за вислугу років - 572,00 грн, за виконання особливо важливих завдань - 2002,00 грн, за ОРД, КР та ІАЗ - 650,00 грн, за таємність - 195,00 грн, за КР - 650,00 грн;
розрахунковим листом за квітень 2018 року позивачу за березень 2018 року нараховано винагороду за участь в ООС - 8244,99 грн, щомісячну премію - 10990,98 грн;
розрахунковим листом за липень 2018 року позивачу за лютий 2018 року утримано премію в сумі 10356,98 грн; за березень 2018 року нараховано: оклад - 5040,00 грн, за звання - 1280,00 грн, за вислугу років - 3303,00 грн, за особливості проходження служби - 3371,25 грн, за таємність - 756,00 грн; утримано: за виконання особливо важливих завдань - 2002,00 грн, за ОРД, КР та ІАЗ - 650,00 грн, за КР - 650,00 грн, премію - 10356,98 грн.
Узагальнюючи наведену в розрахункових листах позивача інформацію, судом встановлено, що позивачу внаслідок здійсненого у липні 2018 року перерахунку грошового забезпечення за лютий-березень 2018 року нараховано таке грошове забезпечення:
за лютий 2018 року нараховано грошове забезпечення в загальній сумі 14377,99 грн, у тому числі: посадовий оклад - 1300,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 572,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 2002,00 грн, надбавка за ОРД, КРД, ІАЗ - 650,00 грн, надбавка за виконання спеціальних завдань - 650,00 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (таємність) - 195,00 грн, премія - 634,00 грн (10990,98 грн - 10356,98 грн), винагорода за участь в ООС - 8244,99 грн;
за березень 2018 року нараховано грошове забезпечення в загальній сумі 24826,24 грн, у тому числі: посадовий оклад - 6340,00 грн (1300,00 грн + 5040,00 грн), оклад за військовим званням - 1410,00 грн (130,00 грн + 1280,00 грн), надбавка за вислугу років - 3875,00 грн (572,00 грн + 3303,00 грн), надбавка за особливості проходження служби - 3371,25 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (таємність) - 951,00 грн (195,00 грн + 756,00), премія - 634,00 (10990,98 грн - 10356,98 грн), винагорода за участь в ООС - 8244,99 грн.
Представниця позивача звернулася до відповідача із заявою від 30 серпня 2024 року про нарахування та виплату позивачу різниці індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день звільнення відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 із одночасним відрахуванням 1,5 % військового збору та із одночасною компенсацією сум ПДФО відповідно до Порядку № 44, а також нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
У відповідь Головне управління листом від 17 жовтня 2024 року № 7-8/3/20/Є-102 повідомило про відсутність підстав для нарахування та виплати ОСОБА_1 різниці індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по день звільнення відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078, а також нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до статті 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-III) законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною другою статті 19 Закону № 2017-III передбачено, що державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
За визначенням статті 1 Закону України від 03.07.1991 № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, і які не мають разового характеру, у тому числі й оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1282-XII визначено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною другою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Частинами першою, другою статті 6 Закону № 1282-XII визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно із пунктом 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (абзац перший).
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (абзац другий).
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає (абзац четвертий).
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий).
У разі коли особа працює/служить неповний робочий/службовий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу (абзац шостий).
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац сьомий).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший).
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий).
Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій).
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).
У разі зростання грошового доходу за рахунок інших його складових без підвищення тарифних ставок (посадових окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення грошового доходу. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (посадового окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові грошового доходу, які не мають разового характеру (абзац п'ятий).
До чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку (абзац шостий).
Якщо підвищення грошового доходу відбулося не з 1 числа місяця, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу/кількості календарних днів у місяці, а виплачується пропорційно відпрацьованому/службовому часу з урахуванням положень цього Порядку (абзац сьомий).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Згідно із пунктом 10-2 Порядку № 1078 для працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, яких переведено на іншу роботу (місце проходження служби) на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці (умов проходження служби) у разі продовження такими особами роботи (проходження служби), для новоприйнятих працівників, військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, а також для тих, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати (грошового забезпечення), передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу), за посадою, яку займає працівник, військовослужбовець, поліцейський, особа рядового і начальницького складу.
З вище викладеного слідує, що індексація оплати праці (грошового забезпечення) є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, які мають систематичний (щомісячний) характер.
Враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 № 9-рп/2013), передбаченою статтею 33 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати (грошового забезпечення). Як складова належної працівникові заробітної плати, індексація спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, проведення якої не залежить від волевиявлення роботодавців чи працівників.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01 березня 2018 року, затверджено нові збільшені схеми тарифних розрядів та ставок за посадами та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.
З огляду на зазначене, суд вважає, що березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу військовослужбовців, у тому числі й позивача, та, відповідно, і інших складових грошового забезпечення, є місяцем підвищення доходу, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. Тобто обчислення індексу споживчих цін здійснюється з квітня 2018 року.
Згідно з інформацією Держстату України, розміщеної на їх офіційному вебсайті, про індекс споживчих цін: індекс споживчих цін у березні 2018 року склав 101,1; індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8; індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3; індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0; індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9; індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7.
Відповідно до положень Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за місяцем підвищення доходу (базового місяця).
Оскільки березень 2018 року є місяцем підвищення доходу позивача (базовим місяцем) (значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків та індексація грошового забезпечення відповідно не нараховується), індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 103,7 (1,008*1,00*1,00*0,993*1,00*1,019*1,017*100).
Отже, індекс споживчих цін не перевищував 103 % до листопада 2018 року.
У листопаді 2018 року індекс споживчих цін за вказаний місяць складав 103,7 %.
З урахуванням положень Порядку № 1078, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складає 103,7 %, то у наступному місяці і підлягає індексація грошового забезпечення військовослужбовців.
З вищевикладеного судом встановлено, що до грудня 2018 року у відповідача був відсутній обов'язок здійснювати індексацію грошового забезпечення позивача із застосуванням місяця підвищення доходу березень 2018 року.
Позивачем обставини щодо нарахування та виплати поточної індексації в період з 01 березня 2018 року до 04 лютого 2021 року не заперечуються та не оспорюються.
Спірним є право на отримання індексації-різниці, яке, на думку позивача, виникло у нього з 01 березня 2018 року у зв'язку з тим, що підвищення грошового доходу у березні 2018 року не перевищило суму можливої індексації за цей місяць.
Так, відповідно до положень абзаців четвертого-п'ятого пункту 5 Порядку № 1078 якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 23 березня 2023 року по справі № 400/3826/21, від 06 квітня 2023 року по справі № 400/9920/21 та від 12 квітня 2023 року по справі № 420/6982/21, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац другий пункту 11, абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци другий, п'ятий пункту 4 Порядку № 1078).
З 1 грудня 2015 року в абзацах третьому-шостому пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци третій, четвертий пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац четвертий).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац шостий пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Для правильного застосування абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку № 1078, ураховуючи спосіб застосований Верховним Судом у справі № 400/3826/21, судам потрібно встановити:
- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А) (визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року);
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу п'ятого пункту 5 Порядку № 1078).
- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б) (визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Порядку № 1078));
- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Керуючись вище вказаним способом, застосованим Верховним Судом по справі № 400/3826/21, суд зазначає таке.
Так, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів у військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
У позові представник позивача стверджує, що згідно з довідкою Головного управління від 04 жовтня 2024 року № 20/253 у березні 2018 року відбулося підвищення грошового забезпечення позивача на суму 91,27 грн. При цьому, сума індексації в березні 2018 року складала 4463,15 грн. Отже сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, тобто 4463,15 - 91,27 = 4371,88 грн.
Тому відповідач, на думку позивача, мав починаючи з березня 2018 року нараховувати та виплачувати позивачу «індексацію-різницю» в сумі 4371,88 грн щомісяця. Загальна сума невиплаченої позивачу індексації за період з 01 березня 2018 року до 04 лютого 2021 року складає 153640,35 грн.
Проте суд не погоджується з наведеним представником позивача розрахунком підвищення грошового забезпечення позивача у березні 2018 року та вважає, що довідка Головного управління від 04 жовтня 2024 року № 20/253 не може бути підставою для здійснення розрахунку підвищення грошового забезпечення позивача, оскільки, по перше, ця довідка містить інформацію про нараховане та виплачене у лютому-березні 2018 року грошове забезпечення, а не про грошове забезпечення нараховане за цей період. По друге, вказана у довідці інформація про виплачене у лютому-березні 2018 року грошове забезпечення не містить даних щодо складових виплаченого грошового забезпечення. По третє, вказана у довідці інформація про виплачене у лютому-березні 2018 року грошове забезпечення не враховує здійснений у липні 2018 року перерахунок грошового забезпечення позивача, нарахований йому за лютий та березень 2018 року.
Суд вважає, що розрахунок підвищення грошового забезпечення позивача за березень 2018 року має бути здійснений за даними розрахункових листів позивача про нараховане та виплачене йому за лютий-березень 2018 грошове забезпечення, а також з урахуванням здійсненого у липні 2018 року його перерахунку.
При цьому суд не надає правової оцінки правомірності здійсненого у липні 2018 року перерахунку грошового забезпечення позивача, нарахованого йому за лютий-березень 2018 року, оскільки це не входить до предмету доказування по даній справі.
Як вже вище вказано, з розрахункових листів ОСОБА_1 судом встановлено, що позивачу внаслідок здійсненого у липні 2018 року перерахунку грошового забезпечення за лютий-березень 2018 року нараховано таке грошове забезпечення:
за лютий 2018 року нараховано грошове забезпечення в загальній сумі 14377,99 грн, у тому числі: посадовий оклад - 1300,00 грн, оклад за військовим званням - 130,00 грн, надбавка за вислугу років - 572,00 грн, надбавка за виконання особливо важливих завдань - 2002,00 грн, надбавка за ОРД, КРД, ІАЗ - 650,00 грн, надбавка за виконання спеціальних завдань - 650,00 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (таємність) - 195,00 грн, премія - 634,00 грн (10990,98 грн - 10356,98 грн), винагорода за участь в ООС - 8244,99 грн;
за березень 2018 року нараховано грошове забезпечення в загальній сумі 24826,24 грн, у тому числі: посадовий оклад - 6340,00 грн (1300,00 грн + 5040,00 грн), оклад за військовим званням - 1410,00 грн (130,00 грн + 1280,00 грн), надбавка за вислугу років - 3875,00 грн (572,00 грн + 3303,00 грн), надбавка за особливості проходження служби - 3371,25 грн, надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (таємність) - 951,00 грн (195,00 грн + 756,00), премія - 634,00 (10990,98 грн - 10356,98 грн), винагорода за участь в ООС - 8244,99 грн.
У складі нарахованого та виплаченого позивачу за лютий-березень 2018 року грошового забезпечення встановлено наявність винагороди за участь в ООС, виплату якої було передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 «Деякі питання грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та поліцейських», та розмір якої визначався пропорційно дням безпосередньої участі у відповідних заходах, що вказує на те, що така винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, тому відповідно до абзацу п'ятого пункту 5 Порядку № 1078 не враховується судом для визначення розміру підвищення доходу позивача в березні 2018 року.
Співставленням отриманого позивачем у лютому-березні 2018 року грошового забезпечення (без урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення) встановлено, що у березні 2018 року відбулося підвищення доходу позивача на 10448,25 грн (16581,25 грн (грошове забезпечення за березень 2018 року без урахування винагороди за участь в ООС) - 6133,00 грн (грошове забезпечення за лютий 2018 року без урахування винагороди за участь в ООС)).
Сума можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складає 4463,15 грн (1762,00 грн (прожитковий мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року) * 253,30 (величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, здійснена за наростаючим принципом з лютого 2008 року) / 100 %).
Оскільки судом встановлено, що розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (10448,25 грн) перевищує суму індексації, що склалася у березні 2018 року (4463,15 грн), на 5985,10 грн, то суд погоджується з твердженнями відповідача, що у позивача відповідно до абзацу третього пункту 5 Порядку № 1078 у березні 2018 року не виникло права на отримання індексації-різниці.
Отже встановлені судом обставини свідчать про відсутність у відповідача визначених абзацом четвертим, шостим пункту 5 Порядку № 1078 підстав для нарахування позивачу в період з 01 березня 2018 року до 04 лютого 2021 року індексації-різниці, а тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (місцезнаходження: 84300, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 56, код ЄДРПОУ 20001504) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова