07 липня 2025 рокуСправа №160/14117/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
15.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПУО НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ), що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку, відповідно до інформації, які міститься у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_3 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (Код ЄДРПУО НОМЕР_1 , юридична адреса: АДРЕСА_1 ) внести відомості про визнання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_2 ) непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до інформації, які міститься у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_3 .
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив наступне. ОСОБА_1 військово-лікарською комісією був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку за станом здоров'я. Вказує на те, що звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою про виключення його з військового обліку. Проте, в задоволенні вказаної заяви відповідачем було відмовлено та зазначено, що наказом Міністерства оборони України №402 визначені нові положення про військово-лікарську експертизу, тому позивача було поновлено на військовому обліку для проходження ВЛК з метою визначення придатності до військової служби.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.05.2025 р. зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
У встановлений строк відповідачем відзиву на позов не надано.
Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 ОСОБА_1 09.02.2007 р. ВЛК був визнаний непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку за гр. І ст. 59 «б» Наказу МОУ №207 від 12.07.1999 р. та 12.03.2007 р. ІНФОРМАЦІЯ_4 знятий з військового обліку згідно наказу МОУ №342 від 09.06.2006 р.
Відповідно до витягу з бази даних «Резерв+», сформованого 26.03.2025 р., ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ОСОБА_1 та його представник звернулись до ІНФОРМАЦІЯ_1 з заявою від 10.05.2025 р. та адвокатським запитом, в яких просили виправити облікові дані та внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомості про те, що ОСОБА_1 є особою, виключеною з військового обліку.
Листом від 19.04.2025 р. №5888 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено представника позивача про те, що з 14.08.2008 р. вступив в дію наказ МОУ№402, яким було скасовано дію попередніх наказів та визначено нові положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Таким чином, громадянин ОСОБА_1 був поновлений як військовозобов'язаний. Йому необхідно пройти військово-лікарську комісію для визначення його придатності згідно чинного законодавства.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Приписами ч.9 ст.1 Закону №2232 визначено, що стосовно військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії:
допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік;
призовники - особи, які взяті на військовий облік;
військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;
військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави;
резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно ч.6 ст. 37 Закону №2232 виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які зокрема визнані непридатними до військової служби.
Зі змісту матеріалів справи вбачається, що позивачу видано тимчасове посвідчення № НОМЕР_3 з поміткою від 09.02.2007 р. про виключення з військового обліку, оскільки позивач визнаний неприданим до військової служби з виключенням з військового обліку.
Разом з тим, відповідачем не подано до матеріалів справи жодної постанови ВЛК, яка б підтвердила придатність позивача за станом здоров'я до військової служби.
Суд звертає увагу, що згідно Наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 №610 «Про тимчасове посвідчення військовозобов'язаного», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 14 грудня 2017 р. за № 1511/31379, тимчасові посвідчення, виготовлені та видані військовозобов'язаним до набрання чинності цим наказом, вважаються дійсними.
Також, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Відтак, враховуючи приписи Наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 №610 та постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559, тимчасове посвідчення позивача № НОМЕР_3 вважається дійсним до видачі позивачу військово-облікового документа нового зразка.
У рішенні Конституційного Суду України в від 29.06.2010 №17-рп/2010 вказано, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) неодноразово висловлював свою позицію, у відповідності до якої принцип верховенства права вимагає дотримання вимог "якості" закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. Зокрема, на думку суду, вираз "згідно із законом" насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права, тлумачитися у спосіб, сумісний з верховенством права і найбільш сприятливий для особи (рішення у справах "Полторацький проти України" (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29.04.2003, заява №38812/97, §155, "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine), від 09.01.2013, заява №21722/11, §170, "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine) від 14.10.2010, заяви №23759/03 та №37943/06, §57).
При цьому, під терміном "закон" слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" і "передбачуваності". "Закон" повинен бути належним чином доступним: громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку. Крім того, норма не може розглядатися як "закон", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку. Громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія (рішення у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), рішення від 23.06.1995, заява №18139/91, §37).
Таким чином, позивач мав обґрунтовані сподівання, що отримавши тимчасове посвідчення № НОМЕР_3 з поміткою від 09.02.2007 р. про виключення з військового обліку, він не є військовозобов'язаним, а за наявності чинного тимчасового посвідчення № НОМЕР_3 з поміткою від 09.02.2007 р. про виключення з військового обліку, у відповідача були відсутні підстави для взяття позивача на військовий облік військовозобов'язаних.
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, сплачений позивачем судовий збір за подачу даного позову до суду в сумі 1211,20 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_3 .
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до інформації, яка міститься у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_3 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене встроки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук