07 липня 2025 рокуСправа № 160/18778/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ремез Катерина Ігорівна, перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
27.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії державного виконавця Зелінського Володимира Федоровича у частині відкриття виконавчого провадження №78249722 від 03.06.2025;
- зобов'язати відповідача зупинити виконавче провадження №78249722 до вирішення питання щодо чинності постанови 428 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.04.2025;
- зобов'язати відповідача переглянути суму стягнення відповідно до вимог КУпАП та чинного законодавства.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді К.І. Ремез.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 позовна заява ОСОБА_1 була залишена без руху, запропоновано у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позову без руху усунути недоліки позовної заяви та надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 2906,88 грн.
При цьому, суд визнав поважними причини пропуску строку звернення до суду.
04.07.2025 позивач подав до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору, або зменшення суми судового збору/відстрочення або розстрочення сплати судового збору, у якому просив суд повністю звільнити позивача від сплати судового збору у справі № 160/18778/25, або зменшити розмір судового збору, або надати відстрочку чи розстрочку на строк, визначений судом.
В обгрунтування клопотання позивач посилається на те, що він є батьком дитини з інвалідністю, внутрішньопереміщенною особою, не працює, з 09.05.2025 по 15.05.2025 перебував на лікуванні.
Дослідивши клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору та додані до нього документи, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Дійсно, Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон) передбачені випадки, коли суд може звільнити особу від сплати судового збору внаслідок наявності певних обставин, наприклад, коли розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік або якщо предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю (пункти 1, 3 частини 1 статті 8 Закону).
Як доказ відсутності у позивача доходів позивачем надано суду довідку про отримання допомоги.
Розглядаючи клопотання сторони позивача про звільнення від сплати судового збору, суд зауважує, що одним із загальноправових принципів є принцип добросовісності, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
У суб'єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб'єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов'язків.
Суд критично ставиться до тверджень про відсутність у позивача доходів та неможливості сплатити судовий збір, та зауважує, що позивачем не надано належних доказів, які б давали змогу встановити розмір його річного доходу.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, суд керується наступним.
Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Європейський суд з прав людини вказує, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду.
Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення ЄСПЛ у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland") від 19.06.2001, пункт 59).
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (Рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia") від 20.02.2014, пункт 111).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки у його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (Рішення ЄСПЛ "Kniat v. Poland" від 26.07.2005, пункт 44; Рішення ЄСПЛ "Jedamski and Jedamska v. Poland" від 26.07.2005, пункти 63-64).
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відмова у звільненні від сплати судового збору, відстрочці або розстрочці його сплати не порушує положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (про право на справедливий суд), оскільки не перешкоджає вказаній особі у доступі до суду і не ускладнює його таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
Судовий збір, його об'єкти та ставки, підстави і порядок сплати, а також умови звільнення від сплати встановлені законом, тобто справляння судового збору, переслідує законну мету.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не виконані, недоліки позову не усунені позивачем, тому суд вважає, що в цьому випадку наявні всі передбачені законом умови для застосування наслідків, передбачених пунктом 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, враховуючи невиконання позивачем вимог ухвали суду та не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позов слід повернути позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Шевченківському та Центральному районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви направити особі, яка її подала, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала про повернення позовної заяви може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез