Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 червня 2025 року Справа№640/7392/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Галатіної О.О.,
секретаря судового засідання Коломієць К.С.,
за участю:
представника позивача Величко І.М.,
представника відповідача Новогребельського М.О.
розглянувши в порядку загального провадження у судовому засіданні в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0268330707 від 09.04.2021 в частині, -
Товариство з обмеженою відповідальністю “Євро Смарт Пауер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням ДПС у Волинській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», а саме: АЗС, що розташована у Волинській області, Любомльський район, село Римачі, вул. Дорожна, 6 (далі - АЗС).
За результатами проведення перевірки складено Акт фактичної перевірки від 25.03.2021 року № 2819/03-20-07-05/42547705 (надалі - Акт перевірки), згідно змісту якого встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Наказу МФ України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів», Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книги обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форма № ЗВР-1.
На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві (надалі - Відповідач) винесено податкове повідомлення-рішення від 09.04.2021 року 0268330707, відповідно до якого ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» нараховано штрафні санкції у розмірі 13 750 903, 45 грн., з них оскаржується:
- 13 006 314, 69 грн. нараховано згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- 739 488,76 грн. нараховано згідно зі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Заперечуючи по суті виявлених порушень в частині п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач зазначає наступне.
Відповідно до Акту перевірки в ході перевірки встановлено проведення розрахункової операції в безготівковій формі з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій, зазначеного у фіскальному чеку № 187799 від 16.03.2021р. об 11 год. 01 хв. за дизельне паливо на суму 200, 03 грн. з роздрукуванням та видачою покупцю розрахункового документа не встановленої форми.
Розрахунковий документ (фіскальний касовий чек на товар за формою ФКЧ-1) не містить обов'язкових реквізитів, визначених Положенням про форму та зміст розрахункових документів (електронних розрахункових документів, затверджених Наказом МФУ № 13 від 21.01.2016р. (зі змінами, внесеними наказом МФ України від 18.06.2020 № 306 (зі змінами та доповненнями).
Загальний обсяг розрахунків, проведених через РРО в безготівковій формі з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу з роздрукуванням та видачею покупцям розрахункових документів не встановленої форми, а саме: відсутні обов'язкові реквізити у фіскальних чеках РРО, які б ідентифікували проведення операцій (назва платіжної системи, код авторизації, ідентифікація платіжної картки) за період з 29.11.2019 по 16.03.2021 на загальну суму розрахунків 26 012 629, 37 грн. згідно періодичного звіту РРО.
Позивач наголошує, що згідно з пунктом 4 розділу ІІ Положення № 13 рядки 10-17 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.
Натомість ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» на об'єктах торгівлі АЗС під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, використовував платіжні термінали не з'єднані/поєднані з реєстратором розрахункових операцій так як процес синхронізації роs-терміналів з РРО розпочато у лютому 2021 року.
В підтвердження вказаної позиції співробітників ГУ ДПС у Волинській області було повідомлено про вказані обставини та надано підтверджуючий лист банку про те, що товариство використовує термінали не з'єднані/не поєднані з реєстраторами розрахункових операцій, про що у тому числі було вкачано в зауваженнях до Акту перевірки то зазначено в додатках до нього, проте не враховано при винесенні податкового повідомлення-рішення.
Натомість надані пояснення та заперечення з приводу зазначеного порушення відповідачем при прийнятті спірного ППР в оспорюваній частині взяті до уваги не були.
Також позивач зауважує, що Положення № 13, незважаючи на зміну редакцій впродовж періоду застосування штрафних санкцій (з 29.11.2019 по 16.03.2021), передбачало визначення інформації за п. 10-17 в чеку у якості обов'язкового реквізиту лише у разі застосування при проведенні розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного/поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.
На підставі вказаних обставин позивач спростовує порушення в частині п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Щодо порушення ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач зазначає наступне.
Відповідно до Акту перевірки порушено встановлений законом порядок ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме: не пред'явлено будь-які прихідні документи (накладні, акти прийому, ТТН, тощо) на товар, що знаходиться в реалізації згідно додатка № 2 до акту перевірки в кількості 5 аркушів на суму 369 744, 38 грн.
Позивач зауважує, що в ході перевірки надано копії прихідних документів на 236 аркушах (вих. 24/03-2 від 24.03.2021р.) на запит перевіряючих без відповідного ведення електронного документообігу. Проте надані документи та зауваження до Акту перевірки безпідставно та неправомірно не були враховані при розгляді матеріалів перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення.
На момент проведення перевірки працівниками ДПС не було враховано того, що АЗС не е відокремленим підрозділом товариства, у зв'язку з чим бухгалтерський облік здійснюється 6езпосередіньо за місцем знаходженням підприємства.
Облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації здійснюється шляхом оприбуткування в програму обліку товару ІС: Підприємство 7.7 на підставі первинних бухгалтерських документів, а їх оригінали передаються до бухгалтерії підприємства, яка знаходиться по місцю реєстрації товариства. Під час перевірки перевіряючим було надано доступ до електронної бази обліку товарних запасів, надано копії первинних документів на алкогольні та тютюнові вироби (видаткові накладні, ТТН) та пояснення щодо здійснення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації. Запиту щодо надання оригіналів первинних документів на товар не надходило.
ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» акцентує, що оригінали первинних документів не зберігаються на АЗС, а передаються до бухгалтерії товариства, де обробляються та зберігаються, так як АЗС не е самостійною юридичною особою чи відокремленим підрозділом, не веде самостійно бухгалтерський облік, а с лише господарською одиницею, на якій здійснюється торгівля, а тому зобов'язане вести лише облік товарних запасів за місцем реалізації та зберігання.
Резюмуючи вказане та посилаючись на позиції суду касаційної інстанції, позивач наголошує, що чинним законодавством не передбачено, що за місцем знаходження господарської одиниці суб'єкта господарювання повинні зберігатись оригінали первинних документів на придбання товарно-матеріальних цінностей, які є підставою для бухгалтерського обліку, ведення якого відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» покладено на уповноважену особу.
Більше того, як вважає позивач, сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом первинних документів за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», не с підставою для застосування до платника фінансової санкції, передбаченої до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі вказаного позивач спростовує виявлені під час перевірки порушення та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0268330707 від 09.04.2021 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 13 745 803 (тринадцять мільйонів сімсот сорок п'ять тисяч вісімсот три) грн 45 коп.
Також позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правову допомогу в загальному розмірі 25 000, 00 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.
29.08.2025 року відповідачем надано відзив по справі, згідно змісту якого зазначено, що Наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2020 № 306 зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2020 за № 624/34907 (далі - Наказ № 306), внесено зміни до Положення № 13, зокрема, р. ІІ фіскальний касовий чек на товари (послуги) Положення 13 викладено у новій редакції, що передбачає нові обов'язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги), який створюється реєстратором розрахункових операцій.
Згідно з п. 3 Наказу № 306 вимоги до форми і змісту розрахункових документів у частині: створення електронних розрахункових документів; відображення найменування суб'єкта господарювання; цифрового значення коду товару; заокруглення суми до сплати; зазначення валюти операції; найменування платіжної системи; QR-коду не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та які перебували на обліку в контролюючих органах до дня набрання чинності цим наказом.
До 01.08.2021 реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій та які не перебували на обліку в контролюючих органах до дня набрання чинності цим наказом, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону №265 з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.
Пунктом 1 статті 17 Закону №265, у редакції, яка діє з 01.08.2020, визначено, що у разі встановлення в ході перевірки, зокрема, невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням контролюючих органів застосовуються санкції певних розмірів.
Відтак відповідач вважає порушення п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» доведеним.
З приводу порушення ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» відповідач звертає увагу на те, що позивач погоджується з діями, що були встановлені під час проведення перевірки, проте відповідач наголошує, що такі діє формують склад порушення вищезазначеної статті.
Враховуючи наведене відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує.
09.09.2022 року позивач надав заяву про стягнення витрат на правничу допомогу з попереднім розрахунком.
23.09.2022 року відповідачем надані заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.
26.09.2022 року відповідачем долучено до справи додаткові докази.
12.10.2022 року позивачем надано клопотання про долучення доказів.
Також 12.10.2022 року позивачем надані додаткові пояснення на відзив, згідно змісту яких ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» позовні вимоги підтримало.
02.11.2022 року надані доповнення до заяви про стягнення адвокатських витрат, згідно з якою адвокатські послуги, які були надані після подання первинної заяви про стягнення адвокатських витрат, становлять 8000, 00грн., загальна сума витрат - 25000,00грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" (пр-т. Соборності, буд. 15, каб. 219, м. Київ, 02160, код ЄДРПОУ42547705) до Головного управління ДПС у м. Києві (вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ44116011) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0268330707 від 09.04.2021 в частині. Призначено адміністративну справу до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 07.03.2025 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції - задоволено. Допущено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 21.03.2052 року клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції - задоволено. Допущено участь представника Головного управління ДПС у м. Києві в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
24.03.2025 року позивачем надано до суду додаткові пояснення, згідно змісту яких ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», спираючись на практику суду касаційної інстанції, акцентує увагу на відсутності порушення п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
25.03.2025 року судове засідання відкладено.
Ухвалою суду від 03.04.2025 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - задоволено. Допущено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
08.04.2025 року судове засідання відкладено на 29 квітня 2025 р.
Ухвалою від 22.04.2025 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції - задоволено. Допущено участь представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою від 24.04.2025 року клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції - задоволено. Допущено участь представника Головного управління ДПС у м. Києві в судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 29 квітня 2025 року продовжено строк розгляду підготовчого провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0268330707 від 09.04.2021 в частині. Відкладено розгляд підготовчого судового засідання по справі.
Ухвалою від 27.05.2025 року закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції на задоволенні позову наполягав, надав аргументи, аналогічні викладеному в позові та додаткових поясненнях до справи.
Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти позовних вимог заперечував з огляду на доведеність порушень, з урахуванням яких прийнято спірне ППР в оскаржувальній частині.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Головним управлінням ДПС у Волинській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР», а саме: АЗС, що розташована у Волинській області, Любомльський район, село Римачі, вул. Дорожна, 6 (далі - АЗС).
За результатами проведення перевірки складено Акт фактичної перевірки від 25.03.2021 року № 2819/03-20-07-05/42547705 (надалі - Акт перевірки), згідно змісту якого встановлено порушення позивачем пунктів 1, 2, 11, 12 статті 3 Закону України від 06.07.1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями, Наказу МФ України від 21.01.2016 № 13 «Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документі/електронних розрахункових документів», Порядку подання звітності, пов'язаної із використанням книги обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форма № ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок).
На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві (надалі - Відповідач) винесено податкове повідомлення-рішення від 09.04.2021 року 0268330707, відповідно до якого ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» нараховано штрафні санкції у розмірі 13 750 903, 45 грн., з них оскаржується:
- 13 006 314, 69 грн. нараховано згідно з п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- 739 488,76 грн. нараховано згідно зі ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» укладено з АТ «Державний ощадний банк України» договір на еквайрингове обслуговування № 6586 від 08.11.2019р.
Відповідно до листа Ощадбанку від 07.04.2021р. вих. М 53/4-23/461 «...станом на 06.04.2021р. синхронізація роs-терміналів з РРО не реалізована в повному обсязі, при тестуванні синхронізації виявлено певні технічні моменти, які потребують додаткових налаштувань. Зокрема, синхронізація роs-терміналів з РРО не реалізована на АЗС, що розміщені за адресами вказаними у Додатку до листа...», в тому числі на АЗС за адресою Волинська область, Любомльський район, село Римачі, вул. Дорожна, 6.
ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» укладено з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» договір еквайрингу №09/05-04-02/8353 від 20.11.2019р.
Відповідно до листа ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» від 06.04.2021р. вих. № Р1/0-07-0-0/66225 «...з моменту встановлення роs-терміналів на АЗК ТОВ «СВРО СМАРТ ПАУЕР» синхронізація з РРО була відсутня. Процес приєднання платіжних пристроїв з реєстраторами розрахункових операцій в місцях реалізації товарів та послуг ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» на АЗК 6878585 Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, вул. Дорожна, буд. 6 розпочато з 16.03.2021р., при цьому, як вбачається з листа, на дату надання відповіді банком - 06.04.2021 - синхронізація на зазначеній АЗС не була проведена.
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Як зазначено у підпункті 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 та пункту 86.8 статті 86 ПК України на підставі акта перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
Процедура проведення перевірки позивачем не оскаржується.
Щодо порушення в частині п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» позивач зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі - Закону №265/95-ВР). Дія цього закону поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За визначеннями, наведеними у статті 2 3акон №265/95, реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з торгівлі валютними цінностями в готівковій формі та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів та з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо; розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.
Відповідно до пунктів 1 та 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
З наведеного слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.
Пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР встановлено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності на місці проведення розрахунків суми готівкових коштів сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, більше ніж на 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Форму та зміст розрахункового документа визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, яке затверджене наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 (далі - Положення № 13 в редакції, чинній станом на час проведення перевірки).
Відповідно до пунктів 2, 4, 5 розділу ІІ Положення №13 фіскальний чек має містити такі обов'язкові реквізити: найменування суб'єкта господарювання (рядок 1); назва господарської одиниці - найменування, яке зазначене в документі на право власності або користування господарською одиницею і відповідає довіднику «Типи об'єктів оподаткування» та повідомлене ДПС формою 20-ОПП (рядок 2); адреса господарської одиниці - адреса, яка зазначена в документі на право власності чи користування господарською одиницею (назва населеного пункту, назва вулиці, номер будинку/офісу/ квартири) та повідомлена ДПС формою 20-ОПП (рядок 3); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Кодексом; перед номером друкуються великі літери «ПН» (рядок 4); для СГ, що не є платниками ПДВ,- податковий номер або серія та номер паспорта / номер ID картки (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відповідну відмітку в паспорті), перед яким друкуються великі літери «ІД» (рядок 5); якщо кількість придбаного товару (обсяг отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру,- кількість, вартість одиниці виміру придбаного товару (отриманої послуги) (рядок 6); код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду товару (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством, а у разі непередбачення - за бажанням платника) (рядок 8); назва товару (послуги), вартість, літерне позначення ставки ПДВ (рядок 9); ідентифікатор еквайра та торгівця або інші реквізити, що дають змогу їх ідентифікувати (рядок 10); ідентифікатор платіжного пристрою (рядок 11); сума комісійної винагороди (у разі наявності) (рядок 12); вид операції (рядок 13); реквізити електронного платіжного засобу (платіжної картки), допустимі правилами безпеки платіжної системи, перед якими друкуються великі літери «ЕПЗ» (рядок 14); напис «ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (найменування платіжної системи, платіжний інструмент якої використовується, код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію в платіжній системі та/або код транзакції в платіжній системі, значення коду) (рядок 15); підпис касира (якщо це передбачено правилами платіжної системи), перед яким друкується відповідно напис «Касир» (рядок 16); підпис держателя електронного платіжного засобу (платіжної картки) (якщо це передбачено правилами платіжної системи) в окремих рядках, перед якими друкуються відповідно написи «Касир» та «Держатель ЕПЗ» (рядок 17); позначення форми оплати (готівкою, електронним платіжним засобом, у кредит, тощо), суму коштів за цією формою оплати та валюту операції (рядок 18); загальна вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово «СУМА» або «УСЬОГО» (рядок 19); для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ,- окремим рядком літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкуються великі літери «ПДВ» (рядок 20); для СГ роздрібної торгівлі, що здійснюють реалізацію підакцизних товарів та зареєстровані платниками акцизного податку (СГ, що зареєстровані платниками іншого податку, крім ПДВ),- окремим рядком літерне позначення, розмір ставки такого податку, загальна сума такого податку за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка друкується назва такого податку (рядок 21). У реквізиті «Акцизний податок» його назва наводиться згідно з Кодексом. За потреби дозволяється використовувати скорочення; заокруглення (рядок 22); до сплати (рядок 23); фіскальний номер касового чека / фіскальний номер електронного касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина, секунда) проведення розрахункової операції (рядок 24); QR - код, який містить у собі код автентифікації повідомлення (МАС) цього чеку, дату і час здійснення розрахункової операції, фіскальний номер касового чека/фіскальний номер електронного касового чека, суму розрахункової операції, фіскальний номер РРО / фіскальний номер ПРРО) (рядок 25); для касового чека, що створюється програмним реєстратором розрахункових операцій: позначку щодо режиму роботи (офлайн/онлайн), в якому створений касовий чек програмним реєстратором розрахункових операцій (рядок 26), контрольне число, сформоване в режимі офлайн (рядок 27); заводський номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ЗН». Заводський номер для програмних реєстраторів розрахункових операцій не зазначається (рядок 28); фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН» або фіскальний номер програмного реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери «ФН ПРРО» (рядок 29); напис «ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК» та графічне зображення найменування або логотипу виробника (рядок 30).
Рядки 10-17 фіскального чека заповнюються у разі застосування під час проведення розрахунків з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) платіжного терміналу, з'єднаного або поєднаного з реєстратором розрахункових операцій.
Рядки 14, 15, 17 фіскального чека повторюються відповідно до кількості електронних платіжних засобів, з використанням яких здійснюється оплата.
Судом установлено на підставі листів від 07.04.2021р. вих. М 53/4-23/461 від 06.04.2021р. вих. № Р1/0-07-0-0/66225 платіжні термінали позивача на момент проведення перевірки не були з'єднані або поєднані з РРО з незалежних від позивача причин.
Суд зауважує, що згідно акту перевірки позивачем було роздруковано та видано покупцю розрахунковий документ, що не заперечується відповідачем, однак такий розрахунковий документ містить, на думку відповідача, не всі обов'язкові реквізити.
Аналогічні висновки зазначені в постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року № 640/23582/21.
Суд зазначає, що в даному випадку не заповнення у фіскальному чеку рядків 10 - 17 не змінює встановленого факту придбання товару покупцем у визначеного продавця, а згаданий чек підтверджує виконання розрахункової операції, у зв'язку з чим вважає, що фінансова санкція, визначена у пункті 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, застосована до позивача на загальну суму проведених розрахункових операцій - 13 006 314, 69 грн є протиправною.
На підставі вказаного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо порушення ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР суб'єкти господарювання зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку. Зазначена норма містить положення щодо обов'язку ведення юридичною особою обліку товарних запасів.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, шо використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Оскільки законодавством не передбачено окремого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, то оприбуткування товарів здійснюється відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні, про що прямо зазначено в ст. 6 Закону № 265.
Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
До первинних документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи с підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Лише відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку.
Керуючись вказаними положеннями суд погоджується з твердженням позивача з приводу того, що на момент проведення перевірки працівниками ДПС не було враховано того, що АЗС не є відокремленим підрозділом товариства, у зв'язку з чим бухгалтерський облік здійснюється безпосередньо за місцем знаходженням підприємства.
Також відповідачем не заперечується й те, що під час перевірки товариством було надано лист вих. № 24/03-2 від 24.03.2021р. разом з копіями первинних документів (видаткові накладні, ТТН) на алкогольні та тютюнові вироби, які знаходилися на реалізації на АЗК у кількості 236 аркушів. Проте надані документи та зауваження до Акту перевірки безпідставно та неправомірно не були враховані при розгляді матеріалів перевірки та винесенні податкового повідомлення-рішення.
Визначаючи залишки підакцизних товарів за місцем реалізації Відповідач керувався даними з документів, роздрукованих Позивачем на АЗС з програми, в якій ведеться електронний облік товарних запасів па місцем реалізації, а тому твердження Відповідача щодо неведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації не відповідає дійсності, зазначене підтверджується відомостями про залишки підакцизних товарів на момент перевірки (додаток до Акту перевірки), на які посилається сам Відповідач - це документи, надані Позивачем на АЗС під час перевірки на підтвердження обліку товарів на АЗС (алкогольних напоїв та тютюнових виробів).
Роздрукування та надання Позивачем на АЗС в день перевірки документів, які містять інформацію про залишки товарних запасів, свідчить про ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів та здійснення продажу лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Відповідачем не було виявлено розбіжностей між відомостями з програми обліку залишків товарних запасів та фактичною наявністю алкогольних напоїв та тютюнових виробів на місці торгівлі.
Частина 12 статті 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначає, шо суб'єкти господарювання, які в готівковій та/або в безготівковій формі (Із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані: вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку.
При цьому, суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам під час проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), які підтверджують облік та походження товарів, що на .момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Суд враховує і те, що позивачем були надані завірені копії первинних документів на товар, що підтверджується додатками до акту перевірки та записами в п. 2.20 Акту перевірки про надання прихідних документів (накладних, видаткових накладних).
Також суд погоджується з твердженням позивача з приводу того, що оригінали первинних документів не зберігаються на АЗС, а передаються до бухгалтерії товариства, де обробляються та зберігаються, так як АЗС не є самостійною юридичною особою чи відокремленим підрозділом, не веде самостійно бухгалтерський облік, а с лише господарською одиницею, на якій здійснюються торгівля, а тому зобов'язане вести лише облік товарних запасів за місцем реалізації та зберігання.
Керуючись наведеними обставинами суд приходить до висновку, що фінансова санкція, визначена у ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», застосована до позивача на загальну суму проведених розрахункових операцій - 739 488,76 грн. є протиправною.
У відповідності до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003 вказано, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
На підставі аналізу норм чинного законодавства та обставин, встановлених письмовими доказами, суд дійшов переконання, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів належними та допустимими доказами наявність підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, а тому податкове повідомлення-рішення від 09.04.2021 року 0268330707 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 13 745 803 (тринадцять мільйонів сімсот сорок п'ять тисяч вісімсот три) грн 45 коп. є протиправним та підлягає скасуванню.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі Закон № 5076-VI).
Частинами 2 та 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Судом встановлено, що між позивачем та Адвокатським Об'єднанням «ЛЕКС-ГРУП» було укладено договір про надання правової допомоги № 10/01/22 від 10.01.2022 року та додаткову угоду № 7 від 02.05.2022 року.
Відповідно до Акту наданих послуг № 7-1 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 10/01/22 від 10.01.2022 сторони підтверджують послуги по наданню правничої (правової) допомоги: надання первинної консультації (1 год.) -1000, 00грн., вивчення та аналіз документів замовника (3 год.) - 3000, 00грн., підготовка та подача до суду позовної заяви (8 год.) - 10 000, 00грн., підготовка та подача до суду заяви про поновлення строку звернення до суду (1 год.) - 3000, 00грн. Загальна вартість послуг: 17 000, 00грн.
Відповідно до Акту наданих послуг № 7-2 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 10/01/22 від 10.01.2022 сторони підтверджують послуги по наданню правничої (правової) допомоги: участь адвоката у судовому засіданні 15.09.2022 року - 2000, 00грн., підготовка та надання до суду письмових пояснень (0,5год.)-500 грн., підготовка та надання клопотання від 07.10.2022 року (3, 5год.) - 3500, 00грн., участь адвоката у судовому засіданні 13.10.2022 року - 2000, 00грн. Загальна вартість послуг: 8 000, 00грн.
Вартість послуг відповідно до Актів № 7-1 та № 7-2 становить 25 000,00грн.
23.09.2022 року відповідачем надано заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, згідно змісту якого зазначено, що сума витрат є завищеною, а тому витрати не підлягають відшкодуванню в повному обсязі.
В силу положень ст. 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).
Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі “Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Беручи до уваги вказане суд вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 25000 грн., як таку, що є підтвердженою та співрозмірною.
Щодо судового збору.
Як вже було зазначено вище, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, судовий збір в розмірі 24810, 00грн. підлягає стягненню з Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР».
Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0268330707 від 09.04.2021 в частині - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0268330707 від 09.04.2021 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 13 745 803 (тринадцять мільйонів сімсот сорок п'ять тисяч вісімсот три) грн 45 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» сплачений судовий збір у розмірі 24 810 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять) грн 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» судові витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката в сумі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) грн 00 коп.
Вступну та резолютивну частини рішення виготовлено та проголошено зміст у судовому засіданні 24 червня 2025 року.
Повний текст рішення складено та підписано 04 липня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Галатіна