07 липня 2025 року Справа № 280/2456/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7-А; код ЄДРПОУ 20632802),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б; код ЄДРПОУ 20490012),
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Кіровоградській області), в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Кіровоградській області з відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до її страхового стажу періодів роботи з 09.07.1984 по 28.01.1985, з 17.05.1989 по 24.01.1998;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 09.07.1984 по 28.01.1985 та з 17.05.1989 по 24.01.1998, у зв'язку із чим перерахувати розмір її пенсії з часу призначення.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Вельможко А.І., яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1231046 від 28.03.2025.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком. Втім, до страхового стажу позивача не було включено період її роботи у колгоспі з 09.07.1984 по 24.01.1994. У відповідь на звернення представника позивача щодо причин неврахування оскаржуваних періодів до страхового стажу Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило, що періоди роботи позивача у колгоспі ім. «Калініна» Чернігівського району Запорізької області з 09.07.1984 по 24.01.1994 не було зараховано, оскільки в записах про трудову участь в громадському господарстві не зазначено номери документів та дати за кожен рік на підставі яких внесено записи, а також відсутня довідка про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів. Позивач не погоджується з цим та вважає, що дії відповідача суперечать чинному законодавству, та не відповідають критеріям правомірності дій і рішення суб'єкта владних повноважень. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 07.04.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.04.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області); витребувано від ГУ ПФУ в Запорізькій області докази по справі.
28.04.2025 третя особа надала витребувані докази та пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що заява позивача від 19.02.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) в порядку екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Кіровоградській області та саме цим органом було прийнято рішення у призначені пенсії за віком. Розглянувши заяву позивача з наданими документами згідно відомостей трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи у колгоспі ім. «Калініна» Чернігівського району Запорізької області з 09.07.1984 по 24.01.1994, оскільки, записи не містять інформацію про кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі, відсутні підписи уповноважених осіб, на записах відсутня печатка колгоспу. Уточнюючі або архівні довідки про підтвердження трудового стажу колгоспника, позивачем до органів Пенсійного фонду України не надавались, у зв'язку з чим відповідачем не зараховано вищезазначені періоди. Звертає увагу суду, що позивач просить зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 09.07.1984 по 28.01.1985, з 17.05.1989 по 24.01.1998, але відповідно до розрахунку страхового стажу (копія додається) зараховано періоди, зокрема: 2) 01.04.1983 по 12.06.1984; 3) 29.01.1985 по 16.05.1989; 4) 29.10.1994 по 26.06.1999. Отже, період після 29.10.1994 до 24.01.1998 не може бути предметом спору, оскільки відповідачем вказаний період зарахований для обчислення пенсії за віком відповідачу. Просить відмовити в задоволенні позову.
29.04.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач звернулась із заявою від 19.02.2025 до територіального органу Пенсійного фонду України з питання призначення їй пенсії за віком в порядку визначеному Законом №1058-IV та доданими до заяви документами. За наслідками розгляду заяви гр. ОСОБА_1 від 19.02.2025 щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, а також доданих до заяви документів, ГУ ПФУ в Кіровоградській області рішенням від 26.02.2025 №084850004859 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з урахуванням норм статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV з 24.06.2024. За наслідками розгляду документів доданих до заяви про призначення пенсії до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки колгоспника ( НОМЕР_2 ) з 09.07.1984 по 12.01.1994, оскільки дані про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів завірені не належним чином (відсутні посилання на номер та дату документа на підставі якого внесений запис). Вищезазначений період частково зарахований доглядом за дітьми до досягнення ними трирічного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) з 29.01.1985 по 16.05.1989. Також зазначає, що позивач просить зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 09.07.1984 по 28.01.1985, з 17.05.1989 по 24.01.1998, але відповідно до розрахунку страхового стажу (копія додається) зараховано періоди, зокрема: 01.04.1983 по 12.06.1984; 29.01.1985 по 16.05.1989; 29.10.1994 по 26.06.1999. Отже, період після 29.10.1994 до 24.01.1998 не може бути предметом спору, оскільки Головним управлінням вказаний період зарахований для обчислення пенсії за віком позивачу. Таким чином, Головне управління діяло в межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави вважати, що Головним управління вчинено будь-яку протиправну дію. Зважаючи на зазначене, вимоги позивача є безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству, та не підлягають задоволенню. Також відповідач звертає увагу на пропуск строку звернення до суду з даним позовом. Просить відмовити в задоволенні позову.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 19.02.2025 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі-Порядок 22-1), з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Заява позивача від 19.02.2025 про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Кіровоградській області.
Рішенням від 26.02.2025 №084850004859 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з урахуванням норм статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV з 24.06.2024.
17.03.2025 представник позивача звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою, в якій просив повідомити, чому до страхового стажу ОСОБА_1 не було враховано період її роботи з 09.07.1984 по 28.10.1994 у колгоспі імені Калініна.
У відповідь на заяву ГУ ПФУ в Запорізькій області листом від 21.03.2025 №0800-0211-8/27438 повідомило, що до страхового стажу не зараховано період роботи з 09.07.1984 по 28.10.1994 в колгоспі ім. «Калініна» Чернігівського району Запорізької області, оскільки в записах про трудову участь в громадському господарстві (графа 6 трудової книжки колгоспника від 01.08.1985) щодо встановленого мінімуму трудової участі та його виконання (кількість відпрацьованих вихододнів) не зазначено номери документів та дати за кожен рік, на підставі яких внесено записи, а також відсутня довідка про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не зарахування при призначенні пенсії до страхового стажу періодів роботи з 09.07.1984 по 28.01.1985 та з 17.05.1989 по 24.01.1998, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Щодо твердження відповідача про порушення строку звернення до суду з адміністративним позовом, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За встановленими обставинами справи, рішенням від 26.02.2025 №084850004859 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з урахуванням норм статті 14-6.2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV з 24.06.2024.
При цьому, ГУ ПФУ в Запорізькій області повідомило позивача про не зарахування період роботи з 09.07.1984 по 28.10.1994 в колгоспі ім. «Калініна» Чернігівського району Запорізької області, листом від 21.03.2025.
Позов подано до суду 02.04.2025, а тому суд не вбачає підстав для висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду від дати, коли позивач дізнався про порушення свого права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років.
Статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), який був чинним у період трудової діяльності позивача, що є спірним, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 09.07.1984 по 28.01.1985 та з 17.05.1989 по 24.01.1998 суд зазначає таке.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310).
Згідно п.п. 1, 2 Постанова № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідно до п.п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві; на підставі чого внесено запис (дата і номер), відомості про нагородження та заохочення.
Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови № 310).
Згідно з пунктом 14 Постанови правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.
Отже, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
Згідно із записами №1-5 трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 01.08.1985 позивача встановлено:
- 09.07.1984 прийнята в члени колгоспу імені «Калініна» Чернігівського району Запорізької області (рішення зборів уповноважених членів колгоспу №3 від 04.08.84), призначена на посаду в/фельдшера на молочно-товарну ферму №3 (протокол №3 від 04.08.1985); 24.01.1994 припинила роботу в колгоспі імені «Калініна» Чернігівського району Запорізької області відповідно до поданої заяви (протокол №1 від 05.02.94);
- 12.10.1994 прийнята в члени колгоспу імені «Калініна» Чернігівського району Запорізької області, заправником ГСМ в мех. Відділ №2 (протокол №1 від 07.02.95); 02.08.1999 припинила роботу в колгоспі імені «Калініна» Чернігівського району Запорізької області за власним бажанням (рішення №8 від 02.08.99).
Отже, за даними трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 01.08.1985 позивач працювала у колгоспі імені «Калініна» Чернігівського району Запорізької області в період з 09.07.1984 по 24.01.1994 та з 12.10.1994 по 02.08.1999.
За змістом спірного рішення, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи позивача у колгоспі імені «Калініна» Чернігівського району Запорізької області з 09.07.1984 по 28.10.1994 з посиланням на те, що не зазначено номери документів та дати за кожен рік, на підставі яких внесено записи, а також відсутня довідка про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Згідно із записами, внесеними до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 01.08.1985 (аркуші 19-20), наявна інформація про трудову участь позивача у громадському господарстві, зокрема:
- за 1984 рік: 138 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 138;
- за 1985 рік: 351 відроблених трудодні при встановленому мінімумі трудоднів 250;
- за 1986 рік: 328 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250;
- за 1987 рік: 301 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250;
- за 1988 рік: 355 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250;
- за 1989 рік: 281 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250;
- за 1990 рік: 331 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250;
- за 1991 рік: 256 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250;
- за 1992 рік: 311 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250;
- за 1993 рік: 334 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 250;
- за 1994 рік: 108 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів (з поважних причин) 250.
Отже, позивачем надано трудову книжку колгоспника, в якій містяться відомості про трудову участь в громадському господарстві, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання.
Суд звертає увагу на те, що вказані записи в трудовій книжці зроблено у хронологічній послідовності, відсутні ознаки підчисток та підробок, у відповідній графі наведені підставу для внесення відповідних записів, які завірені печатками та підписами уповноваженої особи.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині означених спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому посилання відповідача на відсутність інформації про встановлений мінімум трудової участі позивача у громадському господарстві та фактично відпрацьовані вихододні не відповідає фактичним обставинам справи.
Слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону України №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною першою статті 101 Закону України № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, Управління таким правом не скористалося.
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи в зарахуванні до страхового стажу позивача часу роботи позивача у період з 09.07.1984 по 24.01.1994 у колгоспі імені «Калініна» Чернігівського району Запорізької області за фактичною тривалістю, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, суд зазначає, що доводи щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу періодів роботи у колгоспі імені «Калініна» Чернігівського району Запорізької області, є необґрунтованими.
При цьому, посилання третьої особи на те, що до страхового стажу позивача не зараховано період з 09.07.1984 по 28.10.1994, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки відповідно до розрахунку страхового стажу позивача, долученого до матеріалів справи, до страхового стажу позивача не було зараховано лише періоди з 09.07.1984 по 28.01.1985 та з 17.05.1989 по 28.10.1994.
За наведеного вище, суд доходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи з 09.07.1984 по 28.01.1985 та з 17.05.1989 по 28.10.1994 у колгоспі імені «Калініна» Чернігівського району Запорізької області, отже в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Водночас, судом дійсно встановлено, що період роботи позивача з 29.10.1994 до 24.01.1998 був зарахований до страхового стажу позивача, отже в частині даного періоду позовні вимоги заявлено безпідставно.
Отже, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 29.10.1994 до 24.01.1998 не підлягають задоволенню.
Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права у спірних правовідносинах, суд виходить з того, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв'язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Враховуючи наведене, належним та ефективним способом захисту порушеного права у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 09.07.1984 по 28.01.1985 та з 17.05.1989 по 28.10.1994, у зв'язку з чим перерахувати позивачу пенсію за віком з дати призначенні, тобто з 24.06.2024.
В іншій частині позовні вимоги заявлено безпідставно та не підлягають задоволенню.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн, інших судових витрат не заявлено.
У зв'язку із задоволенням позову, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 968,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 132, 139, 143, 241- 246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 при призначенні пенсії за віком періоду роботи з 09.07.1984 по 28.01.1985 та з 17.05.1989 по 28.10.1994 відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 01.08.1985.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 09.07.1984 по 28.01.1985 та з 17.05.1989 по 28.10.1994 відповідно до трудової книжки колгоспника НОМЕР_2 від 01.08.1985, у зв'язку із чим здійснити перерахунок пенсії за віком згідно із ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначеної ОСОБА_1 , з 24.06.2024.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, місцезнаходження: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, буд. 7-А; код ЄДРПОУ 20632802.
Третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 07.07.2025.
Суддя М.О. Семененко