07 липня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3788/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправними дії Головного Управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження виплати пенсії максимальним розміром десятьма прожитковими мінімумам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження розміром десятьма прожитковими мінімумами починаючи з 01 березня 2025 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є пенсіонером по лінії Державного департаменту з питань виконання кримінальник покарань України та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII). Позивач стверджує, що відповідач після проведеного перерахунку протиправно з 01.03.2025 виплачує позивачу проіндексовану пенсію з обмеженням її розміру максимальним розміром 23610 грн. Позивач вважає, що оскільки Конституційний Суд України визнав обмеження розміру виплати пенсії неконституційним, відповідач порушує закон та його право на належне пенсійне забезпечення.
Ухвалою судді від 11.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій. Вказаною ухвалою суддя встановила відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідачем надано суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
У період 18.06.2025 суддя Казанчук Г.П. тимчасово не здійснювала правосуддя у зв'язку з навчанням у Національній школі суддів України, з 23.06.2025 по 04.07.2025 - у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області і отримує пенсію за вислугу років по лінії Державного департаменту з питань виконання кримінальник покарань України відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII).
Відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з метою її індексації з 01.03.2025 року (а.с.25).
При цьому, здійснюючи перерахунок пенсії з 01.03.2025 р. визначив її основний розмір в 27642,20 грн (36779,40 грн. х 67%), а з урахуванням доплат (підвищень і допомог) 27642,20 грн. Воднораз, обмежив розмір пенсії, належної до виплати, сумою 23610 грн.
Позивач, отримавши пенсію у меншому розмірі, 15.04.2025 звернуся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2025 без обмеження з урахуванням індексації відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (а.с.8).
За результатами розгляду вказаної заяви, відповідач листом від 24.04.2025 повідомив позивача про відсутність законних підстав та відповідних повноважень для проведення перерахунку пенсії з урахуванням індексації згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2024 року № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (а.с.9).
Позивач звернувся до суду з цим позовом, стверджуючи, що з 01.03.2025 року пенсія виплачується йому у заниженому/обмеженому розмірі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спеціальний Закон, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України "Про заходи щодо законодавчого реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 за № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Приймаючи таке рішення Конституційний Суд України виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16.12.2021 у справі №400/2085/19.
Таким чином, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 31 січня 2019 року у справі № 638/6363/17, від 12 березня 2019 року у справі № 522/3049/17, від 31 березня 2021 року у справі № 815/3000/17 та від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19.
Суд також врахував, що рішенням Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 (231/21, 415/21) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 8 липня 2011 року № 3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Отже, чинне законодавство не містить норм, які б визначали розмір такого максимального обмеження.
Згідно з протоколом ГУ ПФУ в Кіровоградській області розмір нарахованої позивачу пенсії з 01.03.2025 року становить грн, з яких:
- 24642,20 грн. (36779,40 грн. х 67 %) - основний розмір пенсії;
- 1500,00 грн - індексація базового ОСНП 2024;
- 1500,00 грн - індексація базового ОСНП 2025.
Загальний розмір пенсії позивача згідно вказаного розрахунку складає 27642,20 грн (а.с.25).
Однак відповідач обмежив розмір пенсійної виплати, належної позивачу до виплати з 01.03.2025 року сумою 23610 грн (а.с.25).
Із зазначеного суд висновує, що відповідач обмежив розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність саме з 01.03.2025 та у такому ж заниженому розмірі пенсія виплачується позивачу на момент розгляду справи.
Оскільки як вказано судом вище, чинне законодавство не містить норм, які б визначали розмір такого максимального обмеження, тому суд прийшов до висновку, що відповідач при виплаті позивачу пенсії незаконно обмежив максимальний розмір щомісячної пенсії позивача сумою 23610,00 грн, фактично позбавивши позивача права на отримання її у повному розмірі.
Тож дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії позивача та невиплати йому пенсії у повному розмірі слід визнати протиправними та зобов'язати відповідача виплатити йому пенсію без обмеження її максимального розміру та з урахуванням усіх встановлених йому підвищень, доплат та надбавок до пенсії, починаючи з 01.03.2025 року, а позовні вимоги слід задовольнити.
Разом з тим, суд не приймає посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №1279 від 16.12.2020 року "Деякі питання організації виплати пенсій та грошової допомоги", якою визначено механізм фінансування пенсій та інших виплат, які згідно із законодавством проводяться за рахунок коштів Пенсійного фонду України, та зазначає, що вказане питання не є предметом спору у цій справі. Більш того, як на переконання суду, саме на Головне управління Фонду покладено обов'язок призначення (перерахунку) та виплати пенсій. При чому, така виплата здійснюється за відповідним механізмом, передбаченим Порядком №1596 через відповідні рахунки в банках за процедурою, шляхом забезпечення, в тому числі, централізованого перерахування коштів для виплати пенсій за списками, обов'язок складання та подання установам уповноважених банків через Пенсійний фонд України яких, покладено на Головні управління.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.11).
Таким чином, враховуючи положення статті 139 КАС України та задоволення позову, суд дійшов висновку про те, що на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача
Керуючись статями 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25009; код ЄДРПОУ 20632802) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо обмеження з 01.03.2025 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та невиплати її у повному розмірі.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити нараховану з 01.03.2025 року ОСОБА_1 пенсію без обмеження її максимальним розміром та з урахуванням усіх належних йому підвищень, доплат та надбавок до пенсії.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Копію рішення суду направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК