Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 липня 2025 року Справа№640/5584/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Національного центру управління та випробувань космічних засобів до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
В провадженні Донецького окружного адміністративного суду (також далі - суд), перебуває позов Національного центру управління та випробувань космічних засобів (далі - позивач) до Національного центру управління та випробувань космічних засобів до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, яка виразилась у ненаданні до Державної казначейської служби України, м. Київ, висновку про повернення Національному центру управління та випробувань космічних засобів надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 1750000,00 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві підготувати та надати до Державного казначейства України, м. Київ, (електронне адміністрування податку) висновок про повернення Національному центру управління та випробувань космічних засобів суми надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1750000,00 грн.
Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно списано з рахунків позивача кошти в розмірі 1 750 000 грн. на погашення податкового боргу за податковою вимогою від 11.09.2017 №74830-17, яка скасована рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Національного центру управління та випробувань космічних засобів до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
16 квітня 2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву та докази по справі. У відзиві відповідач заявив клопотання про залучення Головного управління ДПС у Херсонській області у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача.
22 квітня 2021 року до суду надійшли додаткові пояснення відповідача по справі.
30 листопада 2021 року до суду надійшло клопотання відповідача про заміну відповідача у справі на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.
За результатами автоматизованого розподілу адміністративних справ, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, між окружними адміністративними судами України, на виконання вимог Закону України від 16 липня 2024 року №3863-IX, дана справа передана на розгляд та вирішення Донецькому окружному адміністративному суду.
13 травня 2025 року проведений автоматизований розподіл судової справи між суддями Донецького окружного адміністративного суду, за результатами якого адміністративна справа №640/5584/21 передана на розгляд судді Молочній І. С.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року прийнято до провадження адміністративну справу №640/5584/21 за позовом Національного центру управління та випробувань космічних засобів до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
04 червня 2025 року відповідач надав до суду відзив на позовну заяву та докази по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 червня 2025 року витребувано визначені судом докази по справі.
30 червня 2025 року позивач надав до суду письмові пояснення по справі.
Представником відповідача подано відзив, у якому останній не визнає переплату з боку позивача, що свідчить про необґрунтованість позову, що має наслідком відмову у її задоволенні.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
11 вересня 2017 року Головним управління Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкову вимогу №74830-17, згідно якої за Національним центром управління та випробувань космічних засобів станом на 10.09.2017 сума податкового боргу з податку на додану вартість за узгодженим грошовим зобов'язанням становить 826 629,02 грн. та рішення №74830-17 про опис майна у податкову заставу.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018 у справі № 826/267/18 вирішено, зокрема,:
- Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11.09.2017 року №74830-17;
- Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про опис майна у податкову заставу №74830-17 від 11.09.2017 року.
Позивачем сплачено зазначений вище податковий борг та штрафні санкції і пеню, що підтверджується платіжними дорученнями: №4 від 03.04.2019 року в розмірі 560 000,00 грн., №7 від 06.06.2019 року в розмірі 200 000,00 грн., № 10 від 24.07.2019 року в розмірі 130 000,00 грн., №13 від 23.08.2019 року в розмірі 130 000,00 грн., №13 від 23.09.2019 року в розмірі 130 000,00 грн., №19 від 28.10.2019 року в розмірі 130 000,00 грн., № 23 від 23.12.2019 року в розмірі 260 000,00 грн., №7 від 13.02.2020 року в розмірі 150 000,00 грн., №14 від 14.04.2020 року в розмірі 130 000,00 грн., №10 від 23.04.2020 року в розмірі 130 000,00 грн., а всього на суму: 1 750 000,00 грн.
13 січня 2021 року позивач звернувся до ГУ ДПС у м. Києві з заявою № 58-3-18 2021 про списання податкового боргу та повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з ПДВ, штрафних санкцій та пені у сумі 1 750 000, грн.
Листом №11644/6/26-15-13-03-10 від 08.02.2021 відповідач повідомив позивача про те, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.02.2018, ГУ ДФС у м. Києві 15.05.2018 скасовано податкову вимогу від 11.09.2017 №74830-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 11.09.2017 №74830-17. Проте вимоги позивача, викладені у заяві від 13.01.2021, залишив поза увагою, лише констатувавши, що станом на 03.02.2021 згідно даних інформаційно-телекомунікаційних систем за позивачем податковий борг не обліковується.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями, чинними на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК України надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно зі статтею 43 ПК України:
- помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (пункт 43.1);
- у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або на єдиний рахунок або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків (пункт 43.2);
- обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (пункт 43.3);
- платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку (пункт 43.4);
- контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету (пункт 43.5).
Як уже зазначалось, Національний центр управління та випробувань космічних засобів звернулось з заявою від 13.01.2021 до ГУ ДПС у м. Києві, в якій просило списати податковий борг та повернути надміру сплачені суми грошового зобов'язання з ПДВ, штрафних санкцій та пені у сумі 1 750 000 грн., в задоволенні якої було відмовлено.
Судом установлено, що ГУ ДПС у м. Києві листом №11644/6/26-15-13-03-10 від 08.02.2021 відмовило позивачу в поверненні надміру сплачених коштів з податку на додану вартість.
На думку суду, така відмова є протиправною, оскільки, як зазначено вище, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.02.2018, скасовано податкову вимогу ГУ ДФС у м. Києві від 11.09.2017 № 74830-17.
Скасування вимоги породжує обов'язок списання податкового боргу.
Водночас, бездіяльність ГУ ДФС у м. Києві, а також ГУ ДПС у м. Києві призвели до продовження нарахувань штрафних санкцій на податкове зобов'язання, яке судом було скасоване, що у свою чергу порушувало права позивача.
Позивачем сплачено податковий борг з урахуванням штрафних санкцій та пені, що суттєво порушило його права.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо наявності в позивача переплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, з урахуванням штрафних санкцій та пені у розмірі 1 750 000 грн., подання платником податку заяви про повернення надміру сплаченого податку в межах 1095-денного строку, відсутність податкового боргу, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо протиправної бездіяльності з ненадання до органу Державної казначейської служби України висновку про повернення Національному центру управління та випробувань космічних засобів надміру сплачених платежів з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій та пені на загальну суму 1 750 000 грн. та наявність підстав для зобов'язання ГУ ДПС у м. Києві підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення надміру сплачених платежів з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій та пені на загальну суму 1 750 000 грн. на поточний рахунок Національного центру управління та випробувань космічних засобів.
Відповідно до частини першої статті 243 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п'ята статті 134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 11.12.2019 та від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 (адміністративне провадження №К/9901/17099/19, К/9901/17108/19, К/9901/18639/19).
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901/11712/19).
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в розмірі 35 000 грн позивач надав: договір № 1292 від 06.10.2020 та платіжне доручення № 42 від 29.12.2020.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Суд дійшов висновку, проаналізувавши матеріали справи, предмет позову, його ціну та складність спору, об'єм виконаної адвокатом роботи, сума 35000,00 грн. не є співмірною, а тому наявні підстави для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 8000,00 грн, що буде, за даних обставин справи, справедливим і співмірним відшкодуванням таких.
Таким чином, суд, вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді першої інстанції та які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг (складення позовної заяви), предмету позову, приходить до висновку про необхідність зменшення суми витрат на професійну правову допомогу, належної до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, визначивши останню у розмірі 8000,00 грн.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 4595,00 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов Національного центру управління та випробувань космічних засобів (вул. Московська, 8, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 24507442) до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у м. Києві, яка виразилася у ненаданні до Державної казначейської служби України, м. Київ висновку про повернення Національному центру управління та випробувань космічних засобів надмірно сплаченого податку на додану вартість в сумі 1 750 000 грн.
Зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення Національному центру управління та випробувань космічних засобів надміру сплачених грошових зобов'язань, штрафних санкцій та пені з податку на додану вартість на суму 1 750 000 (один мільйон сімсот п'ятдесят тисяч) грн.
Стягнути на користь Національного центру управління та випробувань космічних засобів судові витрати у розмірі 12595 (дванадцять тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 07 липня 2025 року.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».
У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.С. Молочна