07 липня 2025 року Справа № 280/3464/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної судової адміністрації України (01021, м.Київ, вул.Липська, 18/5, ЄДРПОУ 26255795), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 168, ЄДРПОУ 26316700) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
01 травня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач -1), Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо нарахування та виплати судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102,00 гривні;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області коштів для проведення виплати судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року, обчисленої виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області нарахувати та виплатити суддівську винагороду судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області ОСОБА_1 за період з 1 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року, обчислену виходячи з базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028,00 гривень, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів
Суддею встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України “Про судовий збір».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що працює на посаді судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області та отримує суддівську винагороду відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII, який передбачає, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду встановлений на рівні 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Водночас, Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено спеціальний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, 2102 грн. З посиланням на статтю 130 Конституції України, статтю 135 Закону №1402-VIII та норми Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року №966-XIV зазначає, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено в Законі № 966-XIV, який закріплює вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімуму, і такого виду прожиткового мінімуму як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» не встановлено, відтак відсутні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму з метою визначення суддівської винагороди. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 06 травня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано докази по справі, встановлено строк для подання заяв по суті справи.
23 травня 2025 року до суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. №25848). Проти задоволення позову заперечує. Посилається на правову позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року №240/9028/24. Також зазначає, що Закон №966-XIV не встановлює заборони на затвердження інших розмірів прожиткового мінімуму, ніж визначено у частині 2 статті 1 цього Закону, оскільки ця норма зазначає лише про основні види соціальних та демографічних груп. Вказує, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Звертає увагу, що норма частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII є бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. У той же час, розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб щорічно встановлюється Законом про Державний бюджет України. Оскільки для обчислення посадового окладу суддів Законом про Державний бюджет встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу суддів, у розмірі 2102,00 грн, то ТУ ДСА України в Запорізькій області під час визначення базового посадового окладу судді мало застосовувати лише визначений законом для зазначеної мети розмір прожиткового мінімуму. Посилається на неможливість здійснення видатків без відповідних бюджетних асигнувань. Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, то вважає, що виконання рішення суду має здійснюватися за рахунок бюджетної програми для забезпечення виконання рішень судів КПКВК 0501150 «Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів судів» призначеної саме для таких цілей. Просить відмовити в задоволенні позову.
Також, на виконання вимог ухвали судді від 06 травня 2025 року представником відповідача - 2 до суду надано витребувані докази.
Позивач 28 травня 2025 року надав відповідь на відзив. Вважає, що слід відступити від висновку Верховного Суду у справі №240/9028/24, з огляду на норми Конституції України.
02 червня 2025 року представником відповідача - 2 до суду подано заперечення, у яких останній акцентує увагу суду на тому, що для визначення базового розміру посадового окладу суду необхідно застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн.
03 червня 2025 року до суду від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 27631). Проти задоволення позову заперечує та посилається на правову позицію, викладену у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року №240/9028/24. Зазначає, що у діях ДСА України та Територіального управління відсутні ознаки протиправності.
10 червня 2025 року позивачем до суду надано відповідь на відзив відповідача 1, у якій останній не погоджується із доводами стосовно наявності підстав для розрахунку посадового окладу судді виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2 102,00 грн.
Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
Наказом голови Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 17 липня 2020 року №37-К позивача зараховано на посаду судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області з 20 липня 2020 року.
На день звернення до суду з цим позовом позивач продовжує обіймати посаду судді Новомиколаївського районного суду Запорізької області.
Позивач вважає, що в період з 01 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року йому не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась суддівська винагорода, у зв'язку з безпідставним застосуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.
З наведених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 року (далі Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Положеннями частини 1 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Відповідно до частини 3 статті 135 Закону №1402-VIII (що за рішенням Конституційного Суду від 11.03.2020 у справі №4-р/2020 діє в редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України") базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Положеннями частини 4 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Відповідно до частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
Частиною 9 статті 135 Закону №1402-VIII передбачено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
Водночас, статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 01 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років - 2563 гривні;
дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень;
працездатних осіб - 3028 гривень;
працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні;
працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень;
осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня;
осіб, які втратили працездатність, який застосовується для визначення розміру доплати за проживання на територіях радіоактивного забруднення, в тому числі за рішеннями суду, - 1600 гривень.
Отже, приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
У цьому аспекті суду зауважує, що наведені приписи абзацу п'ятого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач 2 діяв на законних підставах.
Разом з тим, судом враховано, що з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24 квітня 2025 року по справі № 240/9028/24 відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Враховуючи викладене та беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24, суд дійшов висновку про відсутність підстав про визнання протиправними дій відповідача 2 щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період з 01 січня 2025 року по 30 квітня 2025 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.
При цьому, підстави для відступу від правової позиції, викладеній у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 - відсутні.
З огляду на те, що судом не встановлено протиправності дій відповідача 2, то, відповідно, підстави для задоволення позовних вимог до відповідача 1 - відсутні.
Отже, враховуючи вищенаведену позицію Великої Палати Верховного Суду та приписи ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд висновує про відсутність протиправності оскаржуваних дій та бездіяльності відповідачів, відповідно у задоволенні заявлених позовних вимог має бути відмовлено.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані відповідачем, суд дійшов висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Враховуючи положення статті 139 КАС України, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення виготовлено та підписано 07 липня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов