07 липня 2025 р.Справа №160/19537/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Меюс Яни Сергіївни в порядку письмового провадження у м. Дніпрі про забезпечення адміністративного позову у справі №160/19537/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
04.07.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд:
- визнати незаконними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання громадянина України ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку, відповідно до інформації, які міститься у військово-обліковому документі № 27052024142501890000 від 23 травня 2024 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про визнання громадянина України ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку, відповідно до інформації, які міститься у військово-обліковому документі № 27052024142501890000 від 23 травня 2024 року.
Разом з позовом, 04.07.2025 представник позивача звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо призову громадянина України ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації: керівнику відповідача приймати наказ про призов на військову службу під час мобілізації, видавати мобілізаційні розпорядження, вручати повістки на відправку до військової частини для проходження військової служби, звертатися до правоохоронних органів із вимогами щодо розшуку, затримання та доставлення до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки та здійснювати будь-які інші дії, спрямовані на мобілізацію до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В обґрунтування поданої заяви зазначає, що позивач 25.03.2016 військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 ) був визнаний непридатним до військової служби відповідно до тимчасового посвідчення № НОМЕР_1 . У 2024 позивач особисто отримав у ІНФОРМАЦІЯ_4 замість тимчасового посвідчення - військово-обліковий документ № НОМЕР_2 , відповідно до якого позивач визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку по гр. ІІ ст. 30а наказу МОУ №402 від 14.08.2008. Проте, при використанні додатку Резерв+, позивач виявив, що має статус військовозобов'язаного та перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 . На запит позивача стосовно вказаної ситуації, ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що дані про перебування ОСОБА_1 на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 було внесено до Єдиного електронного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів «Оберіг», оскільки медичні документи, на підставі яких позивач був визнаний непридатним до військової служби, в архіві ІНФОРМАЦІЯ_5 не зберігаються. Отже, зазначає, що якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на виключення з військового обліку та звільнення з військової служби, а також унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, у зв'язку із чим просить забезпечити позов.
Згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням приписів ч. 1 ст. 154 КАС України суд розглянув заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Меюс Яни Сергіївни про забезпечення позову в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Частинами 1, 2 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина четверта статті 150 КАС України).
Відповідно до положень частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Як вбачається з матеріалів справи та доданих до неї документів, заявника було визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі рішення ВЛК від 25.03.2016, що було відображено у додатку Резерв + станом на 23.05.2024.
Згідно інформації з додатку Резерв + заявника оголошено у розшук ТЦК від 30.06.2025.
Предметом спору є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби та про виключення його з військового обліку, відповідно до інформації, які міститься у військово-обліковому документі № 27052024142501890000 від 23 травня 2024 року на підставі рішення військово-лікарської комісії №10/278 від 21.03.2016.
Таким чином, у разі підтвердження за результатами розгляду справи факту непридатності заявника до військової служби невжиття заходів забезпечення позову дійсно може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, адже за час розгляду справи відповідач здійснить дії щодо призову позивача на військового службу (видача наказу керівника РТЦК та командиром військової частини не більше семи днів), відповідно в нього зміниться правовий статус з військовозобов'язаного на військовослужбовця, на якого вже не поширюється норма пункту 14 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З огляду на викладене, суд вважає, що заявником доведено умову застосування заходів забезпечення позову, а саме, доведено, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на викладене, надавши оцінку доводам заявника, суд дійшов висновку про співмірність, адекватність та достатність способів вжиття заходів забезпечення позову із позовними вимогами, з якими заявник звернувся до суду, в частині заборони відповідачу вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Відповідно, в цій частині заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Натомість суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову в частині заборони керівнику відповідача приймати наказ про призов на військову службу під час мобілізації, видавати мобілізаційні розпорядження, вручати повістки на відправку до військової частини для проходження військової служби, звертатися до правоохоронних органів із вимогами щодо розшуку, затримання та доставлення до Територіального центру комплектування та соціальної підтримки та здійснювати будь-які інші дії, спрямовані на мобілізацію до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі, з огляду на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів вжиття відповідачем дій щодо притягнення позивача до адміністративної або кримінальної відповідальності, а також з огляду на їх неспівмірність з позовними вимогами, з якими заявник звернувся до суду, відтак, неможливо стверджувати, що такі дії вчиняються та, відповідно, можуть об'єктивно спричинити шкоду правам позивача до ухвалення рішення суду у цій справі.
З урахуванням вищезазначеного, враховуючи встановлені обставини, які підтверджуються доказами, що містяться в поданих матеріалах позову, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви та вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/19537/25.
Керуючись статтями 150, 154, 156, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Меюс Яни Сергіївни про забезпечення адміністративного позову у справі №160/19537/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) вчиняти дії, пов'язані з мобілізацією ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до набрання законної сили судовим рішенням у справі №160/19537/25.
У задоволенні іншої частини заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Меюс Яни Сергіївни про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295, 297 КАС України.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Н.Є. Сліпець