07 липня 2025 року Справа № 280/2940/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (36600, м. Полтава, вул. Гоголя, буд.34; код ЄДРПОУ 13967927)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 084050021288 від 20.03.2025 р. про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу період роботи у колгоспі з 11.07.1985 року по 05.02.1993 року та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 13.03.2025 р. з урахуванням зазначеного періоду та висновків суду.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Єрьоміною Є.В., яка діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 10.04.2025 серія АР №1233543.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу згідно записів трудової книжки не зараховано періоди роботи в колгоспі з 13.08.1985 по 05.02.1993, із посиланням на необхідність надання відомостей про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів, які в обов'язковому порядку повинні бути завірені підписами та печатками. Позивач вважає, що трудова книжка колгоспника є основним документом, що підтверджує трудову діяльність члена колгоспу, при цьому вона містить всю необхідну інформацію та є достатньою для підтвердження його трудового стажу, відтак потреба витребування від нього додаткових документів відсутня, а дії відповідача щодо не зарахування періоду роботи в колгоспі є протиправними. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 21.04.2025 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі.
05.05.2025 до суду надійшли витребувані документи та відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 13.03.2025 позивач звернувся до територіального органу із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV). Заява була опрацьована за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Полтавській області. Рішенням від 20.03.2025 №084050021288 відповідачем відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Одночасно з цим, за змістом рішення до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 13.08.1985 ро 05.02.1993, оскільки відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів в обов'язковому порядку повинні бути завірені підписами та печатками. Відтак для встановлення достовірності та підтвердження зазначеного періоду роботи позивача потребують додаткових документів. Вважає, що відповідач діяв у межах повноважень визначених чинним законодавством, а тому відсутні правові підстави вважати, що відповідачем вчинено будь-які протиправні дії відносно позивача. Просить відмовити в задоволенні позову.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 13.03.2025 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком.
У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі-Порядок 22-1), з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.
Заява позивача від 13.03.2025 про призначення пенсії за віком в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Полтавській області.
Рішенням від 20.03.2025 № 084050021288, прийнятим ГУ ПФУ в Полтавській області, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком. В обґрунтування рішення зазначено, що право на призначення пенсії за віком після 60 років мають особи за наявності страхового стажу 32 роки. Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 26 років 11 місяців, якого недостатньо для призначення пенсії за віком. Для зарахування періоду роботи в колгоспі згідно трудової книжки колгоспника від 22.04.1986 №11-65, з 13.08.1985 по 05.02.1993, необхідно надати відомості про встановлений мінімум та кількість відпрацьованих вихододнів, які в обов'язковому порядку повинні бути завірені підписами та печатками, як передбачено Основними положеннями про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, що затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310 «Про трудові книжки колгоспників». Управлінням прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
Не погодившись з рішенням про відмову в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон № 1058-IV.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
За визначеннями, наведеними у статті 1 вказаного Закону, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше, надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Частинами 1- 3 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У даній справі спірним є питання щодо наявності у позивача страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.
Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи в колгоспі з 13.08.1985 по 05.02.1993 суд зазначає таке.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників визначався постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 "Про трудові книжки колгоспників" (далі - Постанова № 310).
Згідно п.п. 1, 2 Постанова № 310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.
Відповідно до п.п. 5, 6 Постанови № 310, до трудової книжки колгоспника заносились наступні дані, зокрема: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом до членів колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий у колгоспі річний мінімум участі в громадському господарстві, його виконання; причини невиконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві; на підставі чого внесено запис (дата і номер), відомості про нагородження та заохочення.
Всі записи в трудовій книжці завіряються в усіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою.
Відповідальність за організацію роботи по веденню, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладено на голову колгоспу. Відповідальність за своєчасність та правильність заповнення трудових книжок несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа (п. 13 Постанови № 310).
Згідно з пунктом 14 Постанови правління колгоспів вживають заходи щодо строгого дотримання встановленого порядку ведення трудових книжок, забезпечення кадрів працівників, які ведуть трудові книжки, підготовленими до такої роботи особами, забезпечують належне зберігання архівних документів, які стосуються трудової діяльності колгоспників.
Отже, виходячи з наведеного можна дійти висновку про те, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімуму трудової участі).
Згідно із записами, внесеними до трудової книжки колгоспника №11-65 від 22.04.1986 (аркуші 2-3), наявна інформація про трудову участь позивача у громадському господарстві, зокрема:
- за 1985 рік: 142 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 128;
- за 1986 рік: 305 відроблених трудодні при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1987 рік: 332 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1988 рік: 318 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1989 рік: 344 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1990 рік: 293 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 280;
- за 1991 рік: 328 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 275;
- за 1992 рік: 318 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 275;
- за 1993 рік: 277 відроблених трудоднів при встановленому мінімумі трудоднів 275
Крім того відповідно до архівної довідки державного архіву Запорізької області Запорізької обласної держаної адміністрації від 27.01.2025 №05-07/Д-30 позивач був прийнятий в члени колгоспу ім. Чапаєва с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області (протокол засідання правління від 13.08.1985 №16, протокол загальних зборів уповноважених членів колгоспу від 12.10.1985 №3)
Отже, за даними трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 22.04.1986 позивач працював у колгоспі імені Чапаєва с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області в період з 13.08.1985 по 05.02.1993.
Період роботи у колгоспі імені Чапаєва с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області не зараховано до страхового стажу позивача з підстав відсутності відомостей про кількість відпрацьованих вихододнів, встановлений річний мінімум, які в обов'язковому порядку повинні бути завірені підписами та печатками.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Отже, позивачем надано трудову книжку колгоспника, в якій містяться відомості про трудову участь в громадському господарстві, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання.
Суд звертає увагу на те, що вказані записи в трудовій книжці зроблено у хронологічній послідовності, відсутні ознаки підчисток та підробок, у відповідній графі наведені підставу для внесення відповідних записів, при цьому, всі ці записи завірені печатками та підписами уповноваженої особи.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що дані трудової книжки позивача (в частині означених спірних періодів) містять неправдиві або недостовірні відомості, а тому посилання відповідача на відсутність інформації про встановлений мінімум трудової участі позивача у громадському господарстві та фактично відпрацьовані вихододні не відповідає фактичним обставинам справи.
Слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону України №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною першою статті 101 Закону України № 1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відтак, враховуючи вищенаведене, у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, Управління таким правом не скористалося.
Згідно із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи в зарахуванні до страхового стажу позивача часу роботи позивача у період з 13.08.1985 по 05.02.1993 у колгоспі імені Чапаєва с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області за фактичною тривалістю, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За наведеного вище, суд доходить до висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу позивача, який дає право на призначення пенсії за віком, періоду роботи з 13.08.1985 по 05.02.1993 у колгоспі імені Чапаєва с. Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області, отже в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом із тим, відсутні підстави для зарахування страхового стажу з 11.07.1985, оскільки зазначена дата не обґрунтована жодним належним та допустимими доказами та не розглядалась відповідачем під час винесення оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення №084050021288 від 20.03.2025 прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), наведені у такому рішенні підстави не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів роботи є необґрунтованими, що в свою чергу свідчить про його невідповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вказує на його протиправність та є підставою для скасування спірного рішення.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує таке.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб'єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.
Суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок стажу роботи та встановлювати його достатності для призначення пенсії.
Отже з метою відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах наявні підстави для зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 13.03.2025 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що з урахуванням положень статті 139 КАС України понесені позивачем обґрунтовані судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 77, 132, 139, 143, 241- 246, 255, 295 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №084050021288 від 20.03.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 13.08.1985 по 05.02.1993 відповідно до трудової книжки колгоспника № НОМЕР_2 від 22.04.1986.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 13.03.2025, подану ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, місцезнаходження: 36600, м. Полтава, вул. Гоголя, буд.34; код ЄДРПОУ 13967927.
Повне судове рішення складено 07.07.2025.
Суддя М.О. Семененко