04 липня 2025 рокуСправа №160/7157/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровського апеляційного суду, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною відмови у наданні довідки про суддівську винагороду та зобов'язання вчинити певні дії,-
06.03.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпровського апеляційного суду (далі - відповідач), в якій просить суд:
- визнати протиправною відмову Дніпровського апеляційного суду видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді, визначеного із застосуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про державний бюджет України на 2022 рік», «Про державний бюджет України на 2023 рік», «Про державний бюджет України на 2024 рік»;
- зобов'язати Дніпровський апеляційний суд видати ОСОБА_1 установленої законодавством форми довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом:
на 01 січня 2021 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої ст.130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» та Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень (50 х 2270 грн. х 1,2 регіональний коефіцієнт = 136 200 гривень);
на 01 січня 2022 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої ст.130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про держаний бюджет України на 2022 рік», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень (50X2481 грн. 1,2 регіональний коефіцієнт =148 860 гривень);
на 01 січня 2023 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої ст 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень (50x2684 грн. х 1,2 регіональний коефіцієнт =161 040 гривень);
на 01 січня 2024 року, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої ст.130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень (50x3028 грн. х 1,2 регіональний коефіцієнті 81 680 гривень).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона є суддею у відставці. З метою звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та отримання відповідної довідки, позивач звернулася до Дніпровського апеляційного суду із заявою від 14.09.2024 року та від 11.10.2024 року про видачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі: з 1 січня 2021 року - 2270 грн, 01 січня 2022 року у розмірі 2481 грн, з 01 січня 2023 року у розмірі 2684 грн, 01 січня 2024 року 3028 грн прожиткових мінімумів для працездатних осіб, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного на підставі частини другої статті 130 Конституції України, частини третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на вищевказані роки». 22.10.2024 року відповідач надав довідки за 2021-2024 роки, виходячи з розрахунку посадового окладу працюючого судді 126120 грн, що суперечить вищевказаним законам, тобто виходячи із прожиткового мінімуму 2102 грн на 01 січня 2021, 2022, 2023, 2024. Такі дії відповідача щодо відмови видачі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді апеляційного суду, визначеного із застосуванням статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021,2022,2023,2024 роки» позивач вважає протиправними, що зумовило звернення до суду з позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.03.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами з 10.04.2025 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, а також відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
31.03.2025 року через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що відповідно до частини 3 статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Ключовим показником у визначенні розміру суддівської винагороди для призначення та перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці має розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Відповідно до штатних розписів Дніпровського апеляційного суду на 2021, 2022, 2023 та 2024 роки посадовий оклад судді складає 126 120 грн, тобто посадовий оклад працюючого на відповідній посаді судді Дніпровського апеляційного суду не змінювався, а тому Дніпровський апеляційний суд не вбачає підстав для видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці із застосуванням іншого розміру прожиткового мінімуму, ніж той, який застосований для розрахунку суддівської винагороди працюючого судді, оскільки про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді щодо суддів місцевих та апеляційних судів, що перебувають в процесі ліквідації, Пенсійний фонд України повідомляється, у місячний строк з дня виникнення таких підстав, Державною судовою адміністрацією України (розділ IV, частина 1 Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, судді Конституційного Суду України територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 січня 2008 року №3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 09 лютого 2023 року №7-2), усі працюючі судді Дніпровського апеляційного суду отримують суддівську винагороду, виходячи з прожиткового мінімуму 2102 грн у відповідності до статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік».
Ухвалою суду від 02.06.2025 продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/7157/25 на 30 днів.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звільнена з посади судді Дніпровського апеляційного суду у відставку відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 08.12.2016 р. № 3116/0/15-16.
З грудня 2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.
Позивач звернулася до Дніпровського апеляційного суду із заявами від 14.09.2024 року та 12.10.2024 року, в яких просила видати довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024.
22.10.2024 позивачу видано довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №04.2/311/23-С станом на 01.01.2021, №04.2/312/23-С станом на 01.01.2022, №04.2/313/23-С станом на 01.01.2023, №04.2/314/23-С станом на 01.01.2024, в яких зазначено, що її суддівська винагорода, яка враховується для призначення/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 214404,00 грн, у тому числі: посадовий оклад 126120,00 грн, доплата за вислугу років 88284,00 грн.
Позивач зазначає, що у наведених довідках посадовий оклад судді визначений із суми 2102 гривні - величина, яка застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, відповідно до законів про Держаний бюджет на відповідний рік.
Позивач вважає протиправною відмову відповідача у видачі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного станом на 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2024, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статті 43 Конституції України, серед іншого, визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Згідно із п. 14 ч. 2 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються: судоустрій, судочинство, статус суддів.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (частина друга статті 4).
За приписами частини першої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI з урахуванням Рішення Конституційного Суду від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом.
Частиною четвертою статті 133 Закону № 2453-VI визначено, що посадові оклади інших суддів встановлюються пропорційно до посадового окладу судді місцевого суду з коефіцієнтом, зокрема, судді вищого спеціалізованого суду - 1,2 (пункт 2).
Водночас, пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2017 року, встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Закон № 966-XIVдає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 1 цього Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Частиною третьою статті 4 Закону № 966-XIV визначено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, за змістом абзацу четвертого статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2684 гривні.
Водночас, згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, було встановлено у розмірі 2102 гривні.
Аналогічно абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2270 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Також, абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 2481 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Крім того, абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб було встановлено у розмірі 3028 гривень, а згідно з абзацом п'ятим цієї статті прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - у розмірі 2102 гривні.
Отже, окремими приписами Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2021 року, з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2023 року та з 1 січня 2024 року відповідно встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривні саме для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді.
Наведені приписи абзацу п'ятого Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому, застосовуючи їх для визначення посадового окладу позивача, відповідач діяв на законних підставах.
Вказані висновки здійсненні Великою Палатою Верховного Суду, що викладені в 24 квітня 2025 року в справі № 240/9028/24, однак, вони відрізняються від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22, від 21 березня 2024 року у справі № 620/4971/23 та інші. Спори у цих справах стосувалися застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року.
У наведених справах Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду виходив з того, що розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV, і в цьому ж Законі закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум. Ураховуючи те, що Законом № 966-XIVне визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» і за приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.
За позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в цій категорії спорів закон про Державний бюджет України на відповідний рік не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Проте, Велика Палата Верховного Суду вирішила колізію між Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та законами про Державний бюджет України на відповідний рік щодо визначення розміру посадового окладу судді у постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне.
«Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі № 966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 17 Закону № 1402-VIII єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.
У пункті 70 рішення від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» (Chapman v. the United Kingdom, заява № 27238/95) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
З огляду на викладене та з метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі № 280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду нагадала, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду».
З огляду на викладені вище у цьому рішенні мотиви, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог за відсутності правових підстав для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з базового посадового окладу судді, визначеного на підставі ч.2 ст.130 Конституції України, ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та абз. 4 ст. 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», «Про Державний бюджет України на 2022 рік», Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Законів України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на з 1 січня 2021 року у розмірі 2270 грн, з 1 січня 2022 року у розмірі 2481 грн, з 1 січня 2023 року у розмірі 2684 грн та з 1 січня 2024 року у розмірі 3028 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено, відповідно до положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у справі на користь позивача стягненню не підлягають. Також, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 255, 257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дніпровського апеляційного суду (49000, м. Дніпро, вул. Харківська, 13, код ЄДРПОУ 42270629), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Набережна перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець