КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91
07 липня 2025 року Справа № 580/3933/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І. І., розглянувши у порядку письмового провадження із дотриманням правил загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - відповідач, КДКП), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 20.08.2020 №196дп-20 у дисциплінарному провадженні №07-199дс-93дп-20 та №07-504дс-169дп-20, та закрити дисциплінарне провадження.
Позиції сторін
Позивач вказує на відсутність обставин та підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності спірним рішенням.
ОСОБА_1 зазначає, що на засіданні КДКП 04.09.2019 де розглядалось клопотання керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 ОСОБА_2 про визнання його таким, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності, було також оголошено лист від ОСОБА_3 , що надійшов в серпні 2019 року який не погоджувався із зняттям із позивача дисциплінарного стягнення, але доказів відсутності підстав для не зняття дисциплінарного стягнення останній не надав до комісії.
Відповідно, на засіданні КДКП 04.09.2019 позивач надав відповідь на запитання члена КДКП у вигляді власної думки та зазначив про те, що жодних відомостей які можуть завадити зняттю з нього дисциплінарного стягнення у ОСОБА_3 відсутні. Зокрема, вказав, що ОСОБА_3 написав листа мабуть через те, що вважає його та ОСОБА_2 своїми ворогами, оскільки вони були призначені керівниками в місцеву прокуратуру, якою він керував раніше і дуже за це хвилювався, а також активно розслідують кримінальні провадження, які за його керування не розслідувались, у тому числі щодо діяльності нелегальних автозаправних пунктів в м. Запоріжжя, що викликає його невдоволення, оскільки розуміє свою причетність.
Позивач зауважив, що надав свою відповідь виключно сформувавши свою власну думку щодо поведінки ОСОБА_3 , враховуючи предмет порушених кримінальних проваджень щодо діяльності нелегальних автозаправних пунктів в м. Запоріжжя, та як проводились розслідування у справах, опираючись також на інформацію із загальнодоступних джерел інтернет - видань серед інших, де Національний антикорупційний портал «Антикор», «Багнет» тощо.
Додав, що надавав пояснення знаходячись у відпустці, відповідно не перебуваючи під час виконання службових обов'язків.
Застосовуючи положення ст. 21 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та правові висновки Верховного Суду у постанові від 22.07.2020 у справі №809/538/17 щодо підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за порушення правил прокурорської етики, наполягає, що його висловлювання, яке було правдивою відповіддю на запитання члена КДКП, є несумісним з правовим статусом прокурора та завданнями прокуратури, або якимось чином підриває її авторитет.
Відповідач вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, зазначає, що до КДКП 19.09.2019 надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_4 про вчинення заступником керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого п. п. 6, 9 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру». Наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 № 9 було створено кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів. Дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 передано до новоствореної кадрової комісії та за допомогою автоматизованої системи розподілу 21.01.2020 визначено члену кадрової комісії ОСОБА_5 , якою за результатами перевірки 11.03.2020 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА_1 . Крім цього, до кадрової комісії 21.04.2020 надійшла аналогічна дисциплінарна скарга прокурора Запорізької області ОСОБА_6 про вчинення цим же прокурором дисциплінарного проступку, передбаченого п. п. 5, 6 ч.1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», яку автоматизованою системою розподілу визначено члену кадрової комісії ОСОБА_5 . За результатами розгляду скарги 23.04.2020 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07-504дс-169дп-20 стосовно прокурора ОСОБА_1 та за результатами перевірки 15.07.2020 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку вказаного прокурора.
Кадровою комісією вирішено провести розгляд висновків про наявність дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА_1 та за його результатами прийняти одне рішення.
Так, кадровою комісією за результатами вивчення дисциплінарних скарг, проведення перевірки, викладених у них обставин, у тому числі шляхом витребування матеріалів і пояснень, встановлено, що до прокуратури Запорізької області 02.12.2019 надійшла інформація керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 , у якій останній повідомив, що заступник керівника цієї прокуратури ОСОБА_1 під час своєї промови на засіданні КДКП 04.09.2019 публічно та безпідставно, на його думку, звинуватив його у причетності до функціонування нелегальних АГЗП на території м. Запоріжжя.
У зв'язку з цим, ОСОБА_3 вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
На виконання наказу прокурора Запорізької області від 09.01.2020 № 7 комісією прокуратури області проведено службове розслідування за фактами, викладеними у зверненні керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_3 стосовно заступника керівника цієї прокуратури ОСОБА_1 .
За результатами службового розслідування складено висновок від 03.04.2020, затверджений того ж дня прокурором Запорізької області, про те, що вищевказане висловлення ОСОБА_1 на засіданні КДКП стосовно ОСОБА_3 в ході службового розслідування знайшло своє спростування, а прокурором ОСОБА_1 допущено порушення вимог ст. ст. 4,10,11,21 та 29 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та в його діях вбачаються ознаки дисциплінарного проступку (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності) що, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для дисциплінарної відповідальності прокурора. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 21 ст. 45 Закону України «Про прокуратуру» комісією рекомендовано передати дисциплінарну скаргу про вчинення заступником керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_1 дисциплінарного проступку до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів.
Як встановлено у ході службового розслідування, знайшло своє відображення у дисциплінарних скаргах та підтверджено у ході розгляду кадровою комісією, на засіданні Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів 04.09.2019 серед інших питань розглядалось клопотання керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_2 про визнання заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_1 таким, який не притягувався до дисциплінарної відповідальності. Зокрема, під час засідання членом комісії ОСОБА_7 задано питання ОСОБА_1 : «Чи може він спрогнозувати як з'явився лист керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України?», на що ОСОБА_1 відповів, що в нього є догадки, ОСОБА_8 на нього нападає, у зв'язку з чим він змушений відповісти. Вказав про те, що Мазурики мають власний бізнес пов'язаний із нелегальними АЗС по місту, що йому відомо із наявних кримінальних проваджень які розслідуються також ОСОБА_1 . Останній вказав, що він розуміє причетність сім'ї ОСОБА_8 до нелегальних АЗС відповідно в ОСОБА_3 наявне незадоволення. ОСОБА_1 також надав відповідні письмові пояснення.
Доводи ОСОБА_1 перевірялись кадровою комісією та їм надано оцінку у відповідному рішенні.
Приймаючи оскаржуване рішення, комісія дійшла висновку, що досліджені обставини дисциплінарного провадження дають підстави стверджувати про відсутність втручання чи будь-якого іншого впливу прокурора ОСОБА_1 у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора - ОСОБА_3 , у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення. Оцінка професійної діяльності прокурора ОСОБА_3 чи вказівки щодо вчинення ним певних дій прокурором ОСОБА_1 не висловлювались. Із загального змісту виступу жодним чином не вбачається звинувачення ОСОБА_3 або скаржника у вчиненні кримінального правопорушення, а висловлено припущення про причетність, без уточнення її форми, до роботи нелегальних АЗС. За вказаних обставин, за умови комплексного підходу до розуміння висловлювань кадрова комісія заперечила наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за п. 9 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».
Щодо дисциплінарної скарги прокурора ОСОБА_6 зміст якої вказує про наявність підстав для притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», а саме за одноразове грубе порушення правил прокурорської етики та вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, кадрова комісія у прийнятому рішенні детально обґрунтувала його мотиви.
Кадрова комісія, надаючи оцінку вказаним діям прокурора ОСОБА_1 , звертає увагу на те, що унікальність ознак діяльності органів прокуратури випливає з ролі і місця прокуратури у державному механізмі і юридичній системі, зі специфіки її функцій, особливостей правового статусу прокурора. Твердження, зроблені ОСОБА_1 на засіданні КДКП стосовно причетності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи нелегальних АГЗП, що є предметом кримінального розслідування, не могли не сприяти формуванню думки у членів комісії про причетність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до злочинів, які розслідуються в межах кримінальних проваджень деталями слідства у яких в достатній мірі володів ОСОБА_1 як прокурор під час виконання своїх службових обов'язків. Висловлені ним твердження, як з'ясувалось ґрунтувались лише на чутках та публікаціях у ЗМІ. Це також підтверджено самим ОСОБА_1 , поясненнями ОСОБА_2 та протоколами оперативних нарад, на яких заслуховувався стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях за фактами роботи нелегальних автозаправних станцій або автогазозаправних пунктів. Такі висловлювання ОСОБА_1 через їх необ'єктивність, і явний суб'єктивізм безперечно можуть зашкодити його репутації як прокурора породжуючи сумніви у його безпристрасності, наявності заздалегідь сформованої позиції на рахунок інших осіб у своїй повсякденній роботі, що може негативно позначитись на прийнятті рішень, зокрема спрямування у певному напрямку досудового розслідування, а отже зашкодити авторитету прокуратури в цілому. Описана поведінка прокурора ОСОБА_1 грубо порушує етичні стандарти професійної поведінки прокурорів, викликає негативне ставлення громадськості до співробітників органів прокуратури та, відповідно, підриває авторитет органів прокуратури в цілому.
Відповідно, кадрова комісія дійшла однозначного висновку, що зазначені правові положення у сукупності з обставинами, встановленими в межах дисциплінарного провадження, свідчать про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме одноразового грубого порушення правил прокурорської етики (п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»).
Відповідач зауважив, що позиція позивача ґрунтується на доводах, що були предметом дослідження кадрової комісії, позивач не спростовує висновки щодо них та позов не містить посилань на норми законодавства, яким оскаржуване рішення не відповідає.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 23.09.2020 адміністративну справу №580/3933/20 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.10.2020 дану адміністративну справу прийнято до провадження та визначено здійснювати розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
10.02.2025 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 10.02.2025 справа розподілена судді Войтович І.І.
Ухвалою суду від 18.02.2025 прийнято адміністративну справу до провадження Київського окружного адміністративного суду, справу визначено до розгляду одноособово суддею Войтович І.І. за правилами загального позовного провадження, розпочати підготовку справи до судового розгляду та призначити справу до судового розгляду на 17 березня 2025 року о 10:30 год.
В справі зареєстровано відзив (13.07.2020) та відповідь на відзив (20.11.2020), матеріали дисциплінарного провадження (27.11.2020).
17.03.2025 в підготовче засідання прибув представник відповідача Кіцнак П.О. Позивач та/або представник до суду не прибув, у зв'язку з чим, суд порадившись на місці ухвалив про відкладення засідання на іншу дату та час.
Підготовче судове засідання призначено на 02.04.2025 о 10:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
19.03.2025 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання, яке призначено на 02.04.2025 о 10:30 год. а також всі наступні судові засідання без його участі.
02.04.2025 до суду прибув представник відповідача та подав заяву про закриття підготовчого провадження в порядку письмового провадження та призначення розгляду справи по суті.
Додаткових доказів, пояснень чи клопотань від сторін по справі до суду не надійшло.
Ухвалою суду від 02.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23 квітня 2025 року о 13:00 год.
Судове засідання призначене на 23.04.2025 о 13:00 год. знято з розгляду у зв'язку із перебуванням судді Войтовича І.І. у відпустці.
Наступне судове засідання призначено на 04.06.2025 о 10:30 год., про що сторони у справі повідомлені належним чином.
В судове засідання 04.06.2025 прибув представник відповідача Кіцнак П.О.
Суд враховує подану заяву позивачем від 19.03.2025 про проведення судових засідань без його участі, вимоги викладені в позові підтримує в повному обсязі, просить скасувати спірне рішення. Інших заяв від позивача чи його представника до суду не надійшло.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні.
Встановивши правові позиції сторін, заслухавши доводи представника відповідача, перевіривши доводи позивача та відповідача наданими до суду доказами, за відсутності заперечень учасника по справі, судом на місці ухвалено завершити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
ОСОБА_1 з 06.05.2019 по 24.05.2020 працював на посаді заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області.
Згідно з розподілом обов'язків, до кінця вересня 2019 року на нього покладалась, у тому числі, організація нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування Вознесенівським відділенням поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.
На час виникнення спірних правовідносин наказом прокурора Сумської області від 25.05.2020 № 120к ОСОБА_1 було призначено з 26.05.2020 на посаду прокурора Шосткинської місцевої прокуратури на період відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами основного працівника ОСОБА_9 в порядку переведення з прокуратури Запорізької області.
ОСОБА_1 згідно наказу Генерального прокурора України від 29.12.2018 № 5дк за неналежне виконання службових обов'язків керівника Черкаської місцевої прокуратури ОСОБА_1 за рішенням КДКП від 12.12.2018 №566дп-18 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності - оголошено догану та на час виникнення спору вважався таким, який не притягувався до дисциплінарної відповідальності, згідно з ч. 2 ст. 49 Закону України «Про прокуратуру».
На час розгляду даної справи судом, ОСОБА_1 займає посаду прокурора відділу Черкаської обласної прокуратури та відряджений до Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону.
Так, до Кадровою комісією з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - кадрова комісія, КДКП) 19.09.2019 надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_4 про вчинення заступником керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку за п. п. 6,9 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» щодо висловлень зроблених ОСОБА_1 на засіданні КДКП 04.09.2019.
Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг для вирішення питання про відкриття дисциплінарного провадження дисциплінарну скаргу того ж дня розподілено члену КДКП ОСОБА_10 .
У зв'язку із набранням чинності (з 25.09.2019) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-ІХ до 01.09.2021 зупинено дію положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, що регламентували роботу КДКП, звільнено голову комісії та її членів і достроково припинено їх повноваження.
Відповідно до пп. 7 п. 22 розд. II Закону № 113-ІХ тимчасово, до 01.09.2021, в Офісі Генерального прокурора, у кожній обласній прокуратурі утворюються відповідні кадрові комісії як органи для забезпечення, у тому числі розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 № 267 створено третю кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - третя кадрова комісія), до якої передано нерозглянуті КДКП дисциплінарні скарги.
Автоматизованою системою дисциплінарну скаргу розподілено 05.12.2019 члену третьої кадрової комісії ОСОБА_11 , яким 20.12.2019 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2-1534дс-181 дп-19 (07-199дс-93дп-20) стосовно ОСОБА_1 .
Наказом Генерального прокурора від 28.12.2019 № 365 визнано таким, що втратив чинність наказ Генерального прокурора від 04.11.2019 № 267, яким створено третю кадрову комісію.
Наказом Генерального прокурора від 09.01.2020 № 9 створено кадрову комісію з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів.
Дисциплінарне провадження стосовно ОСОБА_1 передано до новоствореної кадрової комісії та за допомогою) автоматизованої системи розподілу 21.01.2020 визначено члену кадрової комісії ОСОБА_5 (протокол розподілу між членами кадрової комісії від 21.01.2020), якою за результатами перевірки 11.03.2020 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку прокурора ОСОБА_1 .
Також, до кадрової комісії 21.04.2020 надійшла дисциплінарна скарга прокурора Запорізької області ОСОБА_6 про вчинення цим же прокурором дисциплінарного проступку за п. п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку із висловленнями на засіданні КДКП 04.09.2019, яку автоматизованою системою розподілу визначено члену кадрової комісії ОСОБА_5 (протокол розподілу між членами кадрової комісії від 21.04.2020).
За результатами розгляду скарги 23.04.2020 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07-504дс-169дп-20 стосовно прокурора ОСОБА_1 та за результатами перевірки 15.07.2020 складено висновок про наявність дисциплінарного проступку вказаного прокурора.
КДКП у складі головуючого - ОСОБА_12 , членів кадрової комісії - ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , розглянуто висновки про наявність дисциплінарного проступку в діях заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури №2 Запорізької області ОСОБА_1 у дисциплінарному провадженні № 07-199дс-93дп-20 (попередній № 11/2-1534дс-181дп-19) та № 07-504дс-169дп-20.
КДКП було опрацьовано подані ОСОБА_4 та ОСОБА_6 скарги, перевіряючи обставини викладені в скаргах, кадровою комісією також витребувано матеріали, пояснення, зокрема, висновок від 03.04.2020 проведеного службового розслідування за фактами, викладеними у зверненні керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_3 стосовно заступника керівника цієї прокуратури ОСОБА_1 , затверджений прокурором Запорізької області 03.04.2020.
Звернення ОСОБА_3 стосувалось висловлювань ОСОБА_1 на засіданні КДКП 04.09.2019 на якому останній публічно та безпідставно, на його думку, звинуватив його у причетності до функціонування нелегальних АЗС на території м. Запоріжжя. У зв'язку з цим, ОСОБА_3 вважає, що в діях ОСОБА_1 вбачається порушення Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.
На даному засіданні КДКП 04.09.2019 також розглядалось клопотання керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_2 про визнання його таким, який не притягувався до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно службовим розслідуванням зафіксовано, що на засіданні КДКП 04.09.2019, на якому приймав участь ОСОБА_1 останній зробив висловлення: - «Він (керівник Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 ) є впливовою людиною, не дивлячись на його молодий вік, у Запоріжжі. Батько у нього був працівником прокуратури -заступником прокурора області. Зараз, наскільки мені відомо, вони мають власний бізнес, нелегальні АЗС, я це можу казати оскільки у нас є кримінальні провадження за цим фактом вчасності, і ми їх розслідуємо також. І ми розуміємо, що він має причетність, звичайно там немає прізвища але він має причетність і ми боремося з цими нелегальними АЗС по місту, звичайно це викликає його незадоволення».
КДКП дійшла висновку про те, що вищевказане висловлення ОСОБА_1 на засіданні 04.09.2019 стосовно ОСОБА_3 , в ході службового розслідування знайшло своє спростування. Прокурором ОСОБА_1 допущено порушення вимог ст. ст. 4,10,11,21 та 29 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів та в його діях вбачаються ознаки дисциплінарного проступку (вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності) що, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» є підставою для дисциплінарної відповідальності прокурора.
У зв'язку з цим, відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України «Про прокуратуру» комісією рекомендовано подати дисциплінарну скаргу про вчинення заступником керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_1 дисциплінарного проступку до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів.
На засіданні 04.09.2019 було оголошено отриманий лист, який надійшов від ОСОБА_3 , який наприкінці серпня 2019 року був поновлений на посаді керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2. У вказаному листі йшлося про незгоду ОСОБА_3 з клопотанням щодо дострокового зняття з ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення, оскільки у нього є відомості, які перешкоджають цьому, проте він зможе надати їх пізніше, оскільки перебуває на лікарняному, а тому просить перенести засідання на іншу дату.
Відповідно, розглядаючи на засіданні 04.09.2019 клопотання керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_2 про визнання заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області ОСОБА_1 таким, який не притягувався до дисциплінарної відповідальності, членом комісії ОСОБА_7 було задано питання ОСОБА_1 : «Чи може він спрогнозувати як з'явився лист керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України?».
На це ОСОБА_1 відповів: «Ну, догадки у мене єсть. Ось я щас за п'ять хвилин які я почув цей лист я можу свої догадки [нерозбірливо] оп'ять це я пов'язую з Мазуриком, оскільки він є [репліка члена комісії]. Я вибачаюсь, но оскільки він на мене нападає, то я змушений відповісти, хоча б вам пояснити ситуацію. Він є впливовою людиною не дивлячись на його молодий вік у Запоріжжі оскільки батько у нього працює, є працівником, був працівником прокуратури - заступником прокурора області. Зараз, наскільки мені відомо мають власний бізнес, нелегальні АЗС. Я це можу казати тому, що у нас є кримінальні провадження за цим фактом вчасності і ми їх розслідуємо також. І ми розуміємо, що він має причетність там, звичайно, немає прізвища, але він має причетність і боримось з цими нелегальними АЗС по місту. Звичайно це викликає його незадоволення. Щодо листа Генінспекції, ну я можу догатуватись про те що він міг там якось використовуючи свої знання, зв'язки. Ну, я не хочу оговорювати нікого просто напросто».
Зазначена розмова підтверджується відеозаписом засідання КДКП від 04.09.2019.
КДКП з приводу вказаних обставин прокурор ОСОБА_1 пояснив, що з 06.05.2019 працював на посаді заступника керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області та згідно з розподілом обов'язків до кінця вересня 2019 року на нього покладалась, у тому числі, організація нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування Вознесенівським ВП ДВП ГУНП в Запорізькій області. У провадженні зазначеного слідчого відділу поліції перебувало кримінальне провадження щодо незаконної діяльності ряду автогазозаправних пунктів на території Вознесенівського району м. Запоріжжя, яке було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще у 2018 році. Дане кримінальне провадження після призначення його на посаду заступника керівника місцевої прокуратур- було витребувано з Вознесенівського ВП та у другій половині травня 2019 року заслухано на оперативній нараді при керівнику прокуратури (на той час) ОСОБА_2 з участю процесуальних прокурорів та працівників поліції. Було з'ясовано, що з часу внесення відомостей в ЄРДР у провадженні активних слідчих дій не проводилося, заходів щодо припинення незаконної діяльності АГЗП не вживалося. За результатами наради у даному кримінальному провадженні, а також у інших кримінальних провадженнях аналогічної категорії, які теж заслуховувалися на цій нараді, але розслідувались іншими піднаглядними місцевій прокуратурі відділами поліції, процесуальними керівниками слідчим з метою активізації розслідування було надано вказівки. Подальше вивчення вказаних кримінальних проваджень та наступні наради показали, що слідчими поліції все одно не вживаються достатні заходи щодо належного їх розслідування, тому слідчі дії проводилися здебільшого процесуальними керівниками. На запитання до працівників поліції, чому вони не розслідують дані кримінальні провадження була отримана відповідь, що їм не давав цього робити колишній (на той час) керівник Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 , який мав інтерес до продовження роботи автогазозаправних пунктів, що були предметом розслідування. Аналогічну інформацію повідомив і один з представників мережі АЗС міста, який відмовився давати показання на протокол допиту. Оскільки вказана інформація була отримана неофіційно і працівники поліції та АЗС відмовилися про це повідомляти у встановленому законом порядку, передача матеріалів до ДБР не ініціювалась, проте ОСОБА_1 і на теперішній час колишнім керівником місцевої прокуратури ОСОБА_2 продовжували вживатися всі необхідні дії для розслідування кримінальних проваджень. Одночасно, про можливу причетність ОСОБА_3 до покривання діяльності незаконних автогазозаправних пунктів раніше повідомлялося і в загальнодоступних інтернет-виданнях: Національний антикорупційний портал «Антикор», «Багнет» тощо, які він додавав до свого пояснення комісії прокуратури Запорізької області під час проведення службового розслідування.
Все вищеописане дало ОСОБА_1 підстави сформувати власну думку щодо особи ОСОБА_3 , яку він нікому не озвучував.
Щодо листа ОСОБА_3 , ОСОБА_1 зазначив, що він вже дослівно не пам'ятає, але після оголошення вказаного листа ОСОБА_3 , один з членів комісії запитав його: «Чому, на його думку, ОСОБА_3 просить перенести розгляд питання щодо дострокового зняття з нього дисциплінарного стягнення, і які у нього можуть бути відомості щодо нього?».
Відповідаючи на запитання члена комісії, ОСОБА_1 висловив власну думку, що жодних відомостей, які б завадили зняттю з нього дисциплінарного стягнення достроково у ОСОБА_3 немає, а написав він свого листа тому, що мабуть вважає його та ОСОБА_2 особистими ворогами, бо вони були призначені керівниками в місцеву прокуратуру, якою він керував раніше і дуже за це хвилюється, до того ж активно розслідують кримінальні провадження, які за його керування не розслідувалися, у тому числі щодо діяльності нелегальних автогазозаправних пунктів, що і викликає його невдоволення, оскільки вони розуміють, що він має до цього причетність.
У своїх поясненнях ОСОБА_1 наголосив, що він висловлював власну думку, яка сформувалася на підставі даних, які він зазначав вище, відповідаючи на поставлене членом КДКП питання щодо мотивів написання ОСОБА_3 свого листа. Жодних публічних висловлювань з даного приводу ним не робилось та звинувачень не висувалось, це була просто відповідь на поставлене питання. Малося на увазі, що ОСОБА_3 може бути невдоволений його з ОСОБА_2 діями, які виражалися, у тому числі, і в активізації слідчих дій у зазначеному кримінальному провадженні, тому хоче зашкодити зняттю з ОСОБА_1 догани.
Зазначив, що категорично не згодний з доводами дисциплінарної скарги прокурора Запорізької області про те, що він своїми словами, які стосувалися особи ОСОБА_3 , намагався створити враження перед КДКП про свою принциповість у виконанні службових обов'язків і некомпетентність ОСОБА_3 , намагаючись його оговорити, чим і порушив Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів.
Пояснив, що якби це було дійсно так, то він розповідав би про це за власною ініціативою. Проте вказане ним було озвучене лише у відповідь на поставлене членом КДКП запитання, на яке він намагався відповісти правдиво, як і думав. Без цього питання, не було б і цієї відповіді, оскільки він не збирався про це говорити.
Вважає, що у дисциплінарній скарзі не ураховано публікації в мережі інтернет на тему можливої причетності ОСОБА_3 до покривання діяльності незаконних АГЗП на території м. Запоріжжя, які є загальнодоступними і публікувалися задовго до 04.09.2019.
Просив урахувати викладені ним доводи та відмовити у задоволенні цієї дисциплінарної скарги, оскільки не мав жодного умислу на порушення Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів чи вчинення будь-яких інших протиправних дій, а тільки надавав відповідь на запитання члена КДКП так, як дійсно думав, і в нього були для цього підстави, наведені у поясненні.
Аналогічні пояснення ОСОБА_1 надав під час проведеного прокуратурою Запорізької області службового розслідування, долучивши до нього роздруківки публікацій з загальнодоступних інтернет-видань: «Прокурор Мазурик и его «Команда»: от чего кайфует и о чем мечтает ОПТ «Молодежь» - портал АНТИКОР; «Дело члена ОПТ «Молодежь» прокурора Мазурика: тест для Совета прокуроров Украины» - www.bagnet.org; «Товарища Маузера» не спасет дешовая демагогия, или Почему должен быть уволен Роман Мазурик» - портал АНТИКОР, вказавши, що на засіданні КДКП висловлював власну думку щодо особи ОСОБА_3 , яка сформувалася на підставі даних, про які ним зазначено у поясненнях. Жодних публічних висловлювань з даного приводу ним не робилося.
Під час проведення службового розслідування комісією прокуратури Запорізької області вивчено матеріали кримінальних проваджень за фактами незаконного функціонування АЗС/АГЗС, розташованих на територіях Вознесенівського, Комунарського району м. Запоріжжя та Запорізького району. Установлено, що будь-які дані, які б вказували на обставини, про які зазначав у своїх поясненнях ОСОБА_1 , матеріали цих проваджень не містять.
У наданих комісії прокуратури Запорізької області поясненнях прокурор Маслюк О.М. зазначив, що перебуваючи на посаді керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ним вивчались кримінальні провадження щодо діяльності нелегальних АЗС та було встановлено неналежний стан досудового розслідування у цих провадженнях. Це стало предметом неодноразового заслуховування на оперативних нарадах, у тому числі за участю працівників поліції. На нарадах піднімалися питання щодо належного розслідування та вжиття заходів до його активізації. З приводу конкретних висловлювань на цих нарадах про причетність прокурора ОСОБА_3 до нелегальної діяльності АЗС, він не пам'ятає. Проте у кулуарних розмовах працівниками поліції велась розмова, що це питання відбувалося не без причетності ОСОБА_3 . Відомих йому фактів достовірного характеру про причетність останнього до незаконної діяльності АЗС чи АЗГС він не знає. Вважає, що це можливо нічим не підтверджені чутки про причетність ОСОБА_3 до зазначеної вище діяльності АЗС, які розповсюджуються серед працівників органів прокуратури області та працівників органів поліції.
Крім цього під час перевірки у дисциплінарному провадженні встановлено, що при в.о. керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_16 за участю процесуальних керівників, слідчих та начальників слідчих підрозділів 11.09.2019 проведено оперативну нараду щодо стану досудового розслідування та підстав для визначення підслідності за Державним бюро розслідувань 5 кримінальних проваджень щодо незаконної діяльності автозаправних станцій і автогазозаправних пунктів.
На цій нараді заслухано інформацію ОСОБА_16 про те, що заступник керівника Запорізької місцевої прокуратури № 2- ОСОБА_1 під час засідання КДКП 04.09.2019 повідомив про відомі йому факти вчинення правопорушень керівником Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 .
Зокрема, ОСОБА_1 зазначив наступне: «Він (керівник Запорізької місцевої прокуратури № 2 ОСОБА_3 ) є впливовою людиною, не дивлячись на його молодий вік, у м. Запоріжжі. Батько у нього був працівником прокуратури - заступником, прокурора області. Зараз, наскільки мені відомо, вони мають власний бізнес, нелегальні АЗС, я це можу казати оскільки у нас є кримінальні провадження за цим фактом вчасності, і ми їх розслідуємо також. І ми розуміємо, що він має причетність, звичайно там немає прізвища але він має причетність і ми боремося з цими нелегальними АЗС по місту, звичайно це викликає його незадоволення».
Відповідно по скарзі ОСОБА_3 комісія дійшла висновку про те, що за результатами заслуховування та наданих усіма присутніми пояснень, інформації щодо втручання у хід досудового розслідування вказаних кримінальних проваджень з боку ОСОБА_3 та фактів щодо причетності останнього до діяльності нелегальних АГЗС, здобуто не було. У протоколі наради також зазначено, що «...не встановлено жодного факту та не отримано жодної інформації, яка може свідчити про причетність до обставин, які розслідуються будь кого з працівників правоохоронних органів. Крім того, у ході розслідування кримінального провадження не надходило жодної інформації про нібито причетність ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до функціонування будь яких «нелегальних» АЗС».
Застосовуючи положення ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» за якою «для з'ясування того, чи дотримано пункт 2 статті 6, необхідно було зважити не лише на фактичні висловлювання державної посадової особи, а й на контекст, у якому їх було зроблено» у справі «Грабчук проти України», в якому «питання, чи порушує твердження посадової особи принцип презумпції невинуватості, має бути з'ясоване у контексті тих фактичних обставин, у яких це твердження було зроблене», кадровою комісією зазначено про те, що твердження прокурора Шелудякова С.В. 04.09.2019 на засіданні КДКП щодо ОСОБА_3 його бізнезу, нелегальних АЗС, наявність кримінальних проваджень щодо нелегальних АЗС, були надані не в рамках самих кримінальних проваджень, а упродовж діалогу з приводу можливості дострокового зняття з нього дисциплінарного стягнення. Метою таких висловів очевидно було пояснення власного відношення до ситуації у відповідь на безпосереднє запитання члена КДКП, тому відповідь адресована виключно членам цієї комісії та висловлювала особисту думку ОСОБА_1 , який в день її засідання перебував у відпустці згідно наказу прокурора Запорізької області від 04.09.2022 №1579к, тому не міг висловлювати офіційну позицію. Ці обставини також дають підстави стверджувати про відсутність втручання чи будь-якого іншого впливу прокурора ОСОБА_1 у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора - ОСОБА_3 , у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення. Оцінка професійної діяльності прокурора ОСОБА_3 чи вказівки щодо вчинення ним певних дій прокурором ОСОБА_1 не висловлювались. Із загального змісту виступу жодним чином не вбачається звинувачення ОСОБА_3 або скаржника у вчиненні кримінального правопорушення, а висловлено припущення про причетність, без уточнення її форми, до роботи нелегальних АЗС. У даному випадку звинувачення у вчиненні злочину не було, що також підтверджується останнім реченням виступу ОСОБА_1 : «Ну, я не хочу оговорювати нікого просто напросто».
За вказаних обставин, за умови комплексного підходу до розуміння висловлювань КДКП зазначила про те, що відсутні підстави стверджувати про порушення ОСОБА_1 презумпції невинуватості, а отже і наявності підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за п. 9 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру».
Щодо дисциплінарної скарги ОСОБА_6 КДКП вказує на принципи та стандарти доказування наявності дисциплінарного проступку, порушення п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», зазначає, що у дисциплінарному провадженні не встановлено конкретних фактів, які безумовно свідчать про вчинення прокурором ОСОБА_1 дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.
Надаючи оцінку вказаним діям прокурора ОСОБА_1 , застосовуючи до п. 4 ч. 4 ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст. 4, 10, 11, 33 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс), затвердженого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017, кадрова комісія звертає увагу на те, що унікальність ознак діяльності органів прокуратури випливає з ролі і місця прокуратури у державному механізмі і юридичній системі, зі специфіки її функцій, особливостей правового статусу прокурора. Прокурор ОСОБА_1 ознайомився з положеннями Кодексу, преамбулою якого визначено основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою, окрім іншого зокрема зазначає, що за абзацом 2 ст. 21 Кодексу зобов'язано прокурора не допускати висловлювань, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс. Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов'язків прокурорів, прийнятих Міжнародною Асоціацією прокурорів 23.04.1999, прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правилами та етикою їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.
Кадрова комісія також зазначила, що твердження, зроблені ОСОБА_1 на засіданні КДКП 04.09.2019 стосовно причетності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до роботи нелегальних АЗС, що є предметом кримінального розслідування були далекими від обережних. В результаті ці твердження не могли не сприяти формуванню думки у членів комісії про причетність ОСОБА_3 і ОСОБА_4 до злочинів, які розслідуються в межах кримінальних проваджень деталями слідства у яких в достатній мірі володів ОСОБА_1 як прокурор під час виконання своїх службових обов'язків. Висловлені ним твердження, як з'ясувалось ґрунтувались лише на чутках та публікаціях у ЗМІ. Це також підтверджено самим ОСОБА_1 , поясненнями ОСОБА_2 та протоколами оперативних нарад, на яких заслуховувався стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях за фактами роботи нелегальних автозаправних станцій або автогазозаправних пунктів. Зокрема, під час виступу ОСОБА_1 зазначив, що: «І ми розуміємо, що він має причетність там, звичайно, не має прізвища, але він має причетність» та у своїх поясненнях вказав: «Все вищеописане дало мені підстави сформувати власну думку щодо особи ОСОБА_3 , яку я нікому не озвучував». Такі висловлювання ОСОБА_1 через їх необ'єктивність, і явний суб'єктивізм безперечно можуть зашкодити його репутації як прокурора породжуючи сумніви у його безпристрасності, наявності заздалегідь сформованої позиції на рахунок інших осіб у своїй повсякденній роботі, що може негативно позначитись на прийнятті рішень, зокрема спрямування у певному напрямку досудового розслідування, а отже зашкодити авторитету прокуратури в цілому. Описана поведінка прокурора ОСОБА_1 грубо порушує етичні стандарти професійної поведінки прокурорів, викликає негативне ставлення громадськості до співробітників органів прокуратури та, відповідно, підриває авторитет органів прокуратури в цілому.
За вказаних обставин кадрова комісія дійшла висновку, що зазначені правові положення у сукупності з обставинами, встановленими в межах дисциплінарного провадження, свідчать про наявність у діях прокурора ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, а саме одноразового грубого порушення правил прокурорської етики (п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру»).
Вчинення дисциплінарного проступку підтверджується: дисциплінарними скаргами від 19.09.2019 та 21.04.2020; матеріалами службового розслідування прокуратури Запорізької області стосовно ОСОБА_1 ; відеозаписом засідання КДКП від 04.09.2019; поясненнями ОСОБА_1 ; іншими матеріалами, зібраними у дисциплінарному провадженні.
Інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності під час перевірки не виявлено.
Із дня вчинення проступку, а саме з 04.09.2019, з урахуванням тимчасової непрацездатності або перебування прокурора ОСОБА_1 у відпустках річний строк для накладення дисциплінарного стягнення не сплинув.
Під час прийняття рішення у дисциплінарному провадженні щодо виду дисциплінарного стягнення з додержанням вимог п. 19 розд. III Порядку взято до уваги характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь його вини, обставини діянь.
Визначаючи вид дисциплінарного стягнення, який є співмірним проступку, кадрова комісія виходить з того, що вчинені прокурором ОСОБА_1 дії шкодять авторитету прокуратури, честі і гідності прокурорської професії. Професійна діяльність прокурорів ґрунтується на принципах, зокрема, професійної честі й гідності, формування довіри до прокуратури; доброчесності, зразковості поведінки та дисциплінованості. Прокурори зобов'язані постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність.
Враховуючи рівень відповідальності прокурора ОСОБА_1 на час вчинення дисциплінарного проступку, кадрова комісія зазначила, що застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді догани є пропорційним вчиненим ним діям.
Відтак, КДКП за встановлене одноразове грубе порушення правил прокурорської етики за п. 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» прийнято рішення від 20.08.2020 №196дп-20 про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора Шосткинської місцевої прокуратури Сумської області ОСОБА_1 та накладення на нього дисциплінарної скарги у вигляді догани.
Рішення надіслано ОСОБА_1 та отримано останнім 31.08.2020, відповідно до наявного у справі поштового повідомлення.
Рішення КДКП від 20.08.2020 №196дп-20 надіслано також до прокуратури Сумської області, останньою наказом №805дк від 21.09.2020 застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді догани (наказом №838дк від 30.09.2020 внесено зміни в допущеній помилці в назві КДКП).
Не погоджуючись із рішенням Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 20.08.2020 №196дп-20 позивач звернувся до суду із даним позовом.
Відтак, спірним у справі є рішення Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів від 20.08.2020 №196дп-20, у зв'язку з чим рішення підлягає перевірці судом на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з дотриманням судом принципів адміністративного судочинства визначені в ч. 3 даної статті кодексу.
Застосовано судом норми права та висновки суду
Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зокрема, в силу частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
За частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 КАС України).
За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
З метою визначення основних принципів, моральних норм правил прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою, Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року, затверджено Кодекс професійної етики та поведінки прокурорів (далі - Кодекс професійної етики), який був чинним на час вчинення позивачем дій, кваліфікованих Комісією як дисциплінарний проступок.
Згідно зі ст. 4 цього Кодексу професійна діяльність прокурорів ґрунтується на принципі, крім інших справедливості, неупередженості та об'єктивності.
Статтею 10 Кодексу передбачено, що прокурор має бути об'єктивним у відносинах з органами влади, громадськістю та окремими особами й усвідомлювати соціальну значимість прокурорської діяльності, міру відповідальності перед суспільством.
За змістом частин 1 та 2 статті 11 зазначеного Кодексу прокурор повинен постійно дбати про свою компетентність, професійну честь і гідність. Своєю доброчесністю, принциповістю, компетентністю, неупередженістю та сумлінним виконанням службових обов'язків сприяти підвищенню авторитету прокуратури та зміцненню довіри громадян до неї.
За змістом статті 19 Кодексу прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів, які можуть створити враження корупційних, у тому числі неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів.
Згідно статті 21 Кодексу зобов'язано прокурор має діяти на підставі закону, неупереджено, незважаючи на приватні інтереси, особисте ставлення до будь-яких осіб, на свої ідеологічні, релігійні або інші особисті погляди чи переконання.
Прокурору слід уникати особистих зв'язків, фінансових і ділових взаємовідносин, що можуть вплинути на неупередженість і об'єктивність виконання професійних обов'язків, скомпрометувати звання прокурора, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс.
Поза службою поводитися коректно і пристойно. При з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб.
У відносинах з громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки (частина 2 статті 31 Кодексу професійної етики).
За правилами статей 32, 33 цього Кодексу передбачено, що оцінка дотримання норм професійної етики та поведінки прокурора може проводитися під час дисциплінарного провадження та надаватися при вирішенні питань щодо підвищення по службі, присвоєння класного чину, підготовці характеристик та рекомендацій. Відповідно до Закону України "Про прокуратуру" прокурори зобов'язані неухильно дотримуватися вимог цього Кодексу.
Їх порушення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. У разі систематичного (два і більше разів протягом одного року) або одноразового грубого порушення правил прокурорської етики прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 4 частини 4 статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов'язаний додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Згідно з частиною 1 статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
За змістом частини 1 статті 45 Закону № 1697-VII дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Дисциплінарне провадження здійснюється Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів.
На підставі частин 4, 6, 9, 10, 11 статті 46 Закону № 1697-VII передбачено, що після відкриття дисциплінарного провадження член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки.
Під час здійснення перевірки член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має право ознайомлюватися з документами, що стосуються предмета перевірки, отримувати їх копії, опитувати прокурорів та інших осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадян, громадських об'єднань необхідну для проведення перевірки інформацію. Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, має право надавати пояснення або відмовитися від їх надання стосовно себе.
Перевірка відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності проводиться у строк, який не перевищує двох місяців із дня реєстрації дисциплінарної скарги, а в разі неможливості завершення перевірки протягом цього строку він може бути продовжений відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, але не більш як на місяць.
Член Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.
Висновок та зібрані у процесі перевірки матеріали передаються на розгляд відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та мають бути отримані його членами не пізніш як за п'ять днів до засідання, на якому такий висновок розглядатиметься.
За частин першої, другої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, має бути надіслано не пізніш як за десять днів до дня проведення засідання.
До повідомлення про час та місце проведення засідання відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, яке надсилається прокурору, додаються копія дисциплінарної скарги та висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора.
Згідно частини третьої статті 47 Закону № 1697-VII висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з'явився на засідання повторно.
Відповідно до частини п'ятої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб.
За частини шостої статті 47 Закону № 1697-VII прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, подавати заяву про його відвід.
Згідно частини третьої статті 48 Закону № 1697-VII при прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
Відповідно до частини шостої статті 48 Закону № 1697-VII рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, викладається в письмовій формі, підписується головуючим і членами відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які брали участь у розгляді висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, і оголошується на засіданні цього органу. Рішення у дисциплінарному провадженні має містити:
1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду прокурора, який притягається до дисциплінарної відповідальності;
2) обставини, встановлені під час здійснення провадження;
3) мотиви, з яких відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, ухвалила рішення;
4) суть рішення за наслідками розгляду із зазначенням виду дисциплінарного стягнення в разі його накладення;
5) порядок і строк оскарження рішення.
Копія рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, вручається прокуророві, стосовно якого воно прийнято, або у семиденний строк надсилається йому поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення. У цей же строк копія рішення надсилається керівникові органу прокуратури, в якому прокурор, стосовно якого воно прийнято, обіймає посаду (частина восьма статті 48 Закону № 1697-VII).
За змістом частини дев'ятої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:
догана;
заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора);
звільнення з посади в органах прокуратури.
Прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення (частина перша статті 50 Закону № 1697-VII).
За даною справою позивач оскаржує рішення КДКП від 20.08.2020 №196дп-20 щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани з мотивів того, що його особисте висловлення на засіданні КДКП 04.09.2019 щодо поведінки прокурора ОСОБА_3 є його власною думкою та така думка не може кваліфікуватись як порушення прокурором правил професійної етики, підривати авторитет прокуратури, враховуючи, що свої особисті висловлювання він надав на час коли не виконував службові обов'язки.
Суд вважає необхідним зазначити, що позивач у справі не оскаржує призначення кадрової комісії, визначення її складу, не оскаржує порядок, процедуру проведення КДКП дисциплінарного провадження.
Окрім означеного вище щодо професійної етики прокурора, суд вказує, що розділом IV «Особиста поведінка» Європейських інструкцій з питань етики та поведінки прокурорів (Будапештські принципи), ухвалених Конференцією генеральних прокурорів країн-членів Ради Європи у 2005 році, які згідно з частиною другою статті 3 Кодексу є нормативною базою правового регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів, передбачено, що прокурори не повинні в приватному житті компрометувати своєю поведінкою чесність, законність та неупередженість органів прокуратури, мають завжди поважати і дотримуватись закону та поводитися таким чином, щоб збільшувалася суспільна довіра до їх професії.
У постанові Великої палати Верховного суду від 03 лютого 2021 року у справі №9901/229/19, на висновки у якій скаржники вказують у своїх касаційних скаргах, наголошено, що поняття «правила прокурорської етики» очевидно не обмежується розміщеними в розділі IV Кодексу вимогами щодо взаємовідносин прокурора з колегами, іншими органами державної влади й посадовими особами, громадянами та засобами масової інформації, а є значно ширшим за змістом. Етичні норми поширюються і на службову сферу, і на приватне життя прокурора, включають у себе як правила професійної діяльності в усіх аспектах, так і вимоги спеціального й загального законодавства і моральні засади суспільного життя. Зазначені норми формують стандарт поведінки, яка має бути взірцем законності, справедливості, дисципліни, людяності, порядності, ввічливості, сприяти довірі й повазі суспільства до органів прокуратури і представників цієї професії.
Вирішуючи питання щодо наявності/відсутності в діях прокурора ознак дисциплінарного проступку, який полягає одноразовому грубому порушенні правил прокурорської етики, суд враховує, що діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки. Відповідно до застосованих судом норм права, прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених законодавством, зокрема, не має права неправомірно втручатися чи здійснювати у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, вплив на службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи суддів, не допускати дій, висловлювань і поведінки, які можуть зашкодити його репутації та авторитету прокуратури, викликати негативний суспільний резонанс, поза службою поводитися коректно і пристойно та при з'ясуванні будь-яких обставин з представниками правоохоронних і контролюючих органів не використовувати свій службовий статус, у тому числі посвідчення прокурора з метою впливу на посадових осіб. У відносинах з громадянами поза службою працівник прокуратури має бути взірцем законослухняності, добропорядності, додержання загальновизнаних норм моралі та поведінки.
Водночас для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за такий дисциплінарний проступок, як одноразове грубе порушення правил прокурорської етики, КДКП має установити, зокрема, факт поведінки, що скомпрометувала звання працівника прокуратури, зашкодила репутації працівника прокуратури та авторитету прокуратури, викликала негативний громадський резонанс.
Згідно зі Стандартами професійної відповідальності та основними обов'язками і правами прокурорів, прийнятими Міжнародною асоціацією прокурорів 23 квітня 1999 року, прокурори повинні: завжди підтримувати честь та гідність професії; поводитись професійно, відповідно до закону, правил та етики їхньої професії; у будь-який час дотримуватись найвищих норм чесності.
Та враховуючи вищезазначене, суд вказує зокрема, що перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною другою статті 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право, у зв'язку з чим, завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Відтак, в межах розгляду даної справи суд може надати правову оцінку рішенню КДКП виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок прокурора на предмет їх достатності для застосованої кваліфікації та виду стягнення.
Водночас у рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі «Hasan and Chaush v.Bulgaria» № 30985/96).
Враховуючи позицію та доводи позивача, суд зазначає що КДКП має дискреційні повноваження на встановлення порушення позивачем правил прокурорської етики за наслідками вчинених ним особистих висловлювань на засіданні КДКП від 04.09.2019 щодо поведінки прокурора ОСОБА_3 , які об'єктивно грунтувались на чутках та публікаціях у ЗМІ, яких необ'єктивність та явний суб'єктивізм беззаперечно зашкоджує репутації позивача як прокурора, породити сумніви у його безпристрастності, сформованої необ'єктивно та заздалегідь позиції щодо інших посадових осіб прокуратури, що має наслідком впливу на прийняття в межах спірних кримінальних проваджень не правомірних рішень, що має відповідно наслідком завдання шкоди та авторитету прокуратури.
Щодо зазначення позивачем про надання відповіді на запитання члена комісії КДКП перебуваючи у відпустці з 20 липня по 03 серпня 2020 року згідно наказу №544вк від 07.07.2020, відповідно не перебуваючи під час виконання службових обов'язків, суд зауважує, що вказані обставини не перешкоджають та не є підставою для не встановлення кадровою комісією в діях прокурора порушення правил прокурорської етики як під час несення служби так і в поза службою, враховуючи що таке дотримання прави прокурорської етики має бути додержано прокурором в любий час, а не лише при безпосередньому виконанні службових обов'язків.
У висновку, суд наголошує, що в контексті встановлених обставин справи, характеру спірних правовідносин адміністративний суд враховуючи положення статті 2 КАС України може оцінити повноту дослідження та врахування відповідним дисциплінарним органом усіх фактів та обставин, які ним з'ясовувались щодо діянь особи у контексті дотримання процедури, не втручаючись при цьому у дискреційні повноваження стосовно визначення «грубості» дисциплінарного правопорушення, суворості обраного дисциплінарного стягнення і наданої юридичної оцінки доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок на предмет їх достатності.
Вказаний висновок суду узгоджується із правовими висновками Верховного Суду сформованими у постанові від 10 жовтня 2024 року у справі № 640/18630/20.
Перевіряючи проведене КДКП дисциплінарне провадження судом встановлено повнота проведеного дослідження матеріалів службового розслідування від 03.04.2020, інформацію зі скарг ОСОБА_4 від 19.09.2019, ОСОБА_6 від 21.04.2020, пояснення надані КДКП ОСОБА_1 , письмові пояснення останнього, відеоматеріали та інші матеріали, дотримання КДКП порядку повідомлення сторін про засідання комісії, врахування усіх фактів та обставин які слугували вчиненню позивачем діяння, надіслання рішення відповідно прокурору, що не спростовувалось позивачем в даній справі.
Суд також враховує, що в даній справі позивач не оскаржує наказ прокуратури Сумської області №805дк від 21.09.2020 яким до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді догани на підставі спірного рішення КДКП.
Відповідно судом, враховуючи вимоги частини другої статті 2 КАС України не встановлено протиправності спірного рішення КДКП від 20.08.2020 №196дп-20 та підстав його скасування.
Протилежного позивачем суду не наведено та не доведено належними і достатніми доказами.
Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до частини першої та частини другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС України).
Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац другий частини другої статті 77 КАС України).
Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Решта доводів сторін не впливають на висновки суду.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
Підстави для розподілу витрат у суду відсутні.
Керуючись статтями 2, 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Войтович І. І.