Справа № 569/11815/25
07 липня 2025 року
Рівненський міський суд Рівненської області в особі головуючої судді
ОСОБА_1 за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Рівне матеріали кримінального провадження кримінального провадження №12025181010000842 від 04.04.2025 року
за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. пінськ, республіка білорусь, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , білоруса, громадянина білорусії, з середньою спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого у ФОП « ОСОБА_6 » на посаді механіка, раніше несудимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, -
04 квітня 2025 року, близько з 09 години 01 хвилини ОСОБА_4 , під час складання адміністративного протоколу за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, поліцейським офіцером громади Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області, знаходячись в службовому автомобілі за адресою: м. Рівне, вул. Будівельників, 4, діючи умисно, переслідуючи мету уникнення відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері Дорожнього руху висловив усну пропозицію службовій особі - поліцейському офіцеру громади Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_7 , надати неправомірну вигоду у виді грошових коштів в сумі 2000 гривень шляхом їх безпосередньої демонстрації, за не вчинення поліцейським офіцером громади Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_7 з використанням наданого йому службового становища відносно нього процесуальних дій, а саме не складання адміністративного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_4 , які виразилися в пропозиції надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у скоєнні злочину визнав повністю, зазначивши, що обставини та мотиви вчинення правопорушення, зазначеного в обвинувальному акті повністю відповідають дійсності. У скоєному щиро розкаявся. Просив у разі призначення покарання у вигляді штрафу, розстрочити його виплату через скрутне матеріальне становище.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті та фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд, з'ясувавши думку учасників судового процесу, роз'яснивши сторонам кримінального провадження вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України і наслідки обмеження обсягу дослідження доказів, за згодою учасників судового процесу, визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім письмових доказів по справі, що характеризують особу обвинуваченого. Обвинуваченому роз'яснено, що в даному випадку він позбавляється права оскаржувати в апеляційному порядку фактичні обставини справи, встановлені доказами, які судом не були досліджені. До таких фактичних обставин відносяться дата, час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, винуватість у вчиненні кримінального правопорушення та його мотиви, а також інші обставини, які визнані учасниками судового провадження та ними не оспорюються.
Аналізуючи показання обвинуваченого, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні знайшла своє підтвердження у судовому засіданні під час судового розгляду. Так, останній надав показання стосовно обставин вчинення інкримінованому йому злочину, які повністю узгоджуються із встановленими фактичними обставинами кримінального провадження, викладеними в обвинувальному акті і його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 369 КК України як пропозиція надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища.
Відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочинів, тяжкості наслідків, що настали.
За положеннями ст. 50 КК України - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими так і іншими особами.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , які передбачені ст. 66 КК України, є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого в ході судового розгляду справи не встановлено.
ОСОБА_4 раніше до кримінальної відповідальності не притягався. На обліку в лікаря-психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину та вагітну дружину, за місцем проживання характеризується позитивно.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, сукупності усіх обставин, що його характеризують, обставин, що пом'якшують відповідальність, даних про особу обвинуваченого, який є раніше несудимим, та з урахуванням повного визнання вини обвинуваченого у скоєному, позиції прокурора у справі, згідно якої виправлення обвинуваченого можливе без позбавлення чи обмеження волі, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді штрафу, в межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України.
На підставі ч. 4 ст. 53 КК України, враховуючи клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5 та додані документи про наявність на утриманні малолітньої дитини та вагітної дружини, суд дійшов висновку про можливість застосування штрафу з розстрочкою виплати певними частинами протягом 10 місяців.
Згідно з ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
За наведеного, арешт на майно, накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 10 квітня 2025 року підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.
Згідно з п. 2,3 ч. 1 ст. 96-2 КК України, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави.
На підставі викладеного, враховуючи, що санкція інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення передбачає покарання у виді штрафу від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк від двох до чотирьох років, або позбавлення волі на той самий строк, суд відповідно до ст.ст. 96-1, 96-2 КК України застосовує захід кримінально-правового характеру у вигляді спеціальної конфіскації, яка полягає у конфіскації у власність держави грошових коштів.
Долю речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирався.
Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 50, 53, 65-67, 96-1, 96-2, 369 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368, 370, 373, 394 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
На підставі ч. 4 ст. 53 КК України розстрочити ОСОБА_4 сплату штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень рівними частинами на десять місяців, встановивши суму виплати штрафу в розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень щомісячно в строк до останнього дня кожного місяця, починаючи з місяця наступного за тим, в якому даний вирок набере законної сили.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі призначення штрафу з розстрочкою виплати певними частинами вона зобов'язана сплачувати штраф у розмірі та строки, встановлені вироком суду. Про сплату відповідної частини штрафу вона має повідомляти уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання шляхом пред'явлення документа про сплату відповідної частини штрафу.
Арешт, накладений ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10.04.2025 року на майно - скасувати після набрання вироком законної сили.
На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність держави вилучені грошові кошти в сумі 2000 гривень номіналом 1000 гривень в кількості 2 штук, які упаковані до сейф-пакету НПУ KIV 1126406 та передані на зберігання до Рівненської філії АТ КБ «Приват банк», за адресою м. Рівне, вул. Грушевського, 42 А.
Речові докази, а саме диски із відеозаписами залишити при матеріалах кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд Рівненської області з урахуванням вимог ч. 2 ст. 394 КПК України протягом тридцяти днів з його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити прокурору, обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_1