01 липня 2025 року Справа № 160/34829/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіНіколайчук С.В.
за участі секретаря судового засіданняЕмріх Ю.П.
за участі:
представника позивача представника відповідача Клименко Є.Н. Сухотська К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а,м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
31 грудня 2024 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 26.06.2024 року № 2616-п про проведення фактичної перевірки;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0495360708 від 02.08.2024;
-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0495370708 від 02.08.2024.
Позовна заява обґрунтована тим, що наказ № 2616-п не відповідає пп. 8.1 ст. 81 Податкового кодексу України, оскільки містить лише формальні цитування статей Податкового кодексу України, без зазначення жодної конкретної інформації про підстави перевірки, тому відповідач не мав права приступати до проведення фактичної перевірки.
На думку позивача, висновок контролюючого органу про те, що виявлений залишок товарів є свідченням здійснення позивачем реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є необґрунтованими, неправомірними та такими, що не підтверджуються належними доказами, а застосування до підприємця штрафних санкції в розмірі вартості всіх товарів ,які знаходились в приміщені магазину є протиправним, тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Ухвалою від 16 січня 2025 року суд відкрив в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
31 січня 2025 року відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що наказ № 2616-п від 26.06.2024 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області не може бути оскаржено, оскільки його оскарження не є належним та ефективним захистом права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.
Фактичною перевіркою встановлено факт продажу окулярів сонцезахисних: фіскальний чек NО_G1Z9mh2Y від 26.06.2024 на суму 299,00 грн. Поняття «вироби медичного призначення» міститься в пункті 9 Постанови КМУ від 2 жовтня 2013 року №753 «Про затвердження Технічного регламенту у виробів», яким передбачено, що «медичний виріб - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший в застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримання фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за з фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуй такі засоби можуть сприяти.
Офтальмологічний виріб (сонцезахисні окуляри) є індивідуальним захис зовнішніх подразників, які можуть впливати на стан здоров'я та самопочуття, а також можуть полегшити перебіг хвороби пацієнта в разі захворювання зору, також полегшити стан зору людини.»
Таким чином, суб'єкт здійснював продаж товарів, які відносяться товарів медичного призначення, що зобов'язує відповідно до вимог Закону України від 06.07.95 року №265 здійснювати продаж товарів, що відображені у відповідному обліку.
Крім того, під час проведення перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , де провадить господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 не було надано документів , що пов'язані з предметом перевірки.
Ухвалою від 04 лютого 2025 року суд вирішив подальший розгляд справи № 160/34829/24 за позовною заявою ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а,м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначив на 25.02.2025 о 11:30 год.
Суд переніс розгляд справи на 15 квітня 2025 року.
Ухвалою від 15 квітня 2025 року суд продовжив строк підготовчого провадження у справі № 160/34829/24 на 30 днів. Призначив підготовче засідання на 06 травня 2025 року об 13 год.
Суд переніс розгляд справи на 13 травня 2025 року.
Ухвалою від 06 травня 2025 року суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі № 160/34829/24 та розпочав розгляд справи по суті. Призначив розгляд справи по суті у судовому засіданні 13 травня 2025 року о 12:00 год.
Представники сторін в судовому засіданні підтримали свої позиції.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
На підставі наказу на проведення фактичної перевірки № 2616-п від 26.06.2024 та направлень га проведення перевірки від 26.02.2024 року № 5049 та № 5053 проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 .
За результатами перевірки складено акт від 08.07.2024 № 1907/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 .
В ході проведення перевірки встановлено порушення:
- п.12 ст. З Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині не ведення в установленому порядку обліку товарних запасів за місцем реалізації на суму - 9 241 748, 22 грн.
- п. 85.2 ст. 85 ПК України, а саме: ненадання платником податків посадовим (службовим)особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
На підставі вищенаведених висновків, податковий орган виніс податкові повідомлення-рішення № 0495360708 та № 0495370708 від 02.08.2024 на суму 9 242 768,22 грн.
Позивач, вважаючи протиправними наказ на проведення перевірки та податкові повідомлення-рішення № 0495360708 та № 0495370708 від 02.08.2024, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.
Згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Одним з видів податкового контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавств відповідно до статті 75 ПК України є право контролюючих органів на проведення камеральної, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичної перевірки.
Такі перевірки мають свої особливості щодо сфери правового регулювання, підстав для їх призначення, проведення, оформлення результатів та прийнятих за її наслідками рішень.
Так, підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 ПК України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
На відміну від всіх інших передбачених законом перевірок фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.
Водночас, попри відсутність необхідності попередження платника про проведення фактичної перевірки закон встановлює підставі та обов'язкові умови (обставини), що є необхідною передумовою для її здійснення. Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, окреслений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Суд звертає увагу на правове формулювання пункту 80.2 статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом.
За приписами підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування. Жодних інших підстав ця норма не встановлює.
Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.
Підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України містить перелік сфер об'єктів податкового контрою, інформація про можливі порушення в яких має бути перевірена на предмет її підтвердження/спростування, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.
Водночас аналіз абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України не дає підстав для висновку, що в наказі про проведення перевірки в обов'язковому порядку має бути зазначено конкретну норму податкового або іншого законодавства, контроль за якими покладено на контролюючи органи, яка порушується платником.
Верховний Суд у складі Судової палати вважає, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме: наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
У випадку оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України з підстав не зазначення деталізованої інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства, доказів цього, суд, здійснюючи розгляд справи та оцінюючи обставини, підстави позову, не позбавлений можливості встановити та перевірити наявність або відсутність такої інформації про ймовірні порушення, що є законодавчо встановленою передумовою та підставою для призначення такої перевірки.
Застосовними у спорах цієї категорії також є висновки Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, відповідно до яких неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
Застосування таких висновків Великої Палати Верховного Суду знайшло своє відображення у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 29 листопада 2021 року у справі № 280/1367/20; від 01 грудня 2021 року у справі №400/1646/20; від 06 липня 2022 року у справі №815/5551/14, від 24 квітня 2023 року у справі №560/2210/19, від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21, від 28 жовтня 2022 року у справі №600/1741/21-а, від 28 грудня 2022 року у справі №160/14248/21, від 28 грудня 2022 року у справі №420/22374/21, від 23 лютого 2023 року у справі №160/20112/21, від 23 лютого 2023 року у справі №600/1402/22-а тощо.
Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Отже, такий наказ не можна вважати протиправним.
Також, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
Крім того, суд зазначає, якщо за результатами перевірки винесено податкове повідомлення-рішення (ППР), наказ про проведення перевірки, як правило, втрачає свою актуальність і дію. ППР є результатом перевірки та містить інформацію про донарахування податків, штрафів або інших рішень, прийнятих на основі висновків перевірки. Після винесення ППР, сама перевірка, як процес, завершується, і наказ, який її ініціював, більше не має юридичної сили.
З урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасувати наказ від 26.06.2024 року № 2616-п про проведення фактичної перевірки не підлягають задоволенню.
Щодо порушення вимог п. 12 ст. 3 Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР, що полягає у незабезпеченні ведення в установленому порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації на 9 242 768, 22 відповідач посилається, що було фактичною перевіркою встановлено факт продажу окулярів сонцезахисних: фіскальний чек NO_G1Z9mh2Y від 26.06.2024 на суму 299,00 грн.
Відповідач відносить сонцезахисні окуляри до медичних виробів, у зв'язку з чим суд зазначає про таке.
Відповідно до п. 9 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів» від 2 жовтня 2013 року № 753 (надалі - постанова № 753) медичний виріб - будь-який інструмент, апарат, прилад, пристрій, програмне забезпечення, матеріал або інший виріб, що застосовуються як окремо, так і в поєднанні між собою (включаючи програмне забезпечення, передбачене виробником для застосування спеціально для діагностичних та/або терапевтичних цілей та необхідне для належного функціонування медичного виробу), призначені виробником для застосування з метою забезпечення діагностики, профілактики, моніторингу, лікування або полегшення перебігу хвороби пацієнта в разі захворювання, діагностики, моніторингу, лікування, полегшення стану пацієнта в разі травми чи інвалідності або їх компенсації, дослідження, заміни, видозмінювання або підтримування анатомії чи фізіологічного процесу, контролю процесу запліднення та основна передбачувана дія яких в організмі або на організм людини не досягається за допомогою фармакологічних, імунологічних або метаболічних засобів, але функціонуванню яких такі засоби можуть сприяти.
Відповідно до абз. 4 Додаток 7 до Технічного регламенту постанови № 753 виробник наносить на медичні вироби маркування знаком відповідності технічним регламентам згідно з вимогами законодавства і видає декларацію про відповідність. До декларації включається інформація про один або декілька медичних виробів, зокрема назва, код або інше однозначне позначення таких медичних виробів. Декларація зберігається виробником. Маркування знаком відповідності технічним регламентам наноситься разом з ідентифікаційним номером органу з оцінки відповідності, який виконує завдання, зазначені в цьому додатку.
Як видно з матеріалів спрви, сонцезахисні окуляри, які були придбані контролюючим органом, не містять жодного маркування, не мають декларації про відповідність товару, яка б вказувала, що вони не вироблені як медичний виріб. Доказів такого маркування та декларації відповідач не надав, як і будь-яких інших доказів, що спірний товар є медичним засобом.
Суд зазначає, що сонцезахисні окуляри є засобом індивідуального захисту відповідно ДСТУ ЕК 1836:2005 «Засоби індивідуального захисту очей «СОНЦЕЗАХИСНІ ОКУЛЯРИ, ПРОТИВІДБЛПСКОВІ ФІЛЬТРИ ЗАГАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ (ЕИ 1836:1997, ГОТ), затверджений наказом Держспоживстандарту України від 30 червня 2005 року № 156 з 2007-01-01, зі зміною дати чинності згідно з наказом № 82 від 11 квітня 2007 року.
Цей стандарт визначає фізичні властивості (механічні, оптичні тощо) для сонцезахисних окулярів і противідблискових фільтрів слабкої сили, що не є окулярами, призначуваними лікарями, а призначені для захисту від сонячного випромінювання загального призначення, для суспільного і внутрішнього використання, включаючи використання на дорогах і під час водіння автомобіля.
Отже, твердження відповідача, що сонцезахисні окуляри придбані на суму 299 грн., є медичним виробом не підтверджені належними доказами.
Таким чином, враховуючи те що сонцезахисні окуляри не є виробом медичного призначення, відсутні підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно статті 20 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг регламентовано Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закон №265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
За правилами п. 12 ст. З Закону №265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому, суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до п. 296.1 ст. 296 ПК України фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.
Позивач є фізичною особою - підприємцем платником єдиного внеску 2 групи та перебуває на спрощеній системі оподаткування, а отже має вести облік у довільній формі.
Таким чином, оскільки позивач є фізичною особою - підприємцем та платником єдиного податку, що підтверджується витягом щодо позивача.
З урахуванням вищенаведеного, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0495360708 від 02.08.2024 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення від 02.08.2024 року за № 0495370708 стосовно порушення позивачем за ненадання платником податків посадовим (службовим) особам державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки, то суд зробиві такі висновки.
Згідно із п.п. 16.1.15 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України 16.1.15. платник податків зобов'язаний: забезпечувати надання посадовими (службовими) особами платника податку письмових пояснень на письмовий запит контролюючого органу з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документального підтвердження.
Відповідно до п. 73.1. ст. 73 73.1. Податкового кодексу України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.
Відповідно до п. 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Вимоги, які висуваються до змісту запиту, як нормативно визначені, не підлягають розширеному тлумаченню. Однак, ці вимоги не стосуються дискреційних повноважень контролюючого органу щодо змісту та форми викладення у запиті підстав для витребування інформації.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у справі №280/4441/19.
Податковим кодексом України визначено, що документи платником податків надаються відповідно до визначеного документу, а саме: запиту контролюючого органу.
В спірному випадку відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своєї позиції та не навів обґрунтованих мотивів прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, неупереджено, добросовісно та розсудливо.
Таким чином, суд зробив висновок про протиправність податкового повідомлення-рішення від 02.08.2024 року №0495370708 щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 020 грн. та, як наслідок, наявність підстав для його скасування.
Відповідно до cт. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, суд робить висновок про задоволення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно із ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 18168,00 грн, що документально підтверджується квитанцією від 26.12.2024.
Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подання позову до суду в сумі 18168,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 12112,00 грн (18168,00:3 =6052*2).
Керуючись ст. ст.139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а,м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0495360708 від 02.08.2024.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0495370708 від 02.08.2024.
У задоволенні решти вимог поивача - відмовити.
Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд.17-а,м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) судові витрати з оплати судового збору в розмірі 12 112,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 07 липня 2025 року.
Суддя С.В. Ніколайчук