про закриття провадження
07 липня 2025 року м. Кропивницький Справа № 640/17386/20
провадження № 2-іс/340/282/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали позову Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" про визнання недійсними договорів,-
Головне управління Державної податкової служби у Київській області (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" (далі - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк трест" (далі - відповідач-2), у якому просить визнати недійсними договори підряду на виконання проектних робіт, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайк Трес»: №401 від 20.03.2013, №402 від 20.03.2013, №404 від 02.04.2013, №405 від 02.04.2013, №406 від 02.04.2013, №407 від 24.04.2013, №408 від 24.04.2013, №409 від 24.04.2013, №410 від 30.04.2013, №411 від 01.07.2013, №412 від 01.07.2013, №413 від 01.07.2013, № 414 від 01.08.2013, №415 від 01.10.2013, №416 від 01.10.2013, №417 від 01.10.2013, №418 від 01.10.2013, №419 від 04.11.2013, №420 від 05.11.2013, №421 від 10.12.2013, №422 від 20.12.2013.
30.07.2020 ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження у справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Законом України від 13.12.2022 №2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон №2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
На виконання положень пункту 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України №2825-IX Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали адміністративної справи №640/17386/20 до Кіровоградського окружного адміністративного суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 головуючим суддею по розгляду справи №640/17386/20 визначено суддю Савонюка М.Я.
Ухвалою суду від 24.03.2025 адміністративну справу №640/17386/20 за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент", Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк трест", про визнання недійсними договорів прийнято до свого провадження. Позовну заяву залишено без руху.
Запропоновано усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду нової редакції позовної заяви, приведеної у відповідність до приписів статей 160, 161 КАС України.
22.04.2025 представник позивача надав заяву про усунення недоліків, у якій просив вважати відповідачем у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент".
Ухвалою суду від 25.04.2025 продовжено розгляд справи №640/17386/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України. Замінено позивача - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 43141267) на його правонаступника Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).
Ухвалою суду від 14.05.2025 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у адміністративній справі №420/12471/22.
07.07.2025 ухвалою суду провадження поновлено.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
У статті 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно із статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (надалі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У пункті 2 частини першої статті 4 КАС України надано визначення публічно-правового спору - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що "суб'єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
При цьому, суд зазначає, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.
Основними ознаками публічно-правових відносин називають: обов'язкову участь у цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб'єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов'язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Адміністративно-правовий спір має певні ознаки. Такі спори виникають у сфері державного управління, в процесі здійснення органами виконавчої влади своїх управлінських функцій. Для цих спорів характерно особливе становище його суб'єктів (учасників спірного правовідношення). Обов'язковим учасником адміністративно-правового спору є наділений владними повноваженнями орган виконавчої влади, місцевого самоврядування, посадові особи, наділені державно-владними повноваженнями. Адміністративно-правовий спір має особливий предмет, що пов'язано з широтою і різноплановістю діяльності управлінського характеру.
Обов'язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про право публічне, тобто спору про права і обов'язки в публічних правовідносинах.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватно-правових відносин.
Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/3620/17 (провадження №11-1393апп18).
Як вбачається з матеріалів справи, на адресу ГУ ДПС у м. Києві надійшла ухвала Солом'янського районного суду м. Києва від 23.02.2016 по кримінальній справі №760/2783/16, відповідно до якої ОСОБА_1 , будучи службовою особою "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент", діючи діючи від його імені та в інтересах даного Товариства уклав ряд договорів та актів про надання архітектурних послуг щодо виконання проектних рішень ТОВ «Лайк Трест» в період з 20.03.2013 по 30.04.2014. Однак за результатами перевірки діяльності ТОВ «Лайк Трест» встановлено відсутність факту реального здійснення господарських операцій даним підприємством з контрагентами-постачальниками та в подальшому відповідно контрагентами-покупцями, а також відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу послуг (товарів), які підпадають під визначення статтей 22, 185 та 187 Податкового кодексу України. Таким чином, ОСОБА_1 в порушення вимог Податкового законодавства занизив податок на додану вартість, за результатами чого ухилився від сплати податку на додану вартість у великому розмірі на загальну суму 1 875 833,50 грн.
Також, до судовим розслідуванням встановлено, що ТОВ "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" в повному обсязі погасило суму завданих державі збитків за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Лайк Трест».
У зв'язку зі сплатою податків та відшкодуванням завданих державі збитків, ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 212 Кримінального кодексу України.
Позивач вважає, що вказаними підприємствами укладено правочини, які суперечать інтересам держави та суспільства, а також порушують публічний прядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Водночас судом встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2015 у справі №826/23574/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.08.2016, встановлено реальність здійснення господарських операцій ТОВ "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" із ТОВ «Лайк Трест» по договорах підряду №401 від 20.03.2013, №402 від 20.03.2013, №404 від 02.04.2013, №405 від 02.04.2013, №406 від 02.04.2013, №407 від 24.04.2013, №408 від 24.04.2013, №409 від 24.04.2013, №410 від 30.04.2013, №411 від 01.07.2013, №412 від 01.07.2013, №413 від 01.07.2013, № 414 від 01.08.2013, №415 від 01.10.2013, №416 від 01.10.2013, №417 від 01.10.2013, №418 від 01.10.2013, №419 від 04.11.2013, №420 від 05.11.2013, №421 від 10.12.2013 та №422 від 20.12.2013. Судами були досліджена первинна документація: договори підряду, акти прийому-передачі виконаних робіт, податкові накладні; проектна документація (отриманий результат проектних послуг). Встановлено факти плати за виконані роботи та будівництва в м. Києві всіх вищевказаних об'єктів.
Верховним Судом постановою від 20.12.2018 у справі 826/23574/15 у задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 10.08.2016 відмовлено. Верховний Суд зробив висновок, що Інспекцією не подано належних і допустимих доказів на спростування фактів господарської діяльності, зокрема між ТОВ "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" із ТОВ «Лайк Трест».
Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2019 у справі №826/23574/15, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2020, відмовлено у задоволенні заяви Головного управління ДФС у м. Києві про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2015 у справі №826/23574/15.
Зокрема, судом апеляційної інстанції у постанові від 19.02.2020 зазначено, що «...факт підписання ОСОБА_1 особисто документів в межах своїх повноважень, як директора ТОВ «Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент» не ставився під сумнів, тоді як встановлення його вини стосувалося ухилення від сплати податків, що з фальшуванням документів не пов'язане та відповідальність за яке, передбачено іншою статтею Кримінального кодексу України. Як вбачається зі змісту вказаної ухвали Солом'янського районного суду м. Києва від 23.02.2016, у ній не досліджувались обставини господарських операцій позивача із вищевказаним контрагентом, первинні документи щодо господарських взаємовідносин не були предметом дослідження та не визнавались судом недійсними, з огляду на що, остання не має преюдиціального значення щодо обставин здійснення позивачем господарських операцій із вказаним контрагентом, які підтверджуються сукупністю наявних в матеріалах справи доказів.»
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк трест" перебували у господарських відносинах, про що свідчать договори підряду на виконання проектних робіт, акти здачі-приймання робіт по вказаних договорах, а також податкові накладні, оформлені ТОВ «Лайк Трест» за підписом директора Хоменка Володимира Володимировича.
Матеріально-правовою підставою позовних вимог податковий орган визначив норми статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а фактичною те, що оспорювані договори укладені без наміру їх виконання з метою заниження сум податкових зобов'язань.
Отже, у цій справі суб'єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочини (договори), укладені суб'єктами приватного права (господарюючими суб'єктами), з підстав їх недійсності, визначених цивільним законом.
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовою аксіомою вважається, що правочин є правомірною дією суб'єктів цивільного права та найбільш поширеним юридичним фактом, на підставі якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов'язки учасників цивільних правовідносин. Договір є дво- чи багатостороннім правочином.
За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин та направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків сторін.
У такому договорі відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, на відміну від адміністративного договору, що передбачає, зокрема, наявність відносин влади і підпорядкування сторін (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 814/1375/17).
Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів особи або ж їх відновлювати.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.
Натомість до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема, цивільно-правових договорів, не належить.
У пункті 4 частини першої статті 19 КАС України законодавець конкретизував юрисдикцію адміністративних судів лише стосовно адміністративних договорів, зазначивши, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.
Отже, обраний Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсними господарських договорів є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.
Таким чином, позовні вимоги про визнання недійсними укладених суб'єктами господарювання договорів направлені на припинення договірних (зобов'язальних) правовідносин суб'єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері.
Позивач - контролюючий орган не є стороною оспорюваних правочинів, не вповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цих правочинів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спір у цій справі до публічно-правових не належить, з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваного договору, у яких позивач - контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215 ЦК України.
Самого по собі посилання позивача на наявність повноважень ініціювати судовий розгляд, зокрема, повноважень контролюючого органу за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, недостатньо, щоб стверджувати про адміністративну юрисдикцію спору.
При реалізації контролюючим органом повноважень за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначальним для віднесення відповідного спору до юрисдикції адміністративних судів залишається з'ясування його публічно-правової природи (змісту, характеру) із застосуванням наведених вище критеріїв.
Таким чином, справи за позовом контролюючого органу до суб'єктів господарювання про визнання недійсним правочину (договору) через невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та застосування наслідків недійсності правочину відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України підвідомчі судам господарської юрисдикції.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 580/4531/23.
Суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08.05.2025 у справі №420/12471/22, відповідно до яких справи, на які поширюється юрисдикція господарських судів, визначені статтею 20 ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Тобто в порядку господарського судочинства розглядаються справи, позовні вимоги в яких стосуються правової оцінки договору (правочину) і які виникають із приватноправових відносин. Спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за таких умов: а) участь у спорі суб'єкта господарювання; б) наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Водночас Велика Палата Верховного Суду у наведеній постанові також зробила висновок, що справи за позовами контролюючого органу про визнання правочинів, укладених підприємствами, які не здійснювали господарської діяльності, що встановлено вироком суду, недійсними та застосування визначених законом наслідків їх недійсності підлягають розгляду адміністративними судами за правилами КАС України, оскільки такі спори пов'язані з реалізацією органами Державної податкової служби України компетенції щодо здійснення податкового контролю, а отже, є публічно-правовими. Статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною господарською діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження договорами та документами бухгалтерського обліку.
Суд зауважує, що у межах даної справи спірні договори підряду були підписані керівниками ТОВ "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" та ТОВ «Лайк Трес». Обставин створення вказаних суб'єктів господарської діяльності без мети здійснення господарської діяльності (фіктивно) судовими рішеннями не встановлено. Поряд з цим, у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2015 у справі №826/23574/15, яка набрала законної сили, судом встановлено факти господарської діяльності між ТОВ "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" із ТОВ «Лайк Трест» по оспорюваних договорах підряду.
Відтак, цей спір за своєю суттю має приватноправовий характер, а отже не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Беручи до уваги наведене, суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, враховуючи позицію Великої Палати Верховного Суду висловлену у постанові від 29.02.2024 у справі №580/4531/23, суд дійшов висновку про підвідомчість даного спору суду господарської юрисдикції.
Пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Частиною першою статті 239 КАС України визначено, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
З урахуванням встановлених вище обставин суд приходить до висновку, що відповідно до частини 1 статті 20 ГПК України позовна заява повинна розглядатися за правилами господарського процесуального законодавства з урахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Керуючись статтями 238-239, 241, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
Закрити провадження в адміністративній справі 640/17386/20 за позовом Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бюро інвестиційних проектів-проектний менеджмент" про визнання недійсними договорів.
Роз'яснити позивачу право звернення з даним позовом до відповідного суду господарської юрисдикції з урахуванням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення в повному обсязі. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повну ухвалу суду складено 07 липня 2025 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК