07 липня 2025 р.Справа №160/19638/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Власенко Інни Вікторівни в порядку письмового провадження у м. Дніпрі про забезпечення адміністративного позову у справі №160/19638/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:
- задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у відмові видати довідку про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вилученні військового квитка та зобов'язання вчинити певні дії, яке полягає у видачі довідки про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», внесенні актуальної інформації в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про ОСОБА_1 , як такого, що є військовозобов'язаний та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та повернути вилучений військовий квиток серії НОМЕР_1 виданий 01.06.1999 Індустріальним РВК;
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у відмові видати довідку про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», вилученні військового квитка серії НОМЕР_1 виданого 01.06.1999 ІНФОРМАЦІЯ_4 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_5 вчинити певні дії, які полягають у видачі довідки про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», внести актуальну інформацію в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів про ОСОБА_1 , як такого, що є військовозобов'язаний та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 та повернути вилучений військовий квиток серії НОМЕР_1 виданий 01.06.1999 Індустріальним РВК.
Разом з позовом, 04.07.2025 представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 та будь якому іншому ІНФОРМАЦІЯ_6 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , на військову службу під час мобілізації, про що винести відповідну ухвалу.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що позивач здобуває вищу освіту 1-го курсу першого рівня вищої освіти денної форми навчання в Дніпровському державному аграрно-економічному університеті, у зв'язку з чим ІНФОРМАЦІЯ_5 було надано ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (короткий зміст отримання відстрочки - студент). 05.05.2025 позивач особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявою про продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, однак співробітники РТЦК вилучили у позивача військовий квиток та не прийняли заяву про від призову на військову службу під час мобілізації. На письмовий запит представника позивача, ІНФОРМАЦІЯ_5 своїм листом від 26.05.2025 №1348 відмовив у відстрочки та повідомив, що з 19.12.2024 позивач був виключений з військового обліку військовозобов'язаних як призваний до військової частини НОМЕР_2 . Однак, Дніпровським державним аграрно-економічним університетом 30.06.2025 надано позивачу довідку, згідно якої останній склав заліково-екзаменаційну сесію, що тривала в період з 09.12.2024 по 27.12.2024. Таким чином, позивач зазначає, що якщо його буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на виключення з військового обліку та звільнення з військової служби, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, у зв'язку із чим просить забезпечити позов.
Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів ч. 1 ст. 154 КАС України суд розглянув заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Власенко Інни Вікторівни про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
Відповідно до положень частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Як вбачається з матеріалів справи та доданих до неї документів, заявнику було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" - студент на строк до 07.02.2025 (довідка від 02.01.2025 №2611) та на строк до 09.05.2025 (довідка від 12.02.2025 №4922).
05.05.2025 заявник звернувся до відповідача з заявою про продовження строку дії відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, проте довідки не отримав.
Натомість у відповідь на адвокатський запит, відповідач у листі від 26.05.2025 №1348 повідомив що 19.12.2024 ОСОБА_2 , виключений з військового обліку військовозобов'язаних, як призваний до військової частини НОМЕР_2 .
Окрім того, згідно інформації, що міститься у додатку Резерв + має статус військовослужбовця, звання - молодший сержант.
Предметом спору є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у відмові видати довідку про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що заявником не доведено умову застосування заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, з урахуванням наданих матеріалів до позову, з яких вбачається, що заявник станом на час звернення до суду має статус військовослужбовця, а не військовозобов'язаного.
Окрім того, суд звертає увагу, що представник позивача просить суд забезпечити позов шляхом заборони вчиняти певні дії не визначеному колу суб'єктів, а саме, районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, що також вказує на відсутність підстав для забезпечення позову.
З огляду на визначений позивачем предмет спору, характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що доводи представника позивача, якими обґрунтовано заяву про забезпечення позову, не можуть бути підставою для забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 156, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Власенко Інни Вікторівни про забезпечення адміністративного позову у справі №160/19638/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець