07 липня 2025 року Справа № 160/13823/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/13823/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. ПРОЦЕДУРА
13.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця В.Липинського, будинок 7, код ЄДРПОУ 37806243) щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, поданої ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 17 квітня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України з Дніпропетровській області (місцезнаходження: Україна, 49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця В. Липинського, будинок 7, код ЄДРПОУ 37806243) прийняти у ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) подану декларацію про відмову від іноземного громадянства замість документа про припинення громадянства російської федерації.
Ухвалою суду від 15.05.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 15.05.2025 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- звернення позивача із декларацією про відмову від іноземного громадянства, поданої 17 квітня 2025 року;
- декларацію про відмову від іноземного громадянства, поданої позивачем 17 квітня 2025 року;
- відмову відповідача у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, поданої ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 17 квітня 2025 року;
- відомості/інформацію щодо причин такої відмови;
- всі наявні докази щодо суті спору.
02.06.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача. Долучені додаткові докази по справі.
Ухвалою суду від 05.06.2025 року у задоволенні клопотання Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області про розгляд справи за участі представника/ в порядку загального провадження в адміністративній справі №160/13823/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, відмовлено.
09.06.2025 року позивачем до суду подана письмова відповідь на відзив.
17.06.2025 року позивачем до суду подані додаткові пояснення.
20.06.2025 року відповідачем до суду подано клопотання про долучення доказів.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 07.07.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вчиняла всі необхідні та залежні від неї дії для отримання громадянства України, а вихід із громадянства іншої держави не може бути здійснений від обставин, що не залежать від неї, що є підставою для прийняття до розгляду відповідачем декларації про відмову від іноземного громадянства, завершення процедури щодо прийняття до громадянства, оформлення та видачі Позивачу паспорту громадянина України.
Однак, відповідач протиправно та неодноразово відмовляв у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування відзиву зазначено, що на день звернення позивача до суду, остання не виконала взяті на себе зобов'язання щодо припинення громадянства російської федерації та не надала відповідних документів, що унеможливлюють на цей час документувати позивача паспортом громадянина України.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , уродженка м. Бєлгород російська федерація ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в Україні на законних підставах, 05.10.2000 року звернулася до ВПР та МР УМВС України в Дніпропетровській області із заявою про документування посвідкою на постійне проживання на підставі пункту 1 частини 2 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (редакції від 04.02.1994 року).
За результатами заяви ВПР та МР УМВС України в Дніпропетровській області у зв'язку з відсутністю підстав для відмови, гр. ОСОБА_1 15.12.2000 року була вперше документована тимчасовою посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 .
24.02.2003 року гр. ОСОБА_1 звернулася до ВПР та МР УМВС України в Дніпропетровській області з заявою про обмін посвідки на постійне проживання та була документована посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_3 від 18.03.2003 року.
17.05.2019 року звернулася до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області з заявою про обмін посвідки на постійне проживання у зв'язку з досягненням 45-річного віку та була документована посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_4 від 24.05.2019 року.
15.05.2021 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Інгулецького відділу у м. Кривому Розі ГУ ДМС України з питань оформлення набуття громадянства України відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство».
Згідно з рішення ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 19.07.2021 року ОСОБА_1 набула громадянство України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» (від 18.01.2001), про що 29.07.2021 року їй була видана довідка № 752/21 про реєстрацію особи громадянином України та 23.06.2023 року оформлено тимчасове посвідчення громадянина України серії НОМЕР_5 , терміном дії до 19.07.2023 року (закінчився).
03.04.2024 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області було складено висновок та прийнято рішення № 56 від 03.04.2023 про скасування дозволу на імміграцію в Україну гр. рф ОСОБА_1 .
У рішенні ГУ ДМС у Дніпропетровській області від 03.04.2023 року № 56 зазначено, що видана на підставі висновку щодо оформлення посвідки на постійне проживання посвідка на постійне проживання № НОМЕР_4 від 24.05.2019 року підлягає скасуванню відповідно до вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року №321.
03.04.2023 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області прийняло рішення №12032500065940 про скасування посвідки на постійне проживання.
Вважаючи рішення про скасування посвідки на постійне проживання протиправним, позивач звернулась до суду з позовною заявою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.04.2025 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, відмовлено.
Згідно положень ч.4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, судом встановлено, що позивач є громадянкою російської федерації, документована паспортом громадянки російської федерації № НОМЕР_6 , виданого 14.03.2019 р., дійсний до 14.03.2029 р.
Позивач у позові зазначає, що постійно проживає в Україні з 2001 року за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг.
24 травня 2019 року позивач отримала посвідку на постійне проживання № НОМЕР_4 , строком дії до 22.05.2029 р., яка рішенням ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 03 квітня 2023 року №12032500065940 була скасована.
21.07.2021 р. позивач отримала довідку № 752/21 ГУ ДМС України в Дніпропетровській області про реєстрацію особи громадянином України на підставі пункту 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України», яка є підставою для оформлення тимчасового посвідчення громадянина України.
Протягом 2021 року позивач намагалась потрапити на прийом до посольства російської федерації у м. Києві, втім заплановані візити не відбулися через запровадження карантинних обмежень внаслідок СОVID-19.
23.06.2023 року позивач звернулася до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо оформлення тимчасового посвідчення громадянина України, у зв'язку з чим останню було документовано тимчасовим посвідченням громадянина України терміном дії до 19.07.2023 року.
18.04.2025 року позивач звернулася до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області щодо продовження дії тимчасового посвідчення громадянина України, у зв'язку з чим дію тимчасового посвідчення громадянина України було продовжено на 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні.
У лютому 2022 р. позивач звернулась в консульство російської федерації для оформлення документів на вихід з громадянства, втім вже в березні того ж року консульство припинило прийом.
17.04.2025р. позивач підписала декларацію про відмову від громадянства російської федерації та подала декларацію до ГУ ДМС України в Дніпропетровській області.
Однак, листом від 22.04.2025 р. ГУ ДМС України в Дніпропетровській області відмовило позивачу у зв'язку з відсутністю підстав для прийняття від позивача декларації про відмову від громадянства російської федерації замість документу уповноваженого органу російської федерації про припинення громадянства російської федерації.
Отже, 22.04.2025 за вих. № С-333/6/1201-25/1201.4.4/5098-25 ОСОБА_1 було повідомлено, що у визначений законодавством термін, вона не виконала подане зобов'язання про припинення громадянства російської федерації не надала довідку про припинення громадянства російської федерації або документ підтверджуючий наявність незалежних причин неотримання документа про вихід з іноземного громадянства. Інформація щодо подання заяви до уповноважених органів російської федерації про припинення іноземного громадянства, разом з підтверджуючими даний факт документами, до ГУ ДМС у Дніпропетровській області нею також не надавалась.
Також, ОСОБА_1 було повідомлено, що 20.08.2024 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3897- ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканості України».
Так, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону надано право громадинам російської федерації, які в період з 24 лютого 2020 року набули громадянство України відповідно до Закону України "Про громадянство України" і подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, подати документ про припинення іноземного громадянства протягом 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, якщо строк виконання поданого зобов'язання сплив.
У зв'язку з цим, рішення про оформлення набуття громадянства України громадянами російської федерації не скасовуються стосовно осіб, яких прийнято до громадянства України, втрата громадянства України не оформляється до визначеного цим Законом періоду.
Проінформовано, що 10 січня 2025 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 07.01.2025 № 3 «Деякі питання продовження строку дії тимчасового посвідчення громадянина України в умовах воєнного стану», яка передбачає можливість продовження строку дії тимчасової посвідчення громадянина України для громадян російської федерації та громадян республіки білорусь, які в період з 24 лютого 2020 року набули українське громадянство і подали зобов'язання припинити і потомне громадянство.
Строк дії тимчасових посвідчень громадянина України, оформлених територіальними органами Державної міграційної служби, громадянам російської федерації та громадянам республіки білорусь, які набули громадянство України відповідно до Закону України “Про громадянство України» в період з 24 лютого 2020 року, продовжується на строк, визначений абзацом першим пункту 5 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 20 серпня 2024 року № 3897- ІХ “Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які беруть участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України», а саме 12 місяців з дня припинення чи скасування воєнного стану в Україні, якщо строк виконання поданого зобов'язання сплив.
Відповідно до абзацу третього Постанови такі особи подають клопотання про продовження строку дії тимчасового посвідчення громадянина України, оформленого територіальними органами Державної міграційної служби, до територіального органу Державної міграційної служби за місцем звернення.
З урахуванням вказаних змін в законодавстві з питань громадянства України, в ГУ ДМС у Дніпропетровській області підстави для прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, відсутні.
Отже, посилаючись на вказані обставини поданий бланк декларації про відмову від іноземного громадянства від 17.04.2025 року ГУ ДМС у Дніпропетровській області разом з вказаною вище відповіддю повернуто Позивачу.
Вважаючи зазначені дії протиправними, позивач була змушена звернутися за захистом порушених прав до суду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 4 Конституції України встановлено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави набуття і припинення громадянства України визначаються законом.
Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року №2235-III.
Статтею 1 Закону №2235-III, зокрема, встановлено, що громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, у якому іноземець, який узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.
Статтею 6 Закону №2235-III встановлено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з пунктом 2 частини 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №2235-III особа (іноземець або особа без громадянства), яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один із її батьків або її дід чи баба, прадід чи прабаба, або її рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), а також її неповнолітні діти мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням.
Згідно частини 5 статті 8 Закону №2235-III іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону №2235-III визначено, що незалежною від особи причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Позивач фактично набула громадянство України за територіальним походженням в порядку статті 8 Закону №2235-III, відтак дані правовідносини регулюються положеннями статті 8 Закону №2235-III.
Положеннями частини 2 статті 8 Закону №2235-III передбачено, що для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України іноземцем подається зобов'язання припинити іноземне громадянство.
З наведеного вище вбачається, що іноземці при зверненні із заявою про оформлення набуття громадянства, повинні подати зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Поряд із цим, частиною 6 статті 8 Закону №2235-III визначено перелік осіб, які для оформлення набуття громадянства України замість зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) можуть подати інші документи.
Відповідно до порядку набуття громадянства, визначеного статтею 8 Закону №2235-III вбачається, що при оформленні набуття громадянства за загальним правилом іноземці разом із заявою подають зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Окрема категорія заявників, що визначена частиною 6 статті 8 Закону №2235-III мають право замість зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) подати інші документи, а саме: декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яку визнано біженцем або якій надано притулок в Україні; заяву про зміну громадянства у випадку, якщо особа є громадянином держави, з якою Україна уклала міжнародний договір, що передбачає припинення особою громадянства цієї держави одночасно з набуттям громадянства України; декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту або Національній гвардії України, та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка отримала посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", та декларацію про відмову від іноземного громадянства для другого із подружжя; декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.
Суд встановив, що Позивач не відноситься до зазначеного вище переліку окремих категорій осіб, а тому при оформленні набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України нею було подано зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Частиною 5 статті 8 Закону №2235-III передбачено, що іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Суд зазначає, що положення Закону №2235-III визначають різні види декларацій, зокрема декларацію про відмову від іноземного громадянства, яку на стадії оформлення набуття громадянства мають право подати окремі категорії заявників, що визначені частиною 6 статті 8 Закону №2235-III та декларацію про відмову від іноземного громадянства, яку подає іноземець, що узяв зобов'язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств). Зазначену декларацію іноземець подає після набуття ним громадянства України та за наявності незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства).
Суд не погоджується з тим, що громадяни російської федерації не мають підстав для подання декларації про відмову від іноземного громадянства, за виключенням особливої категорії заявників згідно зі змінами, внесеними Законом України 14 грудня 2021 року №1941-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб», який набрав чинності 19.12.2021 року.
Закон №2235-III є спеціальним нормативним актом, який регулює загальний порядок та підстави набуття та припинення громадянства України.
Частина 5 статті 8 Закону №2235-III визначає, що іноземці, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.
Положення частини 5 статті 8 Закону №2235-III стосуються усіх іноземців, які подали зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) і положення даної норми Закону не передбачають винятків для громадян окремих країн.
Закон №1941-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» передбачає спрощену процедуру набуття громадянства для окремих категорій осіб, а саме: тих, які в установленому законодавством України порядку проходять чи проходили військову службу; мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України; є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»; є громадянами держави-агресора або держави-окупанта, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання.
Вказаним законом врегульовано питання можливості подання декларацій про відмову від іноземного громадянства разом із заявою про прийняття до громадянства України тими категоріями осіб, які зазначені в Указі Президента України від 13.08.2019 №594.
Після вступу в силу 19.12.2021 року Закону №1941-ІХ іноземці із зазначеної вище категорії осіб при оформленні набуття громадянства отримали право замість зобов'язання припинити іноземне громадянство подати декларації про відмову від іноземного громадянства на стадії оформленні заяви про набуття громадянства.
Положеннями частини 2 статті 8 Закону №2235-III передбачено, що для оформлення набуття громадянства України в установленому порядку разом із заявою (клопотанням) про набуття громадянства України іноземцем подається зобов'язання припинити іноземне громадянство.
Окрім цього, положеннями частини 6 статті 8 Закону №2235-III визначено перелік осіб, які для оформлення набуття громадянства України замість зобов'язання припинити іноземне громадянство (підданство) можуть подати інші документи.
Закон №1941-ІХ передбачив можливість для окремих іноземців з числа осіб, визначених у частині 6 статті 8 Закону №2235-III, які подали заяви про оформлення набуття громадянства разом із зобов'язанням про припинення іноземного громадянства у період часу з 01 січня 2018 року до 19.12.2021 року, тобто до моменту набрання чинності Законом №1941-ІХ, подавати декларації про відмову від іноземного громадянства у спрощеному порядку через неможливість припинення іноземного громадянства.
Для усіх інших категорій іноземців, зобов'язання щодо припинення іноземного громадянства залишилось чинним і такі іноземці зобов'язані подати документ про припинення іноземного громадянства, а у випадку наявності незалежних від них причин неотримання документу про припинення іноземного громадянства, - подати декларацію про відмову від іноземного громадянства в порядку, передбаченому частиною 5 статті 8 Закону №2235-III.
Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затверджених Указом Президента України № 215 від 27 березня 2001 року.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №715 від 16.08.2012 року «Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку» затверджено, зокрема, форму Декларації про відмову від іноземного громадянства, в якій наведено підстави її подання. При подачі декларації особі необхідно заповнити відповідний пункт з посиланням на конкретні причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особа, яка набула громадянство України, зобов'язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від них причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства. При цьому, до незалежних причин законодавцем віднесено, зокрема, невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), документа про припинення громадянства (підданства) у встановлений законодавством іноземної держави термін.
Указом Президента України від 27.03.2001 року №215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (надалі Порядок №215).
Зазначений Порядок визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.
Пунктом 119 Порядку №215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов'язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України. Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства або декларації про відмову від іноземного громадянства їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.
У зв'язку з тим, що позивачем не було отримано документ про припинення громадянства рф з незалежних від неї причин, вона звернулася до відповідача із Декларацію про відмову від громадянства російської федерації.
Суд зазначає, що в межах вказаної справи спірними є правовідносини сторін щодо відмови в прийнятті декларації від 17.04.2025 року, яка подавалась позивачем з підстав припинення роботи консульств рф на території України, що виключило можливість отримання від таких установ будь яких документів.
Суд бере до уваги, що з 24.02.2022 року у зв'язку з військовою агресією рф проти України в країні введено правовий режим воєнного стану, який діє до теперішнього часу, з зазначеного часу посольство рф та консульські установи рф, що розміщені на території України, припинили свою діяльність, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати документ, який підтверджує відмову від громадянства рф.
Вказані обставини збройної агресії, введення воєнного стану та припинення діяльності в Україні посольств та консульств РФ є загальновідомими та в розумінні частини третьої статті 78 КАС України не потребують доказування.
Отже, не отримання позивачем документа про припинення громадянства рф відбулося з незалежних від неї причин. Суд також відмічає, що виконати зобов'язання відповідно до вимог статті 8 Закону №2235-III Позивачка не змогла цього зробити з незалежних від неї вказаних вище причин. З огляду на це, відповідно до приписів пункту 2 частини другої статті 9 Закону № 2235-III Позивачка має право на подання декларації про відмову від іноземного громадянства.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідач, вирішуючи питання щодо прийняття декларації, обмежився лише роз'ясненнями норм законодавства щодо процедури припинення іноземного громадянства, не прийняв декларацію та не надав мотивованої відмови позивачу в прийнятті такої декларації.
З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, на підставі наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у цій справі дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та визнання протиправними дій Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, поданої ОСОБА_1 17 квітня 2025 року та зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути подану ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 17 квітня 2025 року та прийняти рішення з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги у вказаній вище частині.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 908,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від іноземного громадянства, поданої ОСОБА_1 17 квітня 2025 року.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути подану ОСОБА_1 декларацію про відмову від іноземного громадянства від 17 квітня 2025 року та прийняти рішення з урахуванням висновків викладених у рішенні суду.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 908,40 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області (вул. В.Липинського, 7, м. Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37806243).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 07.07.2025 року.
Суддя В.В. Ільков