07 липня 2025 рокуСправа №160/10873/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицька І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо невстановлення при нарахуванні ОСОБА_1 компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але частково отримане протягом проходження військової служби речове майно, відповідно до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2016 року №178 без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2025 року, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , де отримував грошове забезпечення. На день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу 09.01.2025 року Військова частина НОМЕР_1 не здійснила нарахування та виплату грошової компенсації за неотримане речове майно за весь період служби в цій частині. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою встановлено відповідачам строк для подання до суду відзивів на позовну заяву.
Представником Військової частини НОМЕР_1 надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що чинне законодавство передбачає обов'язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини. Представник відповідача наголошує, що позивачу було нараховано виплату компенсації за речове майно в розмірі 91635,36 грн. Військова частина НОМЕР_1 обліковується на балансі у Військовій частині НОМЕР_2 оскільки в частині відсутня речова служба. Отже, обов'язок з виплати позивачу компенсації покладено на Військову частину НОМЕР_2 . Відтак, у Військової частини НОМЕР_1 були відсутні підстави для виплати позивачу грошової компенсації за недоотримане майно. З цих підстав представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.
Представником Військової частини НОМЕР_2 надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що позивачу було здійснено виплату компенсації за неотримане речове майно відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №9 від 09.01.2025 року з одночасним відрахуванням 1,5% суми військового збору. З цих підстав представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд зазначає наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.01.2025 року №9 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Також, із означеного наказу встановлено, що позивач при звільненні набув право на виплату, зокрема, компенсації за речове майно в розмірі 91635,36 грн.
Представник позивача звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 з адвокатським запитом за вих. №22/25 від 13.02.2025 року, в якому просив надати інформацію щодо виплати позивачу компенсації за речове майно.
Листом від 24.02.2025 року №501 Військовою частиною НОМЕР_1 повідомлено представнику позивача про те, що Військова частина НОМЕР_1 обліковується на балансі у Військовій частині НОМЕР_2 , так як в частині відсутня речова служба. Отже, виплату компенсації за речове майно позивачу, яка становить 91635,36 грн буде сплачено Військовою частиною НОМЕР_2 .
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачу здійснено Військовою частиною НОМЕР_2 виплату компенсації за речове майно, яка становить 90260,83 грн.
Позивач з такою позицією відповідачів не погоджується, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі здійснюється Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (далі - Закон).
Згідно ч. 1 ст. 9-1 Закону речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №475 від 07.06.2017 року (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно».
На виконання вищевказаної статті Закону постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 р. №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178).
Так, п. п. 2, 3 Порядку №178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до п. п. 4, 5 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до абзаців 1, 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента від 10.12.2008 року № 1153/2008, в редакції чинній на момент звільнення позивача з військової служби (далі - Положення №1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Аналіз норм статті 9-1 Закону №2011-XII, абзаців 1, 3 п. 242 Положення №1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку №178, свідчить, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна за умови подачі відповідної заяви (рапорту) про отримання грошової компенсації.
Як свідчать встановлені обставини справи, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 09.01.2025 року №9 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, та проведено остаточний розрахунок із виплати належних позивачу при звільненні сум.
Відповідно до змісту наведеного наказу, питання щодо виплати позивачу грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно вирішено в розмірі 91635,36 грн.
При цьому, матеріалами справи підтверджено факт виплати позивачу зазначеної компенсації Військовою частиною НОМЕР_2 у розмірі 90260,83 грн, з одночасним відрахуванням податків.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.
З огляду на випалу позивачу компенсації за недоотримане речове майно, суд дійшов висновку про відсутність факту порушення права позивача, у зв'язку з чим, відмовляє у задоволенні позовної заяви.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене у сукупності, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька