Справа № 570/5890/24
03 липня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал"
до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості
учасники справи в судове засідання не з'явились
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 73 521, 03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.01.2022 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3948396 в електронній формі, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 14 000 на 30 днів по 21.02.2022, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити передбачені договором платежі. Відповідач не виконала умов кредитного договору, не вносила платежі, передбачені умовами договору у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 73 521, 03 грн, в тому числі 14 000, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 59 521, 03 грн - заборгованість за відсотками.
02.11.2022 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №02-11/2024 відповідно до умов якого ТОВ «ФК Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за договором позики № 3948396 від 22.01.2022.
Ухвалою суду від 20.12.2024 відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
19.03.2025 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, за змістом якого, зокрема, заперечує щодо задоволення позову з огляду на те, що позивачем не надано суду належних доказів відступлення права вимоги. Вказує, що відповідач не заповнювала ні анкету клієнта, ні формуляру заяви або іншої форми про прийняття пропозиції в електронній формі, не отримувала повідомлень від ТОВ “Маніфою» чи позивача, не отримувала одноразові ідентифікатори, а також не вчиняла інших дій, які можна розцінювати як прийняття пропозиції укласти електронний договір. Повідомляє про відсутність моменту укладення договору позики та доказів передачі грошових коштів.
У судове засідання 03.07.2025 представник позивача не з'явився, подав клопотання про розгляд справи без їхньої участі.
Представник відповідача у судове засідання 03.07.2025 не з'явився, подав заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
22.01.2022 між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3948396 в електронній формі, відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 14 000 на 30 днів по 21.02.2022, а відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити передбачені договором платежі.
Згідно п. 2.4.1 договору позики, проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до Додатку № 1 до Договору позики.
Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1,39300% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики (п. 2.4.2. договору позики).
Відповідно до додаткової угоди №1 від 21.02.2022 до договору позики № 3948396 від 22.01.2022, сторони погодили продовжити строк позики шляхом встановлення строку користування позикою за цією додаткової угодою. Основні параметри позики в межах дії цієї Додаткової угоди: Сума позики станом на дату укладення цієї угоди: 14000.00 грн Строк користування позикою за цією Додатковою угодою: до 23.03.2022.
Відповідно ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор w85238 для підписання договору позики № 3948396 від 22.01.2022 та t57704 для підписання додаткової угоди №1 від 21.02.2022 до договору позики № 3948396 від 22.01.2022,
Відповідно до умов договору позики, ТОВ №МАНІФОЮ" надало відповідачу кредит в сумі 14 000,00 грн. Видача кредитних коштів підтверджується довідкою №2782_240820160454 від 20.08.2024 про успішне перерахування коштів.
Доводи представника відповідача про те, що у матеріалах справи немає бухгалтерських документів про видачу кредиту не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 статті 13 Закону розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України.
Згідно з пунктом 3 статті 13 Закону продавець (виконавець, постачальник) оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Закон є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.
Вказане узгоджується з позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 12.06.2023 у справі №263/3470/20.
Згідно з ч.1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як стверджується матеріалами справи, відповідачем було укладено договір позики № 3948396 від 22.01.2022 та додаткову угоду №1 від 21.02.2022 до договору позики №3948396 від 22.01.2022, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача.
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, які були надіслані відповідачу.
Вказані договір позики та додаткова угода підписані відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора з дотриманням ч.ч.6, 8 ст.11, ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», вказані договори прирівнюється до укладених в письмовій формі.
Виходячи із вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених фактичних обставин справи вбачається, що відповідачем було укладено в електронній формі договір позики № 3948396 від 22.01.2022 та додаткову угоду №1 від 21.02.2022 до договору позики №3948396 від 22.01.2022 на суму кредиту 14 000, 00 грн., отримано кредитні кошти за договором у вказаному розмірі на зазначений відповідачем картковий рахунок. При цьому, вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого є неможливим без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.
З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачем укладено договір позики з додатковою угодою, відповідач ознайомилася і погодилася з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч.13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надала.
02 листопада 2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №02-11/2022 відповідно до п.1.1 якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зобов'язалось передати грошові кошти ТОВ «МАНІФОЮ» за плату, а ТОВ «МАНІФОЮ» відступити ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами. Перелік боржників визначений в реєстрі боржників - додаток №1.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №02-11/2022 від 02.11.2022 під №12327 ТОВ «МАНІФОЮ» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до відповідача за договором позики № 3948396 від 22.01.2022 в розмірі 73 521, 03 грн, в тому числі 14 000, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 59 521, 03 грн - заборгованість за відсотками.
Підстави заміни кредитора у зобов'язанні визначені ст.512 ЦК України, відповідно до якої кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст.512 ЦК України).
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст.ст.1077-1078 ЦК України).
Суд наголошує, за умовами договору позики № 3948396 від 22.01.2022 та додаткової угоди №1 від 21.02.2022 до договору позики №3948396 від 22.01.2022 відповідач зобов'язалася повернути надану позику у повному обсязі, а відтак, позивач, відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. За умовами договору позики № 3948396 від 22.01.2022 та додаткової угоди №1 від 21.02.2022 до договору позики №3948396 від 22.01.2022 кредит відповідачу надано до 23.03.2022.
Належних та допустимих доказів продовження строку надання кредиту, у порядку визначеному договором, матеріали справи не містять. З розрахунків заборгованості, наданих позивачем, вбачається, що розрахунок відсотків за договором позики № 3948396 від 22.01.2022 проведений поза межами визначеного договором та додатковою угодою строку кредитування.
Зважаючи на те, що після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором позики проценти, сума процентів за користування кредитними коштами за договором позики у межах погодженого сторонами строку кредитування становить 14 208, 60 грн (14000 грн * 1,39300% = 195,02 грн; 195,02 грн х 30 днів = 5850,60 грн - згідно договору позики № 3948396 від 22.01.2022 та 14000 х 1.99000% = 278,60 грн 278,60 грн * 30 днів = 8358 грн;5 850, 60 + 8 358, 00= 14 208, 60 грн), а загальний розмір заборгованості відповідача за договором позики № 3948396 від 22.01.2022 становить 28 208, 60 грн., з яких 14 000, 00 грн- заборгованість за тілом кредиту; 14 208, 60 грн - заборгованість за відсотками.
Згідно із ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, якими ті врегульовані, суд приходить до переконання про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором позики № 3948396 від 22.01.2022 у розмірі 28 208, 60 грн, з яких 14 000, 00 грн- заборгованість за тілом кредиту; 14 208, 60 грн - заборгованість за відсотками в межах визначеного договором строку кредитування, та відсутність передбачених законом і договором підстав для стягнення відсотків у заявленому позивачем розмірі.
Таким чином, позов підлягає до часткового задоволення.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
У зв'язку з висновком суду про часткове задоволення позову, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути 929, 43 грн судового збору (28 208, 60 грн х 2 422, 40 грн / 73 521, 03 грн).
Керуючись ст.ст.12,13,76-78,81,89,141,259,263-265, 354-355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" заборгованість договором позики №3948396 від 22.01.2022 в розмірі 28 208, 60 грн., з яких 14 000, 00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 14 208, 60 грн - заборгованість за відсотками.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" витрати по сплаті судового збору в сумі 929, 43 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Кредит-Капітал" (вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, Львівська область, 79018, ІК35234236);
відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Повне судове рішення складене та підписане 07.07.2025.
Суддя О. Левчук