07 липня 2025 року Справа № 640/24626/19 провадження №ЗП/280/1011/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м.Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м.Києві), у якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2019 року №0357922-1310-2654 та від 26.06.2019 року №0357923-1310-2654.
В обґрунтування позову зазначає, що спірним податковими повідомленнями-рішеннями позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2016-2018 роки, водночас, такі податкові повідомлення-рішення надіслані позивачу без дотримання строку, передбаченого підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що, на думку позивача, робить вищеозначені податкові повідомленні- рішення незаконними за їх суттю. Крім того, вважає, що при обчислення податкового зобов'язання у податковому повідомленні-рішенні від 26.06.2019 року №0357923-1310-2654 відповідач безпідставно застосував за 2016 рік ставку податку, яка розрахована у розмірі 3% від мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня 2016 року, оскільки відповідно до підпункту 2.5.2. статті 2.5. додатку 1 до рішення Новопетрівської сільської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на території територіальної громади села Нові Петрівці» від 27.01.2015р. № 912 встановлено ставку податку для житлової нерухомості незалежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів в розмірі 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати. Також зазначає, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за позивачем рахуються квартири за адресами: АДРЕСА_2 , загальною площею 245 кв.м. та АДРЕСА_3 , загальною площею 30,40 кв.м. Крім того, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ФО ОСОБА_2 рахується земельна ділянка з кадастровим номером 3221886001:03:281:0157 за адресою: АДРЕСА_4 . Оскільки за адресою АДРЕСА_4 знаходиться один будинок з двома виходами на приквартирні земельні ділянки, цей вид нерухомого майна є зблокованим житловим будинком. Позивач вважає, що наведене доводить, що він є власником одночасно різних типів об'єктів житлової нерухомості, а тому відповідно до підпункту «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України база оподаткування має бути зменшена на 180 кв. метрів. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Добрівська Н.А.) від 13.12.2019 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки подання заяв по суті справи.
До матеріалів справи долучено відзив на позовну заяву (вх. №03-14/7651/20 від 21.01.2020), за змістом якого відповідач з позовними вимогами не погоджується, зазначає, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, у власності позивача одночасно перебувають однакові типи об'єктів житлової нерухомості, а саме: квартири, таким чином, база оподаткування зменшується на 60 кв.м (абзац «а» пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України). Посилається на те, що відповідно до пп.266.10.2 п.266.10 ст.266 ПК України у разі, якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання. Таким чином, у разі несвоєчасного направлення податкового повідомлення-рішення, платник податку звільняється лише від відповідальності за несвоєчасну сплату визначеного зобов'язання, проте не звільнений від його сплати в цілому на цій підставі. Щодо податкового зобов'язання за 2016 рік, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2019 року №0357923-1310-2654, вказує, що рішенням Новопетрівської сільської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на території територіальної громади села Нові Петрівці» №912-38-IV від 27.01.2015 було встановлено на території територіальної громади с. Нові Петрівці ставку податку для житлової нерухомості незалежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів в розмірі 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати. Рішенням «Про внесення змін та доповнень до рішення Новопетрівської сільської ради №912-38-IV від 27 січня 2015 року «Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на території територіальної громади села Нові Петрівці» від 05.02.1016 №107 в п.п.2.5.2 п.2.5 цифру «2» замінено на цифру «3». Таким чином вважає, що податкове зобов'язання визначено вірно. Просить відмовити в задоволенні позову.
До матеріалів справи долучено відповідь на відзив (вх. №03-14/25290/20 від 26.02.2020), в якій вказує, що відповідач визнав факт порушення термінів надіслання платнику податків податкових повідомлень-рішень, а тому останні не можуть бути застосовані до позивача. Посилається на те, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача за адресою АДРЕСА_4 одночасно знаходяться земельна ділянка та квартира, що є частиною зблокованого житлового будинку і до якого, на думку позивача, має застосовуватись норма оподаткування як до житлового будинку.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
З урахуванням пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, справу №640/24626/19 передано на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
11.04.2025 справа №640/24626/19 зареєстрована в Запорізькому окружному адміністративному суді, після повторного автоматизованого розподілу справи між суддями, проведеного в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Семененко Марині Олександрівні.
Ухвалою судді від 16.04.2025 прийнято справу до провадження, розпочато спочатку судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 16.04.2025 замінено відповідача ГУ ДФС у м. на правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у м.Києві).
14.05.2025 до суду надійшли додаткові письмові пояснення від відповідача, в яких наполягає на відмові в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачеві належать на праві власності такі об'єкти житлової нерухомості:
- квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 245 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 158964432218);
- квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 30,40 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 525150880000).
Головним управлінням ДФС у м.Києві згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, а саме:
- податковим повідомленням-рішенням № 0357922-1310-2654 за 2016 рік в сумі 327,65 грн; за 2017 рік в сумі 570,65 грн; за 2018 рік в сумі 885,21 грн. Загальна сума податкового зобов'язання 1 783,51 грн. Податкове зобов'язання визначеного щодо об'єкта житлової нерухомості квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 30,40 кв.м;
- податковим повідомленням-рішенням № 0357923-1310-2654 за 2016 рік в сумі 7921,70 грн; за 2017 рік в сумі 9197,91 грн; за 2018 рік в сумі 10701,19 грн. Загальна сума податкового зобов'язання 27 820,80 грн. Податкове зобов'язання визначеного щодо об'єкта житлової нерухомості квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 245 кв.м.
Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України (тут і в подальшому в редакції, яка була чинною протягом всього періоду спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з підпунктом 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Підпункт 266.4.1 пункту 266 статті 266 ПК України передбачає, що база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника податку одного об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника податку об'єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що база оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, щодо об'єктів нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів, які надаються платником податків.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визначає Закон України від 01.07.2004 №1952-ІУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Пунктом 1 статті 2 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 1 статті 2 Закону №1952-IV визначено, що записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав.
Відповідно пункту 3 статті 2 Закону №1952-IV відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру речових прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
Згідно з підпунктом 266.7.4 пункту 266.7 статті 266 ПК України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Крім того, підпункт 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 ПК України передбачає, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:
об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
права на користування пільгою із сплати податку;
розміру ставки податку;
нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Таким чином, повноваження контролюючого органу полягають виключно у розрахунку, формуванні та надсиланні податкових повідомлень-рішень платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на підставі інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно. При цьому платник податку має право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу для проведення звірки даних, надавши оригінали відповідних документів.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу належать об'єкти житлової нерухомості:
- квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 245 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 158964432218);
- квартира за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 30,40 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 525150880000).
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно типом об'єкту нерухомого майна, що розташоване за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 245 кв.м, є саме квартира, що вбачається з долучених до матеріалів справи витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, твердження позивача про те, що вказаний об'єкт нерухомості не квартирою, спростовується офіційними даними, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом «в» підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, а відповідні доводи позивача є необґрунтованими.
Щодо порушення контролюючим органом терміну направлення податкових повідомлень-рішень платнику податку, суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Разом з тим, затримка у надсиланні (врученні) контролюючим органом у встановлений підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України термін податкових повідомлень-рішень про визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, може свідчити лише про порушення контролюючим органом процедури їх направлення (вручення), проте, це не змінює суті спірних рішень та не повинно сприйматись як безумовна підстава для висновку щодо їх протиправності і, як наслідок, для його скасування.
Згідно з підпунктом 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку на нерухоме майно/, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 06.11.2018 року в справі №808/144/18, податковим законодавством встановлено, що 60-ти денний строк сплати земельного податку обліковується з дня вручення податкового повідомлення-рішення, відтак обов'язок сплати податкового зобов'язання у позивача виник з часу отримання податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про фактичну зміну контролюючим органом строків сплати податку на нерухоме майно. Сам факт порушення контролюючим органом строків направлення податкового повідомлення-рішення не може бути підставою для звільнення платника податку від обов'язку щодо своєчасної сплати суми податку.
Обставини справи №808/144/18 є релевантними до обставин справи, що розглядається, оскільки у справі №808/144/18 податкове зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, було визначено позивачеві за 2016 рік, при цьому, відповідне податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом 07.11.2017, тобто з порушенням термінів, встановлених підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що у випадку порушення строку направлення податкового повідомлення-рішення про визначення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, платник податку може бути звільнений від відповідальності за несвоєчасну сплату податкового зобов'язання, а не від самого податкового зобов'язання.
При цьому, відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Таким чином, надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку за 2016-2018 роки пізніше 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), в межах загального 1095 денного строку, протягом якого контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, встановленого статтею 102 ПК України, не породжує жодних негативних правових наслідків для позивача, а тому відповідні аргументи позивача суд відхиляє як безпідставні.
Щодо визначення податкового зобов'язання за 2016 рік згідно з податковим повідомленням-рішенням від 26.06.2019 року №0357923-1310-2654 в розмірі 3% мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування, суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначає, що у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.
Згідно з підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів нежитлової нерухомості, встановлюються в залежності від майна, яке є об'єктом оподаткування.
Підпункт. 266.10.1. пункту 266.10 статті 266 ПК України передбачає, що податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року №909-VIII (далі - Закон № 909-VIII) установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Пунктом 7 розділу ІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.
Отже, у 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України, що свідчить про відсутність обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Вищенаведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 06.11.2018 у справі №808/144/18.
Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що у разі якщо місцева рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок.
Таким чином, ПК України встановлений обов'язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.
Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України (в редакції, що діяла в 2016 році) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням 38 сесії шостого скликання Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 27.01.2015 №912-38-VІ «Про встановлення місцевих податків і зборів та ставки акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів на території територіальної громади села Нові Петрівці» затверджено Положення про податок на майно, підпунктом 2.5.2 пункту 2.5 якого було встановлено ставку податку для житлової нерухомості незалежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів в розмірі 2 (двох) відсотків розміру мінімальної заробітної плати.
Рішенням 4 сесії сьомого скликання Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 05.02.2016 № 107 «Про внесення змін та доповнень до рішення Новопетрівської сільської ради № 912-38-VІ від 27.01.2015р.», прийнятим відповідно до статей 10, 12 ПК України, Закону № 909-VIII, рішення Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 27.01.2015 №912-38-VІ було змінене, зокрема у підпункті 2.5.2 пункту 2.5. цифру «2» замінено на цифру «3».
Отже, у 2016 році на території села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки щодо належного позивачу об'єкта оподаткування, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , становила 3 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, що спростовує доводи позивача про те, що ставка відповідного податку мала бути застосована на рівні 1.5%.
З розрахунку податкового зобов'язання до податкового повідомлення-рішення від 26.06.2019 року №0357923-1310-2654, наданого відповідачем, вбачається, що стосовно об'єкта оподаткування, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , податкове зобов'язання за 2016 рік визначено в розмірі 3 % від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування, виходячи з питомої ваги площі об'єкта оподаткування 0,89, що узгоджується з приписами чинного на той момент ПК України та рішення органу місцевого самоврядування про встановлення ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на відповідній території.
Враховуючи вищевикладене, доводи позивача щодо невірного розрахунку відповідачем податкового зобов'язання за вказаним об'єктом оподаткування за 2016 рік є помилковими.
Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи з підстав позову, суд дійшов висновку, що позовні вимог є необґрунтованими, а підстави для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з підстав позову, враховуючи у відповідності до статті 9 КАС України межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а підстави для визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відсутні.
Визначені ст.139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Згідно з положеннями абзацу 6 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2825-IX, судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до цього Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; код РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ ВП: 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 07.07.2025.
Суддя М.О. Семененко